МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Лексичні розряди іменників.Тема 8. Стилістичне використання іменників у професійному мовленні. Морфологічні норми ділового мовлення юриста Змістовий модуль 3 1. Лексичні розряди іменників. 2. Категорія роду іменників. 3. Категорії числа і відмінка іменників.
Офіційно-діловий стиль твориться переважно на іменниковій основі, оскільки за допомогою книжних іменників без емоційно-експресивного забарвлення передається інформація про предмети, події, явища у документах. Слова, які позначають назви процесів, ознак, властивостей, що не належать до якихось конкретних предметів і мисляться поза зв'язком з ними, називаються абстрактними. Це іменники на позначення якостей, властивостей, дій, які людина не сприймає безпосередньо органами чуття: розум, щирість, щaстя, вчення. Абстрактні іменники, які характеризуються книжними суфіксами –ість, -ств(о), -цтв(о), -зтв(о), от(а), -нн(я), -тт(я), –изм, -ізм, -ощ(і) поширені в офіційно-діловому стилі, оскільки створюють книжний колорит мовлення, дають можливість мислити предметно: якість, щедрість, суспільство, студентство, мистецтво, керівництво, вміння, навчання, почуття, сприйняття, ліризм, класицизм, героїзм, реалізм тощо. Іменники з конкретним значенням виражають назви часових понять, імена людей, географічні назви, назви установ, заводів, фабрик, журналів, газет, художніх творів тощо. Конкретні та абстрактні іменники часто становлять основу документа. Іменники з конкретним значенням розподіляються на іменники – назви істот (людей, тварин, птахів, комах тощо) та неістот (назви неживих предметів, явищ, сукупності осіб). У текстах документів уживаються стилістично нейтральні назви істот (директор, юрист, бухгалтер) та неістот (група, адміністрація, колектив, уряд, деканат). Збірні іменники на позначення сукупності однакових, подібних понять, істот із суфіксами -ств(о)/-цтв(о): студентство, парубоцтво; -нн(я): вороння, коріння; -инн(я)/-овинн(я)/: ластовиння, кукурудзиння -в(а): мушва, братва; -от(а): голота, кіннота; -ин(а)/-овин(а): озимина, городина; -ник/-няк/: чагарник, сосняк; -еч(а) стареча, малеча в писемному діловому мовленні не вживаються. Їх замінюють іменниками у формі множини: дітвора – діти. Велике значення у діловому мовленні відіграють віддієслівні іменники, які називають не конкретну дію, а загальне уявлення, поняття про неї, пор.: давати вказівки — вказувати ,провести операцію — оперувати, зробити огляд — оглянути та ін. Дієслово називає дію вужчу, конкретнішу (шукати); це саме висловлення «розщеплене» на допоміжне дієслово і віддієслівний іменник — дію широку, узагальнену (вести пошук). Таким чином, віддієслівний іменник – це поєднання ознак іменника і дієслова, що дає можливість підвищувати інформаційну значущість висловлювання у діловому тексті. Читайте також:
|
||||||||
|