Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Оточуюче середовище та учасники проекту

Під оточуючим середовищем (оточенням) проекту треба розуміти сукупність факторів і об’єктів, які безпосередньо не приймають участі у проекті, але впливають на проект і здійснюють взаємодію з проектом. Виділяють безпосереднє оточення проекту, тобто фактори і об’єкти, що взаємодіють з проектом напряму, і дальнє оточення проекту, тобто фактори і об’єкти, що опосередковано взаємодіють з проектом.

До ключових учасників проекту відносяться

Керівник (менеджер) проекту. Особа, відповідальна за управління проектом.
Ініціатор проекту. Учасник проекту, який є носієм основної ідеї проекту та ініціативи його реалізації.
Замовник/користувач. Фізична особа або організація, які будуть використовувати продукт проекту.
Виконавча організація. Підприємство, співробітники якого безпосередньо беруть участь у виконанні проекту.
Команда проекту. Група спеціалістів, які виконують роботи за проектом.
Команда управління проектом. Члени команди проекту, зайняті в управлінні проектом.
Інвестор проекту. Фізична особа або організація, які здійснюють фінансування проекту і зацікавлені у досягненні фінансових результатів проекту.
Куратор (спонсор). Керівник, який є сполучною ланкою між проектом і замовником.

1.7. Організаційна структура управління та система взаємовідносин

учасників проекту

розрізняють наступні типи організаційних структур управління проектом:

виділена організаційна структура;
управління за проектами;
загальне управління проектами;
подвійна організаційна структура;
складні організаційні структури.

Виділена організаційна структура. Якщо основні механізми управління і джерела основних ресурсів знаходяться у рамках однієї організації, то створюється внутрішня фірмова організаційна структура управління проектами, при цьому узгоджується материнська структура і нова, проектна структура. Якщо об'єкт, який планується, представляється разовим для материнської організації, то проектна структура може бути винесена за рамки материнської.

Управління за проектами. Якщо ж підприємству доводиться регулярно здійснювати різного роду проекти, потрібна більш глибока інтеграція материнської і проектної структур.

Загальне управління проектами. Якщо діяльність материнської організації повністю складається з діяльності управління проектами

Подвійна організаційна структура. Якщо у процесі беруть участь дві рівнозначні з точки зору управління проектом організації, створюється так звана подвійна організаційна структура управління проектами

Складні організаційні структури. За участі у проекті більше двох різних організацій, що мають різні за значенням функції у цьому проекті, реалізуються так звані складні організаційні структури управління проектами, які мають три різновиди:

управління проектом здійснює замовник;
управління проектом здійснює генеральний підрядник;
управління проектом здійснює спеціалізована керуюча фірма.

1.8. Організаційна структура управління і зміст проекту

З точки зору внутрішнього розподілу праці зміст проекту також впливає на організаційну структуру проекту. Можливі різні способи управління проектами: від вертикального способу до горизонтального а також їх комбінації. До таких організаційних структур відносяться

функціональна;
матрична (слабка матриця, збалансована матриця, сильна матриця);
проектна.

Функціональна структура передбачає розподіл організації на сектори, відділи, лабораторії, які займаються вузьким напрямом робіт.

Матричні організаційні структури. Для повноцінної горизонтальної інтеграції на вертикальну функціональну структуру накладається горизонтальна проектно-цільова структура, створюючи матричну організаційну структуру.

Проектні організаційні структури. Проектна структура формується у випадку, коли вся діяльність організації концентрується на виконання певного проекту або програми як сукупності взаємопов’язаних проектів

1.9. Еволюція розвитку проектного менеджменту

Зародження і розвиток проектного менеджменту за кордоном. У 1937 році американський вчений Л.Гулік розробив матричну організаційну структуру підприємства для керівництва і реалізації складних проектів. Ці результати почали застосовувати у 1953-1954 роках у підрозділах військово-повітряних сил США для розробки спеціальних проектів з озброєння .

В основі методів проектного менеджменту лежать методики сітьового планування, розроблені у 50-х роках ХХ-го століття

У 1969 р. у США був створений Інститут Управління Проектами (Project Management Institute, PMI). У 1976 році була усвідомлена необхідність виділення проектного менеджменту у самостійну дисципліну, а також документального оформлення загальноприйнятих практичних підходів в якості стандарту. Перши дві редакції стандарту були опубліковані у 1987 і 1996 роках. У 2004 році було опубліковано третє видання «Посібника зводу знань з управління проектами

Зародження і розвиток проектного менеджменту у СРСР. Передумови зародження проектного менеджменту у СРСР з’явилися у 30-і роки ХХ-го століття в період індустріалізації.

