• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема 3. Робота шкільного бібліотекаря з бібліотечним фондом.

Основи формування бібліотечного фонду.

Поняття „бібліотечний фонд”, „документний фонд”. Технологічний цикл формування бібліотечного фонду. Основні процеси формування бібліотечного фонду. Інформаційна потреба, інформаційний інтерес, інформаційний запит як чинники формування бібліотечного фонду. Принцип та критерії формування бібліотечного фонду.

Комплектування фонду шкільної бібліотеки.

Види комплектування бібліотечного фонду. Основні етапи комплектування бібліотечного фонду. Джерела, способи, форми та методи комплектування.

Облік та обробка книжкового фонду.

Завдання, значення і функції обліку документного фонду. Види та форми обліку фонду шкільної бібліотеки. Перевірка бібліотечного фонду. Основні етапи обробки бібліотечного фонду: наукова та технічна обробка.

Розміщення та доставка бібліотечного фонду.

Варіанти розміщення бібліотечного фонду. Розподіл документів по підфондах і розстановка документів у фонді. Завдання і вимоги до розстановки бібліотечного фонду. Етапи та критерії доставки бібліотечного фонду.

Зберігання бібліотечного фонду.

Зміст процесу зберігання бібліотечного фонду та вимоги, що висуваються до нього. Світловий, температурно-вологісний, санітарно-гігієнічний режими зберігання бібліотечного фонду. Технічний, протипожежний, адміністративно-правовий захист бібліотечного фонду.

Бібліотечний фонд – впорядковане зібрання документів, призначене для зберігання і громадського використання з метою задоволення наукових, культурних і освітніх потреб фізичних та юридичних осіб. Бібліотечні фонди характеризуються рядом параметрів, ознак, до основних з яких відносять їх обсяг, повноту, склад і структуру.

Обсяг або величина фонду — це сума (кількість) зосереджених у фонді документів. Його обсяг обчислюється в примірниках та на­звах документів, що його складають. Це дає змогу оцінити його у кількісному і якісному відношенні. При визначенні оптимального обсягу фонду бібліотеки керуються правилом: обсяг не має перевищувати можливості його використання читачами.

Повнота фонду — це рівень охоплення документів для найпов­нішого задоволення читацьких потреб. Вона визначається співвід­ношенням наявних у фонді документів певної тематики (типу, виду, мови) до числа документів, необхідних для найкращого задоволен­ня потреб читачів. Розрізняють недостатню, надмірну та оптималь­ну повноту фонду. Бібліотеки мають прагнути до оптимальної пов­ноти фонду за профілем бібліотеки. Надмірна, як і недостатня, пов­нота фонду не бажані.

Важливим параметром бібліотечного фонду є його склад: сукуп­ність ознак, які характеризують номенклатуру документів, що скла­дають бібліотечний фонд. Склад фонду характеризується п'ятьма основними ознаками: змістом (тематикою) документів; типами або читацьким призначенням документів (науковий, навчальний, довід­ковий тощо); видами документів (книги, брошури, газети, журна­ли, діафільми тощо); мовою (російська, українська, англійська тощо); хронологічною ознакою документів (рік видання) та ін.

Структура бібліотечного фонду — це система поділу його на ча­стини (підрозділи, підфонди) в залежності від обсягу, змістовного, мовного, хронологічного складу, наявності різноманітних видів до­кументів, структури самої бібліотеки. Наприклад, фонд читального залу, абонемента, бібліотеки-філіалу тощо. Структура фонду обу­мовлена потребами диференційованого формування кожної з його частин, а також обслуговування читачів.

Структура фонду шкільної бібліотеки для учнів та педагогів сформовано за видами видань:

Фонд підручників та

навчальних посібників

Фонд художньої Книжковий фондДовідково-інформа-

літератури ційний фонд

Фонд періодичних Науково-методична

видань література для педагогів

За типами видань:

Фонд галузевої

літератури

Фонд видань Книжковий фондТематичні папки

іноземними мовами статей з періодики

Фонд видань Фонд нетрадиційних носіїв

краєзнавчої тематики інформації (на початковій

стадії формування)

Фонди сучасних бібліотек складають не тільки книги і періо­дичні видання, а й грамплатівки, діафільми, карти, ноти, рукописи, мікрофільми тощо. Для їх позначення прийнято вживати узагаль­нюючий термін «документ». Документ — це засіб закріплення різ­ними способами на спеціальному матеріальному носії інформації з метою її зберігання, розповсюдження і використання.

