Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

Тлумачення застарілих слів

План

Літературної мови. Активна й пасивна лексика

 

1. Зумовленість змін у словниковому складі української літературної мови, аспекти змін.

2. Різновиди змін лексичного значення слова.

3. Зміни у словниковому складі мови:

а) поява нових слів, різновиди неологізмів;

б) зникнення слів зі словникового складу української літературної мови, причини його; різновиди застарілих слів;

в) історизми, характеристика їх;

г) власне архаїзми, характеристика їх;

4. Стилістичне вживання неологізмів, застарілих слів.

5. Визначення активної і пасивної лексики.

 

 

Будучи суспільним явищем, мова виникла в суспільстві для потреб суспільства і розвивається разом із суспільством. І всі ті зміни, які мають місце в суспільстві, в навколишньому світі, відбиваються в мові. А в навколишньому світі людина перебуває в оточенні величезної кількості предметів, кожен із яких має чимало різних властивостей; життя людини супроводжують різноманітні процеси, явища, що характеризуються місцем і часом вияву, певними ознаками. І кожне із явищ у світі предметів, явищ будь-якої галузі життя і діяльності людини (побуту, виробництва, економіки, політики, культури і т.д.) називається словом, як називаються словом і різні окремі ознаки будь-якого явища, предмета. У процесі життя й розвитку суспільства одні предмети, явища, їх ознаки розвиваються, збагачуються, інші зникають, а разом із ними виходять із вжитку і їх найменування – слова. Одночасно у світі з’являються і нові предмети, явища. Щоб кожне з них стало надбанням людей, воно повинно мати назву – отже, у мові з’являються нові слова. Таким чином, у словниковому складі мови і в самому слові постійно відбуваються зміни, в яких відображаються зміни, що мають місце у навколишньому світі.

Зміни в словниковому складі мови здійснюються в таких напрямах:

а) зміна лексичного значення вживаних у мові слів;

б) поява нових слів;

в) зникнення слів.

Зміна лексичного значення словавиявляється в тому, що в процесі розвитку суспільства й мови слово може набувати нового значення, отже, його лексичне значення розширюється; слово має кілька значень, а в процесі розвитку одне чи кілька із цих значень зникають – таким чином, лексичне значення слова звужується; слово набуває нового значення, втративши те, з яким воно вживалось раніше, - відбувається переосмислення значення слова.



Интернет реклама УБС

Розширення лексичного значення можна проілюструвати словом пакет. Зберігаючи усі свої закріплені в тлумачному словнику значення (конверт з листом, переважно офіційного змісту; паперовий мішок або обгортка для упаковки речей, продуктів; пакунок; набір перев’язувального матеріалу для надання першої медичної допомоги; сукупність однорідних, переважно будівельних матеріалів – пакети шлакоматеріалів), воно набуло нових: назви поліетиленового мішка з ручками; сукупності законів, пропозицій, ідей; останнє значення характерне і слову банк – це слово також розширило своє лексичне значення.

Слово ринок вживається зі значеннями: 1) Місце роздрібного продажу продуктів харчування та інших товарів; базар. Ринок збуту– місце, де збувають (у першому значенні), продають що-небудь. Чорний ринок – місце для нелегальних, валютних операцій; місце, де таємно продають товари, переважно за спекулятивними цінами.

2) Сфера товарного обміну; пропозиція і платоспроможний попит на товари у масштабі світового господарства, країни або окремих його районів. Збалансований ринок. Валютний ринок.

Світовий ринок – сукупність національних ринків країн, зв”язаних між собою зовнішньою торгівлею. Ринок цінних паперів частина ринку позичкових капіталів, де купуються та продаються цінні папери, а також здійснюється їхня емісія.

В останнє десятиліття обоє лексичних значень слова ринок розширились. Відповідно до першого значення, як антонім до нього, слово вживається в словосполученні оптовий ринок, називаючи місце продажу товарів одного виду оптом – у великій кількості одному покупцеві. Відповідно до другого значення поряд із ринок цінних паперів вживається словосполучення ринок професій: напередодні закінчення навчального року вузи пропонують підготовлених фахівців – зацікавлені установи, організації, фірми знаходять потрібних спеціалістів, часто укладають трудові договори з ними.

