Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Лекція №10. Медіація як форма вирішення конфліктів.

Література: 51, 76, 78, 80

Лекція № 9. Ювенальна юстиція.

1. Поняття про ювенальну юстицію.

2. Основні принципи та функції ювенальної юстиції.

3. Сутнісні характеристики ювенальної юстиції.

4. Умови впровадження системи ювенальної юстиції в Україні.

1. Поняття про ювенальну юстицію.

Діти – це окрема, самостійна частина суспільства, якій притаманні особливі правила поведінки, своєрідні життєві стереотипи, що забезпечують її розвиток і становлення та перетворення в дорослу (основну) частину суспільства.

Унаслідок свого становища і періодичності діти потребують особливого підходу та соціального захисту з позицій таких суспільних наук, як психологія, педагогіка, соціологія, право.

Постає питання: чи можна говорити про правову і кримінологічну культуру суспільства, коли в Україні, як і у всьому світі, неповнолітні (особи до 18 років) визнаються не повністю зрілими, недостатньо розвиненими, такими, що потребують сторонньої опіки та піклування, і водночас для них передбачено у встановлених законом випадках кримінальну відповідальність (у тому числі позбавлення волі) з 14-тирічного віку.

У міжнародних стандартах у тій чи іншій формі висловлюється думка, що для того, щоб країна відповідала сучасним вимогам, необхідна певна система судочинства стосовно неповнолітніх. Зокрема, в п.3 ст.40 Конвенції про права дитини (1989) закріплено: "...держави-учасники прагнуть сприяти у встановленні законів, процедур, органів і установ, що мають безпосереднє відношення до дітей, які, як вважається, порушили кримінальне законодавство, обвинувачуються або визнаються винними в його порушенні". Ці Правила ООН рекомендують необхідність створення "системи правосуддя щодо неповнолітніх".

У сучасній світовій практиці боротьби із злочинністю неповнолітніх існує декілька правових систем здійснення правосуддя щодо неповнолітніх правопорушників і всі вони охоплюються поняттям "ювенальна юстиція".

Сутність поняття "ювенальна юстиція" пов’язана з її головним суб’єктом – судом у справах неповнолітніх, що визначає поняття юстиції як правосуддя. Лінгвістичне поєднання слів "юстиція" і "ювенальна" означає, що йдеться водночас і про загальне і специфічне поняття юстиції. Як частина загального, юстиція відображає його принципи та інститути, а як специфічного – відрізняє її від загальної, створивши ступінь її автономності.

Однією з актуальних проблем сучасної України є створення ювенальної юстиції, інакше кажучи, юстиції для неповнолітніх правопорушників. Необхідність практичного вирішення цієї проблеми обумовлюється, по-перше, тим , що ратифікована Україною конвенція ООН про права дитини дозволила політикам і юристам по-новому оцінити проблеми забезпечення прав дітей. По-друге, реалії життя показали, що суспільство ще не готове виконувати положення багатьох статей вказаної Конвенції. По-третє, положення дітей у суспільстві таке, що дозволяє говорити про них, як про найбільш незахищену категорію населення: немає надійного правового захисту від жорстокого поводження і злочинних посягань, недосконало розроблені заходи захисту дітей від експлуатації, використання їх у кримінальному бізнесі (проституція, порнографія, торгівля наркотиками, жебракування та ін.); порушуються житлові та майнові права дітей. По-четверте, необхідність розробки дійового механізму зниження рівня злочинності серед неповнолітніх і підвищення ефективності профілактики бродяжництва та правопорушень серед неповнолітніх (в країні продовжує існувати досить складна криміногенна ситуація, в організовану злочинність втягується все більше підлітків, створюються злочинні групи неповнолітніх, зростає кількість тяжких злочинів вчинених ними, збільшується кількість підлітків, які бродяжать та жебракують).Саме тому виникла потреба у створенні системи ювенальної юстиції, спроможної забезпечити справедливість будь-якого правового рішення відносно неповнолітніх, пов’язаного з перевихованням та захистом їх прав та законних інтересів при вирішенні цивільних, адміністративних і кримінальних справ.

Слід зазначити, що у вітчизняній юридичній літературі ще не сформувалось сталого та загального визначення поняття ювенальна юстиція. Термін „ювенальна юстиція“ походить від латинських juvenalis – юнацький та justitia – справедливість, правосуддя. А тому ювенальна юстиція - спеціалізована система правосуддя щодо неповнолітніх , а також важливий інститут системи захисту прав дитини.

