• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Фразеологічні одиниці Вільні словосполучення

План

Фразеологія української мови

Фразеологія

1. Предмет фразеології як розділу мовознавства. Поняття про фразеологізм (фразеологічну одиницю).

2. Основні ознаки фразеологізмів.

3. Класифікація фразеологізмів.

4. Варіанти фразеологізмів.

5. Джерела української фразеології.

6. Багатозначність, синонімія, антонімія серед фразеологізмів.

7. Вживання фразеологізмів у мовленні.

Фразеологія – іншомовне складне слово, утворене від. гр.phrasis – вираз, зворот, logos – вчення, слово, отже, дослівно – вчення про зворот.

У процесі спілкування люди вживають багато виразів, зворотів, частина із яких має цілісне значення, створена в певний час і відтворюється мовцями автоматично, а інша частина щоразу виникає як результат розумової діяльності людини, яка має на меті назвати якісь предмети, явища, дії навколишнього світу, їх ознаки. Зіставте словосполучення: ламати голову (напружено думати, намагаючись зрозуміти щось, розібратися в чомусь) і ламати гілля (назва дії і об’єкта); пасти задніх (бути позаду всіх, останнім, відставати або поступатися у чому-небудь) і пасти худобу (назва дії й об’єкта) та ін.

То чи всі із названих словосполучень є об’єктом фразеології? Звичайно, ні.

Фразеологія як розділ мовознавства вивчає сталі мовні звороти (фразеологізми), природу їх виникнення, їх семантику і будову, джерела фразеологізмів. Цим же словом називають і сукупність фразеологізмів певної мови.

Вивчаючи названий розділ, студенти повинні з’ясувати, який вислів називається фразеологізмом, відрізняти його від вільного, синтаксичного словосполучення, уміти розкривати значення фразеологізму, з’ясовувати, які ознаки він має, як виникає, як вступає в синонімічні та антонімічні відношення, як вживається в мовленні.

Одиницею фразеології є фразеологізм (фразеологічна одиниця).

Фразеологізмом, або фразеологічною одиницею,називається лексико-граматична єдність двох і більше нарізно оформлених компонентів за моделлю словосполучення чи речення, яка, маючи цілісне значення, відтворюється у мовленні за традицією, автоматично, напр.: брати бика за роги (діяти рішуче, настирливо вимагати чого-небудь від когось); накивати п’ятами (утікти, відправитися, виїхати куди-небудь, залишивши своє місце перебування); братися за розум (ставати розсудливішим, розумним; починати поводити себе розумно, діяти розсудливо); брати до уваги (зважати на що-небудь, враховувати щось; визнавати, помічати кого-небудь або рахуватися з кимсь); жити на широку ногу (жити розкішно, багато, без будь-яких обмежень); яблуку ніде впасти (дуже багато людей, дуже людно; дуже тісно; надзвичайно багато); ні риба ні м’ясо (безвольна, безхарактерна людина; щось не зовсім визначене; неясне, невиразне); виводити на чисту воду (викривати чию-небудь непорядність, підступність, нечесність і т.ін.; відкрито звинувачувати кого-небудь у чомусь, картати за щось).

У визначенні фразеологізму підкреслюються такі його ознаки:

1) фразеологізм складається з двох чи кількох повнозначних слів. Напр.: з’їсти собаку (набути великого досвіду в якійсь справі, ґрунтовно, до тонкощів вивчити що-небудь); кривити душею (бути нещирим, лицемірити); гризти граніт науки (наполегливо оволодівати знаннями); грати першу скрипку (бути головним у якій-небудь справі);

2) будовою фразеологізм подібний до словосполучення з різними типами синтаксичного зв’язку або до речення будь-якої синтаксичної будови. Напр., побудовані за моделлю словосполучення такі фразеологізми: пекти (що?) раки (червоніти від сорому, ніяковіти); авгієві стайні (які?) (щось дуже занедбане, повне безладдя, хаосу); сміятися (як?) на кутні [зуби] (плакати); фразеологізми подібні за будовою до речення: Громада – великий чоловік (уславлення сили дружного колективу, родини) – до простого двоскладного; Стригти під одну гребінку (однаково оцінювати всіх або багатьох) – до простого односкладного; Хіба ревуть воли, як ясла повні? (при достатку, не нарікати на долю) – до складнопідрядного з однією підрядною частиною; На городі бузина, а в Києві дядько (нісенітниця; щось таке, що не має змісту); На вербі груші, а кислиці на осиці (безглузда вигадка, щось неймовірне, нісенітниця) – до складносурядного, що складається з двох предикативних частин, у кожній із них пропущений присудок;