Слово мешканець вживається поряд зі словом житель (той, хто взагалі десь живе: жителі села, жителі лісів, місцеві жителі). Засвоєне з польської мови мешканець усталилося насамперед для назви особи, що займає якесь приміщення для житла: мешканці будинку, мешканці поверху, мешканці сусідньої квартири. Та в останні 10-12 років активізувалося вживання його як синоніма до житель. Звичними стають вислови: мешканці столиці, мешканці великих міст, мешканці сільської місцевості. Вживається воно активно і для називання тварин, які населяють певну місцевість : мешканці океану, мешканці лісів. На основі зазначеного логічним є висновок: лексичне значення слова мешканець, сфера функціонування його розширились.

Звуженнялексичного значення: слово чорнило мало значення назви чорної фарби, що вживалась для фарбування тканин; назви розчину купоросу, вживаного шевцями для фарбування чобіт; назви рідини, використовуваної для писання. Сьогодні слово вживається лише з останнім значенням. Воно входить до сталих висловів: симпатичне чорнило (безбарвне) – назва прозорої або трохи підфарбованої рідини, що використовується в криптографії; киснути в чорнилі – бути чиновником, канцеляристом.

Слово квартал зберегло значення назви четвертої частини року; назви частини міста, обмеженої кількома вулицями, що перехрещуються; назви ділянки поля, лісу, чим-небудь засіяної, засадженої, і втратило значення назви податку, який збирався за четверту частину року; назви відділку міської поліції, що існував у Росії до 1862 року.

Трапляється, що багатозначне слово активно вживається з якимось одним значенням. Так, слово пересічний має кілька значень, зокрема: який не перевищує середнього рівня; не гарний і не поганий; який нічим не виділяється; звичайний, рядовий; середній, одержаний шляхом поділу загальної суми кількох величин на їх кількість; нормальний для даної групи явищ. Найактивніше в останнє десятиліття слово вживається зі значенням „звичайний, рядовий”: пересічний українець, пересічна подія. Таке вживання слова ілюструє звуження його лексичного значення.

Деяким словам властиве поєднання процесів розширення і звуження лексичного значення. Так, слово залізо постійно вживається для назви хімічного елемента, твердого ковкого металу сріблястого кольору, який, сполучаючись із вуглецем, утворює чавун і сталь. Воно втратило значення назви кайданів і набуло нового значення – назви залізних виробів, конструкцій, сукупності залізних предметів, машин та ін; назви жерсті, залізних штабів.

Усім відоме значення слова інститут як 1) назви вищого навчального закладу або науково-дослідної установи та 2) сукупності норм права, що охоплює певні суспільні відносини (Інститут шлюбу). Набуває поширеності нове значення цього слова як синоніма до слова факультет, тобто як назви підрозділу вищого навчального закладу, де викладають коло наукових дисциплін з певної спеціальності: інститут педагогіки і психології Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова, інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім.Т.Г.Шевченка. Слово інститут втратило інше значення – назви закритого типу жіночого середнього навчального закладу для дітей дворян, що функціонував у ХІХ - на початку ХХ ст. в Росії: Інститут шляхетних дівчат.

Для багатьох слів корінної української лексики характерним є зменшення кількості значень і переосмислення одного із колись властивих йому значень. Наприклад, слово староста у процесі розвитку втратило значення назви керівника місцевого (міського чи сільського) управління або самоврядування на Україні, в Польщі, у Литовському князівстві у ХV-ХVІІ ст.; назви начальника, голови повіту в Західній Україні до 1939 року; назви голови сільської громади в царській Росії; назви виборної або призначеної особи, що сватає жениха нареченій або наречену женихові. Воно набуло нового значення і переосмислило інше значення – назви виборної або призначеної особи для ведення справ якого-небудь колективу, товариства. Раніше у цьому значенні слово староста вживалось у словосполученнях церковний староста, староста на селі (в часи фашистської окупації у роки Великої Вітчизняної війни). У наш час слово вживається для назви призначеної чи обраної особи, яка очолює клас, курс, групу в школі чи вузі. Зберегло воно і назву духовного служителя – церковний староста. Дещо переосмисленим є сьогодні й інше значення слова: лише у формі множини (старости) вживається воно для назви осіб, які здійснюють сватання нареченої: засилати старостів, старости йдуть.

