Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Планування витрат на виробництво продукції

Умовою вдалої роботи підприємства є планування його витрат, адже дозволяє спрогнозувати і передбачити понесені витрати в майбутніх періодах. Планування витрат може бути короткострокове й довгострокове. Короткострокові плани складають на квартал, рік, довгострокові (перспективні) визначають напрями розвитку та витрат протягом 3—5 років.

Вибираючи той чи інший шлях, який передбачає залучення ресурсів у довгостроковому періоді, керівництво фірмою повинно мати чітке уявлення про розміри витрат.

Планування витрат — це визначення цілей підприємства та його підрозділів у формі постановки виробничих завдань і вибору засобів для їх виконання. Плани конкретизують у кошторисах, які відображають витрати в грошовій формі. Отже, планування витрат полягає у виявленні складу витрат та їх кількісної оцінки.

Планувати витрати можна багатьма способами, зокрема: 1) екстраполяційним (враховуючи попередні показники витрат). 2) інтерполяційний (показники встановлюються на основі прогнозів змін попиту). 3) балансовий (на основі балансу підприємства, де з однієї сторони є обсяги встановлених витрат, а з іншої джерела їх покриття).

Вихідними даними планування витрат є:

ü планові обсяги виробництва продукції в натуральному та вартісному вираженні;

ü норми витрат матеріальних ресурсів для виробництва продукції та розрахунок потреби в ресурсах у натуральному вираженні;

ü ціни на матеріально-технічні ресурси, необхідні для виробництва, та ціни на послуги виробничого характеру сторонніх організацій;

ü норми затрат праці, розрахунки чисельності та професійного складу робітників, умови оплати їхньої праці, що визначаються контрактом та колективними угодами;

ü економічні нормативи: норми амортизаційних відрахувань, відрахувань на соціальні заходи, податків, обов’язкових платежів, передбачених законодавством;

ü плани організаційно-технічних заходів, економії матеріальних ресурсів, поліпшення використання праці.

Плани складають на підставі аналізу господарської діяльності в попередньому році, планів інвестиційної та інноваційної діяльності.

План собівартості продукції розробляють у такій послідовності:

ü складають кошторис витрат і калькулюють собівартість продукції та послуг цехів виробничої інфраструктури;

ü складають кошториси: витрат, пов’язаних з підготовкою та освоєнням виробництва продукції; відшкодування зносу спеціального інструменту та пристроїв спеціального призначення; загальновиробничих витрат за цехами основного виробництва з подальшим узагальненням їх по підприємству; адміністративних витрат; витрат на збут продукції; інших операційних витрат;

ü калькулюють собівартість одиниці продукції за видами;

ü розраховують собівартість усієї товарної продукції та продукції, що реалізується;

ü складають зведений кошторис витрат на виробництво.

На етапі поточного планування в умовах ринкової економіки обсяг допустимих витрат на одиницю продукції диктує ринкова ціна, основою якої є витрати підприємств конкурентів, що виготовляють аналогічну продукцію.

Допустимі витрати підприємства на виробництво й реалізацію і-го виробу розраховують за формулою (7.1)

(7.1)

де — ринкова ціна і-го виробу; — рентабельність і-го виробу в процентах, розрахована як відношення прибутку до собівартості.

Розробленню плану собівартості на підприємстві передує всебічний аналіз його виробничо-господарської діяльності за попередній період.

Особливу увагу звертають на: наднормативні витрати сировини та матеріалів, палива, енергії, доплат робітникам за відхилення від нормативних умов праці; витрати від простоювання машин і агрегатів, аварій, браку; зміни витрат щодо постачання комплектуючих виробів; порушення технології.

На цій підставі виявляють внутрішньовиробничі резерви та розробляють організаційно-технічні заходи щодо підвищення економічної ефективності виробництва.

Результати планових розрахунків виражають показниками абсолютної величини, відносного рівня й динаміки витрат, що обчислюються для одиниці або до загального обсягу випуску певного виду продукції та продукції, що реалізується.

Абсолютну величину витрат на виробництво продукції визначають її сумою на плановий або звітний період.

Відносний рівень витрат — відношення витрат до обсягу продукції. Показником відносного рівня витрат різнорідної продукції є витрати на 1 грн товарної продукції. Розраховують його діленням загальної суми витрат на обсяг продукції у вартісному
виразі.