Всі документи, що складають бібліотечний фонд, можна штучно поділити на такі основні групи: видання або твори друку (книги, газети, журнали, плакати, буклети, карти, ноти, стандарти); кінофотофонодокументи (кінофіль­ми, діафільми, діапозитиви, магнітні фонограми, грамплатівки); неопубліковані документи (рукописи, звіти про науково-дослідні роботи, переклади, дисертації); репродуктивні документи (мікро­фільми, мікрофіші, мікрокарти); машиночитані документи (електронні) тощо.

Основну частину бібліотечних фондів складають різноманітні видання – твори друку, поліграфічно самостійно оформлені, що прой­шли редакційно-виробничу обробку, мають вихідні дані та призна­чені для передачі певної інформації. Твори друку не однорідні, вони поділяються на кілька різновидів у залежності від певної ознаки:

за матеріальною конструкцією (книжкові, журнальні, газетні, карткові видання, плакати і буклети);

за знаковою природою інформації (текстові, нотні, картографіч­ні, образотворчі);

за періодичністю і структурою (неперіодичні, періодичні, видан­іння, що продовжуються, серійні видання);

за цільовим призначенням та характером інформації (офіційні, наукові, науково-популярні, нормативно-виробничі тощо).

Документи можуть надходити до бібліотечних фондів шляхом:

придбання, у тому числі за операціями з централізованого постачання;

безоплатного отриман­ня, у тому числі отримання обов'язкових безоплатних при­мірників документів;

отримання у дарунок;

одержання від користувачів замість загублених видань.

БФ формується у відповідності до інформаційних потреб користувачів бібліотеки. Інформаційна потреба — це потреба у комплексі відомос­тей, потрібних користувачеві для досягнення в поточний момент найбільш ефективних результатів діяльності, отримуючи конкретне вираження у формі інформаційного запиту. Інформаційні потреби поділя­ють наіндивідуальні (потреби в інформації окремого фахівця, який вирішує конкретні наукові й виробничі завдання) тагру­пові (потрібні і достатні для виконання колективних завдань, сукупність індивідуальних інформаційних потреб).

Для виявлення інформаційних пот­реб здійснюються такі заходи: анкетування, особисте опиту­вання, ведення щоденників, аналіз наявних даних, синтез від­повідних висновків (виявлення та формування об'єктивних уявлень про інформаційні потреби), комбінування цих ме­тодів. Інформаційний запит — це заявка на отримання інформаційних послуг, в якій конкретно виражені інформаційні потреби користувача. Запит може бути в усній чи письмовій формі.

Під поняттям „формування БФ” розуміють створення, постійний розвиток бібліотечного фонду і підтримку його в робочому стані. Технологічно формування бібліотечних фондів починається з визначення ідеального образу фонду, або його моделі. Наступний етап – відбір, придбання (виключення) документа, або комплектування. За ним слідують облік, обробка, розміщення, зберігання, доставка документа на вимогу абонента.

Комплектування— це планомірний відбір і придбання творів друку та інших документів, а також постійне оновлення фонду біб­ліотеки відповідно до її завдань та потреб читачів. Комплектуван­ня— один з найважливіших процесів формування фондів, завдяки якому створюється можливість виконувати функції, властиві біб­ліотеці як соціальному інституту, сприяти освіті та вихованню чи­тачів.

Загальна методика комплектування бібліотечного фонду складається з ряду послідовних операцій:

- вибір документів за бібліографічним посібником;

- визначення джерел книгопостачання;

- замовлення документів;

- включення замовлених документів до картотек поточного або ретроспективного комплектування;

- контроль за надходженням документів.

Існує два види комплектування – поточне та ретроспективне (докомплектування). Поточне комплектуванняпередбачає придбання нових документів, тобто тих, які вийшли у світ за 2 останніх роки (через видавництва, книгарні, передплатні агентства). Особливість фонду шкільної бібліотеки – це комплектування і облік двох окремих фондів: художній (основний) фонд і бібліотечний фонд підручників. Комплектування фонду підручників здійснюється за рознарядкою відділу освіти відповідно до замовлень.

Поточне комплектування передбачає:

1. Перегляд каталогів видавництв з метою відбору видань для поповнення фонду шкільної бібліотеки.

2. Перегляд та аналіз незадоволених запитів користувачів.

3. Поповнення картотеки картками із поточного комплектування.

4. Поповнення фонду бібліотеки шляхом безпосереднього відбору видань у бібколекторі, книгарнях.

5. Оформлення передплати на періодичні видання.

Докомплектуваннявідбувається на основі аналізу невиконаних замовлень на літературу. Його мета – ліквідація прогалин у комплектуванні, які виникли з тих чи інших причин. Основні джерела докомплектування –книгарні, обмінно-резервні фонди інших бібліотек, благодійні фонди, доброчинні акції.

