Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Громадська та благодійна діяльність Митрополита Андрея Шептицького

Слід зазначити що Митрополит Андрей ніколи не відокремлював служіння Богові від служіння своєму, українському, народові, вважаючи, таким чином, головну мету свого життя двоєдиною. Вступаючи на митрополичий престол, він сказав, що тільки любов до свого народу спонукала його прийняти на себе "важкий уряд митрополита". У своїх посланнях до вірних він закликає, щоб усі вони давали приклад християнського життя, любові до свого народу, правдивого патріотизму. Звертаючись до української інтелігенції, він писав: "Ті обов'язки (стосовно свого народу - А. Г.) накладає на мене не лиш моє становище митрополита, а й урочиста присяга, складена в день вступлення в монастир, що буду для добра руської спільности посильно працювати, а найбільше - власне пересвідчення, котре мене ставить в ряді громадян-патріотів, з котрих хотів би я бути найкращим". А видатний український письменник В. Стефаник, який, буваючи у Львові, найперше йшов уклонитися Митрополитові, пояснював це так: "Я люблю дивитеся на ту срібну голову, що думає і журиться про всю Україну".

Зазначені декларації ніколи не залишалися лише на папері. Митрополит повсякденно розбудовує кожну дільницю суспільного життя, кладе ті цеглинки, які потрібні для побудови потужного державного організму. А тими цеглинками були, у першу чергу, допомога культурним установам - "Просвіті", "Сільському господареві", Науковому товариству ім. Шевченка, "Рідній школі", "Пластові", а також заснування Національного музею, Богословської академії, Земельного банку гіпотечного, Народної лічниці, дівочої гімназії, малих семінарій у Львові та Рогатині. Останні було відкрито у відповідь на закриття польською владою деяких українських гімназій і з метою надання можливості нашій молоді отримати середню освіту.

Особливо слід сказати про такі грандіозні для українців звершення в царині культури, як заснування українського Національного музею та Богословської академії. Збирати перші експонати для майбутнього музею розпочав Митрополит наприкінці XIX ст. Згодом (1904 р.) вони були розміщені в п'яти кімнатах у мурах собору св. Юра. Призначений директором музею доктор І. Свєнцицький об'їздив Придніпрянську Україну, Росію, Білорусію, Литву, а також Галичину, Бойківщину, Лемківщину, відшукуючи і закуповуючи стародруки, старовинні ікони та інші музейної вартості предмети. До формування

музейних фондів було залучено численних представників української та білоруської інтелігенції (у музеї було відкрито білоруський відділ), які привозили експонати також з Буковини та Закарпаття, Білорусії. Реставрацією старовинних ікон займався відомий маляр М. Бойчук.

У 1906 р. Митрополит купує для музею окреме приміщення, але й воно невдовзі виявилося замалим і 1911 р. довелося закупити значно більший будинок (на вул. Мохнацького). У цьому будинку, до речі, розмістилася й робітня (майстерня) відомого українського маляра М. Сосенка, а по його смерті - маляра О. Куриласа, а також малярська школа О. Новаківського, в якій історію мистецтва викладав і сам Митрополит. Школа випустила цілу низку відомих пізніше українських митців. Того ж року Галицьке намісництво підтвердило право на існування фундації Галицького Митрополита А, Шептицького під назвою "Національний музей". У 1913 р. Митрополит Андрей передає музей українській спільноті. Він налічував на той час 14 839 експонатів, що були власністю Митрополита. Про значення цього музею доктор Л. Цегельський писав так: "Заснування Музею, навіть якщо б нічого іншого Митрополит не зробив, це ставило б його в лави найкращих синів України".

Під час більшовицького володарювання багато цінних експонатів музею А. Шептицького знищено. Тепер він має назву Українського національного музею ім. Митрополита Шептицького. Ім'я Митрополита, до речі, пропонувалося присвоїти музею ще у 1908 - 1909 рр., але він не погодився, вважаючи це не скромним.

Та найбільшою справою Митрополита Андрея в царині культури та освіти було, без сумніву, заснування Богословської академії у Львові. Поштовхом до цього були ворожі дії польської влади, яка позбавила українців у 20-і роки можливості здобувати відповідну богословську освіту на теологічному факультеті Львівського університету, яку вони мали за часів Австро-Угорського цісарства. Тоді Митрополит засновує богословський факультет (що давав вищу освіту) при українській Духовній семінарії, започаткованій ще 1783 р. З 1925 р. ректором семінарії стає професор догматики, доктор Йосиф Сліпий, який здобував вищу освіту в їнсбруку (Австрія) і Римі і я;;ий виявився видатним вченим і організатором.