3) фразеологічні одиниці, будовою подібні до словосполучення, граматично оформлені певним типом синтаксичного зв’язку, як і компоненти вільних словосполучень, пор.:

Бити (що?) байдики (нічого не робити, Читати (що?) книжку

ледарювати).

Ахіллесова п’ята (яка?) (слабке, Людина (яка?) спокійна

вразливе місце у будь-якої людини

або в якійсь справі).

В поті (чого?) чола (докладаючи Склянка (чого?) молока

всіх зусиль, напружено, самовіддано).

Ні сіло ні впало (без будь-якої Ні холод, ні жар;

причини; безпідставно; невідомо

чому).

4) фразеологізм має єдине значення незалежно від того, із скількох слів складається. Це значення може передаватися одним словом або кількома словами, напр.: втілюватися в життя (здійснюватися ); власною персоною (особисто); льоду серед зими не випросиш (дуже скупий, жадібний); ні пуху ні пера (усталена форма побажання удачі, успіху в якійсь справі, в чому-небудь); згаяного часу і конем не доженеш (дбайливо, економно витрачати час);

5) у мовленні фразеологізми відтворюються автоматично, як і слово;

6) фразеологізмом може бути й одне повнозначне слово або кілька неповнозначних, що виражають одне значення, напр.: Еврика! Геркулес! Де там! На тобі!

Фразеологізмів в українській мові багато. Вони різні за семантикою, за будовою. Мовознавці, які досліджують фразеологізми, виділяють їх певні, але різні групи перш за все тому, що проводять класифікацію на основі різних ознак. Ми не будемо розглядати всіх класифікацій, а приєднаємось до тих, які відображені в підручниках та деяких працях, зокрема до класифікацій, здійснених акад.В.В.Виноградовим, д.ф.н.Л.Г.Скрипник.

Академік В.В.Виноградов поділ фразеологізмів здійснив на основі їх лексичного значення і виділив такі групи фразеологізмів: фразеологічні зрощення (ідіоми); фразеологічні єдності; фразеологічні сполучення та прислів’я, приказки, народні примовки, каламбури, крилаті вислови, наукові терміни, що не входять до названих перших трьох груп.

По суті, ці ж групи виділені і в працях Л.Г.Скрипник, яка, до речі, називає прислів’я, приказки, крилаті вислови жанровими різновидами фразеологізмів. Ці групи потребують спеціального розгляду, оскільки стосовно них у мовознавстві ведеться полеміка, чи взагалі вони є фразеологізмами.

Розглянемо (коротко) кожну із груп.

Фразеологічне зрощення,абоідіома(від гр.idioma – своєрідний вираз), -

це стійке, семантично неподільне сполучення слів, загальне значення якого зовсім не пов’язане зі значенням його компонентів, напр.: збити з пантелику (дезорієнтувати, заплутувати кого-небудь), бити байдики (бути без діла, весело проводити час; розважатися; нічого не роботи; марнувати час; ледарювати), ходором ходити (сильно трястися, двигтіти, хитатися, дуже швидко рухатися під час роботи, дії; посилено рухатися, смикатися).

Ознакою таких фразеологізмів є використання в них застарілих слів (пантелик, байдики) або застарілих граматичних слів (ходором; глас, вопіющого – із фразеологізму глас вопіющого в пустині – даремні думки, поклики, що залишаються без відповіді, без уваги).

Фразеологічна єдність– це семантично неподільний фразеологізм, цілісне значення якого певною мірою умотивоване значенням компонентів, напр.: накивати п’ятами (втекти); задніх пасти (бути останнім, відставати в чомусь); товкти воду в ступі (займатися чим-небудь непотрібним, марно гаяти час).

