Утворення класифікаційних угрупувань.

План

Тема І.4. ОСНОВИ ПРОФЕСІОГРАФІЇ: класифікація і опис професій

1. Теоретичні засади професіографії.

2. Державний класифікатор професій.

3. Класифікація професій.

4. Психофізіологічна характеристика професій різних типів.

5. Опис професій: види, принципи і структура.

Література: 6, 16, 23, 24, 28, 32, 34, 35, 41, 42, 48, 56, 58, 85-90, 93, 94, 97, 99, 100, 103, 131-133, 137-146, 164, 165, 180-183, 187, 188, 199, 200, 203, 208, 211, 223, 228, 244, 245, 246, 248.

1. Теоретичні засади професіографії.

Актуальність і значимість завдання класифікації професій за різними ознаками все більш зростає в зв'язку з розвитком державної системи профорієнтації, в якій використовуються широкі професіографічні відомості з різних галузей людинознавства. У сучасних умовах реалізація професійного самовизначення значно ускладнилась, що пов’язано з багатьма різноманітними факторами, які відмічаються рядом вчених у цій галузі та підтверджуються нашими дослідженнями. По-перше, це фактори суспільно-економічного і виробничого впливу на професійні інтереси і можливість вибору професій, які пов’язані зі змінами в характері та змісті праці у межах як нових, так і старих професій. По-друге, фактори особистісного характеру: потребами, нахилами, намірами, здібностями, психофізичними якостями, характерологічними рисами і загальноосвітнім та професійним досвідом молодих людей, структура яких постійно ускладнюється. По-третє, фактори, які пов’язані з потребами суспільства в кадрах, стрімким зростанням кількості різноманітних професій і спеціальностей, з характером вимог професійної діяльності до людини, з народними традиціями, що значно розширюють діапазон вибору. Так, наприклад, у Франції у 1868 р. налічувалось 101 професія, а через 100 років їх стало майже у 275 разів більше. У Великобританії в 1841 р. нараховувалась 431 професія, а на початку 80-х років ХХ століття їх було вже понад 30 тисяч. Українські фахівці-професіологи налічують сьогодні більше як 40 тис. професій, спеціальностей і посад, 18 тис. з яких офіційно зареєстровані у державному класифікаторі. Зараз, за даними Міжнародної організації праці, у світі нараховується більше 50 тис. професій, кількість яких швидко змінюється. Вважається що за 10 років зникає близько 5000 професій і стільки ж, а можливо й більше, виникає нових. Урахування всіх цих факторів є необхідною умовою добре організованої, ефективної профорієнтації, яка, не обмежуючи свободи вибору професії людиною, підвищує ймовірність правильного професійного самовизначення. Тому перспективною є розробка багатофакторних і однофакторних психологічних класифікацій професій (за професійно важливими якостями, подібністю психологічних вимог до спеціалістів та ін.).

Сучасний стан професіографічних досліджень у цьому напрямку характеризується рядом обставин. По-перше, при наявності великої кількості часткових класифікацій професій відсутня універсальна психологічна класифікація. По-друге, ні одна з наявних класифікацій не охоплює в повному обсязі всі професії сучасного суспільства. Невеликим виключенням в цьому плані є алфавітна класифікація професій, яка наведена в “Загальносоюзному класифікаторі професій робітників, посад службовців і тарифних розрядів” (ЗКПРПСТР), у якому офіційно зареєстровано 7,5 тисяч сучасних професій і спеціальностей країн СНД. А також “Класифікатор професій ДК 003-95”, у якому, за відповідною класифікацією, що буде розглянута нижче, зафіксовано понад 18000 професій України. По-третє, існуючі класифікації професій не в повній мірі орієнтовані на практику профорієнтації в цілому, і особливо на профвідбір та профконсультацію. І на кінець, вся наявна інформація з класифікації професій розсіяна в різних літературних джерелах і в повному обсязі не є доступною для використання в практичній роботі.

Класифікація професій за психологічно суттєвими ознаками є необхідною ланкою наукового професіознавства, від розвитку якого багато в чому залежить прогрес у галузі трудового виховання і навчання, професійної орієнтації, професійної освіти. Протягом останніх десятиріч робились неодноразові спроби побудови різноманітних класифікацій професій, при цьому на першому плані виділялись професії технічного профілю.

