Тема 12. Міжнародні відносини Європи.

1 Особливості міжнародних відносин Європи

2 Інтеграційні процеси в Європі:

3 Вплив розпаду СРСР на міжнародні відносини Європи і світу.

4 Проблеми євроінтеграції

5 Необхідність реформування НАТО в сучасних умовах

6 Особливості міжнародних відносин країн Східної Європи (Росія, Україна, Молдова, Білорусія).

Регіон (в його міжнародному розумінні)[1] – це певна територія кількох

сусідніх країн з відносно однорідними природними умовами та характерними

для нього соціальною інфраструктурою, спрямованістю розвитку

продуктивних сил та соціально-політичного устрою.

Характерною рисою, властивою будь-якій новій регіональній системі, є

наявність у неї різноманітних інструментів саморегуляції в політичному діапазоні: від рівня конфліктних відносин до створення тісних об’єднань, близьких до конфедеративного типу. Реальністю стала різнорівнева та різношвидкісна інтеграція, яка є ще й багаторівневою та різноспрямованою.

Найбільшими регіонами є частини світу. В межах частин світу виділяють менші регіони, які мають певну географічну єдність та спільність історичної долі.

Відповідно до сучасного стану економічного, історичного, культурного та географічного розвитку країн світу виділяють 18 регіонів світу.

Регіони світу
Європа	Західна, Північна, Південна, Центральна, Східна
Азія	Північна, Південно-Західна, Південна, Південно-Східна, Східна
Африка	Північна, Південна, Західна, Східна, Центральна
Америка	Північна, Центральна, Південна
Австралія та Океанія	Австралія Океанія

Карта. Історико-географічні регіони[2]

-1-

Орлова. Т.В. Історія сучасного світу: Навч. Посібник. - К.: Знання, 2006.- С. 212-224.

ІСТОРИЧНИЙ НАРИС ТРАНСФОРМАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН Європи

Історія людства показує, що процеси глобального політичного розвитку мали хвилеподібний характер. Відбувалося чергування епох соціокультурної інтеграції з відповідною централізацією політичного життя й епох диференціації, посилення політичної, соціальної, культурної гетерогенності¹ світу. Для "епох інтеграції" характерне створення відносно стійких світових імперій або універсалістських держав, що здійснюють економічну і політичну експансію. Однак з вичерпанням можливостей настає криза існуючих імперій не здатних до радикальних реформ і внутрішніх змін.

Епоха відносно стабільного існування великих царств-цивілізацій стародавності:

1. (Єгипет Середнього і Нового царств або

2. імперія Цинь у Китаї), коли світовий порядок трансформувався порівняно повільно, змінилася епохою занепаду і роздроблення колишніх централізованих держав (VIII—III ст. до н. е.), протягом якої:

3. (наприклад, розквіт античних держав Середземномор'я і все, що з цим було пов'язано).

4. Потім, з II ст. до н. е. по II ст. н. е. продовжувалася епоха панування нових великих імперій — Римської імперії в Середземномор'ї, імперії Хань у Китаї, імперії Маурів в Індії та інших.

5. На зміну йому прийшов період утворення і посилення великих імперій у VII—XIII ст.:

5.1. Спочатку виник Арабський халіфат, потім зміцнилася Візантійська імперія.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Взаємовідносини Нацбанку з комерційними банками (послуги) та органами державної влади.	\|	Відбулися кардинальні зміни у світовому порядку. На авансцену виходить Європа1.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.