Слово чорнобиль називає багаторічну трав’янисту рослину з чорно-бурим стеблом, різновид полину. Омонімом до нього виступає Чорнобиль – назва міста, поблизу якого розміщена атомна електростанція, названа Чорнобильською (ЧАЕС). Від часу аварії на цій станції (квітень 1986) слово Чорнобиль набрало нового значення – назви аварії на станції. Звичними в устах українців стали вислови на зразок „Чорнобиль наробив нам біди”, „Це все (хвороби, зниження імунітету і т.ін.) є результатом Чорнобиля”, „Після Чорнобиля збільшилося хворих в Україні”. У той же час назва міста Чорнобиль, що послужила основою виникнення нового (названого) значення, вживається все рідше: воно ввійшло в тридцятикілометрову зону відчуження, через що припинило повноцінне функціонування як населений пункт, центр адміністративного району. На основі всього викладеного відзначається зміна лексичного значення – переосмислення – слова Чорнобиль.

У мові постійно появляються слова для називання нових предметів, явищ, що виникають у різних галузях життя – науці, техніці, виробництві, культурі, побуті. Такі нові слова чи нерозкладні звороти, створені для позначення нового, раніше невідомого предмета чи поняття, називаються неологізмами(від гр. neos – молодий, новий; logos – слово, вчення). Неологізми, як правило, утворюються із наявних у мові морфем на основі загальноприйнятих способів словотвору: обранець, семиліток, профорг, медсестра.

Усі наведені слова утворені на основі різновидів морфологічного способу словотвору: обранець – суфіксально (з допомогою суфікса – ець від основи слова обраний (обран-); семиліток – основоскладанням і суфіксально: поєднанням родового відмінка числівника сім – семи-, кореня іменника літаліт-, суфікса -ок; профорг, медсестра – поскладові абревіатури (поєднання частин обох твірних слів (профорг) та частини першого твірного слова і повного другого (медсестра).

Появившись у мові, слово як неологізм існує протягом певного часу – доти, доки явище, назване ним, не стане звичним. Разом з цим явищем освоюється і слово, яке його називає. Явище, яке колись було новим, стає освоєним, звичним, а слово, колись неологізм, стає загальновживаним, іноді може перейти й до основного словникового фонду. Не сприймаються в наш час як неологізми слова сівозміна, профорг, зарплата, медсестра та багато інших.

Неологізмами є й слова іншомовного походження у перші періоди їх засвоєння. У різний час неологізмами в українській літературній мові були шосе, клуб, машина, аероплан, депутат, конференція, радіо, комбайн,трактор, космос, космодром, ЕОМ, РТС, комнезам. Сьогодні частина цих слів є загальновживаними, інші – застарілими.

У роки функціонування України як незалежної держави словниковий склад української літературної мови поповнився великою кількістю слів, які відображають значні зміни, що відбуваються в різних сферах життя суспільства. Значна частина їх входила до вжитку ще в кінці 80-х рр. ХХ ст. Ось зразки таких слів, нерозкладних словосполучень, що стосуються с у с п і л ь н о – п о л і т и ч н о г о ж и т т я: народний депутат, Народна Рада, більшість у Верховній Раді, Інститут стратегічних досліджень, Інститут політики, політичний прогноз, соціально незахищені верстви населення, Рада Європи, Парламентська Асамблея Ради Європи (ПАР’Є), СНД, Міжпарламентська асамблея країн – учасниць СНД; податкова інспекція, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, парламентські слухання;

е к о н о м і к и: ринкові відносини, бізнес, комерція, менеджмент, дисконт (назва процесів); бізнесмен, комерсант, менеджер, брокер, ділер, дистриб’ютор (назва людей за діяльністю); олігарх, магнат (назва дуже багатих людей); Економічний союз, АТ, ВАТ, ЗАТ, корпорація, консорціум (назви виробничих об’єднань);

ф і н а н с о в о ї с п р а в и: комерційний банк, ощадний банк, банкомат, гривня, валюта, долар, євро, платіжна картка, дисконтна картка;

т е х н і к и: комп’ютер, файл, Інтернет, мобільний зв’язок, мобільний телефон, мобілка (розмовне), електронна пошта, кабельне телебачення; іномарка, „Вольво”, „Мерседес”, „Тойота”, „Хундо” (марки машини);

