Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Участь у господарському процесі прокурора.

 

Статтею 29 ГПК України визначено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Метою участі прокурора в господарському процесі визначає представництво інтересів громадянина або держави.

Якщо прокурор звертається до суду з позовом в інтересах держави чи громадянина, він є процесуальним позивачем.

Особа, яка ініціює порушення провадження у справі на захист прав і інтересів інших осіб у тих випадках, коли це прямо дозволено законом, іменуються процесуальним позивачем.

Цей термін означає, що, по-перше, ці особи мають лише процесуальний інтерес, а, по-друге, їх участь може бути у справі лише на стороні позивача. Процесуальні позивачі відокремлюються від сторін:

а) процесуальні позивачі не мають у справі матеріально-правового інтересу і тому матеріально-правова сила судового рішення на них не поширюється;

б) процесуальні позивачі не сплачують державне мито та інші судові витрати;

в) до процесуального позивача не може бути подано зустрічного позову;

г) суд, прийнявши позов процесуального позивача, мусить залучити до справи як сторону ту особу, на захист прав якого подано позов.

Отже, поряд із процесуальним позивачем у процес має бути залучено позивача, матеріальні права якого повинен захистити суд.

Порядок здійснення представництва визначається нормами ГПК України та інших законів України.

Стаття 34 Закону України "Про прокуратуру" визначає завдання прокурора в судовому процесі: прокурор, який бере участь в розгляді справ у судах, додержуючи принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ та постановленню судових рішень, що ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст. 361 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.



Интернет реклама УБС

Формами представництва відповідно до Закону України "Про прокуратуру" є:

звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;

участь у розгляді судами справ;

внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Питанню участі прокурора у господарському судочинстві присвячено Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 8 квітня 1999 р. N 3-рп/99. У рішенні зазначається, що для вирішення справи суттєвим вбачається з'ясування поняття "інтереси держави". У процесі дослідження встановлено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора, і є стороною в господарському процесі. Цей орган вчиняє процесуальні дії (відповідні функції).

Представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.

Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб'єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.

Отже, за змістом пункту 2 статті 121 Конституції України під представництвом інтересів держави в господарському суді треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи повноваження щодо захисту інтересів держави, вчиняє в суді процесуальні дії. Ці дії включають звернення прокурора до господарського суду з позовною заявою, участь у справах, порушених за його заявою, у разі коли це передбачено законом або визнано за необхідне гсподарським судом, або за ініціативою прокурора, якщо цього вимагає захист інтересів держави.

Формами участі прокурора згідно з даною статтею є:

- участь у розгляді справ за його позовами;

- вступ за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду.

З метою вступу у справу прокурор може подати:

апеляційне подання,

касаційне подання,

подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

ГПК не визначає, яка саме посадова особа органів прокуратури повинна брати участь у конкретній справі.

Питання про те, який прокурор буде брати участь в судовому процесі при розгляді справи, вирішує прокурор Республіки Крим, області чи м. Києва, а про участь прокурора при розгляді справи у Вищому господарському суді України - керівництво Генеральної прокуратури України.

Господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Прокурор може здійснювати представництво на будь-якій стадії судочинства.

Отже, прокурор вправі брати участь у розгляді справи в першій інстанції, звертатися з апеляційним і касаційним поданнями, а також поданням про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Якщо господарським судом прийнято до розгляду позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави, державний орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних відносинах, набуває статусу позивача. Такий державний орган наділено процесуальними правами, наданими позивачу ст. 22 ГПК України та іншими статтями ГПК України. Процесуальні права такого позивача не можуть бути обмежені прокурором, який подав позов в інтересах держави.

Повідомлення прокурора про його участь у справі, яка порушена за позовом іншої особи в загальному порядку повинно бути подано до господарського суду в письмовій формі. Крім того, в судовому засіданні, в яке прокурор з'явився, він сповіщає господарський суд усно. При цьому він має визначити, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту.

Відповідне письмове повідомлення прокурора залучається судом до матеріалів справи, а участь прокурора у ній відображається в судовому рішенні, ухваленому зі справи.

Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони. Оскільки прокурор наділений правами позивача, він має право відмовитися від позову, але така відмова прокурора не впливає на права позивача, тобто органу, який виконує функції держави у спірних відносинах. У випадку якщо прокурор відмовився від позову, позивач має право вимагати вирішення спору по суті.

Прокурор має право підтримувати позов і вимагати розгляду справи по суті, навіть у випадку, коли позивач відмовився від позову. Однак таке право надане прокурору, коли справу порушено за позовом, який подано прокурором в інтересах держави.

Відмова прокурора від поданого ним позову не є обов'язковою для позивача, і так само відмова позивача від позову не є обов'язковою для прокурора. У відповідних випадках спір підлягає вирішенню по суті. Лише у разі коли обидва згадані учасники судового процесу - прокурор і позивач - заявили про відмову від позову, суд може припинити провадження зі справи згідно з пунктом 4 частини першої статті 80 ГПК України , з урахуванням вимог частини шостої статті 22 ГПК України .

 


Читайте також:

  1. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
  2. Автоматизація виробничих процесів
  3. Аналіз потреб споживачів та аналіз конкурентів у процесі маркетингового дослідження
  4. АНАЛІЗАТОРІВ У ПРОЦЕСІ РОСТУ ТА РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ.
  5. Апаратура та методика проведення газометрії свердловин в процесі буріння
  6. Аудиторські докази щодо тверджень керівництва у фінансових звітах отримуються безпосередньо в процесі проведення тестів контролю та процедур по суті.
  7. Балансова теорія визначення статі. Диференціація статі і роль гормонів у цьому процесі.
  8. Безпечність виробничих процесів
  9. В процесі аудиту
  10. Взаємодія процесів
  11. Взаємозв’язок фінансових потоків та інфляційних процесів
  12. Взаємозв’язок фінансових потоків та інфляційних процесів

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Треті особи у господарському процесі, їх процесуальні права та обов’язки. | Інші особи, які беруть участь в господарському процесі.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.