Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

Приклад

Таблиця 1

7 5 2

 

  1. Між постачальниками і платником укладається договір.
  2. Платник подає банку-емітентові заяву для відкриття акредитив.
  3. Банк-емітент на підставі заяви перераховує кошти з рахунка платника на аналітичний рахунок “Розрахунки акредитивами”.
  4. Банк-емітент повідомляє банк бенефіціара про відкриття акредитива.
  5. Банк бенефіціара повідомляє його про відкриття й умови акредитива.
  6. Бенефіціар відвантажує платнику товар, виконує роботи або послуги.
  7. Бенефіцар подає необхідні документи, передбачені умовами акредитива, в обслуговуючий банк.
  8. Банк бенефіціара надсилає спецзв`язком реєстр документів разом з іншими документами за акредитивом до банку-емітенту.
  9. Банк-емітент після перевірки виконання всіх умов акредитива на підставі реєстру документів списує кошти з аналітичного рахунка.
  10. Банк-емітент перераховує кошти на рахунок бенефіціара.

 

Рис. 4 Схема розрахунків акредитивами

 

 

3. Документальне оформлення операцій на рахунках в банках

 

Для здійснення операцій на поточному рахунку до банку подаються документи, форми яких затверджені Національними банком України. До первинних розрахунково-грошових документів відносяться розрахункові чеки, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, об¢ява на внесення готівкою, грошовий чек тощо. В них повинні бути такі основні реквізити: назва документу; номер поточного рахунку; ідентифікаційні коди; дата і місце складання; кому і за що перераховані гроші; мета одержання; сума числом і прописом (копійки лише числом) та інші. Виправлення в банківських документах не допускаються. Дані документи дійсні лише за наявності підписів і відтиску печатки.

При готівкових розрахунках прийняття (зарахування) готівки на поточний рахунок здійснюється на основі об¢яви на внесення готівкою, тримання готівки з рахунку здійснюється на основі грошового чека де вказується з якою метою та яка сума отримується.

При безготівкових розрахунках використовують такі документи:



Интернет реклама УБС

1. Платіжне доручення.

Основним банківським документом є платіжне доручення – це розпорядження підприємства, як власника рахунку, про перерахування коштів з його рахунку на рахунок іншого підприємства, організації, установи, оформлене на спеціальному бланку. Платіжне доручення широко використовується для здійснення розрахунків з державним бюджетом, органами соціального страхування, пенсійним фондом, постачальниками тощо.

     
 
ПЛАТІЖНЕ ДОРУЧЕННЯ № ____  
  від "___"_______________200__р. Одержано банком "___"__________200__р.  
   
Платник  
Код        
код банку   ДЕБЕТ рах. № СУМА  
Банк платника        
  в м.  
          код банку    
Одержувач  
Код      
КРЕДИТ рах. №  
Банк одержувача    
 
  в м.        
Сума словами  
Призначення платежу  
                 
    М.П.           Проведено банком "___"__________200__р. Підпис банку  
    Підпис        
             
                 
                           

 

2. Платіжна вимога-доручення – це документ, який складається з двох частин: верхньої – вимога отримувача коштів до платника про їх сплату; нижньої – доручення платника своєму банку про перерахунок коштів.

3. Платіжна вимога.

Платіжна вимога про примусове списання коштів на підставі виконавчого документа оформляється та подається державним виконавцем, а на списання податкового боргу за рішенням податкового органу – податковим органом. Платіжну вимогу на примусове списання (стягнення) коштів на підставі виконавчого документу приймає безпосередньо керівник банку або уповноважена ним особа (на сьогодні використання обмежене).

4. Розрахункові чеки.

Чек - це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), яка веде його рахунок, списати чекотримачеві зазначену в чеку суму коштів.

5. Заяви на відкриття акредитиву.

6. Векселі.

7. І інші.

 

4.Аналітичний та синтетичний облік операцій на рахунках в банках

 

Банк реєструє всі проведені операції з надходження та списання коштів з поточного рахунку у спеціальній виписці з особового рахунку. Виписка банку – це дублікат записів на особовому рахунку підприємства. До виписка банку обов’язково прикладаються виправдні документи на проведені операції. Основні реквізити виписки: дата виписки, номер поточного рахунку власника, залишки коштів на початок операційного дня (вхідне сальдо) і на кінець (кінцеве сальдо), суми записів по дебету і кредиту рахунку.

При надходженні виписки банку бухгалтер повинен її опрацювати:

1) виписка нумерується, перевіряється наявність виправдовуючих документів на списання та зарахування коштів, а також відповідність сум у виписці сумам у прикладених документах;

2) записи в виписці контируються. Оскільки виписка банку є документом банку, зарахування коштів на поточний рахунок у виписці буде відображатися по кредиту, а списання - по дебету (тому що для банка рахунок підприємства є пасивним).