к у л ь т у р и: шоу, ток-шоу, шоу-бізнес;

о с в і т и: ліцей, гімназія, коледж, дистанційне навчання, навчання за контрактом, рейтингове оцінювання знань, модульно-рейтингова система навчання, заліковий кредит, поточний рейтинговий бал;

п о б у т у: шоп, маркет, мінімаркет, супермаркет (назви магазинів), „Бі¢стро”, „Шви¢дко”, „Магдо¢нальдз”, „Піцері¢я” (назви закладів харчування), га¢мбургер, чи¢сбургер, біг-ма¢г, хот-до¢г, шаурма¢, чи¢пси, пі¢ца, (картопля) фрі, (кури) гриль, ке¢тчуп, йо¢гурт (назви страв), „Коза¢цький”, „Люби¢тельський”, баге¢т, круаса¢н (назвихлібо-булочних виробів), „Жи¢вчик”, „Спрайт” (назви напоїв).

Неологізми, які виникають для назви нових понять навколишнього світу, що мають стосунок до багатьох людей чи суспільства в цілому, називаються з а г а л ь н о м о в н и м и. Наведені вище слова якраз і належать до цієї групи нових слів.

Крім загальномовних, існують неологізми і н д и в і д у а л ь н о- а в т о р с ь к і – нові слова, утворені окремими письменниками. Вживаються такі слова в художніх творах, характеризуючи творчу манеру письменника. Одночасно вони є важливим засобом естетичного впливу на читача, і хоч, як правило, вони не потрапляють до загальномовного словника, багато з них відомі широким масам читачів. Майстрами індивідуально-авторських неологізмів в українській літературі були П.Г.Тичина, М.Т.Рильський, А.С.Малишко, М.П.Стельмах. Остап Вишня, є багато сучасних майстрів слова.

Приклади індивідуально-авторських неологізмів: „Тичина? Пан Павло? Невже ж?” – Голос молодий і знайомо-незнайомий (П.Загребельний). Він (П.Тичина – Н.Ш.) злякано замахав руками, видобувши їх з-під своєї чорносукняної розлітайки-розмахайки(П.Загребельний). Не дивися так привітно,яблуневоквітно (П. Тичина). Згадавсь чомусь Іван Франко і вічнодумна Леся Українка (П. Тичина). Ми чуємо глухий мотора рокіт у високостях (М.Рильський). Як загинув, як поліг у битві Христо Ботев, світозорий воїн (М.Рильський). Гагара думає, що ви пудритесь чи взагалі туалетитесь ( Остап Вишня). Благословен дитини сонний подих, як пролісчаткатеплий подих в світ (С.Йовенко). Сиділа мати, ніби груша дика, у сивому цвітінні, поруч з нею поет Максим і зіркоокий Вишня, обкутані піснями і привітом (А.Малишко).

Індивідуально-авторські неологізми виступають засобом оновлення мови, поетизації її, у багатьох випадках – засобом створення урочистості, піднесеності.

Одночасно з появою нових слів у мові відбувається і протилежний процес – зникнення із словникового складу слів. Він пояснюється двома причинами: 1) зникають із життя певні явища, предмети – отже, зникають і слова, які їх називали; 2) наявні у навколишньому світі речі, явища набувають нової назви – нові слова витісняють вживані раніше.

Застарілі слова, які вийшли або виходять із активного словника, називаються архаїзмами (від гр. аrchaios – старий, старовинний). Залежно від причин, які викликають вихід слова із активного вживання, їх поділяють на історизми та власне архаїзми.