Фразеологічне сполучення –це фразеологчна одиниця, яка, маючи цілісне значення, складається зі слів із вільним і фразеологічно зв’язаним значенням. Якраз слово, що має фразеологічно зв’язане значення, можна замінити синонімом, але значення фразеологічного сполучення від цього не змінюється, напр.: брати гору – брати верх (виявлятися сильнішим у своєму вияві від кого-, чого-небудь; переважати когось, щось); брати близько до серця – брати близько до душі (болісно сприймати, переживати що-небудь); брати на глум – брати на сміх (глузувати, кепкувати, насміхатися з кого-небудь).

Прислів’я– це виражений структурою речення народний вислів повчального змісту, який формує певну життєву закономірність або правило, що є широким узагальненням багатовікових спостережень народу, його суспільного досвіду, напр.: Добре роби – добре й буде; Старого горобця на полові не обдуриш; І хитрого лиса можна зловити; Аби цвіт, а ягідки будуть; Життя прожити – не поле перейти; Не кидай слів на вітер; Не святі горшки ліплять.

Приказка– влучний, образний народний вислів, зміст якого, на відміну від прислів’їв, не має повчального характеру. Приказці, як правило, властива синтаксична незавершеність, часто вона являє собою скорочене прислів’я, напр.: Про вовка промовка; Ні до ладу ні до прикладу; Чужими руками жар загрібати; Ні в тин ні в ворота; Шкода та невигода; Мовчання – знак згоди; Як сніг на голову.

Народні примовки– жартівливі, переважно римовані вислови, що вставляються в розмову відповідно до ситуації або у певний контекст, напр.: Здоровенькі були! І ви з своїм на торг; Ні пуха ні пера; Кіно й німці.

Каламбур(від фр.сalembоur – гра слів) – дотепна гра слів, побудована переважно на використанні різних значень якогось одного слова або кількох різних слів, схожих звучанням, напр.: Трошки гречки, трошки проса, трошки взута, трошки боса; Сідайте, на чому стоїте, ще й ноги звішуйте; Нема хліба – їж пироги; Що там говорить, коли й нічого балакать; Дайте, тіточко, води напитись, бо так їсти хочу, що аж переночувати нема де; Його мати моїй матері двоюрідна Параска; Ми родичі: ваші собаки їли, а наші на ваших через тин гавкали.

Крилаті вислови– влучні вислови видатних письменників, учених, державних і політичних діячів. Ці вислови, влучно й образно характеризуючи якесь явище, якусь ситуацію, припали до душі народові й поширились у його мовленні, напр.: В сім’ї вольній новій; Караюсь, мучусь... але не каюсь (Т.Шевченко); Лиш боротись – значить жить (І.Франко); Слово, чому ти не твердая криця (Леся Українка); Музика – це мова почуттів (В.Сухомлинський); Рідна земля ніколи не набридає (П.Загребельний); Кожна Муза має свій вік; Один лиш час і має совість (В.Стус); Маємо те, що маємо (Л.М.Кравчук).

Фразеологізми усіх названих груп, називаючи певне поняття, явище, одночасно виявляють і ставлення мовця до нього, тобто мають емоційно-експресивне забарвлення. І лише фразеологізми наступної групи – наукові терміни – такої характеристики не мають.

Наукові терміни– слова або словосполучення, що виражають чітко окреслені поняття з певної галузі науки, техніки, мистецтва, суспільно-політичного життя: Далекий Схід, життєвий простір, неозначена форма дієслова, прямий кут, геометрична прогресія. Завдяки загальнонауковим та галузевим термінам мовознавча термінологія збагатилася новими сполученнями, напр.: амплітуда значень, валентність слова, значеннєвий потенціал.

У визначенні фразеологізмів підкреслюється, що фразеологізм у мовленні відтворюється автоматично, при цьому, звичайно, зберігаються його будова і граматичні зв’язки між компонентами.