Виходячи з визначення, основу комплектування становить від­бір документів до фонду. До фонду мають потрап­ляти книги, журнали, грамплатівки та інші документи, необхідні для обслуговування читачів, задоволення їх потреб, пропаганди акту­альних питань політики, економіки, культури, мистецтва тощо.

Комп­лектування є двостороннім процесом, який передбачає одночасно поповнення та вилучення документів, що дає змогу створити якісні фонди бібліотек, спроможні задовольнити різноманітні запити чи­тачів. Комплектування — безперервний процес. Він починається з утворення бібліотеки й існує доки функціонує сама бібліотека.

Облік документів, що надхо­дять до бібліотек або вибувають з них, є важливою складовою час­тиною організації бібліотечних фондів. В ШБ він здійснюється згідно „Інструкції з обліку документів, що знаходяться в бібліотечних фондах”, затвердженої 2007 р. та „Інструкції про порядок доставки, комплектування та облік навчальної літератури”, затвердженої 1995 р.

Метою ведення обліку бібліотечного фонду є встановлення кількості документів у підроз­ділах та по бібліотеці в цілому, відображення надходження та вибуття документів, забезпечен­ня контролю за збереженням, на­явністю та рухом документів. Ця інформація є основою для дер­жавного статистичного обліку, звітності та планування розвитку бібліотечних фондів.

До обліку документів висува­ються такі вимоги:

•повнота і достовірність облі­кової інформації;

•документальне оформлення кожного надходження та вибуття з фонду;

•своєчасність і оперативність реєстрації надходжень та вилу­чень з фонду;

• сумісність засобів і форм обліку, їхня надійність в умовах застосування традиційної та авто­матизованої технології;

• відповідність показників об­ліку бібліотечного фонду показ­никам державної статистики.

Одиниця обліку фонду — при­мірник, назва, підшивка, комп­лект, що приймається за облікову одиницю.

Основними одиницями облі­ку бібліотечного фонду для всіх видів документів є назва і при­мірник. Додатковими одиницями обліку є:

•річний комплект періодич­них видань — сукупність номерів (випусків) за рік незалежно від їх­ньої річної кількості;

•палітурна одиниця (підшив­ка) — сукупність номерів періо­дичних видань (документів), зши­тих, оправлених або скріплених в інший спосіб в одне ціле;

•метрополиця — міжнародна одиниця обліку обсягу фонду, яка вимірюється як один метр стелаж­ної полиці, зайнятої виданнями або іншими документами;

•примірник і назва — основні одиниці обліку обсягу фонду дру­кованих видань, неопублікованих і аудіовізуальних документів, електронних видань. Для журна­лів під примірником розуміють том, номер, випуск, а назвою — назву видання за всі роки його надходження до фонду, незалеж­но від змін у назві журналу та пов­ноти комплекту.

Основними одиницями об­ліку обсягу фонду газет є річний комплект газет і назва комплекту видання за всі роки його надхо­дження до фонду, незалежно від зміни назви видання.

Додатки до друкованих до­кументів (мапи, атласи, таблиці, покажчики до географічних назв, ноти, грамплатівки, плакати, СБ-КОМ, дискети тощо), якщо вони не мають самостійного значення, окремо не обліковуються. Вони отримують інвентарний номер основного документа.

Облік документів складається з таких послідовних процесів: приймання, штемпелювання, реєстрація, сам облік, вибуття, перевірку наявності. Обліковуються усі види доку­ментів, що надходять до бібліоте­ки або вибувають із неї незалежно від виду документа та його мате­ріальної основи.

Існує два види обліку:

• сумарний;

• індивідуальний (інвен­тарний).

Кожен вид обліку має певне призначення і форми, які зале­жать від типу бібліотеки та скла­ду її фонду.

Сумарний облік – це облік документів, що надійшли до бібліотечного фонду, або вибули з нього згідно супровідних матеріалів. В ньому містяться дані щодо обсягу, складу фонду та змін, які відбуваються в ньому. По сумарному обліку з`ясовується рух бібліотечного фонду за час існування бібліотеки, його якісний склад (види та типи документів, що складають фонд) та вартість. Основним документом сумарного обліку фонду є „Книга сумарного обліку бібліотечного фонду”. Це документ постійного зберігання з прошитими та пронумерованими сторінками, з печаткою та підписом керівника.

„Книга сумарного обліку бібліотечного фонду” складається з трьох таких частин:

Читайте також:

1. II. Будова доменної печі (ДП) і її робота
2. IV. Практична робота.
3. VI. Домашня робота.
4. VI. Практична робота .
5. VI. Практична робота .
6. VI. Практична робота.
7. VI. Практична робота.
8. VI. Практична робота.
9. VI. Практична робота.
10. VI. Практична робота.
11. VI. Практична робота.
12. VI. Практична робота.

Переглядів: 3567