Уже 1929 р. Митрополит Андрей перетворює факультет на Богословську академію з двома факультетами - філософським і богословським. До Академії були запрошені найкращі українські вчені як з духівництва, так і світські. Серед них, наприклад, видатний історик України проф. І. Крип'якевич. Сам Митрополит викладав тут східну та західну аскетику. При Академії було організовано наукові семінари, науково-дослідний сектор бібліотеку, видавався богословський квартальник "Богословія". Усе це підтримував своїми дотаціями Митрополит.

Митрополит Андрей планував на базі Академії розгорнути згодом повний український католицький університет, але усі спроби його натрапляли на категоричний спротив польської влади, яка слушно вбачала у розширенні української вищої освіти загрозу для свого панування. Але й створений зусиллями та засобами Митрополита єдиний український вищий навчальний заклад у Західній Україні з доволі вузькою спеціалізацією відіграв надто важливу роль у підготовці високоосвічених і національно свідомих українських фахівців, майбутніх провідників української церкви та національно-визвольного руху. Одним з них був померлий 14 грудня 2000 р. глава Української Греко-Католицької Церкви Мирослав Іван Кардинал Любачівський, якого на священика висвятив Митрополит Шептицький 1938 р.

Слід зазначити, що Богословська академія була заснована Митрополитом уже тоді, коли ним було вичерпано всі засоби до відкриття у Львові світського українського університету. Створенню цього закладу Кир Андрей надавав дуже великого значення і боровся за це від самого висвячення на Митрополита. Цій справі він присвятив свій виступ в австрійській Палаті Панів (Сенаті) у червні 1910 р. Його багаторічна боротьба вже була увінчана успіхом, бо цісар видав 1913 р. декрет про відкриття українського університету 1 вересня 1916 р., але Перша світова війна не дала можливості реалізувати цей декрет. Знаменним є те, що Росія вже на сам декрет зреагувала негайним демаршем перед австрійським урядом, розцінивши його як "неприязний акт проти Росії".

Після загарбання Галичини Польщею (1919 - 1939 рр.) шансів відкрити український університет не залишилося, бо поляками проводилася політика остаточної асиміляції українського населення. За такої політичної ситуації Митрополит виділив велику суму грошей для створення у Львові підпільного українського університету, який проіснував від 1921 до 1925 року. Коли ж польська влада припинила його існування, Митрополит, впевнений, що українській вищій освіті все ж бути раніше чи пізніше, закупив 4 морги землі неподалік від митрополії для майбутнього університету.

Опікувався Митрополит Андрей й іншими навчальними закладами. Заснував 1906 р. і утримував аж до приходу більшовиків дівочу гімназію сестер Василіанок у Львові, для чого закупив великий будинок на вулиці Потоцького. Коли ж гімназія перейшла в інший будинок, там розміщувалася вчительська семінарія, теж під проводом сестер Василіанок.

У мурах собору св. Юра знаходилася народна школа їм. Б. Грінченка, а на Личакові - школа ім. князя Данила, які теж були під опікою Митрополита. Всього ж товариству "Рідна школа" він подарував чотири будинки у Львові.

У Львові Кир Андреєм була споруджена також велика бурса (інтернат) "Рідної школи" для української молоді, яка навчалася в гімназіях чи інших школах, відкрито Інститут ім. св. Йосафата. Коли ж поляки у рамках так званої пацифікації (1930 р.) закрили старші (7-й та 8-й) класи у деяких українських гімназіях, Митрополит створив такі (матуральні*) класи для учнів цих гімназій, а також відкрив згадані вище малі семінарії з інтернатом, що були фактично хлоп'ячими гімназіями класичного типу (хоч польська влада і не визнавала їхньої матури). До семінарій приймали також і православних українців з Волині та інших регіонів України, а також виключених з державних шкіл за політику, особливо за членство в ОУН. Крім цього, виховний заклад для хлопців відкрив Чин Редемптористів, який запросив з Бельгії до Галичини Митрополит і надавши йому необхідне майно і засоби.

