Проектування та перенесення в натуру робочих ділянок

Плани і карти, які використовують при проектуванні заходів щодо боротьби з ерозією грунтів

Геодезичні роботи, ЯКІ виконують при здійсненні протиерозійнИХ заходів

Лекція 14

План

1. Плани і карти, які використовують при проектуванні заходів щодо боротьби з ерозією грунтів

2. Проектування та перенесення в натуру робочих ділянок

3. Геодезичні роботи, які виконують при проектуванні та будівництві протиерозійних гідротехнічних споруд

Питання для самоконтролю

Питання на самостійну підготовку

Одним із головних завдань територіального землеустрою є розробка системи заходів, спрямованих на захист грунтів від водної та вітрової ерозій. Цим заходами поряд із протиерозійною організацією території передбачено комплекс протиерозійних агротехнічних, меліоративних і гідротехнічних робіт, здійснюваних тимчасово і у взаємній ув'язці з питаннями організації виробництва й території всіх угідь, розміщення дорожньої мережі, меліорації, водопостачання та ін.

Плановою основою для складання проекту комплексних протиерозійних заходів є, як правило, план землекористування в масштабі 1:10 000 із зображенням рельєфу, відкоригований до проведення обстежень і проектування.

За відсутності плану масштабу 1:10 000 можуть бути використані плани масштабу 1:25 000, причому на дуже еродованих частинах землекористування, де необхідне проектування протиерозійних заходів, складають план масштабу 1:10 000 шляхом фотозбільшення, який потім уточнюють в процесі обстежень.

Для проектування та будівництва протиерозійних гідротехнічних споруд проводять спеціальні знімання в масштабах 1: 2000 і 1: 1000.

При територіальному землеустої землекористувань різних форм власності, розташованих у районах поширення ерозійних процесів, передбачають ряд протиерозійних заходів, у тому числі встановлення типів і кількості сівозмін (польові, грунтозахисні та ін.). На території кожного сільгосппідприємства здійснюють проводять організацію сівозмін, розміщення полів, робочих ділянок, різних захисних лісових насаджень, польових доріг, скотопрогонів тощо. При розчленованому рельєфі, значній строкатості грунтів та їхній еродованості рідко буває можливість проектувати великі, компактні й агротехнічно однорідні поля сівозмін. У зв'язку з цим виникає необхідність проектування агротехнічно однорідних робочих ділянок, які є постійними територіальними одиницями, і в межах кожної робочої ділянки обробка грунту, обробляти в певному напрямку з урахуванням рельєфу. Робочі ділянки залежно від конкретних природних умов проектують з різною конфігурацією. На однорідних схилах крутість до 4°, вони мають прямокутну форму, основні сторони вздовж горизонталей. При цьому кут нахилу вздовж довгих сторін не повинен перевищувати 1,5–2°, щоб виключити можливість розмиву грунтів уздовж межі.

На крутих схилах зі складним рельєфом, що не дає змогу проектувати прямолінійний обробіток упоперек схилу через великі поздовжні нахили, робочі ділянки довгими сторонами розміщують за горизонталями з тим, щоб забезпечити контурний (криволінійний) обробіток ґрунту.

Межі робочих ділянок на місцевості визначають при перенесенні в натуру проекту внутрішньогосподарського землеустрою. Прямолінійні межі робочих ділянок переносять у натуру способами, описаними в розділі 6. Контурні межі робочих ділянок (розташовані за горизонталями) переносять у натуру за допомогою нівеліра або теодоліта, тахеометра, а іноді – екліметра.

Поворотні точки робочих ділянок закріплюють на місцевості знаками та обкопують курганами (розміри і висота яких така ж сама, як перенесенні меж полів сівозмін). На знаку, крім номера сівозміни та номера поля, вказують номер робочої ділянки. Межі робочих ділянок, якщо вони не збігаються з контурами місцевості, проорують в одну борозну.

Закінчивши винесення точок з однієї станції, нівелір переносять на іншу, беруть відлік за рейкою в точці, визначеній на попереднії станції, і з цього відліку знаходять наступні точки. По закінченні трасування горизонталей таким способом за знайденими точкам проорюють борозну.

Роботу з трасування горизонталі можна виконати за допомогою теодоліта, встановивши візирну вісь зорової труби у горизонтальне положення за місцем нуля.

У разі складного рельєфу, коли горизонталі часто змінюють напрямок і проектна лінія утворює різкі переломи, лісосмугу спрямовують, але при цьому поздовжні нахили вздовж неї допускають не більше 1,5–2° (нахили повинні виключити можливість розмиву грунту).

Теодолітний хід

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Точність визначення площі району	\|	Геодезичні роботи, які виконують при проектуванні та будівництві протиерозійних гідротехнічних споруд

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.