Теорії масової комунікації

Таких теорій існує велика кількість Ми ж звернемо увагу на дві.

3.1. «Теорія корисності та задоволення»

Люди як представники масової аудиторії здебільшого по-різному читають газети, дивляться телевізійні новини або слухають радіопередачі. Крім того, незважаючи на те що газети, телебачення і радіо є засобами масової інформації, кожна людина, у кінцевому рахунку, особисто визначає, коли і як користуватися тими або ін¬шими каналами інформації. Через це важко бути впевненими, що й службовці організації однаково читають або сприймають внутрішню інформацію. Навіть оголошення адміністрації, адресовані кожному працівникові, часто залишаються поза увагою.

Чим пояснити таку поведінку? «Теорія корисності та задоволення» стверджує, що люди дуже вибірково користуються тими або іншими каналами інформації . Дослідники довели, що громадськість користується засобами масової інформації для того, щоб: розважитися, знайти щось важливе або цікаве для себе, відволіктися від якихось постійних турбот і думок, компенсувати дефіцит міжособистісного спілкування, самоідентифікуватися та перевірити свої особисті якості.

Для PR-фахівців це означає, що не кожний працівник буде бачити або чути погані новини, які стосуються його компанії або виробленого товару. Це також означає, що не варто розраховувати й на те, що люди побачать або почують гарні новини. Поширення повідомлення тим чи іншим каналом зовсім не свідчить про те, що люди проявлять до нього увагу і запам'ятають його.

3.2. Теорія формування «порядку денного»

Із власного досвіду кожний знає, що засоби масової інформації здатні концентрувати нашу увагу на окремій події. Прикладом тому можуть служити: акцентування уваги засобами масової інформації на тих чи інших подіях, процесах, проблемах життя. Під впливом ЗМІ ці проблеми стають темами масових розмов. Аналізуючи ситуації подібного ґатунку, американський дослідник Бернард Коен ще в 1963 році дійшов висновку, що, незважаючи на те, що засоби масової інформації неспроможні вказувати людям, що саме думати, вони домагаються приголомшливого успіху в нав'язуванні їм того, про що думати, які теми обговорювати

Ця доволі цікава думка спочатку не одержала широкої підтримки. Через деякий час Максвелл Мак-Комбс і Дональд Шоу зуміли довести правоту Коєна. Досліджуючи під час президентської виборчої кампанії 1968 р. в США вплив повідомлень ЗМІ з ключових питань життя на громадську думку мешканців району Чепел Хілл у Північній Кароліні, вони виявили прямий зв'язок між тим, що вважали найбільш важливим виборці, і тим, що найбільш важливим вважали засоби інформації. Оскільки до центру уваги громадської думки перемістилися ті проблеми, котрі два тижні до цього в засобах інформації подавалися як найбільш важливі, Мак-Комбс і Шоу мали всі підстави зробити висновок, що саме засоби інформації визначили тематику («порядок денний») найбільш важливих питань, які обговорювали виборці, а не навпаки.

Як правило, щоб вплинути на теми («порядок денний») наших розмов за допомогою засобів масової інформації, піармени надають ЗМІ новинарну інформацію для подальшого публічного споживання. Щоб домогтися цього, вони, як правило, намагаються з'ясувати, якого ґатунку інформацію працівники каналів мас-медіа вважають новинарною. Крім того, вони прагнуть акцентувати увагу в своїх повідомленнях на місцевих проблемах, що викликають особливий інтерес у цільових груп громадськості, а також надавати кваліфіковані оцінки, використовуючи для цього впливових експертів, спеціалістів тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Теорії пізнання та поведінки	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.