МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Роль гормонів у регуляції росту та розвитку.Ендокринних залоз. Роль гіпоталамо-гіпофізарної системи в регуляції діяльності Центральної структурою, яка керує діяльністю ендокринних залоз, є гіпоталамус. У ньому синтезуються ліберіни і статини, які керують секреторною активністю аденогіпофіза. Ліберіни посилюють секрецію аденогіпофіза, статини її гальмують. Під впливом ліберінов і статинів аденогіпофіз змінює секрецію своїх тропних гормонів, які в свою чергу активізують секрецію ендокринних залоз і стимулюють виділення гормонів. Наприклад, гіпоталамус синтезує тіроліберін, він заноситься струмом крові в аденогіпофіз і підсилює там секрецію тиреотропного гормону. У свою чергу тіротропін кров'ю транспортується в щитовидну залозу і стимулює там синтез тиреоїдних гормонів. Крім того, гіпоталамус секретирует окситоцин і антидіуретичний гормон (вазопресин), які аксони транспортом спускаються в нейрогіпофіз і звідти виділяються в кров.
Головним регулятором росту є соматотропний гормон (СТГ), який виділяється аденогіпофіз під впливом гіпоталамічних соматоліберіна і соматостатину. У СТГ розрізняють два впливу - пряме й опосередковане. Прямий вплив СТГ характеризується стимуляцією глікогенолізу (одержання енергії з глікогену) і ліполізу (одержання енергії з жирів). Опосередковане дію - СТГ струмом крові заноситься в клітини печінки, де перетворюється в соматомедіни, які стимулюють в м'язах, внутрішніх органах і хрящової тканини синтез білків (структурних, ферментів, каналів і т.д.). У результаті синтезу цих білків відбувається лінійний ріст тіла і внутрішніх органів. При нестачі СТГ у дітей розвивається карликовість, при надлишку - гігантизм. Якщо секреція СТГ підвищена у дорослої людини, то розвивається акромегалія (розростання м'яких тканин). Крім СТГ, нормальний ріст і розвиток неможливі без гормонів щитовидної залози трийодтироніну і тетрайодтіроніну (тироксину) (Т3, Т4). Синтез цих гормонів неможливий без йоду, тому щодня людина повинна отримувати 150-200 мкг йоду на добу. Ці гормони є жиророзчинним, дія обох гормонів однакова, але Т3 в 4 рази активніше ніж Т4, а виділяється його менше. Дія гормонів спрямована на синтез нових білків (білків пам'яті, ферментів, рецепторів, каналів, Na +-K +-насосів, утворення нових мітохондрій і т.д.), що сприяє зростанню, фізичному і психічному розвитку. Нестача цих гормонів у дітей призводить до розвитку кретинізму, у дорослих - до мікседеми (підвищена маса тіла, млявість, психічна загальмованість). У результаті надлишку цих гормонів розвивається гіпертиреоз (худоба, підвищена збудливість, пітливість). Крім СТГ і тиреоїдних гормонів у регуляції росту та розвитку приймає участь інсулін, гормон підшлункової залози, який секретується її β-клітинами. Основним впливом інсуліну є зниження концентрації глюкози в крові, він стимулює її транспорт всередину клітин і синтез з неї глікогену. Крім того, інсулін сприяє посиленню транспорту амінокислот у клітини і стимулює синтез білків. Зниження секреції інсуліну призводить до розвитку цукрового діабету, який супроводжується гіперглікемією, порушеннями в системах крові, кровообігу і т.д. У регуляції концентрації глюкози бере участь і гормон α-клітин підшлункової залози глюкагон. Він збільшує кількість глюкози у крові завдяки стимуляції глікогенолизу та глюконеогенезу. Також глюкагон сприяє розкладанню жирів.
Рекомендована література: Основна: 1. Р.Сили, Т.Стивенс, Ф.Тейт. Анатомия и физиология. Пер. с англ. – К.: Олимпийская литература, 2007. Допоміжна: 1. В.І. Філімонов (под ред.). Нормальна фізіологія. - К.: Здоров'я, 1994 2. В. Ф.Ганонг. Фізіологія людини. Пер. з англ. - Львів: БаК, 2002. 3. Р. Шмидт, Г. Тевс. Физиология человека (в 3-х томах). Пер. с англ. - М: Мир, 1996. 4. Б.И. Ткаченко (под ред.).Основы физиологии человека (в 2 томах). – СПб, Межд. Фонд истории науки, 1994. 5. В.М. Покровский (под ред.) Физиология человека. – М.:Медицина, 2003 Читайте також:
|
||||||||
|