Всі запропоновані класифікації можна умовно поділити на “психологічні” та “непсихологічні”. Над створенням психологічних класифікацій професій, в яких подається відповідне психологічне обґрунтування для їх поділу та міститься психологічна характеристика виділених груп професій, працювало порівняно багато вітчизняних і зарубіжних вчених. Як приклад розглянемо деякі з них. Так, К. Піорковський за типами уваги та рівнем інтелекту поділяв професії на некваліфіковані та кваліфіковані, виділяючи в останніх спеціалізовані, середні і вищі професії. С.Г.Струмілін ще на початку 20-х років минулого століття запропонував класифікацію професій за ступенем самостійності та складності, автоматизації зусиль працівника у професійній праці. Відповідно до цього всі види праці він поділив на п’ять типів: а) автоматична рефлекторна праця (робота на ручному млині); б) напів-автоматична звична праця (телеграфіст, друкарка); в) шаблонна виконавча праця (токар, слюсар); г) самостійна праця в межах завдання (педагог, конструктор, журналіст, лікар); д) вільна, творча праця (вчений, композитор, поет, художник). У цій класифікації мала місце раціональна спроба поділу професій за співвідношенням у них самостійних і вимушених творчих і шаблонних компонентів, що знайшло продовження в інших дослідників. І.Н. Шпільрейн розробляв класифікацію професій у 20-30 роках ХХ сторіччя виходячи з необхідності її використання у проконсультаційній роботі. На основі критичного аналізу наявних на той час класифікацій професій він сформулював власний підхід до їх класифікації, який ґрунтувався на трьох групах якостей (так званих координат класифікації): а) специфічний вид реакції; б) специфічний вид уваги; в) специфічний вид звикання до професійної діяльності.

Оригінальний підхід до класифікації професій було запропоновано О. Ліпманом, на основі якого побудовано ряд методик для визначення професійно значимих властивостей спеціаліста і за ними будувати психографічні профілі професій. У залежності від об’єкта праці (люди, думки, неживі предмети) і видів найпритаманніших людині діяльностей (переважання функцій “вербального” чи “технічного” інтелекту, здатності символізувати подразники, що сприймаються, і переробляти їх у художні образи) він поділив професії на: а) ті, що передбачають справи з людьми, впливають на них (педагог, лікар, юрист тощо); б) ті, що мають відношення до праці з неживою природою (геолог, механік і т.п.); в) ті, для яких властиве спілкування з живою природою (біолог, зоотехнік, агроном і т.п.).

Можна назвати і ряд інших класифікацій професій: за ознакою їх відповідності основним типам нахилів і емоційних імпульсів людини (Ф.Баумгартен); за типами людських реакцій (К.Н.Корнілов); за професійною шкодою і санітарними ознаками професій (С.М.Богословський); за ступенем професійної придатності (К.М.Гуревич); за модульною ознакою (В.Є. Гаврилов); за предметом, метою, знаряддями і умовами праці (Є.О.Клімов, О.С.Єгоров, Р.Д.Каверіна та ін.); за видами праці у сфері матеріального виробництва (Ю.В.Котєлова); за критерієм напруженості в праці військових спеціальностей (Б.Ф.Ломов та ін.); класифікація операторських професій (В.О.Зінченко та ін.), за певним професійним середовищем: реалістичним, соціальним, інтелектуальним, конвенційним, підприємницьким та артистичним (Дж. Голанд) та багато інших. Зараз розробляється психосеміотичний підхід до аналізу професійної діяльності. Суть його полягає в тому, що багато видів професійної діяльності, які традиційно розглядаються як функціонування систем “людина - техніка”, “людина - людина”, “людина - художній образ” можна розглядати як взаємодію людини і знакових систем. Ознакою їх об'єднання в клас “людина-знак” є психосеміотичні процеси, які відбуваються в діяльності, тобто процеси виникнення і функціонування різного роду знаків і знакових систем з урахуванням їх психічних функцій, їх взаємозв'язків і опосередкувань. Завдання категоризації професій за професійно важливимиякостями можна вирішувати і за допомогою методу експертних оцінок .