Але в практичному користуванні фразеологізмами часто спостерігаються певні зміни, а саме: заміна одного компонента іншим, іноді заміна синтаксичної будови фразеологізму, але загальне значення при цьому залишається незмінним. Наприклад: як у Бога за пазухою – як у Христа за пазухою; як у Бога (Христа) за дверима; як у бога (Христа) за плечима; як у Бога (Христа) за покришкою (добре, безпечно почуватися); дерти носа – задирати [задерти] носа; дерти кирпу (загордитися, задаватися); хоч кілок на голові теши – хоч кілля на голові теши; хоч кіл [коляку] на голові теши (неможливість переконати вперту або нетямущу людину). Так з’являються в а р і а н т и фразеологізмів. Варіант – (від лат. varians (variantis) – змінний) – видозміна або різновид мовної одиниці: фонеми, морфеми, слова, фразеологізму.

Появу варіантів фразеологізмів зумовлює те, що у них можуть вживатися:

1) слова з різним наголосом, напр.: виносити смі^/ття [сміття^/] з хати (розголошувати таємницю вузького кола людей або сім’ї); блукати по світа^/х [по сві^/ту, по сві^/ті] (постійно змінювати місце проживання, перебування, не маючи притулку); брати грі^/х [гріха^/] на душу (діяти всупереч власній совісті, загальноприйнятим нормам моралі; робити щось несхвальне);

2) фонетичні дублети, напр.: мотати на вус [ус] (придивлятися, прислухатися до чого-небудь); і в [уві] сні не бачити (хто-небудь навіть уявити не може чогось); бас урвався [увірвався] (втратити можливість наживатися або збагачуватись на чому-небудь, верховодити ким-небудь, настав кінець кому-, чому-небудь);

3) синонімічні відмінкові форми іменників або іменники у різних відмінках, напр.: умиватися слізьми [сльозами] (гірко, невтішно плакати); і ні богу [богові] свічка ні чортові [чорту] кочерга (нічим не примітна, посередня людина); прикусити язика [язик] (утриматися від загальних, гарячкових висловлювань, пересудів; замовкнути); дерти носа [ніс] (пихато поводитися, чванитися, зазнаватися);

4) слова, що утворені різними суфіксами чи префіксами, напр.:

а) левова [левина, лев’яча] частина (дуже багато чогось);

б) з’їсти [проїсти, попроїдати] зуби (мати великий досвід у

чомусь; ґрунтовно вивчити що-небудь);

5) непохідні слова і похідні, утворені за допомогою суфіксів чи префіксів, напр.: замовити слово (слівце) (звернутися до когось із клопотанням про кого-небудь); ускочити по самі (самісінькі) вуха (мати велику неприємність); за безцінь [безцінок] (дуже дешево, майже дарма);

6) укорочені фразеологізми з пропущеними словами; напр.: попасти пальцем в небо (сказати чи зробити що-небудь невлад, помилитися у поясненні чи визначенні чогось) – пальцем в небо; мурашки бігають по спині (хтось тремтить, здригається від хвилювання, радості, комусь стає страшно, неспокійно, моторошно) – мурашки по спині;

7) слово або словосполучення замість компонента, частини фразеологізму.

У мові художньої літератури використовуються індивідуально-авторські фразеологізми та варіанти загальновживаних фразеологізмів з певною стилістичною метою. Вони є наслідком заміни компонента фразеологізму іншим словом або словосполученням, порівняйте: перемивати кісточки (когось обговорювати, судити) – перетирати кісточки (Ю.Мушкетник); як камінь з душі скотився (кому-небудь стало легко, спокійно, хтось заспокоївся) – з душі скотилася ціла каменоломня (П.Загребельний). По суті, йдеться про один і той же фразеологізм, оскільки значення всіх варіантів фразеологізму залишається сталим, але це значення виражається дещо по-різному, що видно з наведених вище прикладів.

Вживані в сучасній українській мові фразеологізми виникли в різний час і на основі різних джерел, але найбільша кількість фразеологізмів з’явилась на основі метафоричного вживання слів, що сприяло перетворенню вільних словосполучень на фразеологічні; напр.: клювати носом (зіст.: курка клює пшоно); зелена вулиця (зіст.: вулиця потопала в зелені); одного поля ягоди (зіст.: ягоди з одного дерева); танцювати під чиюсь дудку (зіст.: танцювати “Краков’як”); міцний горішок (зіст.: горіхи дуже міцні); вивести когось на чисту воду (зіст.: напоїти коня чистою водою).

