Супутній екологічний або соціальний ефект (у грошовому виразі) від упровадження нового товару визначають за формулою

де P_c^t– екологічний або соціальний показник старого товару в році t в натуральному вимірі (наприклад, викиди в атмосферу, грунт, рівень радіоактивності, шуму, вібрації тощо); Р_н^t – те ж нового товару; С_од^pt – вартісна оцінка одиниці показника Р.

Економічний ефект від виробництва та реалізації інновації, що дає грошовий ефект, розраховують за формулою

де Е – сума ефекту від однієї інновації, грн.; В – сума грошових коштів, отримана від виробництва та реалізації інновації, грн.; К – інвестиції у виробництво та реалізацію інновації, грн.

Для порівняння економічної ефективності різних інновацій використовують коефіцієнт ефективності, який розраховують за формулою

де (В - К) – чистий прибуток, грн.

Коефіцієнт ефективності виробництва та реалізації інновації показує розмір чистого прибутку із однієї гривні інвестицій у виробництво та реалізацію інновації.

Для інновації у формі нової операції, яку використовують в середині фірми, економічний ефект визначають за формулою

де Е – сума ефекту, грн.; 3₀ – річні поточні затрати до упровадження нововведень, грн.; З₁ – річні поточні затрати після впровадження нововведень, грн.; К – інвестиції на виробництво та реалізацію даної інновації, грн.; 0,15 — нормативний коефіцієнт.

До поточних витрат включають зарплату працівників за час здійснення операції, нарахування на зарплату, амортизаційні нарахування на нову техніку, затрати на електроенергію.

Економічна ефективність придбання інновації означає отримання прибутку покупцем цієї інновації, тобто отримання ефекту від вкладення капіталу.

Економічну ефективність вкладення капіталу в інновацію покупцем визначають системою показників:

1. Терміном окупності інвестицій.

2. Річною або середньорічною рентабельністю інвестицій.

3. Розрахунковою нормою прибутку.

4. Чистою нинішньою вартістю.

5. Внутрішньою нормою рентабельності інвестицій.

Для врахування фактора часу минулі затрати приводять до майбутнього року запуску об'єкта в експлуатацію (або до року реалізації заходу чи розрахункового року) шляхом множення номінальних минулих затрат (З_н) на коефіцієнт нагромадження (К_н), який визначають за формулою

де a – ставка нагромадження в частках одиниці; t – кількість років між роком вкладення інвестицій та роком запуску об'єкта в експлуатацію (року реалізації заходу, чи розрахункового року);

Приведені до майбутнього періоду поточні затрати (З_пм) визначають за формулою

де К_д – коефіцієнт дисконтування.

де d – ставка дисконту, в частках одиниці.

Суму нагромадження (С_н) за складними відсотками розраховують за формулою

Суму дисконтування (С_д) розраховують за формулою

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Економічне обґрунтовування впровадження інновацій	\|	Ефект від виходу інноваційних технологій на зовнішній ринок

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.