У 1913 р. він купив дім для художника О. Новаківського (нині музей О. Новаківського), де гой відкрив академію мистецтв. В академії навчалися відомі пізніше українські малярі Свєнцицький, Курилас, а також і сам Митрополит. На стипендії Митрополита Андрея за кордоном щороку навчалися десятки здібних українських юнаків та юнок, серед них відомі згодом художники, скульптори, музиканти, богослови, вчені.

Величезне значення усіх згаданих навчальних закладів полягало в тому, що вони виводили народ з пітьми, надавали шанс молоді до інтелектуального розвитку, але значення їх цим не обмежувалося. Річ у тім, що в Польщі (як і в Росії та СРСР) навчальні заклади з державною мовою викладання були потужним

* Від пол. "матура" - атестат зрілості. 60

засобом денаціоналізації українців. Розуміючи це, і Польща, і СРСР постійно звужували мережу закладів з українською мовою викладання. Тому приватні українські школи в Польщі ще й захищали українську молодь від асиміляції.

Слід зазначити також, що більшість учнів цих шкіл була з настільки бідних родин, які не могли оплатити не лише вартості навчання, а й забезпечити дітей шкільним приладдям і теплим одягом. Саме ж товариство "Рідна школа" було не в змозі їх утримувати. У цих школах діти отримували справжнє релігійне й патріотичне виховання.

Крім загальної освіти, дбав Кир АндреЙ і про спеціальну освіту української молоді, маючи на меті відродження колись численного і знаного стану українських ремісників, вишколення сучасних працівників сільського господарства і через це - економічне піднесення народу. Причому, створюючи ремісничі школи, він забезпечував їх певною власністю з тим, щоб вони були самовистачальні і щоб їхні вихованці навчалися самоврядування. Велике значення цієї ділянки діяльності Митрополита було у тому, що поляки, зазвичай, не брали українців на жодну роботу за винятком найчорнішої (на яку не знаходилося бажаючих серед поляків) та домашньої прислуги. Освічені ж люди, ремісники, землероби, могли створювати дрібні підприємства, кооперативи, забезпечуючи роботою себе та своє оточення.

Так, у Львові Великий Архипастир заснував і утримував ремісничу школу на вул. Городецькій, дівочу кравецьку школу "Труд", хлоп'ячу ремісничу бурсу на Пасіках, дяківську школу з бурсою, де навчали також диригентури, книгознавства, засад кооперації та господарювання громадським добром і ремесла.

Поза Львовом Митрополит був фундатором першої української сільськогосподарської школи товариства "Просвіта" в Миловані (біля Галича) з відділеннями молочарським, садівничо-городничим і господарським, подарував цій школі замок і 250 га землі, і першої сільськогосподарської школи для сільських господинь у Коршеві (Коломийський повіт).

У Зарваниці Кир Андрей подарував отцям Студитам маєток (364 га землі) для заснування великого сиротинця (для воєнних сиріт) і ремісничої школи. В Уневі (біля Перемишля) створив можливість отцям Студитам вести шевську, різб'ярську та гарбарську школи, в Дорі - навчати гуцульську молодь столярства, кравецтва, шевства, а в Скнилові (біля Львова) - організувати майстерні для навчання ремесла і механіки на базі подарованого замку з великим садом, городом та орним полем. У Корчені Митрополит передав для товариства "Сільський господар" замок і кілька сотень моргів землі для заснування школи сільського господарства. Усі ті школи були переважно і бурсами, де учні перебували на утриманні.

Щоб захистити українських дівчат, велика кількість яких працювала на той час служницями у польських та єврейських родинах, від різних кривд на релігійному, національному, економічному грунті, Митрополит Андрей купує у Львові будинок для товариства "Будучність", що опікувалося ними.

Не забував Кир Андрей і про літній відпочинок дітей та юнацтва, бо перебування на природі, крім оздоровлення, надає можливість вихователям доповнювати релігійно-патріотичне виховання молоді. Передаючи товариству "Просвіта" маєток у Миловані над Дністром, він зобов'язує його щоліта приймати бідних дітей на відпочинок. Немічних дітей висилали до Підлютого в Карпатах, а дошкільнят до Унева - до монастиря сестер Василіанок або до Ворохти в Карпатах. Займалося цим безпосередньо українське товариство вакаційних осель.