Основу української фразеології становлять споконвічні українські фразеологізми, а серед них:

- українські народні прислів’я та приказки, напр.: весна красна квітами, а осінь – плодами; як зозуля закує, так і літо настає; книга вчить, як на світі жить; на проханого гостя багато треба; куди голка, туди й нитка; не знаєш броду – не лізь у воду;

- спільнослов’янські фразеологізми, до складу яких входять назви частин людського організму, напр.: мати зуб [зуба] на кого (сердитися, гніватися на кого-небудь); водити за ніс [за носа] кого (обдурювати кого-небудь, не виконуючи обіцяного або приховуючи щось); бити в очі (бути особливо помітним; привертати увагу);

- східнослов’янські фразеологізми: під гарячу руку (у момент великого збудження, роздратування);

- власне українські фразеологізми: піймати облизня (не отримати нічого, зазнати невдачі в чомусь); на руку ковінька (саме це й треба кому-небудь, щось є дуже своєчасним, потрібним комусь);

- фразеологізми, запозичені з інших мов, напр.: глас вопіющого в пустелі (даремні думки, поклики, що залишаються без будь відповіді, без уваги) – із старослов’янської; живий труп (людина, позбавлена -яких життєвих інтересів, прагнень, бажань, байдужа до всього) – з російської; буря в склянці води (суперечки, тривоги з дріб’язкових, не вартих уваги питань) – з французької; все ж вона крутиться (характеристика людей з непохитною впевненістю у чомусь) – з італійської; червоною ниткою проходить (чітко спрямована думка, провідна ідея, загальна тенденція твору) – з німецької; життєвий простір (можливість вільно жити) – з шведської; за нашу і вашу свободу (рівність людських прав) – з польської; останній із могікан (останній представник певної етнічної або суспільної групи, покоління, нації, когорти, чогось) – з англійської.

Значну спадщину крилатих висловів лишила нам антична міфологія, напр.: біла ворона (характеристика людини, яка дуже виразно виділяється своєю поведінкою чи зовнішнім виглядом з-поміж інших), вогнем і мечем (немилосердно, люто винищувати взагалі що-небудь, базжалісно, по-варварському застосовувати жорстоку кару, тортури), авгієві стайні (дуже запущене й забруднене місце або велике безладдя), ахіллесова п’ята (слабке, вразливе місце людини), гордіїв вузол (заплутана справа, при розв’язанні якої виникають великі труднощі), сізіфова праця (дуже тяжка безплідна і безконечна робота), прокрустове ложе (штучно вигадане мірило, до якого пристосовують або припасовують різні факти дійсності, хоч насправді вони не підходять), езопівська мова (алегорична мова, замасковане висловлення думок, тонкі натяки), спочивати на лаврах (заспокоїтися на досягненому, користуватися наслідками попередніх успіхів), золота середина (виразно поміркована позиція, саме такий спосіб поводження людей, їх вчинків, рішень) та ін.

Досить велика кількість фразеологізмів має основою мовлення визначних письменників, державних і політичних діячів (крилаті вислови).

Так, фразеологічну скарбницю української мови поповнили 120 висловів Т.Г.Шевченка. Серед них: не гріє сонце на чужині; невесело на світі жить, як серцю нікого любить; караюсь, мучуся, але не каюсь; і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь, раби незрячі; кайдани порвіте; за шмат гнилої ковбаси; не вмирає душа наша, не вмирає воля; в своїй хаті своя правда, і сила, і воля; де нема святої волі, не буде там добра ніколи; якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя.

З творів Г.С.Сковороди походять вислови: кожному рот дере ложка суха; сад божественних пісень; з творів Л.Глібова: а хура й досі там; і Щуку кинули у річку; шукають щастя нещасливі; є каяття, да вороття немає; з творів С.Руданського: усюди приятеля мати; з творів І.Франка: лиш боротись – значить жить; наша ціль – людське щастя і воля; з творів Лесі Українки: що сльози там, де навіть крові мало; тільки той ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив; над всіх старшин найстарша правда; хто по неволі согрішив, той чистий; з творів П.Грабовського: уперед, хто не хоче конати; вільна неволенька; з творів М.Коцюбинського: тіні забутих предків, коні не винні; з творів М.Бажана: вітер зі Сходу; з творів Остапа Вишні: самостійна дірка; з творів О.Корнійчука: аби цифра справна; з творів О.Гончара: людина і зброя та ін.

