• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Напрямки сучасної світової філософії

Пошук нового осмислення буття: феноменологія, прагматизм, неотомізм, персоналізм, фрейдизм і неофрейдизм

Сутність концепції неопозитивізму

1) все наше знання про світ дають тільки конкретні емпіричні науки;

2) філософія не може сказати нічого нового і створити картину світу;

3) задача філософії – логічний аналіз і пояснення тих положень науки, у яких виявляється наше знання про світ;

4) філософія складається з логічного аналізу мови, уточнює правила з’єднання слів у реченні, аналізує логічні правила виведення одних речень з інших, тобто потрібно виключити з філософії усі суто філософські проблеми;

5) наукове знання складається на основ трьох видів речень:

- речення про емпіричні факти;

- речення, які мають логічне виведення з цих висловлювань і побудовані за логічними правилами;

- речення логіки і математики.

Таким чином, фактична істина складається у відповідності з висловленням факту (Наприклад, речення: «На вулиці йде дощ», щоб переконатися істина це чи ні, треба виглянути у вікно) Таким чином, логіка була об’явлена сутністю філософії, а логіко-синтаксичний аналіз мови – основна філософська проблема.

Протягом другої половини ХІХ – ХХ ст. в сучасній філософії розвинулися напрямки: неофрейдизм, прагматизм, персоналізм, неотомізм, які мали антропологічний характер, а в центрі філософських проблем була людина.

Прагматизм ( 70-ті рр. ХІХ ст.- Ч. Пірс, У. Джемс, Д. Д’юї -США)

Основні ідеї

- філософія повинна займатися вирішенням «людських проблем», а саме цілями і засобами їх досягнення;

- до наукових теорій, соціальних ідей, моральних принципів необхідно підходити з точки зору їхньої користі для досягнення цілей (що корисне – те й істинне);

- пізнавальна діяльність людини - це біологічна функція, яка виробляє звички реагувати на умови;

- зміст наших ідей і понять вичерпується лише практичними наслідками, які ми очікуємо;

- мислення - це досягнення суб’єктивного психологічного задоволення

Неотомізм ( 70-ті рр. ХІХ ст.- Ж. Мартен, Е. Жільсон, Г. Манзер (Франція) та ін.)

Основні ідеї

- в основі лежить католицька філософія, яка оновила вчення Ф. Аквінського;- боротьба проти марксизму (діалектичного і історичного матеріалізму);

- виступ проти ірраціоналізму і суб’єктивізму;

- існування світу не залежить від людини;

- необхідність створити філософію, яка надасть цілісну картину дійсності;

- віра і знання доповнюють один одного, як два даних богом джерела істини;

- віра повинна бути розумною і спиратися на логічне обґрунтування, але вона потрібна там, де немає знання;

- визнання існування бога – це не віра, а знання;

- бог не тільки створив світ, але й постійно присутній в ньому;

- пояснити рух, виходячи з нього самого неможливо, для цього необхідно ввести поняття двигуна (бога);

- форми – це ідеї бога, тіло людини підкоряється природі, а душа - безсмертна і створена богом

Персоналізм (к.ХІХ- поч. ХХ ст. - Б. Боун, М. Калкінс, та ін. (США)

Основні ідеї

- визнання особистості первісною реальністю і вищою духовною субстанцією;

- особистість - духовний першоелемент буття;

- природа - сукупність духів-особистостей, а верховною особистістю є бог;

- головною задачею є не перетворення світу, а перетворення особистості, її духовне удосконалення;

- рухомою силою усіх явищ природи є духовний початок, тому розвиток цих явищ проходить згідно закладених в них цілей, а не на основі причинної обумовленності.

Феноменологія виникла на початку ХХ ст., засновник Е. Гуссерль (1859-1938 рр.), його концепція ґрунтується на трьох основних ідеях:

1) філософія не має ніякого відношення ані до оточуючого нас світу, ані до наук, які вивчають навколишній світ;

2) предмет філософії – це дослідження виключно тих явищ (феноменів) свідомості, які розглядаються як єдина і безпосередня данність;

3) феномени розуміються не як психологічні явища, а як абсолютні сутності, які мають загальне значення, незалежне від індивідуальної свідомості. Сутності феноменів пізнаються не діяльністю розсудку, а безпосередньо переживаються і споглядаються в інтуїції.

Э. Гуссерль «Самое важное в теоретической установке философского человека – это подлинная универсальность критической позиции, решимость не принимать без вопросов ни одного готового мнения, ни одной традиции, чтобы одновременно вопрошать всю традиционно заданную вселенную» [Гуссерль Э. Философия как строгая наука.-Новочеркасск,1994.-С.116]

Е. Гуссерль, обґрунтовуючи позиції ідеалізму, стверджував, що описувати явища свідомості треба з позиції їхньої незалежності, явища не існують самостійно, а тільки нам «здаються». За думкою філософа, положення філософії повинні бути абсолютною істино, як закони логіки і математики. Зміст і смисл істинного судження не залежать від того, що про них говорять і міркують. «Что истинно - пише Гуссерль,- истинно «само по себе», истина тождественно едина, независимо от того, воспринимают ее в своих суджениях люди или ангелы, или боги» («Логические исследования» - М., 1909 р.). Сутності уявляють собою результат процесу абстрагування. Щоб пізнати сутності, людина повинна відгорнутися від зовнішнього світу, забути все, що знає про ного, і зосередити свою увагу на власній свідомості (психічні феномени). Між феноменами, вважає Гуссерль, немає жодної причинної залежності і зв’язку.

Феноменологія розробила феноменологічний метод, який підлягає певним вимогам:

1) «феноменологічна редукція», тобто утримання від будь-яких суджень, які відносяться до об’єктивної реальності і виходять за межі «чистого» суб’єктивного досвіду;

2) «транцедентальна редукція», тобто розгляд самого суб’єкта пізнання не як реальної, емпіричної, соціальної, і психофізіологічної істоти, а як чистої, транцедентальної свідомості;

Ідеї феноменології стали філософським підґрунтям екзистенціоналізму.

Фрейдизм і неофрейдизм - теорія і метод психоаналізу, засновник невропатолог і психіатр З. Фрейд, який дослідив причини патологічних процесів у психіці.

Читайте також:

1. Антивоєнні рухи напередодні Першої світової війни
2. Антропологічна спрямованість філософії Г.С.Сковороди.
3. АПОЛОГІЯ «НАДЛЮДИНИ» У ФІЛОСОФІЇ Ф. НІЦШЕ
4. Архівна справа в Україні в роки другої світової війни
5. Афро-азійський світ після Першої світової війни.
6. Близький Схід під час Другої світової війни.
7. Взаємовідношення віри і розуму, філософії та теології у Фоми Аквінського та пізній схоластиці.
8. Взаємовідношення віри і розуму, філософії та теології у Фоми Аквінського та пізній схоластиці.
9. Взаємозалежність суб'єктів світової економіки — об'єктивна передумова координації економічної політики
10. Взаємозв’язок філософії з науками
11. Вивіз капіталу та інвестиції в системі міжнародних економічних відносин. Напрямки та структура вивозу капі­талу. Форми вивозу та розміщення (інвестування) капіталу.
12. Видатки державного бюджету України, їх класифікація та напрямки використання

Переглядів: 884