Поштовхом до утворення ювенальної юстиції стало надзвичайне зростання дитячої злочинності в кінці 19 – на початку 20 ст., коли в Північній Америці та більшості країн Європи стала масовою дитяча бездоглядність. Перший у світі ювенальний суд утворився у 1899 році у США (м. Чикаго). Надалі спеціалізовані дитячі суди було утворено в Канаді (1908), Ірландії (1904), Англії та Уельсі (1905), Німеччині (1907), Італії (1908), Франції (1914), Японії (1923), Новій Зеландії (1925) та інші. У 1910 році в царській Росії також було створено суд у справах неповнолітніх, де розгляд справ стосовно неповнолітніх здійснювався одноособово мировим суддею. За часів СРСР радянська влада відмовилася від ювенальної юстиції, а тому остаточна ліквідація її припадає на 1935 рік. У наш час ювенальна юстиція передбачена судовими системами Австралії, Єгипту, Ізраїлю, Іспанії, Італії, Канади, Німеччини, США, Сирії (на рівні окружних штатів).

Розглядаючи ювенальну юстицію як систему, необхідно відмітити, що вона повинна включати в себе спеціалізовані суди, спеціалізовані органи профілактики, соціального контролю і захисту, спеціальні слідчі органи, установи соціальної реабілітації, працевлаштування неповнолітніх і т. д. При цьому центральним елементом у цій системі повинен стати ювенальний суд (ювенальний суддя), який би приймав рішення відносно неповнолітнього, контролював їх виконання та взаємодіяв з іншими органами та установами, що входитимуть до складу системи ювенальної юстиції. На сьогодні цей важливий елемент ювенальної юстиції в Україні відсутній, але вже робляться перші кроки на шляху до створення судів для неповнолітніх.

Ювенальна юстиція повинна базуватись як на загальних, так і на притаманних лише їй принципах правосуддя, а саме: індивідуальний підхід до кожного неповнолітнього, конфіденційність інформації стосовно неповнолітнього та інші.

Дія ювенальної юстиції повинна спрямовуватись не на покарання неповнолітнього правопорушника, а на його перевиховання.

2. Основні принципи та функції ювенальної юстиції.

1. Охоронна. Забезпечення судового захисту неповнолітнього як потерпілого, підсудного, засудженого тощо шляхом закриття справи про злочин неповнолітнього або про посягання на злочин, зменшення розміру покарання у зв’язку з неповноліттям відповідно до Кримінального кодексу України; надання переваги виховному впливу перед примусовими заходами тощо; цей принцип пов’язаний із відновною та примирною функціями;

2. Відновна та примирна. Ювенальна юстиція має базуватися на відновному принципі. У цьому її істот на відмінність від сучасного «дорослого» правосуддя. Правосуддя у справах неповнолітніх має бути не каральним, а передовсім таким, що відновлює порушені права та свободи жертви злочину або потерпілого від правопорушення, сприяє усвідомленню правопорушником необхідності відповідати за свої вчинки і здійсненню заходів для відшкодування завданої шкоди. Залагодження конфліктів та вирішення ситуацій, пов’язаних з правопорушеннями, відбувається шляхом досягнення порозуміння між сторонами судового процесу із залученням їх соціального оточення та представників місцевих громад;

3. Реабілітаційна. Реабілітація стосується і дитини, яка потерпіла від жорстокого поводження або недбалого піклування, і неповнолітнього правопорушника, який має бути ресоціалізований. Для цього ювенальний суд має стати координатором програм і проектів, а також центральною інституцією серед низки державних та недержавних, які працюють з дітьми.

3. Сутнісні характеристики ювенальної юстиції.

1. Здійснення профілактичної діяльності, спрямованої на попередження протиправної поведінки серед дітей та неповнолітніх:

1) створення та впровадження в систему ювенальної юстиції державних органів, котрі опікуються дітьми та неповнолітніми, профілактичних програм, заснованих на відновних принципах;

2) розроблення додаткових та вдосконалення наявних програм з підтримки, підвищення значимості сім’ї, громади та оточуючих у житті дитини (програми з підтримки сім’ї, з надання допомоги у вихованні, ініціювання розвитку суспільства, розвитку ініціативи місцевих громад, схеми безпечного оточуючого середовища, партнерство заради безпеки суспільства тощо).