Скарбниця крилатих слів і висловів не обмежується здобутками минулого. В неї постійно вкладають перлини мудрості поети нової доби. В новій індивідуально-авторській фразеології відлунюється наш час з його злободенними проблемами. В них виражаються висока громадянська мораль, глибока філософія життя, усвідомлення митцем свого обов’язку, почуття патріотизму, об’єктивні оцінки дійсності. Стали загальновідомими слова В.Симоненка: вибрати не можна тільки Батьківщину; на світі той наймудріший, хто найдужче любить життя; живе той, хто не живе для себе, хто для других виборює життя; вічна мудрість простої людини в паляниці звичайній живе. Останнім часом українська фразеологія поповнюється яскравими висловами з поетичних рядків Л.Костенко, що вражають водночас граничною простотою й оригінальністю, напр.: кожен фініш – це, по суті, старт; коли в людини є народ, тоді вона уже людина; сумління – річ тендітна і марка; блаженний сон душі мистецтву не сприяє та ін.

Поширилися в українській мові крилаті вислови з мови письменників, вчених, видатних діячів інших народів, напр.: у ріднім краї навіть дим солодкий (Гомер); прийшов, побачив, переміг (Юлій Цезар); золота середина (Горацій); від великого до смішного один крок (Сармонтель); любовний трикутник (Ібсен); хто бере – усе той тратить; хто дає – усе придбав (Шота Руставелі); ведмежа послуга (І.А.Крилов); а судді хто? (О.С.Грибоєдов); герой нашого часу (М.Ю.Лермонтов); дворянське гніздо (І.С.Тургенєв) та ін.

Інші фразеологічні звороти виникли у вузьких фахових сферах, тобто фразеологізми походять з професійного мовлення, напр., з мови кравців: сім раз одміряй – раз одріж; білими нитками шито; однією міркою міряти; тріщати по всіх швах; з мови крамарів: на вагу золота; мати велику вагу; міряти повною мірою; міряти на свій аршин; з мови мірошників: лити воду на чийсь млин; порожній млин і без вітру меле; з мови картярів: поставити на карту; грати подвійну гру; козир у руки; з мови музикантів і театральних діячів: грати першу скрипку; підвищувати тон; на високому регістрі, зійти зі сцени; з мови водіїв: підкручувати гайки; з мови столярів: знімати стружку та ін.

Частина фразеологізмів виникла на основі наукової термінології, напр.: для круглого числа, білі плями історії, політична гра, життєвий рівень, прожитковий мінімум, соціально не захищені верстви населення.

Між фразеологізмами наявні такі ж смислові відношення, як і поміж словами. Відомо, що слова є однозначними і багатозначними. Явища однозначності і багатозначності властиві і фразеологізмам. Причому серед фразеологізмів переважають однозначні. Чимало фразеологізмів є багатозначними, напр.: роззявити рота – 1.Говорити, казати що-небудь, починати говорити щось. 2.Слухати дуже уважно, захоплено, здивовано; заслуховуватися. 3.Бути дуже враженим чимось. 4.Бути неуважним. 5.Посягати, зазіхати на що-небудь чуже. 6.Просити їсти. Ну^/ди ^/ти світом – 1.Перебувати в стані апатії, знемагати від бездіяльності, марнуючи час. 2.Перебувати у стані тривоги, неспокою, втомлюватися від журби, туги за ким-, чим-небудь. 3.Жити в тяжких умовах, зазнаючи нестачі в усьому, не відчуваючи смислу життя; животіти. 4.Бути незадоволеним життям, не хотіти жити.

Фразеологізми вступають у синонімічни відношення.

