Жнива Загалом складає сім місяців, тому це

- Молотіння число вважалось сакральним.

- Розмелювання

- Випічка хліба

Згадане варіння пива вказує на існування ритуалів, пов’язаних із закінченням збирання урожаю. Про архаїчність цих обрядів свідчить наявність найдавніших злаків, характерних для середньої кліматичної зони – ячмінь і ярова пшениця.

Весна

15.04. святих великомучениць Анастасії і Василиси

Ці свята фіксуються незадовго перед Паскою.

Осінь

9.09. Свято урожаю (Друга Пречиста).

4) Паралелі з Давньою Грецією.

Образ слов’янського Кощія зіставляється з грецьким Аїдом-Плутосом. Про зв’язок казкового Кощія зі світом мертвих (Аїдом) свідчить те, що „кощуни” виконувались у процесі поховального обряду і на поминках за покійним [Рибаков 1988, с.23]. У деяких казкових сюжетах тіло Кощія спалюють, і попіл розмітають по „всьому білому світу”, що відбиває загальноіндоєвропейський ритуал спалювання опудала зими з наступним розвіюванням його попелу. Аїд, як і Кощій, не знищує людей, він є правителем свого царства, тобто панує над тими, хто попав у „кощное, сиречь во тьму кромешную”.

Аїд, так само як Кощій, викрадає наречену – доньку Деметри і Зевса Персефону. Деметра – давньогрецька богиня родючості. Вона відправляється на пошуки пропалої доньки, внаслідок чого на землі починається холод і голод (зима). Щоб покласти край такому безладдю Зевс вирішує, що частину року (8 місяців – період тепла у Греції) Персефона знаходиться на землі, а решту часу – під землею (у царстві Плутоса). У такому випадку герою руської казки Івану відповідає грецький Геракл і Тезей. Так, Геракл єдиний у грецькій міфології ранить стрілою Аїда. Стріла може бути аналогом до голки, поламавши яку, Іван перемагає володаря підземного царства.

Образ Персефони дотичний до слов’янської Анастасії (з грецької Анастасія перекладається як άνάστασις „Воскресіння”) або до Василіси („Цариця"). Персефона – донька Деметри; Анастасія – донька Чернігівського князя Дмитра (у деяких казках і билинах її називають Анастасією Дмитрівною). У слов’ян, на відміну від інших індоєвропейських народів (зокрема греків), спадковість велась по батьковій лінії.

Анастасію у весінніх обрядах називали також „Руса-Руса”, „Русая-Руса”, тобто русалка (роса).

5) Семантика яйця.

Одним із розповсюджених символів життєвої сили і життєвої динаміки є образи зерна і яйця. Розглянемо семантику яйця в усній народній творчості.

Яйце було невід’ємним атрибутом весняних свят, присвячених наступному циклу відтворенню природи, оскільки смерть смерті, тобто народження нового життя, початок нового життєвого циклу знаходиться у яйці. Життєва динаміка проявляється як трансформація неживої матерії (яйця) на живу (пташеня).

Космічні зображення на яйці свідчать про те, що вони мали символізувати світ в цілому, разом з його земними і небесними частинами.

Такі уявлення відбились в епосі інших народів світу. У фінській „Калевалі” народження Всесвіту відбувається із яйця. Верховний бог Унко з’являється у вигляді качки, яка зносить яйце.

Из яйца из нижней части

Вышла мать-земля-сырая

Из яйца из верхней части

Стал высокий свод небесный

Символи неба (коло, свастика), сонця (розетка, шестикутна зірка, хрест), води (хвиляста лінія), землі (ромб, квадрат, хрест), рослин (крин, стилізоване дерево), тварини (найважливіші тварин хліборобів – олень, корова), часу (безконечник, волюта) зустрічаємо в українських писанках. Тобто смерть Кощія пов’язана із символікою всього Всесвіту – небом, сонцем, землею, водою, рослинним і тваринним світом. Отже, Кощій – істота планетарна, оскільки його існування пов’язане з яйцем, як моделлю Всесвіту. Недаремно його смерть охороняють істоти, які позначають всі рівні міфологічного Всесвіту:

1. Качка. Птах-посередник між світами, оскільки здатна перебувати у небі, на землі і воді. Вона також несе яйця, що слугували важливим продуктом харчування давніх збирачів, які подорожували по мезолітичним заплавам у пошуках їжі.

2. Заєць. У традиційному світогляді заєць співвідноситься з потойбічною істотою, оскільки вони завдавали неймовірної шкоди посівам.

3. Дуб. Поєднує всі рівні світоустрою – низ (коріння), середину (стовбур), верх (крона) і в цьому аспекті співвідноситься з образом яйця.

4. Змія. Символізує підземний світ, оскільки її укус є смертельним. Часто охороняє закляті багатства.

На шляху до тридев’ятого царства Іван Царевич зустрічає тварин-помічників, які за своєю семантикою наближуються до тих, які охороняють Кощія.

1. Орел / сокіл. Птах-антипод качці. За сюжетом казки він наздоганяє і забиває її, добуваючи таким чином чарівне яйце.

2. Вовк. Охоронець посівів і врожаю від зайців. Асоціюється із собакою.

3. Ведмідь. У „мисливських” народів асоціюється з господарем лісу, пращуром. У народів Сибіру він єдиний, хто має сім душ. Аналогічну кількість має лише людина.

Отже, сама ідея смерті Кощія з яйця є дуалістичною, що підносить казку до рівня філософського узагальнення, а саме про неподільність життя і смерті. Життя є циклічною зміною двох станів, які постійно конфліктують і доповнюють одна одну.

Яйце є матеріальним втіленням душі Кощія. В цьому аспекті воно може слугувати залишком тотемістичних уявлень архаїчних народів, які вірили в існування матеріальної душі. У народів, які знаходяться на рівні розвитку неоліту, кожна людина має чурингу – наочне зображення душі, її своєрідний портрет. Після смерті разом з людиною ховали її чурингу, яка мала вигляд орнаментованого шматка дерева чи каменя. Знаки і символи вважались зашифрованим племінним іменем. У зв’язку з цим чуринга могла бути засобом магічного впливу на людину, навіть, на далекій відстані, тому вони зберігалися у священному малодоступному місці. Чуринга надавалася лише після ініціації, коли неофіт ставав невід’ємною частиною племені.

У наш час роль архаїчних чуринг виконують індивідуальні прапори, емблеми, амулети, слогани тощо.

6) Місце розташування яйця.

За сюжетом казки смерть Кощія знаходиться на морі-океані, острові Буяні, де росте зелений дуб, під тим дубом захованих залізний сундук, у сундуку – заєць, в зайці – качка, у качці – яйце. Коли його здавить у руці, то Кощій відчує сильний біль, коли його розбити – він помре. Розглянемо семантику образів:

1. Море-океан слугує метафорою безкраїх водяних просторів часів мезоліту, а також „краю світа”, куди потрапляли первісні мандрівники під час пошуку здобичі.

2. Острів-Буян. Острови утворились в результаті планетарного потепління у ХІІ-ХІ тисячолітті до нашої ери. Талі води з льодовика заповнили простори Східноєвропейської рівнини, уводивши безліч боліт і озер. Назва Буян наголошує на ритуальних місцях сили, де здійснювалися первісні релігійні обряди і моління.

3. Зелений дуб. Найміцніше дерево середньої смуги.

4. Залізний сундук. Уособлює міцність і непорушність закону. Пор. з давньоруською билиною про Святогора, труна якого нагадувала сундук, окутий металевими обручами. Аналогічним чином ховали відунів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Принципи управління в галузі охорони навколишнього природного середовища

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.