Митрополит був великим благодійником "Пласту". Частину своїх маєтків у Карпатах він подарував на табори цієї організації - гору Сокіл на юнацький табір, на будівництво якого подарував ще й лісоматеріали, а ділянку біля своєї літньої резиденції в Підлютому - на табір новацтва Остодір, що назвали його іменем. Сам Митрополит часто відвідував пластунів у таборах, подовгу залюбки бесідував з ними. Коли польська влада заборонила "Пласт", Кир Андрей зініціював створення Католицької Асоціації української молоді "Орли", яка продовжувала працювати з молоддю наближеними до "Пласту" методами, вивозячи дітей у літні табори.

Дбав Митрополит про малечу від народження. Він заснував "Порадню Матерів" на Янівськім передмісті Львова у закупленому та утриманованому ним будинку "Дитячі Ясла". Щоб не допустити денаціоналізації і негативного впливу вулиці, Митрополит Шептицький організує захоронки, дитячі садки для дошкільнят працюючих батьків. У них сестри-черниці та світські виховательки давали дітям моральні та патріотичні основи життя. У заснованій Кир Андреєм українській лічниці (лікарні) на Городецькій найбідніші заробітчани та їхні діти отримували безкоштовно медичну допомогу, а часто й допомогу на життя.

Постійним і безперервним було піклування Великого Митрополита про сиріт. Можливо, першим його проявом був дарунок, як вже згадувалося вище, сиротинцям 364 моргів землі вартістю близько 750 тис. крон у с. Посіч-Майдан ще за часів Австро-Угорського цісарства. Як член Палати панів цієї держави, добився він хоч і невеликої, але щомісячної пенсії для вдів і сиріт священиків, а під час Другої світової війни організував самооподаткування священиків на ті ж цілі.

По поверненні Митрополита з російського ув'язнення (вересень 1917 р.) галицька українська громада зібрала і передала йому 320 тис. крон для воєнних сиріт, назвавши це фондом ім. А, Шептицького. Кир Андрей додав до фонду від себе ще 1 млн. крон, але не рекомендував його називати своїм іменем. На гроші з цього Фонду ним був заснований притулок для сиріт у Львові.

Митрополит Шептицький щедро допомагав також сестрам Василіанкам у фінансуванні їхнього сиротинця, особливо дбаючи про харчування сиріт. У 1925 р. отці Студити побудували за його допомоги новий центр на Кайзервальді у Львові, де розмістили сиротинець. Митрополит заснував також перший монастир сестер Студиток у Яхторові (біля Унева), де були теж притулок і сиротинець для дітей до сьомого року життя. У згаданому вище Інституті ім. св. Иософата теж жили сироти, яким щедро допомагав Кир Андрей. Загальна сума його власних пожертв на сиріт перевищувала 0,5 млн. тодішніх американських доларів.

Під час своїх поїздок до Північної Америки у роках 1920 - 1922 Митрополит серед інших важливих завдань мав і завдання збирати фонд підтримки воєнних інвалідів і сиріт. Збираючи пожертви американців, сам він заощаджував кожен цент, подорожуючи третім (найнижчим) класом залізниці, не використовуючи таксі, одягаючись лише в чернецький одяг. У цей час сестри Василіанки, що опікувалися сиротами в Галичині, опинилися у дуже скрутному матеріальному становищі. Але по поверненні Митрополита Андрея зі США відразу відчули полегшення. Уже на початку 1924 р. він сплатив їхні зобов'язання, що стосувалися сиротинців і притулків, а 1925 р. передав їм на утримання сиріт ще 3000 швейцарських франків і близько 2700 доларів, постійно дбаючи про медичну допомогу сиротам і сестрам.

Не обмежувалася багатогранна діяльність Митрополита лише теренами Галичини. У 1902 р. він виїжджав до Боснії, де українським поселенцям загрожувала голодна смерть. Тоді він добився допомоги для них від уряду

Австро-Угорщини, окрім цього, за власні гроші заклав їм винарню, щоб забезпечити постійною працею; також допоміг збудувати церкву та організувати товариство "Просвіта". Різко виступав Митрополит Андрей проти нищення поляками православних церков на Холмщині та Підляшші й насильницького перетягування на римо-католицтво українського православного населення Волині.

Життя Митрополита Кир Андрея унікальне, пам'ять про нього у нашого народу неминуща. Дуже важко на кількох сторінках бодай перелічити всі добрі справи, які зініціював і здійснив Великий Митрополит, якими він особисто опікувався протягом свого життя. Порівняти його діяльність можна хіба що з діяльністю цілого урядового апарату держави, в якій постійно дбають про благо народу.