2. Реформування системи правосуддя щодо неповнолітніх у напрямі зміни способу реагування на правопорушення з карального на відновний, реабілітаційний, охоронний:

1) створення системи ювенальних судів. Ювенальний суд як центральний елемент ювенальної юстиції розглядає справи про:

• злочини, вчинені неповнолітніми (у тому числі й за наявності дорослих співучасників);

• адміністративні правопорушення неповнолітніх;

• жорстоке поводження з дітьми та невиконання обов’язків стосовно дитини;

• усі правопорушення, від яких постраждалою стороною є дитина;

• цивільні справи, де стороною є дитина;

2) гуманізація ювенального судочинства:

• зміна преференцій у судочинстві — поступовий перехід від виконання каральних функцій правосуддя до відновних, реабілітаційних та охоронних;

• утвердження нового погляду на жертву як важливий суб’єкт судового процесу;

• демократизація судочинства;

• застосування принципу використання неюридичних знань (з психології та педагогіки) в ювенальному судочинстві України;

3) особливий підхід до неповнолітніх під час досудового слідства:

• надання переваги мірам запобіжного заходу, які не пов’язані з перебуванням неповнолітнього під

вартою;

• особливі умови тримання неповнолітніх під час перебування під вартою;

• дотримання прав дитини, які визначені міжнародним та вітчизняним законодавством у процесі досудового слідства;

4) розвиток альтернативних заходів кримінального переслідування (таких, як програми відновного правосуддя);

5) розвиток та впровадження системи надання юридичної, психологічної допомоги та підтримки неповнолітнім правопорушникам і потерпілим в процесі здійснення правосуддя;

6) розвиток і впровадження програм відновного правосуддя в ювенальну юстицію:

• розроблення моделі функціонування програм відновного правосуддя в системі ювенальної юстиції;

• розроблення дієвого механізму співпраці державних органів та громадськості (організації, фізичні особи) щодо впровадження і реалізації програм відновного правосуддя в системі ювенальної юстиції;

• створення системи підготовки та акредитації (сертифікації) спеціалістів з впровадження програм відновного правосуддя;

• розроблення механізму державного соціального замовлення на впровадження програм відновного правосуддя.

3. Забезпечення функціонування системи реабілітації неповнолітніх правопорушників для їх соціалізації та/або соціальної реінтеграції:

1) гуманізація та посилення реабілітаційної, виховної і профілактичної функції установ кримінально-виконавчої системи та установ, які опікуються засудженими неповнолітніми й тими, хто вийшов з місць позбавлення волі:

• створення підґрунтя для реформування державної пенітенціарної політики та її проведення;

• соціальний захист неповнолітніх, зокрема забезпечення їх соціальним житлом, тобто тих, які не мають житла і виходять з установ системи Державного департаменту з питань виконання покарань;

2) впровадження відновного принципу в діяльність кримінально-виконавчих та реабілітаційних установ, які працюють з неповнолітніми;

3) розроблення і впровадження в систему реабілітації неповнолітніх правопорушників широкого кола заходів виховного та профілактичного характеру:

• програм відновного правосуддя;

• надання соціально-психологічної підтримки неповнолітнім та їхнім сім’ям, робота з соціальним оточенням неповнолітнього;

• призначення громадських робіт;

• освітньо-інформаційні превентивні програми;

• інші заходи виховного та профілактичного характеру;

4) створення інституту пробації для неповнолітніх, до функцій якого, зокрема, належатимуть:

• підготовка соціально-психологічної характеристики неповнолітнього правопорушника для органів

системи правосуддя;

• підготовка рекомендацій органам судочинства про призначення оптимального заходу впливу

(виховного та профілактичного характеру) на неповнолітнього правопорушника, а також підготовка матеріалів щодо забезпечення його цивільних прав, зокрема прав на житло;

• профілактика повторного правопорушення шляхом надання соціально-психологічної підтримки неповнолітньому правопорушнику;

• сприяння соціальній адаптації та реінтеграції неповнолітнього правопорушника.

Посилення ролі громадськості в процесах профілактики вчинення повторних правопорушень,

реабілітації та перевиховання неповнолітніх, засуджених до позбавлення волі, покарань, не пов’язаних із позбавленням волі, та тих, котрі вийшли з місць позбавлення волі.

