Система територіального устрою України.

Юридична категорія "територіальний устрій держави" близька до категорії "державний устрій". Вона дає відповідь на питання про те, як організована територія держави, з яких частин вона складається і яким є правове становище як території взагалі, так і окремих її складових.

Цій проблемі присвячено спеціально розділ IX Конституції України, який так і називається - "Територіальний устрій України" (cm. 132-133). Тут визначено загальні засади територіальної організації держави:

- принцип єдності та цілісності державної території;

- принцип поєднання централізації та децентралізації у здійсненні державної влади;

- принцип збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних та демографічних особливостей, етнічних та культурних традицій (cm. 132).

Державна територія України вперше означена у законі "Про правонаступництво України" від 12 вересня 1991 р. Акт проголошення незалежності України проголосив територію України неподільною та недоторканною. Питання зміни території України віднесене до відання всеукраїнського референдуму (cm. 73 Конституції та cm. З Закону "Про всеукраїнський та місцеві референдуми") від 3 липня 1991 р, з наступними змінами та доповненнями.

Cm. 133 Конституції вказує, що систему адміністративного устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області (24), міста, райони в містах, селища і села (перелік областей див. у ст. 133, абзац 2).

Правовий статус Автономної Республіки Крим за Конституцією України.

Правовому статусу Автономної Республіки Крим присвячено Розділ X Конституції України (cm. 134-139).

Як відомо, 19 листопада 1954 р. Президія Верховної Ради СРСР закріпила статус Криму як області України..

Напередодні розпаду СРСР Верховна Рада УРСР прийняла Закон Української РСР "Про відновлення Кримської Автономної Радянської Республіки", який перетворив область на республіку, а обласну раду - на Верховну Раду автономії. Це був рідкісний в законотворчій практиці прецидент, адже державні утворення виникають як національні, а тут інтереси кримських татар - корінного населення півострова - враховано не було.

17 березня 1995 р. Верховна Рада України прийняла Закон України "Про скасування Конституції і деяких законів Автономної Республіки Крим", за яким скасовувалися конституція, закони про президента Республіки Крим, про його вибори, про Конституційний Суд та ряд інших правових норм автономії, які суперечили Конституції України.

Того ж дня було прийнято Закон України "Про Автономну Республіку Крим", який підтвердив статус Криму як адміністративно-територіальної автономії у складі України, визначив порядок формування та компетенцію представницьких органів та органів управління, статус правоохоронних органів, символіку тощо.

Cm. 134-139 Конституції України чітко визначили межі компетенції Криму.

На виконання Конституції 4 жовтня 1996 р. Верховна Рада України відхилила 20 із 136 статей представленої на її затвердження кримської конституції: про символіку, про окреме громадянство Криму, про кримський статус Севастополя, про голову виконавчої влади в Криму, про Уповноваженого представника з прав людини в Криму тощо. У разі невідповідності актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим Конституції та законам України Президент України може зупинити їхню дію з одночасним зверненням до Конституційного Суду України.

Cm. 139 Конституції України передбачає наявність Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, статус якого визначено окремим законом. Представництво існує в Криму від 17 грудня 1992 p., коли цей закон було прийнято. Відповідно до цього закону Представництво діє як орган державної виконавчої влади, основним завданням якого є забезпечення проведення у життя Конституції й законів України з питань, які належать до відання Президента України, забезпечення взаємодії органів державної виконавчої влади України з відповідними органами автономії, представлення Президента України у Верховній Раді та уряді автономії, сприяння однаковому застосуванню законодавства з питань, віднесених до відання України; участь у засіданнях уряду автономії з правом дорадчого голосу, здійснення передбачених законодавством України повноважень щодо забезпечення прав і свобод громадян України, державного суверенітету України тощо.

Представництво очолює Постійний Представник, якого призначає та звільняє з посади Президент України. Кандидат на цю посаду:

- не може бути народним депутатом України;

- не може бути членом будь-якої з партій;

- не може займатися підприємницькою діяльністю;

- не може обіймати посади в інших державних органах, господарських утвореннях, об'єднаннях громадян та ін.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Система органів державної влади.	\|	ФРАНСУА КЕНЕ 1694-1774 рр.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.