Не буде, мабуть, перебільшенням сказати, що його діяння торкнулися практично кожної української родини в Галичині, але не тільки в Галичині, айв багатьох інших регіонах України і за її межами і незалежно від приналежності до релігійної конфесії. Недарма І.Франко називав його українським Мойсеєм. І не лише українських родин, досить згадати, що під час німецької окупації Галичини Митрополит таємно переховував у підземеллях собору св. Юра від неминучої загибелі кілька десятків євреїв, серед яких було 15 дітей. За особистим дорученням Митрополита Андрея у жіночих та чоловічих монастирях Галичини переховувалося понад 150 євреїв. Наш Митрополит був єдиним на всіх окупованих нацистами територіях високим церковним достойником, який гостро виступив проти нацистської політики геноциду, прямо запротестував листами до Гіммлера і Гітлера. Одночасно він надіслав листа до папи Пія XII з описом нацистських звірств в окупованій Галичині. Без сумніву, кожна із зазначених акцій могла коштувати життя Митрополитові і він про це знав*.

Український народ часів Великого Митрополита мав, як і тепер, безліч проблем, але вмів він завжди вибрати з них найактуальніші, найневідкладніші і саме на них зосередити свою увагу та наявні засоби. Заснувавши і утримуючи десятки соціальних, освітніх, культурних інституцій, не побудував він за своє життя жодної церкви, вважаючи, мабуть, це не на часі. У своєму посланні "О квестії (питанні - А. Г.) соціяльній" він писав з цього приводу так: "Священик, що навіть на жадання парафіян не хоче утворити читальні, склепику (крамнички -А. Г.), шпихліра (комори - А. Г.) громадського і т. ін. і всім подібним установам єсть противний, не відповідає своєму становищу".

* По поверненні більшовиків до Галичини 1944 р, Кир Андрей просив Апостольський Престол дозволу на пожертву свого життя, щоб випити чашу горя до дна із своїм народом.

ЛІТЕРАТУРА

1. Антология социальной работьі: В 5 т. / Сост. М. В. Фирсов. М, 1994- 1995.

2. Бабкин В. А. Советская система социального обеспечения. М, 1971.

3. Бадя Л. В. Благотворительность и меценатство в России: Краткий исторический
очерк. М, 1993.

4. Бадя Л. В., Демина Л. И., Егошина В. Н. и др. Исторический опьгт социальной
работьі в России. М., 1994.

5. Боровский Я. Е. Мифологический мир древних славян. К., 1982.

6. Волонтерський рух в Україні: тенденції розвитку / Вайнола Р. X., Капська А.
Й., Комарова Н. М. та ін. К., 1999.

7. Голованова Т. П., Гапон Ю. А. Волонтерство в соціальній роботі як феномен
цивілізованого суспільства. Запоріжжя, 1996.

8. Данилова Л. В. Сельская община в средневековой Руси. М., 1994.

9. Егошина В. М., Елфимова Н. В. Из истории призрения и социального
обеспечения детей в России. М., 1994.

10. Захист і допомога ветеранам війни та праці в Україні. К., 1995.

11. Значення змін у соціальній роботі / За ред.С.Шардлоу. К., 1995.

12. ЛафаргП. Христианская благотворительность. Одесса, 1995.

13. Материальї по истории социальной работьі в России / Под ред. П. Я.
Циткилова. Новочеркасск, 1996.

14. Мигович 1.1. Соціальна робота / вступ до спеціальності/. Ужгород, 1997.

15. Нещеретний П. И. Исторические нормьі и традиции развития
благотворительности в России. М, 1993.

16. Основи социальной работьі / Отв. ред. П. Д. Павленок. М., 1999.

17. Соціальна робота в Україні: перші кроки / За ред. В. І. Полтавця. К., 2000.

18. Социальное обеспечение в СССР. М., 1986.

19. Социальная работа / Под общей ред. В. И. Курбатова. Ростов-на-Дону, 1999.

20. Фирсов М. В. История социальной работьі в России. М, 1999.

21. Ханкин А. Д,. Шарапов М. Е. и др. Трудовое устройство, профессиональное
обучение и бьгтовое обслуживание инвалидов. М, 1968.

22. Холостова. Е.И. Генезис социальной работьі в России. М., 1995.