Спираючись на цей перший досвід зростаючого промислового будівництва, у країні розвивається теорія потоку. У період з 30-х до початку 60-х років ХХ-го століття були закладені основи проектного менеджменту у СРСР.

Розвиток сучасних методів управління проектом у СРСР почався у 1959 році після появи перших американських публікацій про сітьові методи (CPM і PERT).

Наприкінці 60-хроків методи управління проектом, засновані на методах сітьового планування, отримали в країні широке розповсюдження. Методи сітьового планування у 1967 році були впроваджені на 900 будівництвах.

На початку 70-х років у СРСР біли розроблені оригінальні моделі, більш гнучкі і потужні, ніж закордонні аналоги.

У 80-і роки в СРСР була розроблена концепція програмно-цільового управління, яка є аналогом проектного менеджменту за кордоном.

Проектний менеджмент в Україні. На початку 90-х років Україна увійшла у «світ управління проектом» і стала повноправним членом товариства проектного менеджменту.

У 1991 році заснована Українська Асоціація управління проектами УКРНЕТ. З 1993 року асоціація є членом Міжнародної Асоціації Управління Проектами IPMA, активно співпрацює з Американським Інститутом Проектного Менеджменту PMI.

Місія і цілі асоціації. Розвивати і впроваджувати в практику в Україні кращі світові досягнення в області управління проектами. Формувати стиль корпоративної культури підприємств і бізнесу України на основі проектного управління, який забезпечить клієнтам стабільність і високу прибутковість їх бізнесу. Сприяти максимальному використанню персоналу України у проектах і програмах відомчого, регіонального, національного і міжнародного масштабів.

2. ПРОЦЕСИ ІНІЦІАЦІЇ (ПЕРЕДІНВЕСТИЦІЙНОЇ ФАЗИ) ПРОЕКТУ

2.1. Структура та зміст основних процесів передінвестиційної фази проекту

Світова практика виробила певну систему економічних і фінансових розрахунків для аналізу ефективності проектів. Основний обсяг цих розрахунків припадає на передінвестиційну фазу, яка містить наступні процеси :

дослідження інвестиційних можливостей;
розробку попереднього техніко-економічного обґрунтування проекту;
розробку остаточного техніко-економічного обґрунтування проекту;
розробку бізнес-плану проекту;
прийняття оціночного висновку (прийняття експертного рішення про фінансування проекту).

Дослідження інвестиційних можливостей. У світовій практиці розрізняють:

- дослідження загальних можливостей проекту- виходить далеко за рамки одного проекту і відноситься до інвестиційної політики держави або регіону

- дослідження можливостей конкретного проекту проекту - це, по суті, велика науково-дослідна робота, яка проводиться з використанням результатів досліджень загальних можливостей

Розробка попереднього і остаточного техніко-економічного обґрунтування проекту. Узагальнення світового досвіду інвестиційного проектування, яке було проведено спеціалістами ЮНІДО, дозволило розробити типову структуру попереднього і остаточного ТЕО інвестиційного проекту:

Резюме
Передумови і історія проекту
Аналіз ринку і концепція маркетингу
Місце розміщення з урахуванням технологічних, кліматичних, соціальних, екологічних та інших факторів
Проектно-конструкторська частина
Матеріальні ресурси
Організація та накладні витрати
Трудові ресурси.
Графік здійснення проекту.
Економічна і фінансова оцінка проекту.

Розробка бізнес-плану проекту. Бізнес-план - це документ, у якому описуються основні аспекти майбутнього проекту, аналізуються проблеми, які можуть виникнути при виконанні цього проекту, а також визначаються способи вирішення цих проблем

Прийняття оціночного висновку (прийняття експертного рішення про фінансування проекту).

2.2. Оцінка ефективності і відбір проектів

Аналітична модель ранжирування проектів

типовий перелік критеріїв ефективності проектів входять:

вартість проекту;
доход;
вірогідність успіху;
розмір ринку;
частка ринку;
доступність необхідного персоналу;
стратегічне позиціонування проекту;
ступінь сприяння оточення, наприклад, законодавчого характеру;
показник конкурентоспроможності.

Економічна оцінка ефективності і відбір проектів

Економічні методи оцінки ефективності проектів дозволяють враховувати їх вартість та прибутковість, при цьому ігноруються інші переваги і недоліки тих чи інших рішень. Вони дуже зручні саме тоді, коли економічні міркування є головними.

