• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Голод 1946-1947 рр.

Причини голоду:

— спустошення країни внаслідок війни;

— розширення посівних площ і виконання планів хлібозаготівлі за всяку ціну;

— посуха 1946 р.;

— відбудова промисловості за рахунок сільського господарства;

— продаж хліба за кордон.

Заходи влади:

— репресивні заходи щодо селян;

— відновлення дії «Закону про п'ять колосків»;

— невизнання факту голоду радянським керівниц­твом.

Наслідки:

— голодом була охоплена більша частина східних і південних областей України;

— великі людські втрати (1 млн. чол.).

Зовнішньополітична діяльність УРСР

— Вихід України на міжнародну арену після за­вершення війни (1944 р. — створення Народно­го комісаріату закордонних справ УРСР на чолі з Д. Мануїльський).

— 1945р.— включення України до складу 47 країн-засновниць .ООН разом із Білорусією та СРСР (участь української делегації в розробці та прий­нятті статуту ООН; 1945 р. — Україна стала чле­ном постійної комісії ООН із питань освіти, нау­ки та культури (ЮНЕСКО); 1946 р. — обрання України до складу Економічної і Соціальної Рад; 1948-1949 рр. — Україна — непостійний член Ради Безпеки ООН).

— 29 липня — 15 жовтня 1946р.— участь представ­ників України у Паризькій мирній конференції.

— 1948р.— активна участь України в роботі Дунай­ської конференції, яка розв'язувала питання ре­жиму торгового судноплавства на Дунаї.

Таким чином, формально за Україною визнава­лося право на самостійні міжнародні відносини, але фактично своєї незалежної зовнішньої політики вона не мала.

Радянізація західних областей України

— Відновлення радянської влади в західних облас­тях України після закінчення війни.

— Продовження політики радянізації в цьому регіоні:

• проведення індустріалізації (відбудова, рекон­струкція та вдосконалення традиційних галу­зей — нафтогазової та лісозаготівельної; розви­ток нових галузей — машинобудівної, метало­обробної, приладобудівної та ін.; великі капіта­ловкладення та швидкі темпи розвитку проми­словості, повільний розвиток харчової та легкої промисловості, націоналізація промисловості та транспорту);

• колективізація (конфіскація великих маєтків, передача цих земель безземельним та малозе­мельним селянам; суцільна колективізація, під час якої було колективізовано 93 % господарств; організація політвідділів МТС; застосування при­мусових методів — шантаж, залякування; неврахування місцевої специфіки тощо);

• заходи в культурно-освітній сфері (ліквідація неписьменності, створення мережі освітніх за­кладів різних рівнів, посилення русифікації, заідеологізованість навчально-виховного проце­су, введення безкоштовної освіти, безкоштовне медичне обслуговування);

• направлення зі східних регіонів України на постійну роботу фахівців, партійних функціонерів;

• депортація західноукраїнського населення до • віддалених районів СРСР;

• ліквідація Української греко-католицької церк­ви (1 листопада 1944 р.— смерть митрополи­та А. Шептицького, обрання його наступником Й. Сліпого; 8—10 березня 1946 р. — Львівський собор, який скасував Берестейську церковну унію 1596 р. і проголосив возз'єднання греко-католицької церкви з російською православною; репресії щодо священиків, які не приєднали­ся до нової церкви; УГКЦ змушена була піти в підпілля).

Боротьба ОУН-УПА з радянською владою

Боротьба радянської влади проти ОУН-УПА пе­ретворилася на братовбивчу війну (направлення в західні регіони України регулярних частин армії та НКВС, формування з місцевого населення підрозділів помічників для боротьби з ОУН-УПА).

Методи боротьби:

Етапи збройної боротьби ОУН-УПА з радянською владою

I етап (1944—1946 рр.) — спроба утримати під своїм контролем великі території і ведення боїв ве­ликими силами із застосуванням артилерії й міно­метів. Об'єднання сил радянських військ держбез­пеки, прикордонників. У тяжких боях загинуло до половини особового складу УПА.