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА................................................................................................................. 1

Тема І (лекція 1). РОДОПЛЕМІННІ Й ГРОМАДСЬКІ (ОБЩИННІ) ФОРМИ
ДОПОМОГИ ТА ВЗАЄМОДОПОМОГИ У СЛОВ'ЯН ДО X ст................................... 2

1. Реконструкція організації соціального захисту у олов'яну VI- X ст..................... 2

2. Основні форми допомоги і взаємодопомоги в стародавніх слов'янських громадах З

Тема II (лекція 2). КНЯЖА ТА ЦЕРКОВНО-МОНАСТИРСЬКА

ПІДТРИМКА НУЖДЕННИХ У X - ХШ ст................................................................... 8

1. Вплив Хрещення Руси на модель соціального захисту населення....................... 8

2. Початки християнської благодійності за правління князя Володимира Великого

(з 980 по 1015 рр.)...................................................................................................... 8

3. Соціальний захист за князів Ярослава Мудрого та Володимира Мономаха...... 10

4. Церковно-монастирська система благодійності.................................................. 12

Тема III (лекція 3). ЦЕРКОВНА, ДЕРЖАВНА, СВІТСЬКА СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА В XIV - ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХУП ст. У МОСКОВСЬКІЙ ДЕРЖАВІ ТА В УКРАЇНІ.. 14

1. Розвиток монастирської системи допомоги та підтримки нужденних............... 14

2. Формування державної системи захисту............................................................. 15

3. Виникнення приватної благодійності................................................................... 17

4. Особливості соціальної роботи у тогочасній Україні......................................... 17

Тема IV (лекція 4). ДЕРЖАВНА ОПІКА У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII - ПЕРШІЙ
ПОЛОВИШ XIX СТОЛІТЬ.......................................................................................... 21

1. Утвердження державно-адміністративних підходів до суспільної

та приватної опіки..................................................................................................... 21

2. Приватна доброчинність....................................................................................... 24

3. Основні напрямки суспільної опіки...................................................................... 26

Тема V (лекція 5). ДЕРЖАВНИЙ І ПРИВАТНИЙ СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ

У РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ З ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIX ст. ПО 1917 р...................... 28

1. Вплив російських реформ 60 - 70-х років XIX ст. на розвиток державної і суспільної
опіки............................................................................................................................ 28

2. Сільська і волосна опіка........................................................................................ 30

3. Міська система допомоги...................................................................................... 31

4. Церковно-парафіяльна і приватна опіка............................................................... 32

Тема VI (лекції 6-7). ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

У КОЛИШНЬОМУ СРСР............................................................................................. 35

1. Перші кроки у формуванні системи соціального забезпечення у колишньому СРСР 35

2. Соціальна політика стосовно селянства............................................................... 38

3. Завершення формування системи соціального забезпечення............................. 41

4. Система соціального забезпечення в 1950 - 1991 рр........................................... 43

Тема VII (лекції 8-9-10). СОЦІАЛЬНА РОБОТА У НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ.......... 45

1. Соціально-економічна ситуація в Україні у кінці 80-х і в 90-х роках XX ст..... 45

2. Формування системи соціального захисту в Україні за нових політико-ідеологічних
та соціально-економічних умов................................................................................ 45

3. Соціальне обслуговування населення.................................................................. 48

4. Соціальні служби для молоді та дітей................................................................. 50

"5. Державна служба зайнятості............................................................................... 51

6. Недержавні організації соціальної роботи........................................................... 52

7. Волонтерство у соціальній роботі........................................................................ 54

Додаток. ВЕЛИКИЙ МИТРОПОЛИТ - ВЕЛИКИЙ БЛАГОДІЙНИК.......................... 56

1. Біографічна довідка про Митрополита Андрея Шептицького............................ 56

2. Громадська та благодійна діяльність Митрополита Андрея Шептицького........ 58

ЛІТЕРАТУРА................................................................................................................. 64

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

Анатолій Гаврилович Горілий

ІСТОРІЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В УКРАЇНІ

(Курс лекцій)

Редактор Б. Легкий Комп'ютерна верстка Л. Безушко

Підписано до друку 7.11.2001 р. Вид. № 267.

Формат 84x108 7_!б. Папір офсетний.

Друк офсетний. Умовно-друк. арк. 6,2.

Обл.-вид. арк. 5,9. Гарнітура Тітез.

Тираж 300 прим.

Видавництво ТАНГ "Економічна думка" 46004, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
І. Біографічна довідка про Митрополита Андрея Шептицького	\|	Seti wearing a blue crown to emphasize his military prowess, burns incense over an offering

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.02 сек.