Історизми– це застарілі слова, які вийшли із вживання у зв’язку із зникненням предметів і понять, що ними називались. Історизми не мають відповідників у сучасній українській літературній мові. Вони називають поняття й предмети, пов’язані зі старими суспільними формаціями (патрицій, раб, плебей, феодал, поміщик, капіталіст, боярин, смерд, оброк, земство, становий, князь, княгиня, князівство), є назвами старовинної зброї, воїнів, амуніції (спис, лук, щит, шолом, кольчуга, воєвода, рать, вояцький, служивий), назвами старовинного одягу, взуття, прикрас (ногавиці, багряниці, каптан, саван, свита, чоботи-вивертки, жупан, кирея, очіпок, гривна, вінець), назвами людей за родом заняття (ремісник, купець, ключниця, кожум”яка, сідельник, зброяр, човняр, залізороб, водонос, кушнір), назвами трудових процесів (прясти, ткати, конопатити), назвами предметів для праці, плавання (ціп, ступа, лодія, дромон, хеландія, ковчег), назвами старовинних будівель, предметів, побуту (терем, княжий двір, корчага, мазанка, макогін, рубель), назвами зниклих народів, племен (варяги, половці, ромеї, берендеї, в’ятичі, угличі), назвами колишніх міст, поселень, рік (Царгород, Тмуторокань, Любеч, Почайна, Яуза, Рутка, Уша).

У зв”язку зі змінами, що відбулися у державному, політичному, економічному житті нашого народу впродовж останніх 15-20 років, стали історизмами слова, які називали державу, в якій він жив більш як сім десятиріч, та її складові структури (Союз Радянських Соціалістичних Республік, /Радянський Союз, Радянська Вітчизна, СРСР/, Українська Радянська Соціалістична Республіка /Радянська Україна, УРСР/), а також назви державних установ, політичних партій, організацій, що існували в той час, відповідних посад (Держбуд, КПРС, ЦК Комуністичної партії України, Пленум ЦК КПРС, З”ізд народних депутатів СРСР, Голова Ради Міністрів СРСР, Генеральний Секретар ЦК КПРС).

До власне архаїзмівналежать застарілі слова, які по-іншому називають існуючі і в наш час поняття, предмети, явища, - ці назви витіснені іншими словами, що є сьогодні загальновживаними, зіст: пря (боротьба), крамола (змова), чоло (лоб), ланіти (щоки), перст (палець), тать (злодій), зигзиця (зозуля), віщий (пророчий), ратоборство (битва), ратоборець (ратник, поборник, захисник чогось), ратоборствувати, ратувати (боротися), прихилень (прихильник), причинець (винуватець), дрема (дрімота), другиня (подруга), дубельтівка (двостволка), духівниця (заповіт на спадщину), дзиґар (годинник), віровідступник (дисидент), гонорство (самолюбство), жалування (заробітна плата), журфікс (прийом гостей у заздалегідь домовлений час), ниткоплут (ткач), німствувати (мовчати).

 

Примітка.Усі наведені вище застарілі слова (історизми, власне архаїзми) належать до лексичних архаїзмів, оскільки це слова, що застаріли в цілому. Окрім них, в науковій літературі виділяють ще такі групи архаїзмів:

лексико-семантичні – слова, у яких застарілим є лише окреме значення: худий у значенні поганий, слабий у значенні хворий, броняу значенні зброя;

лексико- фонетичні – слова, що відрізняються від вживаних у даний час слів одним чи кількома звуками або місцем наголосу: сей(цей), пашпорт (паспорт), глас(голос), меж(між);

лексико-морфологічні – це застарілі граматичні форми активно вживаних змінних слів: люде (люди) ;

лексико-словотвірні – слова, що відрізняються від сучасних активно вживаних слів словотвірними засобами: подаяніє (/йан'ій/) (подання), вознесеніє (/ен'ій/) (вознесіння), возгордитися (загордитися).1

Історизми, власне архаїзми вживаються в науковому стилі, а також у художньому, в якому виступають засобом зображення історичної епохи, характеристики її побуту, засобом характеристики героїв твору. Широко представлені вони в мовному арсеналі історичних романів С.Скляренка, П.Загребельного, у творах Т.Г.Шевченка, І.П.Котляревського та ін.

І. Щойно залишаючись духівником, Євпраксія вже знала, що почує щось святенницьке – хтиве. А що могла вдіяти віднині в наругу спершу Маркграфові1); тоді імператорові, а ще богові, церкві, її слугам, оцьому вузьконосому абатові2); приставленому до неї вже й не богом, а всіма дияволами світу.

Хотіла позбутися абата, пишного почту, всього супроводу, металася туди й сюди по Франковії, по Баварії. Не могла ні вирватися, ні втекти, ні забутися. Її зустрічали–перехоплювали, усі прагнули мати у себе таку високу гостю. Барони-кроволюби влаштовували на честь імператриці турніри й лови.Лилася кров, людська й звірина. Барони жували м’ясо коло дикого вогню, розкладувалися серед каміння. Вогонь рвався з каменю, а її душа рвалася звідси від цих рицарів, від єпископів пурпурових, мов те вино, що ним обпивалися, від кострубатих замків і камінної тяжкості соборів ( П.Загребельний. Євпраксія).

