Система законодавства України

Поняття про законодавство. Система законодавства .

Досить часто у своєму житті Ви користуєтеся поняттями «закон» (законодавство) та «право».

Ви маєте запам'ятати, що це різні категорії. Право визначається як система правових норм, а законодавство — як система документів, які є зовнішнім виявом права.

У юридичній літературі немає єдиного підходу до питання про законодавство. Існуючі точки зору можна звести до двох, за якими законодавство—це система:

1) сукупність усіх чинних нормативно-правових актів у країні як зовнішньої форми вияву права (законів, постанов, декретів, указів, інструкцій правотворчих органів, які регулюють правові відносини в державі). Відрізняють законодавство в цілому та законодавство окремих галузей права: конституційне законодавство, адміністративне законодавство, кримінальне законодавство, трудове законодавство, цивільне законодавство і т.д.;

2) діяльність правотворчих органів, насамперед вищого законодавчого органу (в Україні - Верховної Ради) та вищих органів виконавчої влади (в Україні - Кабінету Міністрів) з правового регулювання суспільних відносин в державі шляхом прийняття законів та інших нормативно-правових актів, їх зміни, а також скасування.

Гадаємо, перше визначення є найбільш вдалим; воно дає можливість, по-перше, найповніше відобразити повноваження органів держави щодо прийняття рішень нормативного характеру і, по-друге, визначити систему нормативних актів та їх підпорядкованості.

Право відрізняється від закону тим, що:

категорія "право" є більш широкою, ємкою щодо закону, право ніби "зіткане" із законів, є їх сукупністю;

закон, на відміну від права взагалі, завжди є нормативно-правовим актом вищого представницького органу державної законодавчої влади або самого народу.

У повсякденному житті нерідко поняття "право" й "закон" вживаються як синоніми, вони розрізняються здебільшого в юридичній науці. До того ж, серед теоретиків права існують різні погляди на природу та суть зазначених категорій.

Система законодавства- це сукупність взаємопов'язаних між собою форм права.

Відомчі накази, інструкції тощо

Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України

Рішення органів місцевого самоврядування

Аналіз чинного законодавства показує, що воно являє собою не просту сукупність нормативно-правових актів, а їх систему, яка має складну структуру.

Структура законодавства може розглядатися у трьох аспектах:

1. Вертикальна (ієрархічна) структура законодавства зумовлюється різницею юридичної сили актів, які приймаються різними нормотворчими органами, а також різними формальними ознаками актів, що приймаються одним органом.

Ця структура грунтується на принципах верховенства закону; вищої юридичної сили актів парламенту; прийняття підзаконних актів на основі, у відповідності та на виконання закону; найменшої юридичної сили локальних актів.

Вертикальна структура законодавства України складається з таких елементів: Конституція України; конституційні та звичайні закони; підзаконні акти: постанови Верховної Ради України, укази Президента України, нормативні акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, акти Кабінету Міністрів України та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, нормативні накази та рішення керівників міністерств і відомств, рішення місцевих державних адміністрацій і нормативні накази та інструкції адміністрацій підприємств, установ та організацій.

2. Горизонтальна (галузева) структура законодавства заснована на поділі нормативних актів за сферами суспільних відносин, які становлять предмет правового регулювання. Вона значною мірою наближається до структури системи права, хоча цілком з нею не збігається.

У горизонтальній системі визначаються галузі законодавства, що збігаються з галузями права, та комплексні галузі, що об'єднують норми декількох правових галузей. Підпорядкованість актів цієї системи законодавства здійснюється у межах певної сфери відносин.

3. Державно-організаційна структура законодавства відображає особливості форми державного устрою. Як відомо, законодавство діє не лише в межах певних відносин та юридичної сили акта, а й у межах певної території держави, відображаючи особливості її устрою.

Законодавство унітарної держави є єдиним. Воно засновується на єдиній конституції та системі нормативних актів, що мають вертикальну й горизонтальну структуру.

Законодавство федеративної держави є складним. Воно засновується на загальнофедеральній конституції, однак кожен із суб'єктів федерації може мати свій основний закон, що відображає особливості його розвитку. Федеративна система законодавства передбачає наявність двох і більше рівнів: союзного (центрального) законодавства та законодавства суб'єктів федерації.

Україна є унітарною децентралізованою державою. Вона надала Автономній Республіці Крим дещо ширші можливості самоврядування, ніж іншим адміністративним одиницям. Тому державно-організаційна система законодавства України складається з нормативних актів України та нормативних актів Автономної Республіки Крим.

Нормативні акти Автономної Республіки Крим повинні цілковито відповідати Конституції України, в іншому разі вони визнаються неконституційними і можуть бути скасовані. Водночас вони можуть мати певні особливості, що відображають своєрідність цього регіону та потреби самоврядування на цій території.

Галузі законодавства, нормативні інститути та нормативні приписи.

Ви вже знаєте, що законодавство є складною категорією, що характеризується системністю та узгодженістю. Упорядкованість законодавства досягається завдяки певному співвідношенню внутрішніх його елементів — галузей, нормативних інститутів і нормативних приписів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальна характеристика основних галузей права України	\|	Приклад.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.