Фразеологічні синоніми, синонімічні фразеологізми – це різні за складом і будовою фразеологізми, які позначають той самий предмет дійсності, виражають те саме поняття, відтіняючи його різні сторони. Так, про людину невизначеного характеру можна говорити такими фразеологізмами: ні риба ні м’ясо; ні рак ні риба; ні пава ні ґава; ні те ні се; ні богові свічка ні чортові кочерга; ні швець ні жнець; ні грач ні помагач. Вродливу людину можна охарактеризувати фразеологізмами: ні в казці сказати, ні пером описати; хоч з лиця воду пий; хоч картину малюй; хоч ікону малюй; очей не відірвати; бере на себе очі; хоч малюй, хоч цілуй. Про людину, яка багато чого зазнала в житті, побувала в усяких перипетіях, говорять фразеологізми: бував у бувальцях; скоштував ківш лиха; пройшов крізь вогонь і воду; пройшов і мідні труби, і чортові зуби; був на возі і під возом; був на коні і під конем; пройшов Крим і Рим; пройшов крізь сито й решето; знає, де раки зимують.

Фразеологічні антоніми – це фразеологізми, які виражають протилежне значення на основі спільної семантики, пор.: тримати (держати) на виду (підтримувати чий-небудь престиж, чиюсь репутацію) – тримати в тіні (приховувати, не допускати з ким-небудь близьких стосунків, ховати від людей, надійно охороняти); працювати у поті чола (до крайньої, граничної втоми) – працювати, як мокре горить (дуже повільно, мляво, не поспішаючи робити що-небудь); легкий на руку (той, хто досягає успіху в будь-якому починанні, в усякій справі; якому щастить; везучий) – важкий на руку (той, кому важко досягти успіху в певній справі); кидає в жар (хто-небудь червоніє від ніяковості; хвилюється в неприємній для нього ситуації; вияв високої температури) – кидає в холод (страх від нервового збудження, позбавлення спокою). Пор.: Веселий на вдачу, легкий на руку, рівно став перед командиром, поблискуючи розумними сірими очима (М.Стельмах). Але Прокоша був не лише майстер на промови. Й на руку теж важкий був (Ю.Збанацький); - А чи споминає її Роман, як вона його? – враз кинуло дівчину в жар. (М.Стельмах); Так злякався – аж кинуло в холод.

Антомічні відношення наявні між двома фразеологізмами так само, як і між двома словами.

Фразеологічні синоніми й антоніми відіграють важливу стилістичну роль у мові і мовленні. Синоніми забезпечують можливість більш точного вираження думки, надають образності висловлюванню. Напр., синонімічний ряд фразеологізмів як зірок на небі – як листу на дереві – хоч греблю гати (дуже багато, незчисленна кількість чого-небудь) у тексті: Зібралося людей – як зірок на небі; а жуків – як листу на дереві; А гриби у вас є? – хоч греблю гати, коли знаєш місце (М.Стельмах) - надає образності висловлюванню.

Члени іншого синонімічного ряду мати голову на плечах – голова варить – казанок варить – мати розум – мати кебету (бути розумним, кмітливим і т.ін.; розумно, розсудливо міркувати і діяти) в устах різних письменників поєднують номінативну функцію з емоційно-експресивною: Маю клапоть батьківської землі, маю освіту, маю голову на плечах, і якось проживемо з Марусею на світі, - сказав Ломицький (Н.-Лев.); Певно, спросоння в мене голова не дуже варила, бо я майже нічого не міг збагнути (Л.Смілянський); Казанок твій варить, інших критикувати вже вмієш, а ось як ти сам житимеш? (О.Гончар); Я не сказав би – кохати не заборониш... Але ж батьки повинні мати розум у голові – то річ інша (Ю.Яновський).

У складі української фразеології переважають фразеологізми з виразним експресивно-оцінним значенням, тому вони використовуються в усному й писемному мовленні для надання мовленню емоційно-експресивного забарвлення. Найбільш активно вживаються фразеологізми в художньому та розмовному стилях. Згадаймо, як говорять герої п’єси “Дай серцю волю – зеведе в неволю” М.Кропивницького – два парубки, що полюбили ту саму дівчину.

Микита: Гляди, щоб я тебе не підперезав так, що й дух з тебе випре... Я тобі оскомину зіб’ю.

Семен (спокійно): Не хвались. Звісно, коли б свині^/ та роги...

Микита: Що? Геть звідціля! Нема тут тобі шляху! Заросла твоя стежка! Ти знаєш, що я сватаю Одарку!

Семен: Чув, чув. Оце ж свіжо вона мені хвалилась.

Микита: Ну?

Семен: Ти не нукай. Коли не запріг, то й не поганяй.