Для оцінки ефективності проектів з метою відбору найбільш ефективного на практиці використовуються наступні показники :

чистий приведений доход (дозволяє отримати найбільш узагальнену характеристику результату інвестування, тобто кінцевий ефект в абсолютній сумі)
індекс доходності (дозволяє співвіднести обсяг інвестиційних витрат з передбаченим грошовим потоком за проектом)
індекс рентабельності (у процесі оцінки ефективності проекту може відігравати лише допоміжну роль, тому що не дозволяє інвестору у повній мірі оцінити весь зворотний потік за проектом і не дозволяє порівняти показники, що аналізуються, у часі)
період окупності (це час, необхідний для отримання від інвестиційного проекту грошових доходів, які дорівнюють початковій інвестиційній сумі)
внутрішня ставка доходності (являє собою ставку дисконтування, яка урівнює сумарні приведені доходи і сумарні приведені витрати і тому забезпечує нульове значення чистого приведеного доходу)

Формування портфелю проектів

ля здійснення ефективної роботи організації у цілому портфель проектів повинен забезпечувати максимальну ефективність за обраним параметром (критерієм) в умовах тих чи інших обмежень ресурсів.

Перший етап при формуванні портфелю полягає у визначенні проектів - кандидатів на включення до портфелю, наприклад, на основі використання аналітичної моделі ранжирування проектів або економічної оцінки ефективності і відбору проектів. На другому етапі виявляються можливі конфлікти або взаємодія за ресурсами між обраних проектів. Третій етап спрямований на оптимізацію портфелю проектів за обраним параметром з урахуванням виявлених обмежень. Інструмент рішення даної задачі описаний у

2.3. Фінансування проектів

Джерела формування інвестиційних ресурсів. До основних джерел формування інвестиційних ресурсів відносяться:

Внутрішні джерела формування власних інвестиційних ресурсів підприємства (це джерело забезпечує ріст ринкової вартості підприємства)
Зовнішні джерела формування власних інвестиційних ресурсів підприємства: (Для їх залучення у фінансування проекту підприємство повинно зробити певні зусилля та витрати)
Джерела формування позикових інвестиційних ресурсів: (забезпечують різноманітність можливостей фінансування проекту)

Системи фінансування проекту. У сучасній практиці управління проектами використовуються дві системи фінансування :

- традиційного фінансування проектів;

- проектного фінансування.

Система традиційного фінансування є найбільш розповсюдженою в умовах економіки перехідного періоду, низького рівня розвитку фінансового ринку, недостатнього обсягу вільного капіталу у суб’єктів, що господарюють, низької правової захищеності вітчизняних та закордонних інвесторів. Цій схемі фінансування проектів притаманні такі особливості:

Основним організатором фінансування проекту виступає ініціатор.
Одним з обов’язкових джерел фінансування проекту виступають власні внутрішні джерела ресурсів ініціатора проекту
Доходи від реалізації проекту отримує переважно ініціатор.
Фінансову відповідальність перед кредиторами на випадок невдачі реалізації проекту несе ініціатор.

Система проектного фінансування отримала широке застосування в країнах з ринковою економікою. Проектне фінансування можна укрупнено визначити як фінансування інвестиційних проектів, при якому сам проект обслуговує боргові зобов’язання.

Системі проектного фінансування притаманні такі особливості:

Інвестиційний проект організується у формі самостійного господарюючого суб’єкту - «проектної компанії»..
Організатором фінансування проекту є не тільки ініціатор, але й інші учасники - засновники проектної компанії, які виступають у ролі інвесторів.
Фінансування проекту носить суворо цільовий характер.
Доход за проектом отримують не тільки ініціатор, але й інвестор..
Інвестиційні ризики розподіляються між усіма учасниками проекту.
У процесі організації проектного фінансування завчасно розробляються форми виходу учасників з проекту.

2.4. Експертиза проектів

Експертиза проектів - це процедура комплексної перевірки і контролю :

Експертиза звичайно включає такі напрями .

Комерційний напрям полягає в тому, щоб оцінити проект як комерційний захід, який приносить прибуток.

Технічний (технологічний) напрям розглядає такі питання, як правильність вибору технології виробництва, закупівлі основного і допоміжного обладнання, організацію поставок сировини, матеріалів, енергоресурсів та інші виробничі аспекти, закладені у проекті.

Інстуціональний напрям звергає увагу на відповідність рішень за проектом діючому законодавству країни, де передбачається здійснення проекту

Соціальний напрям розглядає проект з точки зору рішення соціальних питань у державі, регіоні і районі здійснення проекту.

Фінансовий напрям дає характеристику і оцінку проекту у сфері ефективності інвестицій, їх формування для реалізації проекту та їх використання у ньому.

Економічний напрям націлений на перевірку правильності і повноти використання економічних методів розрахунків.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття проекту	\|	Еволюція розвитку проектного менеджменту

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.