Становлення особистості дитини в перші роки життя.

Д. Б. Ельконін виділив 4 рівні розвитку гри у дітей віком 3-7 років.

1. Центральним змістом гри є дії з певними предметами, які спрямовані на співучасника гри (одна дитина грає маму, а інша - тата). Ролі тут фактично є, але вони визначаються дією. Ролі не називаються, дії одноманітні. Логіку дій легко можна порушити.

2. Центральним змістом гри є дії з предметами. Але ігрова дія повинна відповідати реальній. Ролі вибирають самі діти. Виконання ролі зводиться до реалізації дії, пов'язаної з роллю. Логіка дій визначається їх послідовністю в реальній дійсності.

3. Центральним змістом гри є виконання дій, які випливають з ролі. Серед них виділяються спеціальні дії, які передають характер ставлень до інших учасників гри. Ролі чітко окреслені, визначають і спрямовують поведінку дитини, логіка і характер дій визначається роллю. Дії стають різноманітними (вислухати хворого, перев'язати його, виміряти температуру), з'являється специфічне рольове мовлення. Порушення логіки дій не допускається.

4.Центральним змістом гри є виконання дій, які пов'язані з ставленням до інших людей, ролі яких виконують інші люди. Ролі чітко виділені. Впродовж всієї гри дитина веде лише одну лінію поведінки. Рольові функції дітей взаємопов'язані. Дії розгортаються в послідовності, яка строго відтворює реальну логіку, вони різноманітні.

У грі з'являється декілька типів взаємовідносин: стабільні міжособистісні відносини, які виникають до початку; сюжетно-рольові відносини, які зумовлені сюжетом і змістом гри; організаційні відносини, за допомогою яких діти здійснюють контроль за діями інших учасників гри.

Є також ігри за правилами. їх змістом є не роль, а правило і завдання. До таких можна віднести рухливі та дидактичні ігри.

Особистість дитини - це жива і органічна єдність її індивідуальних особливостей, але, крім цього, вона має багато сторін, які є типовими для всіх дітей. Гербарт стверджував, що дитина - це "хамелеон". Однією з характерних рис дитячої особистості є її незавершеність, здатність швидко змінюватися. Друга риса - ніжність і тендітність дитячої особистості, що відзначається її легкою піддатливістю. Дитина легко вбирає різні переживання, не вміючи зрозуміти свої конфлікти і правильно їх вирішити. Панування емоцій, реального "Я", слабка влада інтелекту, відсутність звичок, певних стійких оцінок — усе це призводить до того, що в дитини немає нічого штучного, вона безпосередньо слідує своїм захопленням і почуттям, їй притаманна справжня духовна свобода. У цьому полягає неповторність становлення дитячої особистості, розвиток якої відбувається в напрямі збагачення її досвіду, волі та інтелекту.

Л. І. Божович вважає, що формування особистості не може характеризуватися незалежним розвитком якої-небудь однієї її сторони - раціональної, вольової або емоційної. Особистість - це вища інтегрована система, а центром її розвитку є свідомість.

Д. І. Фельдштейн, Д. Б. Ельконін говорять те, що становлення особистості дитини відбувається в процесі її діяльності.

Виділяються три етапи розвитку дитячої особистості.

1-й етап (0—1 рік): Новонароджена дитина діє під впливом лише біологічних потреб, але потім її діяльність визначається сприйманням тих предметів і людей, у яких втілені ці потреби. Уже в періоді немовлятвстановлюється позиція дитини "Я в суспільстві", що призводить до розуміння наявності інших і є кроком до становлення особистості. Немовлята потребують взаємин з дорослими. Ця потреба задовольняється в інтимно-особистісному спілкуванні.

2-й етап (1—3 роки): У ранньому дитинствівідбувається різкий перехід до предметно-маніпулятивної діяльності. Спілкування з дорослими забезпечує присвоєння дитиною їх досвіду, в тому числі й оволодіння мовою. У віці 2-х років дитина більш чітко виділяє власне "Я" від "ІНШОГО". У віці 3-х років дитина фіксує своє "Я", усвідомлює свою "самість", ставить себе в позицію суб'єкта, виділяє самого себе зі світу об'єктів. З цього моменту починається новий рівень соціального розвитку, коли не тільки суспільство визначає ставлення до дитини, а й вона починає все активніше вступати у взаємини з іншими людьми. З'являється мотивуюче уявлення. У дитини виникає прагнення діяти під впливом своїх внутрішніх спонукань, незалежно від ситуації. В віці 3-х років виникає таке особистісне новоутворення, як гордість за свої досягнення. Це прагнення досягнути результату і показати свої успіхи дорослому, загострене почуття власної гідності. Ставлення до себе формується в процесі спілкування з дорослими. Диференціація ставлень дорослого до дитини у формі оцінки конкретного досягнення призводить до формування самооцінки дитини. З'являється оцінка своїх можливостей на рівні "можу" або "не можу".

3-й етап (3 — 7 років): У дошкільний періоддитина прагне зіставити себе з іншими і активно впливати на ситуацію. У шестирічної дитини завдяки ігровій діяльності з'являється орієнтація на суспільні функції людей, норми їх поведінки та ширше розуміння соціальних зв'язків, виробляється уміння оцінити поведінку інших дітей і дорослих. Виникає і розвивається потреба співпереживати, яка проявляється в емоційній децентрації. Формуються перші етичні інстанції. Моральні інстанції породжують моральні мотиви поведінки. Моральні почуття стають великою спонукальною силою. Звідси випливають і такі новоутворення, як здатність підпорядковувати свої безпосередні бажання свідомим намірам, уміння управляти собою, своєю поведінкою і здатність правильно відтворювати соціальні норми поведінки.

Старші дошкільники прагнуть зайняти нове місце в системі доступних суспільних відносин. Відбувається усвідомлення свого соціального "Я", своєї приналежності до дитячого колективу. Шестирічна дитина починає розуміти важливість суспільно корисних справ. У рольовій грі дошкільник вже може отримати задоволення як від правильних рольових дій, так і від відмови на користь цієї правильності від власних безпосередніх бажань. Нова позиція і тип самосвідомості "Я" і "Світ" характеризуються виділенням у взаєминах з дорослими норм і еталонів соціального співжиття. Виникає потреба в соціальній відповідності. Дитина починає усвідомлювати свої уміння і деякі якості, відкривати для себе власні переживання.

Цікавий підхід до проблеми розвитку „Я" дитини перших років життяпропонує Карел Блага. Він вважає, що на певних етапах розвитку зароджуються окремі структурні компоненти "Я", які інтенсивно розвиваються впродовж усіх періодів, зокрема:

—між 6 — 7 місяцями з'являється структурний компонент "Я - є": усвідомлення власного тіла, відчуття своєї фізичної окремості від матері; дитина відчуває себе гордим ініціатором власних моторних дій;

—у віці 2-х років розвивається компонент "Я - умію", "Я -пізнаю", що формується із досягнень дитини (потримати горщик, попроситися тощо);

—у період між 2— 3 роками починає формуватися структурний компонент "Я - хлопчик (дівчинка)" та "Я - хочу";

—у віці 3-х роки формується компонент "У мене є". Він утворюється з прихильності до батьків, вподобань до іграшок;

—у віці 4-х років з'являється ідеальне „Я" (яким би я хотів бути), сумління совісті (що можна і не можна), посилюється статева ідентифікація.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості розвитку моторики та діяльності дитини до вступу до школи.	\|	Загальна характеристика початкового періоду шкільного життя дитини.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.