До “непсихологічних” можна віднести класифікації, в яких за основу для поділу професій на групи використовуються, в основному, техніко-технологічні та виробничі ознаки без розкриття їх психологічних особливостей. Найвідоміша з них Міжнародна стандартна класифікація професій (МСКП). Вона використовується для розробки класифікацій професій і спеціальностей в різних країнах світу. У США на базі МСКП розроблено „Словник професій” (DOJ), який включає перелік, опис і класифікацію більше 35,5 тисяч професій і перевидається Міністерством праці США кожні 8 – 10 років. В DOJі професії класифікуються за принципом подібності вимог, які висуваються до працівника, що вказує на поєднання психологічних і непсихологічних характеристик професій. Опис професій включає „кваліфікаційний профіль”, в якому всі необхідні працівнику властивості знаходять якісне вираження. Кожній професії у словнику надається дев’ятизначний цифровий код, який складається з трьох блоків. Так, наприклад, середній блок характеризує види активності працівників тих професій, у яких переважають операції (функції, обов’язки) впливу на матеріальні об’єкти; спілкування з людьми і впливу на них; отримання і використання інформації. За ступенем складності кожна функція-активність має від 7 до 9 рівнів. До найскладніших у спілкуванні і впливі на людей віднесено наставництво і проведення переговорів, до найпростіших – обслуговування і надання допомоги за інструкцією.

2. Державний класифікатор професій.

У нашій країні з 1995 року введено державний класифікатор професій (далі – КП) – як документ, який є складовою державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації і містить класифікацію професійних назв робіт, які існують на сьогоднішній день в Україні. Його було розроблено на основі Міжнародної стандартної класифікації професій 1988 року (ISCO – 88: International Standard Classification of Occupations / ILO, Geneva), яка була рекомендована Міжнародним бюро праці для переведення національних даних у систему, що полегшує міжнародний обмін відповідною інформацією. Національний Класифікатор професій набрав чинності від 1 січня 1996 року.

Ґрунтуючись на концепціях Міжнародної стандартної класифікації професій, КП визначає такі поняття як „робота”, „професія” та „кваліфікація”.

За КП, робота – це певні завдання та обов’язки, що виконані, виконуються чи повинні бути виконані однією особою. Робота є статистичною одиницею, що класифікується відповідно до кваліфікації, необхідної для її виконання.

Кваліфікація – здатність виконувати завдання та обов’язкивідповідної роботи. Кваліфікація визначається рівнем освіти і спеціалізацією.

Професія – здатність виконувати подібні роботи, які вимагають від особи певної кваліфікації.

Необхідний рівень освіти досягається завдяки реалізації освітніх, освітньо-професійних та освітньо-наукових програм підготовки і повинен вцілому відповідати колу та складності професійних завдань та обов’язків.

Спеціалізація пов’язана як з необхідною галуззю знань, інструментами чи устаткуванням, які використовуються, так і з продукцією, яка виробляється чи послугами, які надаються і відповідає більш-менш деталізованому колу професійних завдань та обов’язків.

Крім того, у певних розділах КП, для виділення груп професій, пов’язаних з виконанням робіт високої, середньої та низької кваліфікації, використовується додаткова ознака – кваліфікаційний рівень робіт, що виконуються, який визначається залежно від вимог до освіти, професійного навчання та практичного досвіду робітників, здатних виконувати відповідні завдання та обов’язки.

Структурно класифікатор складається з кодів та назв класифікаційних угрупувань (розділів, підрозділів, класів, підкласів та груп професій). Абетка кодів складається з цифр від 0 до 9 та крапки. Схему структури кодових позначень наведено на малюнку І.4.1.

Мал. І. 4.1. Схема ієрархічної структури кодових позначень професій.

Код розділу визначає перший рівень кваліфікації – рівень освіти. Код розділу складається із однозначного цифрового коду. Коди підрозділів, класів та підкласів професій (відповідно – другий, третій та четвертий рівні класифікації) визначають спеціалізацію. Код підрозділу складається з коду розділу та однозначного коду підрозділу. Код класу складається з коду підрозділу та однозначного коду класу. Код підкласу складається з коду класу та однозначного коду підкласу. Частина підкласу поділяється на групи. П’ятий рівень класифікації, код групи, визначає кваліфікаційний рівень робіт, що виконуються. Код групи складається з коду підкласу та відокремленого від нього крапкою коду групи. Відповідно до КП, утворення класифікаційних угрупувань наведено у таблиці І.4.1.

Таблиця І.4.1.

Класифікаційне угрупування	Код	Назва
Розділ		Кваліфіковані робітники з інструментом.
Підрозділ		Робітники металургійних та машинобудівних професій
Клас		Ковалі ручного кування та інструментальники
Підклас		Інструментальники
Група	7222.1	Інструментальники (на роботах високої кваліфікації)

Класифікатор містить наступні дев’ять розділів класифікації професій:

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Умови реалізації системи профорієнтації.	\|	Технічні службовці.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.