4. Умови впровадження системи ювенальної юстиції в Україні.

Для впровадження системи ювенальної юстиції в Україні необхідно:

1. Створити Національну державну програму, в якій мають бути враховані основні компоненти ювенальної юстиції з метою зміни пріоритетів у правосудді щодо неповнолітніх. Це означатиме еволюційну зміну системи кримінальних покарань у напрямі широкого застосування технологій відновного правосуддя. У Програмі має бути передбачено комплексне впровадження основних складових ювенальної юстиції шляхом реалізації модулів Програми:

кадровий — підготовка фахівців у галузі ювенальної юстиції:

• ювенальні судді;

• прокурори у справах неповнолітніх;

• адвокати з ювенальних справ (створення Муніципальної адвокатури);

• працівники кримінальної міліції у справах неповнолітніх;

• слідчі;

• соціальні працівники;

• офіцери пробації;

• працівники пенітенціарної системи по роботі з неповнолітніми;

• координатори та ведучі програм з відновного правосуддя;

• психологи, психіатри, фахівці_медики, які безпосередньо працюють із неповнолітніми правопорушниками;

• вихователі, вчителі, які безпосередньо працюють із дітьми групи ризику, з неповнолітніми, які перебувають у школах (училищах) соціальної реабілітації.

законодавчий — створення законодавчої бази та процедур стосовно неповнолітніх, які вступили у конфлікт із законом:

• у цьому модулі передбачено здійснення аналізу чинного законодавства, виявлення у ньому прогалин та невідповідностей з міжнародними стандартами;

• внесення необхідних змін та доповнень до чинного законодавства;

• створення окремого закону, яким би регулювався весь комплекс питань та процедур, пов’язаних з юстицією щодо неповнолітніх.

інституційний — створення ювенальних судів і центрів:

• спеціалізація суддів в судах загальної юрисдикції;

• створення центрів пробації та центрів надання соціальної і психологічної допомоги;

• створення інституту судового вихователя;

• впровадження програм відновного правосуддя;

• створення спеціалізованих ювенальних судів.

освітньо-науковий — впровадження нових освітніх кваліфікацій, проведення наукових

досліджень щодо проблем ювенальної юстиції:

• розроблення спеціальної освітньої програми на базі Академії суддів України з урахуванням міжнародного досвіду та останніх досягнень науки щодо особливостей психофізіологічного розвитку неповнолітніх; підготовка за цією програмою спеціальної категорії суддів за фахом «ювенальний суддя»;

• розроблення спеціальної освітньої програми юридичних вузів для юристів, які працюватимуть у галузі ювенальної юстиції;

• розроблення та виконання цільових науково_дослідних програм з питань функціонування

ювенальної юстиції;

• розроблення спеціальної освітньої програми у педагогічних вузах для вчителів та вихователів, які працюватимуть у галузі ювенальної юстиції;

• впровадження нової освітньої кваліфікації для вчителів і вихователів — ювенальний вихователь, ювенальний вчитель, судовий вихователь, вчитель та вихователь з питань соціальної адаптації, вчитель та вихователь дітей групи ризику, дітей_правопорушників, дітей, які вчинили злочин;

• підготовка навчальної програми для запровадження правової освіти з метою виховання поваги до закону, а також профілактики правопорушень;

• розроблення спеціальної програми з підготовки та акредитації координаторів і ведучих програм з відновного правосуддя.

аналітичний:

• комплексне вивчення міжнародного досвіду; розроблення окремої програми з метою адаптації найбільш прогресивних та інноваційних елементів в українській моделі (вивчення практики та законодавства, здійснення перекладу українською мовою, вивчення наявних систем, обмін спеціалістами);

• дослідження суспільних процесів та оцінка їх впливу на поведінку неповнолітніх;

• розроблення пропозицій щодо підготовки програм ювенальної юстиції відповідно до вікових особливостей неповнолітніх.

1. Сутність відновного правосуддя.

2. Поняття про «кола правосуддя».

3. Поняття та сутність медіації.

4. Сімейні групові наради як метод відновного правосуддя.

5. Технологія організації та проведення сімейної групової наради.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція № 8. Робота з неповнолітніми, які повертаються з місць позбавлення волі.	\|	Лекція 1. СУТНІСТЬ І ФУНКЦІЇ ФІНАНСІВ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.