Стаття 146. Наслідки ухилення від участі в експертизі

Стаття 145. Обов'язкове призначення експертизи

1. Призначення експертизи є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити:

1) характер і ступінь ушкодження здоров'я;

2) психічний стан особи;

3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

1. Суд зобов’язаний постановити ухвалу про призначення експертизи, якщо:

обставини, для з‘ясування яких сторони пропонують призначити експертизу, мають значення для справи;
для з‘ясування цих обставин потрібні спеціальні знання у галузі науки, мистецтва, техніки або ремесла;
клопотання про призначення експертизи заявлено обома сторонами або клопотання хоча б однієї сторони, у випадках прямо передбачених коментованою статтею (встановлення характеру і ступіня ушкодження здоров'я; психічного стану особи; віку особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати).

2. Якщо не зважаючи на заявлене клопотання, суд відмовляє у призначенні експертизи, то це вважається порушенням принципу змагальності цивілного процесу, може призвести до необгрунтованого вирішення справи.

3. Обов‘язкова судово-психіатрична експертиза психічного стану особи призначається незалежно від клопотання заявника у справах про визнання особи недієздатою (ст. 239 ЦПК).

1. У разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

2. У разі ухилення відповідача від проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи у справах про визнання батьківства, материнства суд має право постановити ухвалу про примусовий привід на проведення такої експертизи.

1. Коментована стаття встановлює спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі в експертизі. У разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Ухиленням від участі в експертизі є умисні дії особи, яка бере участь у справі, метою яких є немождивість проведення експертизи: неподання експертам необхідних матеріалів або документів, які є в особи; відмова надати зразки для дослідження; недопуск до приміщень або майна, яке підлягає дослідженню тощо.

Визнання факту, для з‘ясування якого призначалася експертиза або відмова у визнанні цього факту здійснюється судом в судовому засіданні з урахуванням оцінки доказів, аналізу правової позиції цієї особи та того результату, якого вона домагається. Про визнання факту постановляється ухвала.

Фактично суд виходить з припущення, що особа ухиляється від участі в експертизі, оскільки побоюється її результатів, а тому визнає факт, який треба було встановити експертизою, доведеним. Коментована норма є винятком із загального правила, сформульованого у ч.4 ст. 60 ЦПК про те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Визнання факту можливе лише у разі ухилення від експертизи, яка призначалася саме для встановлення цього факту.

Неявка особи, яка бере участь у справі, на експертизу, якщо без цього її провести неможливо абоухилення її від подання експертам необхідних матеріалів ще не є безумовною підставою для визнання або відмови у визнанні судом факту, для з’ясування якого була призначена експертиза. Це питання вирішується судом в кожному конкретному випадку в залежності від того, яка сторона, через які причини не з’явилася на експертизу або не подала експертам необхідних матеріалів, а також яке значення має для неї висновок експерта, беручи до уваги всі докази, що є у справі в їх сукупності.

2. Коментована норма передбачає лише один випадок, коли суд має право застосувати примусовий привід на проведення експертизи - у разі ухилення відповідача від проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи у справах про визнання батьківства, материнства.

Ухвала про примусовий привід виконується органами внутрішніз справ за місцем проживання відповідача.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Стаття 144. Ухвала суду про призначення експертизи	\|	Стаття 147. Проведення експертизи та висновок експерта

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.