ІІ. Мусив Гордій, син Бразда, стати посадником4) у Любечі ще й тому, що був найбагатшою людиною древнього селища, яке ставало вже городом; рядовичі, що колись уклали ряд з отцем, чи їхні діти, а ще отець помер служили по закону вже йому, закупи 5) мали сплачувати купу тільки йому, хто ж з них не міг повернути свого боргу, ставав обельним холопом 7) старшого сина покійного.

А рядовичів, закупів, холопів ставало у Любечі чим далі все більше й більше. Новий город, що виростав над Дніпром, не нагадував старшого селища, гнізда роду, в ньому була своя Гора – тереми за великими тинами на кращій землі попід лісом, посад 8)хижі 9) ремісників, скудельників 10), рибалок на гнилищах і в ярах навкруг Гори. Оболонь – землянки на пісках і над затоками Дніпра, де тулились з численними родинами рядовичі 3) й закупи, у яких був один шлях – у Дніпро або в холопи (С.Скляренко).

 

ІІІ. Тут їли всякії приправи, І кубками 18) пили слив’янку,

І все з полив’яних 11) мисок, Мед, пиво, брагу 19), сирівець 20),

І самі гарнії приправи Горілку, просту і калганку, 21)

З нових кленових тарілок: Курив для духу яловець22).

Свинячу голову до хріну Бандура горлиці 23) бринчала,

І локшину на переміну, Сопілка зуби затинала,

Потім з підливою індик, А дудка грала по балках24);

На закуску куліш 12) і кашу, Санжарівки 25) по скрипці грали,

Лемішку13), зубці14), путрю 15), Кругом дівчата танцьовали

квашу16) В дробушках26), в чоботах,

І з маком медовий шулик.17) в свитках.

І.Котляревський

 

1. Маркгра/ф – титул правителя прикордонного округу (марки) у Франкськійдержаві VІІІ-ІХ ст., а також особа, що мала цей титул;згодом – спадковий титул деяких німецьких князів.

2. Аба/т – 1) глава католицького чоловічого монастиря; ігумен; 2) у Франції – католицький священник.

3. Рядо/вичі – у давній Русі – категорія залежних людей, які відбували феодальні повинності на підставі певного договору (ряду) з паном.

4. Поса/дник – У Київській Русі – намісник князя.

5. За/куп – у Київській Русі – бідний селянин, який одержав позичку від землевласника й став залежним від нього.

6.

7. Холо/п – у давній Русі – підневільна особа, близька за суспільним становищем до раба; згодом – двірський слуга, кріпак. // Людина, яка приналежно підкоряється цареві, панові; раб.

8. Поса/д – У давній Русі Х-ХІV ст. та в Російській державі ХV-VІІІ ст. – ремісно-торговельна частина міста за міською стіною.

9. Хи/жа – невелика убога хата; халупа.

10. Скуде/льник – Гончар.

11. Поли/в’яний – политий поливою.

12. Кулі/ш – густий суп (звичайно з пшона).

13. Лемі/шка – страва з густо завареного борошна, звичайно гречаного.

14. Зу/бці – . Страва з очищених зерен ячменю, зварених або підсмажених.

15. Пу/тря – страва з ячної крупи й солодкого квасу.

16. Ква/ша – страва з гречаного або житнього борошна з солодом, подібна до густого киселю.

17. Шули/к – корж, политий медом із розтертим маком.

18. Ку/бок – великий келих; чара.

19. Бра/га – спиртний напій різної міцності.

20. Сиріве/ць – напій, приготовлений із залитих кип’ятком і настояних протягом певного часу житніх сухарів; хлібний квас.

21. Калга/нка (калгані/вка) – горілка, настояна на калганці – трав’янистій рослині, корінь якої використовується для лікування шлункових хвороб або його кладуть у горілку, щоб зробити її запашною.