II етап (1947 — перша половина 50-х років) — зміна тактики: поділ армії на невеликі мобільні групи, ведення боротьби партизанськими методами. Загибель у с. Білогорща біля Львова головнокомандувача УПА Р. Шухевича (5 березня 1950 р.). Спад організованого опору (хоча окремі загони ще діяли до 1956р.).

Операція «Вісла»

28 квітня — 28 серпня1947 р. — проведення польською владою операції «Вісла», суть якої полягала у депортації залишків українського насе­лення Закерзоння на захід і північ Польщі з ме­тою його асиміляції та знищення баз діяльності ОУН-УПА. У ході операції було переселено близько 150 тис. українців, а УПА зазнала великих втрат. Операція була узгоджена з радянським керівниц­твом.

Культурне життя в Україні у другій половині 40-х — першій половині 50-х років XIX ст.

«Ждановщина» в Україні Мета «ждановщини» в Україні — посилення контролю над творчими процесами в галузі куль­тури, придушення національно-визвольного руху та будь-яких проявів української самостійниць­кої ідеї.

Наслідки:

— придушення паростків відродження української культури після війни;

— гальмування розвитку науки, літератури і мистец­тва в країні;

— обмеження свободи творчості;

— перетворення літературної критики на засіб утри­мання митців у рамках офіційної ідеології;

— ізоляція від надбань західної культури.

Освіта

— Відновлення зруйнованих під час війни шкіл, пе­реважно зусиллями самого населення (на 1950 р. довоєнна мережа шкіл була фактично відновле­на).

— Гостра потреба у підручниках, зошитах, навчаль­ному обладнанні.

— Нестача приміщень, учителів, навчальних посіб­ників.

— Запровадження мережі вечірніх та професійних заочних шкіл, навчальних курсів для дорослих.

— Відновлення системи вищої освіти.

— Збільшення кількості студентів з 99 тис. до 325 тис. (майже половина з них навчалася на за­очних і вечірніх відділеннях).

— Перехід до обов'язкової семирічної освіти (1953 p.).

— Заідеологізованість освіти.

— Неухильне скорочення шкіл з українською мовою викладання.

Наука

— Відновлення роботи науково-дослідних установ (збільшення їх кількості з 267 до 462).

— Зміцнення матеріально-технічної бази, наукового потенціалу.

— Провідна наукова установа — Академія наук УРСР на чолі з О. Палладіним.

— Значні успіхи у дослідженнях із фундаментальних наук:

• запуск першого в республіці атомного реакто­ра (1946р.);

•' виготовлення у Києві першої в Європі цифрової обчислювальної машини під керівництвом С. Лебедєва (1948-1950);

• запровадження нової автоматичної технології зварювання тощо;

— запровадження в промисловість досягнень науки і техніки, переважно у галузях військово-проми­слового комплексу;

— «лисенківщина» (назва походить від прізвища президента Всесоюзної академії сільськогоспо­дарських наук Т. Лисенка, який свою позицію ар­гументував не науковими доказами, а ідеологічни­ми штампами, запозиченими з «Короткого курсу історії ВКП(б)»); розгром генетики та кібернети­ки (проголошення генетики «продажною дівкою імперіалізму», а кібернетики — її «рідною сест­рою»).

«Лисенківщина»—специфічний період у сільськогосподарській і біологічній науці й практиці, пов'язаний із проявом культу особи президента ВАСГНІЛ, академіка АН УРСР Т. Лисенка, у результаті сякого було припинено перспективні наукові дослідження.

Література

— Складні умови розвитку літератури в умовах « жда­новщини».

— Прийняття партійних, постанов з ідеологічних питань, у яких містилася нищівна крити­ка українських видань (постанови «Про жур­нал „Вітчизна"», «Про журнал сатири і гумо­ру „Перець"», «Про перекручення і помилки у висвітленні української літератури в „Нарисі історії української літератури"» тощо).

— Розгортання боротьби проти «безідейності, без­принципності, формалізму, космополітизму й низькопоклонства перед гнилим заходом» із метою посилення культурно-ідеологічної ізоляції ра­дянського суспільства від західного світу.

— Розгортання Л. Кагановичем бурхливої діяль­ності з боротьби з «українським буржуазним націоналізмом», жертвами якої стали А. Малиш­ко, П. Панч, М. Рильський, Ю. Яновський, Остап Вишня, В. Сосюра тощо.

