МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Основні види внутрішньоособистісних конфліктівТаким чином внутрішньоособистісний конфлікт можна визначити як стан гострого негативного переживання, яке викликане боротьбою протилежно спрямованих, взаємовиключних мотивів, ціннісних орієнтації і цілей, які відображають суперечливі зв’язки особистості з оточуючим середовищем і затримують прийняття рішення. В психології виділяють показники внутрішньоособистісного конфлікту. Когнітивна сфера: суперечливість “образу – Я”; зниження самооцінки; усвідомлення свого стану як психологічного тупика; затримка прийняття рішення; суб’єктивне визначення наявності проблеми ціннісного вибору, сумніви в істинності мотивів і принципів, якими індивід керувався раніше. Емоційна сфера: психоемоційна напруга; наявність значних негативних переживань. Поведінкова сфера: зниження якості та інтенсивності діяльності; зниження задоволеності діяльністю; негативний емоційний фон спілкування. Інтегральні показники: порушення нормального механізму адаптації; посилення психологічного стресу. В більшості теоретичних концепцій представлений один або декілька видів внутрішньоособистісних конфліктів. В психоаналізі, наприклад, центральне місце займають конфлікти між потребами і соціальними нормами. Однак в реальному житті, відбувається безліч інших внутрішньоособистісних конфліктів. Для того, щоб побудувати їх єдину типологію, необхідне підґрунтя, у відповідності з яким можна об’єднати це різноманіття внутрішніх конфліктів в систему. Такою основою є ціннісно-мотиваційна сфера особистості. З цією важливою сферою психіки людини пов’язана її внутрішня конфліктність, позаяк саме вона відображає різноманітні зв’язки і відношення особистості з навколишнім світом. Повна класифікація внутрішньоособистісних конфліктів міститься в роботі А.Я. Анцупова і А.У. Шипілова, до розгляду якої і приступимо. Автори виділяють наступні основні структури внутрішнього світу особистості, які вступають в конфлікт: Мотиви, які відображають різні рівні прагнення особистості (потреби, інтереси, бажання, потяги); вони виражаються поняттям “хочу”. Цінності, які втілюють в собі суспільні норми і виступають завдяки цьому як еталони “необхідного”. Маються на увазі особистісні цінності, а також ті, які нею не приймаються, але в силу їх суспільної значимості, особистість примушена дотримуватися їх. Тому вони позначаються як “треба”. Самооцінка, яка визначається як самоцінність для себе, оцінка особистістю своїх можливостей, якостей і місця серед інших. Будучи вираженням рівня домагань, самооцінка виступає своєрідною спонукою її активності, поведінки. Виражається як “можу”. В залежності від того, які сторони внутрішнього світу особистості вступають у внутрішній конфлікт, виділяють шість основних видів внутрішньоособистісного конфлікту. 1. Мотиваційний конфлікт. Виділяють конфлікти між підсвідомими прагненнями (З. Фрейд), між прагненнями до володіння і до безпеки (К. Хорні), між двома позитивними тенденціями – класична дилема “буриданового осла” (див. “Міжособистісні конфлікти”) або зіткнення різноманітних мотивів. 2. Моральний конфлікт. Це конфлікт між бажанням і обов’язком, між моральними принципами та особистісними уподобаннями. Іноді розглядається конфлікт між обов’язком і сумнівом в необхідності дотримуватися його (Франкл). 3. Конфлікт нереалізованого бажання або комплексу неповноцінності. Це конфлікт між бажаннями і дійсністю, котра блокує їх задоволення. Іноді його трактують як конфлікт між “хочу бути таким, як вони” і неможливістю це реалізувати. Він може виникнути внаслідок фізичної неможливості людини здійснити це прагнення. Наприклад, через незадоволеність своєю зовнішністю або фізичними даними і здібностями. До цього виду відносяться і внутрішньоособистісні конфлікти, в основі яких лежать сексуальні патології. 4. Рольовий конфлікт виражається в переживаннях, пов’язаних з неможливістю одночасно реалізувати декілька ролей (міжрольовий внутрішньоособистісний конфлікт), а також у зв’язку з різним розумінням вимог, які ставить перед собою особистість до виконання однієї ролі (внутрішньорольовий конфлікт). Прикладом внутрішньорольового конфлікту може служити ситуація, коли віруючій людині для захисту Вітчизни потрібно взяти в руки зброю і йти на війну вбивати. 5. Адаптивний конфлікт. Цей конфлікт має два смисли. В широкому смислі його розуміють як такий, що виник на основі порушення рівноваги між суб’єктом і навколишнім середовищем; у вузькому – який виникає при порушенні процесу соціальної чи професійної адаптації. Це конфлікт між вимогами, які висуває перед особистістю дійсність, і можливостями самої людини (професійними, фізичними, психічними). 6. Конфлікт неадекватної самооцінкивиникає внаслідок розходження між претензіями особистості і оцінкою своїх можливостей; це приводить до того, що в людини виникають підвищена тривожність, емоційна напруга та зриви. Серед конфліктів неадекватної самооцінки виділяють конфлікти між завищеною самооцінкою і прагненням реально оцінювати свої можливості, між прагненнями підвищити домагання, щоб отримати максимальний успіх і знизити домагання, щоб уникнути невдачі. 7. Невротичний конфлікт, який є результатом того, що особистість тривалий час перебуває у звичайному внутрішньоособистісному конфлікті Характеризується високим напруженням і протиборством внутрішніх сил та мотивів.
Проблема типології конфліктів завжди буде займати одне з центральних місць при аналізі конфліктних ситуацій, оскільки це має теоретичне і практичне значення. Справа в тому, що методи регулювання конфліктних ситуацій часто напряму залежать від типу конфлікту. Він може заздалегідь задати стратегію і тактику регулювання конфліктної ситуації, способи поведінки і форми протистояння, які вибирають сторони конфлікту. Причини конфлікту – протиріччя, що виникають з розбіжностей: - у знаннях, уміннях, здібностях, особистих якостях; - у функціях управління; - в емоційних, психічних, фізичних та інших станах; - у цілях, засобах, методах діяльності; - у мотивах, потребах, ціннісних орієнтаціях; - у поглядах, переконаннях; - у розумінні, інтерпретації інформації; - у чеканнях, позиціях; - в оцінках, самооцінках. Читайте також:
|
||||||||
|