22. Ялове/ць (ялі/вець) – вічнозелений чагарник, рідше – дерево родини кипарисових із лускоподібною або короткоголчастою хвоєю та ягодоподібними шишками, вживаними в медицині.

23. “Го/рлиця” – українська сольна народна пісня.

24. Ба/лка – яр із пологими схилами.

25. Санджа/рівка (санжа/рівка) – народна пісня і танець.

26. Дробу/шки (дрібу/шки) – 1) тоненькі, дрібно заплетені косички; 2) вид рухів в українських народних танцях, що виконуються дрібними кроками з притупами; 3) музика, що виконується в дуже швидкому темпі і під яку легко танцювати дрібними кроками.

 

Слід відзначити, що окремі слова, появившись у мові в певний період, вживаються в ній протягом якогось часу як неологізми, доки предмет, явище, поняття, що ними називаються, не стають для людей звичними, – тоді слова переходять до загальновживаної лексики. На певному етапі життя це явище, предмет може вийти із вжитку – виходять із активного вживання і слова, що їх називали. Так слово проходить шлях:

 

неологізм -----------→ загальновживане ---------→ застаріле слово.

 

Така доля випала в українській літературній мові багатьом словам, серед яких неп, непман, робітфак, ФЗУ (фабрично-заводське училище), МТС, РТС, загальнонауковий факультет, загальнотехнічний факультет, лікбез, хата-читальня, Радянський Союз, Українська Радянська Соціалістична Республіка та ін. Така ж доля спіткала слово фазенда. Ним у кінці 80-х – на початку 90-х рр. ХХ ст. називали в Україні ділянку, на якій вирощували овочі, городину для родини. Слово поширилось у мовленні українців під впливом заморських телесеріалів. В останні роки воно вийшло із широкого вживання, багатьма забулося. Залишилося воно у назві газети, але то вже інше, омонімічне, слово.

Через те, що у словниковому складі мови постійно відбуваються зміни (появляються нові слова, зникають застарілі слова), у мові постійно існує лексика активна і пасивна.

Активналексика – це частина словникового складу сучасної літературної мови, яка вільно вживається в живому щоденному спілкуванні в усіх сферах життя людського суспільства, у різних формах і стилях літературної мови. До неї, отже, належать і слова загальновживані, і слова, використовувані в спеціальній, науковій літературі, в професійному та офіційно-діловому мовленні.

Пасивналексика – це частина словникового складу літературної мови, зрозуміла усім, хто володіє даною мовою, але мало вживана у живому щоденному спілкуванні. До пасивної лексики належать неологізми (доки вони є такими), застарілі слова.

Активну й пасивну лексику мови не слід ототожнювати із активним і пасивним словником кожного мовця.

Активний словник кожного носія даної мови включає тільки ту частину словникового складу літературної мови, якою він користується в усному й писемному спілкуванні. Характер, обсяг цього словника залежить від освіченості мовця, роду його заняття, кола його інтересів, культурного рівня.

Пасивний словник окремого мовця складається зі слів, значення яких він розуміє або догадується про нього із контексту, але в своєму мовленні він їх не вживає. Кількість таких слів у людей різна і залежить від освіти, роду заняття, інтересів.

Кожен мовець повинен дбати про збагачення свого активного словника. Особливою турботою вчителя, вихователя дошкільної установи є турбота про збагачення активного словника учнів, вихованців, щоб вони змалку вчилися висловлювати свої думки вільно, не відчували труднощів у доборі слів під час спілкування.


Читайте також:

  1. Види тлумачення норм права .
  2. Геометричне тлумачення мішаного добутку векторів.
  3. Молекулярно-кінетичне тлумачення температури
  4. Номінативні та стилістичні функції застарілих слів
  5. Офіційне і неофіційне тлумачення норм права.
  6. Питання 3. Тлумачення кримінального закону.
  7. Поняття тлумачення норм права
  8. Поняття тлумачення юридичних норм.
  9. Поняття «аудиторія»: особливості тлумачення
  10. Способи тлумачення норм прав
  11. Тема 1. Феномен людини та основні тлумачення її походження
  12. Термін «адаптація» стосовно економіки може мати різні тлумачення

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Діалектизми, просторіччя, жаргонізми як складові загальнонародної національної мови, стилістичне використання їх у літературній мові | Фразеологічні одиниці Вільні словосполучення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.148 сек.