— Створення українськими письменниками висо­кохудожніх творів, не зважаючи на надзвичайно важкі умови праці (трилогія О. Гончара «Прапо­роносці» , роман М. Стельмаха «На нашій землі», «Київські оповідання» Ю. Яновського, гумори­стичні оповідання Остапа Вишні тощо).

Мистецтво

— Домінування у мистецтві воєнної тематики.

— Видання постанови «Про репертуар драматичних та інших театрів України »,згіднозякою обов' язковою стає перевага у репертуарах вистав на сучасні

— теми; від театральних діячів вимагали оспівувати успіхи в соціалістичному будівництві. Основна продукція кінематографа — революційно-патріотичні фільми.

— Діяльність художників М. Глущенка, М. Дерегуса, О. Шовкуненка та ін.

Україна в умовах десталінізації (1953 – 1964 рр. XX ст.)

Зміни в керівництві СРСР та УРСР на початку 50-х років XIX ст.

5 березня 1953 р.— смерть Й. Сталіна; втома суспільства й партійного керівництва від жорстокості сталінського режиму; необхідність змін.

Тимчасове «колективне керівництво» — роз­поділ найвищих посад між найближчими соратни­ками Сталіна (Г. Маленков — голова Ради Міністрів СРСР, М. Хрущов — перший секретар ЦК КПРС, Л. Берія — голова Міністерства внутрішніх справ і держбезпеки). Такий компроміс був нетривким, ко­лишні соратники не довіряли один одному, боялися та шукали слушної нагоди позбутися конкурентів.

26 червня 1953 р.— арешт Л. Берія за звинувачен­ням у шпигунстві й підготовці державного перевороту та його таємна страта.

Червень 1953 р.— звільнення з посади першо­го секретаря ЦК КП(б)У Л. Мельникова, обрання О. Кириченка (вперше українець за походженням обійняв таку високу посаду); арешт і страта міністра внутрішніх справ УРСР П. Мешика та його заступ­ника.

1955 р. — звільнення Г. Маленкова з посади голови Ради Міністрів СРСР та обрання М. Булганіна.

Початок десталінізації

Десталінізація — процес ліквідації наслідків сталінізації, що почався після смерті Й. Сталіна.

— Створення комісій з перегляду справ засуджених у 1934-1953 рр.

— Початок реабілітації безвинно засуджених.

Реабілітація — виправдання, поновлення доброго імені чи ре­путації несправедливо обвинуваченої, обмовленої або засуд­женої особи.

— Ліквідація позасудових органів, воєнних трибуна­лів військ МВС, скасування надзвичайних законів і постанов, спрямованих на боротьбу з «ворогами народу».

— Чистка органів держбезпеки і значне скорочення їх кількості.

— Припинення ідеологічних кампаній проти інтелігенції, націоналізму тощо.

— Уповільнення процесу русифікації.

— Зростання ролі українського чинника в різних сфе­рах суспільного життя (висування місцевих кадрів на керівні посади в регіонах, поява вихідців з Украї­ни в найближчому оточенні М. Хрущова і т. ін.).

— Розширення прав республік (в Україні з союзного до республіканського підпорядкування переведе­но декілька тисяч підприємств та організацій). Процеси лібералізації суспільства 1953-1964 рр.отримали назву «відлига».

«Відлига» — це назва періоду перебування М. Хрущова при владі в СРСР (1954-1964), що характеризувався політикою десталінізації, політичною реабілітацією і непослідовністю реформ.

Читайте також:

1. Види голодування у тварин
2. Від продрозкладки до терору голодом
3. Відбудова народного господарства унр. у повоєнні роки.Голод 46-47рр
4. Відбудова народного господарства унр. у повоєнні роки.Голод 46-47рр
5. Голод 1932-1933 pp.
6. Голод 1932-1933 рр.
7. Голод 1946-1947 рр. в Україні
8. Голодомор 1932-1933 рр.
9. Голодомор 1932–1933 рр.
10. Голодомор 1932—1933 рр.
11. Голодомор в Україні (1932-1933), його соціально-політичні наслідки

Переглядів: 1492