В умовах ринкової системи господарювання управління витратами на підприємстві тісно пов’язане з фінансовим управлінням. Це досягається бюджетуванням витрат, тобто побудовою на підприємстві системи бюджетного планування, контролю й аналізу витрат та фінансових ресурсів. Упровадження бюджетування забезпечує цілу низку переваг:

· планування бюджетів структурних підрозділів дає більш точні планові обсяги та структуру витрат;

· затвердження місячних (квартальних, річних) бюджетів надають структурним підрозділам більшої самостійності у використанні фонду оплати праці;

· спрощення системи контролю бюджетних коштів дасть можливість скоротити непродуктивні витрати робочого часу економічних служб підприємства;

· застосування жорсткішого режиму економії витрат і фінансових ресурсів підприємства;

· забезпечення координації різних видів діяльності та окремих підрозділів, погодження інтересів окремих робітників і груп у цілому на підприємстві;

· стимулювання керівників усіх рангів у досягненні цілей своїх центрів відповідальності.

Система бюджетування може охоплювати на підприємстві як виробничі підрозділи, так і функціональні служби (відділи) і підрозділи непромислової групи.

У практиці, яка склалася, бюджетування обмежуються рамками структурних підрозділів підприємства, а в кращому разі — напрямами витрат. Відповідальність за перелік і суму витрат покладається на керівників структурних підрозділів підприємства.

Такий підхід знижує ефективність застосування бюджетування як інструменту управління фінансами, обмежує коло менеджерів підприємства, заінтересованих в ефективному використанні коштів, не дає змоги розробити систему мотивації всіх працівників підприємства в скороченні витрат.

З іншого боку, укрупнення «місць виникнення витрат» (МВВ) до рівня структурного підрозділу підприємства не дає можливості підготувати базу нормативів витрат ресурсів на виробництво продукції за МВВ.

Складність полягає в тому, що, незважаючи на те що поняття «місце виникнення витрат» не нове, нині немає чітко розробленої методики виокремлення МВВ на діючих підприємствах, а також методики планування й обліку витрат за місцями їх виникнення.

Бюджетування витрат структурних підрозділів доцільне з певними обмеженнями.

Для виробничих підрозділів основного виробництва, в умовах нестабільних обсягів виробництва й реалізації продукції, доцільніше встановлювати розрахунковий норматив витрат на одиницю обсягу виробництва продукції як у цілому, так і витрати на використання окремих видів ресурсів (на заробітну плату, матеріальні витрати, енергоресурси тощо).

Діяльність підрозділів виробничої інфраструктури має більш складний різнобічний характер, ніж основне виробництво. Перед бюджетуванням витрат на їхню діяльність необхідно визначити склад їхньої роботи, а потім обчислити витрати за кожним видом робіт на підставі обчислення нормативу витрат на виконання окремих робіт (замовлень).

Найбільш доцільне застосування бюджетування витрат підрозділами функціонального управління, як у цілому на підприємстві, так і в його виробничих цехах.

Приклад бюджету центральної бухгалтерії підприємства наведено в табл. 7.4.

Таблиця 7.4

БЮДЖЕТ ЦЕНТРАЛЬНОЇ БУХГАЛТЕРІЇ «ЗАТВЕРДЖЕНО»

ПІДПРИЄМСТВА НА 2014 р. (тис. грн.)Генеральний директор

«___» __________ 2013 р.

_______________ Підпис

Головний бухгалтер_________________

Примітка: (+) — плануються витрати

(–) — не плануються витрати

№ з/п	Статті бюджету	Фактично за 2013 р.	План на 2014 р.
Усього	за кварталами
І	ІІ	ІІІ	ІV
	Фонд оплати праці	+	+	+	+	+	+
	Господарські потреби (папір, ручки, олівці)	+	+	+	+	+	+
	Періодична література (журнали, газети за фахом)	+	+	+	+	+	+
	Комп’ютерні програми бухгалтерського обліку та їх коригування	+	+	+	+	+	+
	Телефонний, електронний зв’язок	+	+	+	+	+	+
	Незалежна аудиторська перевірка	–	+	–	+	–	–
	Витрати та навчання (семінари, курси підвищення кваліфікації)	+	+	–	–	+	+
	Придбання основних засобів (кондиціонер)	–	+	–	+	–	–
	Придбання інвентарю (стіл, стільці)	–	+	+	–	–	–
	Поточний ремонт приміщення	–	+	–	–	+	–

З метою організації системи управління витратами через механізм їх бюджетування необхідно створювати на підприємстві наскрізну систему з функціональних бюджетів:

· фонд оплати праці;

· матеріальних витрат;

· споживання енергії;

· амортизації;

· інших витрат.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ ЗА СТАТТЯМИ ТА ЕЛЕМЕНТАМИ	\|	Сучасні підходи до формування фінансової політики підприємства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.