• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ІІ. Учасники і джерела фінансування нерухомості

Іпотечний кредит і його суть.

Учасники і джерела фінансування нерухомості.

Фінансове інвестування в нерухомість.

Тема 4: Механізми фінансування нерухомості

І.В умовах становлення ринку нерухомості, яке супроводжується економічною кризою, придбання нерухомості здійснюється в основному за рахунок власних коштів інвестора. Світова практика країн з ринковою економікою виходить з того, що майже всі угоди з нерухомістю здійснюються із залученням іпотечних кредитів.

Зокрема, в Західній Європі до 70 % усіх кредитів видається під заставу нерухомості. В Україні отримати доступний кредит під таке забезпечення досить важко.

Причини складності отримання кредитів під заставу нерухомості такі:

- низька ліквідність нерухомого;

- високі банківські відсотки;

- прогалини законодавства;

- недоліки судово-виконавчої системи.

Крім того, фінансовий ринок і ринок нерухомості розвиваються як би автономно. Внутрішні ресурси фінансового ринку орієнтовані, в першу чергу, на:

- операції з високоприбутковими цінними паперами;

- кредитування експортно-імпортних операцій;

- кредитування валютних операцій.

Залучення зовнішніх ресурсів стримується високим рівнем ризику. У цих умовах держава повинна всіляко сприяти залученню коштів у реновацію і створення основних фондів. На практиці відбуваються зворотні процеси. Ринок державних цінних паперів поглинає фінансові ресурси і робить їх непомірно дорогими, до того ж податки невиправдано збільшують інвестиційну вартість.

У цих умовах для розширення видів і джерел фінансування ринку нерухомості відбувається пошук таких форм взаємодії держави з інвесторами, які б дозволили збільшити їх капіталовкладення в нерухомість, зокрема:

- прийняття постанов про заставне кредитування (на місцевому рівні), при якому місто виступає гарантом кредитів на реалізацію високоефективних проектів, якщо ці проекти відповідають пріоритетним напрямкам міського розвитку, а позичальник — встановленим критеріям;

- емісія (випускання в обіг місцевих цінних паперів) міських цінних паперів, які поряд із забезпеченням припливу коштів у міські програми можуть бути предметом застави в забезпеченні кредитів, приваблюваних інвесторами на реалізацію потрібних місту проектів;

- випуск облігаційних позик, забезпечених землею.

Учасниками фінансування ринку нерухомості є:

- державні органи влади і управління;

- місцеві органи влади і управління;

- комерційні банки;

- інвестори — юридичні особи (резиденти і нерезиденти);

- інвестори — фізичні особи;

- інші.

Джерела фінансування:

- акціонерний капітал: приватний, інституційний (страховики, пенсійні фонди та ін.) та державний;

- депозити фізичних та юридичних осіб;

- централізований або приватний кредитор;

- продаж активів через сек’юритизацію: безпосередній (сек’юритизацію здійснює сам банк) або через певну структуру (яку підтримує або створив уряд);

- державні кошти: емісія облігацій, фонди, бюджетні кошти.

Важливим джерелом фінансування житлового будівництва стають банківські кредити населенню.

В Україні сьогодні розвиваються такі форми фінансово-кредитного механізму:

- інститути застави нерухомості;

- іпотечний кредит;

- вторинний ринок застав;

- розширення переліку майна, що здається під заставу;

- створення розгалуженої мережі житлово-будівельних банків;

- надання підприємствами кредитів і позичок своїм працівникам під пільговий відсоток і погашення вже отриманих ними кредитів;

- пільгове або безкоштовне надання інженерно підготовлених ділянок землі під житлове будівництво;

- створення мережі страхових компаній для страхування довгострокових позичок.

ІІІ. Іпотечний кредит – це кредит, який надається на тривалий час для придбання нерухомості, яка виступає в якості застави.

За свідченням істориків, назва іпотека (від грец. hypotheke — застава) вперше з’явилася в Греції на початку VI ст. до н.е. і була пов’язана із забезпеченням відповідальності боржника кредитору визначеними земельними володіннями.

Система іпотечного кредитування відноситься до найбільш традиційних способів фінансування нерухомості.

Існує два погляди на іпотеку : професійний і споживацький.

Характерними особливостями професійного погляду на іпотеку є:

1) розширення ланцюгу взаємовідносин учасників із схеми „позичальник – кредитор”, у схему „позичальник – кінцевий інвестор”, де посередниками інвестиційних коштів виступають банки;

2) поділ ринку заставних на первинний і вторинний.

Весь процес іпотечного кредитування може бути розбитий на три основні стадії:

1) ініціювання – процедура видачі первинного іпотечного кредиту, яка включає у себе перевірку як самої власності, яка передається під заставу, так і можливості позичальника виконати обов’язки кредитного договору;

2) посередництво – процес отримання іпотечним посередником індивідуальних іпотечних позик у іпотечних, ощадних і комерційних банках і трансформації їх у цінні папери, для продажу інвесторам на вторинному рину заставних;

3) інвестування – процес отримання і накопичення фізичними і юридичними особами цінних паперів, які випускаються посередниками, для отримання ними доходу.

Головна складова ініціювання – оцінка ризику кредиту, яка включає в себе кредитний і процентний ризик.

На протязі всього терміна кредитування позичальник і кредитор не володіють повним правом на заставлене майно, оскільки, зберігаючи права володіння і користування, вони не можуть розпоряджатися майном.

При розгляді питання про іпотечне кредитування варто розрізняти поняття «об’єкт застави» і «об’єкт кредитування». Під об’єктом застави при іпотечному кредитуванні мається на увазі нерухоме майно, яке служить забезпеченням виконання зобов’язань позичальником. Під об’єктом кредитування мається на увазі конкретна мета, для досягнення якої надається позика.

При цьому можливі різні варіанти поєднань об’єкта застави й об’єкта кредитування, наприклад, позика надається для:

- будівництва житла під заставу житла;

- будівництва житла під заставу земельної ділянки;

- придбання земельної ділянки під заставу наявної землі й ін.

Читайте також:

1. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
2. Активність особистості та її джерела, спрямованість особистості
3. Альтернативні варіанти довгострокового фінансування діяльності підприємства
4. Альтернативні джерела формування підприємницького капіталу
5. АНАЛІЗ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ЗА ДЖЕРЕЛАМИ ЇХ ФОРМУВАННЯ
6. Аналіз співвідношення активів із джерелами їх фінансування
7. Антропогенне забруднення природного середовища. Джерела забруднень
8. Антропологічні джерела
9. Банки як учасники ринку цінних паперів
10. Банківське право України: поняття , предмет регулювання, джерела і система
11. Безперебійні джерела живлення
12. Бюджетна класифікація фінансування бюджету

Переглядів: 862