Виписка з особового рахунку - реєстр аналітичного обліку, вона є підставою для записів на активному синтетичному рахунку 31 “Рахунки в банках”. По дебету цього рахунку – відображають зарахування коштів, по кредиту – перерахування коштів. Дебетове сальдо показує залишок грошей на рахунку на певну дату, воно повинно співпадати із залишком у виписці банку на цю дату.

Приклад кореспонденції рахунків:

1. Зарахована на поточний рахунок довгострокова позика: Д-т31 К-т50;

2. Перераховано до бюджету суми податків: Д-т641 К-т311

Синтетичний облік операцій на поточному рахунку при журнальній формі обліку ведуть у журналі 1 (по кредиту рахунку 31) та у відомості 1.2. (по дебету рахунку 31).

 

5.Особливості обліку грошових коштів в іноземній валюті

 

Одним з принципів бухгалтерського обліку є принцип єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці (гривнах та копійках).

Тому, грошові кошти в іноземній валюті і операції з ними слід обліковувати у гривнях та копійках, шляхом перерахунку іноземної валюти за курсом НБУ на відповідну дату.

Але, для контролю за реальним рухом грошових коштів та за розрахунками в іноземній валюті грошові кошти та розрахунки в іноземній валюті повинні відображатись і в іноземній валюті. Тому, на підприємствах ведуть або 2 комплекти облікових реєстрів (в гривнах та інвалюті), або записують суми операцій в одному реєстрі у вигляді дробу (в чисельнику іноземна валюта, а в знаменнику її еквівалент в гривнах).

Перерахунок коштів та операцій в іноземній валюті здійснюється на різні дати:

- на дату складання балансу підприємства;

- на дату здійснення розрахунків;

- на дату надходження матеріальних цінностей від іноземних постачальників;

- на дату видачі іноземної валюти підзвітній особі;

- на дату звітування підзвітної особи про витрачені суми

- тощо.

Оскільки валютний курс НБУ може змінюватись, то при перерахунку однакової кількості одиниць інвалюти на різні дати може виникати курсова різниця (різниця між оцінками однакової кількості одиниць інвалюти при різних валютних курсах).

Курсові різниці можуть бути позитивними чи негативними. Позитивні різниці списуються на доходи підприємства (в К-т 714 “Дохід від операційної курсової різниці” або 744“Дохід від неопераційної курсової різниці”), а негативні – на витрати ( в Д-т 945 “Втрати від операційної курсової різниці” або 974 “Втрати від неопераційних курсових різниць”.

При відображенні в обліку грошових коштів та розрахунків в іноземній валюті до відповідних рахунків синтетичного обліку відкриваються субрахунки. Наприклад до рахунку 31 “Рахунки в банках” відкривається субрахунок 312 “Поточні рахунки в іноземній валюті”.


Тема 2.3: Облік векселів одержаних та фінансових інвестицій

1. Сутність векселів та їх облік.

2. Фінансові інвестиції та їх облік.

 

1.Сутність векселів та їх облік

 

Вексель –це письмово оформлене боргове зобов’язання встановленого зразка, яке засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Векселі відносять до цінних паперів.

Розрізняють прості й переказні векселі.

Простий вексель виписується боржником із зобов’язанням сплатити борг кредитору. Переказний вексель – це вимога кредитора до боржника сплатити кошти третій особі.

За термінами погашення векселі бувають короткострокові (видаються на термін до 1-го року) та довгострокові (видаються на термін, що перевищує 1 рік).

Підставою для відображення в бухгалтерському операцій по одержанню векселів є сам вексель, що надійшов на підприємство. Жодні виправлення у векселях не допускаються.

Аналітичний облік векселів одержаних ведуть по кожному окремому векселю.

Довгострокові векселі одержані обліковуються на субрахунку 162 “Довгострокові векселі одержані”, а короткострокові – на рахунку 34 “Короткострокові векселі одержані”. При одержані векселів дебетуються рахунки 162 “Довгострокові векселі одержані” чи 34 “Короткострокові векселі одержані”. Отримання коштів у погашення векселів, продаж векселя тощо відображають по К-у рахунків 162 “Довгострокові векселі одержані” чи 34 “Короткострокові векселі одержані”.

При журнальній формі обліку реєстром синтетичного обліку є журнал 3.

Кореспонденція рахунків

1) Одержано вексель від покупця: Д-т34 К-т36;

2) Одержано вексель від інших дебіторів: Д-т34 К-т37;

3) Надійшли кошти в погашення заборгованості, забезпеченої одержаними векселями:

Д-т30, 31 К-т34.

 

2.Фінансові інвестиції та їх облік

 

Фінансові інвестиції –це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Методологію обліку фінансових інвестицій і порядок розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає П(С)БО 12 “Інвестиції”(опрацювати самостійно ).

Прикладом інвестицій є грошові внески, паї, облігації, акції тощо.

За терміновістю фінансові інвестиції поділяють довгострокові (строком більше одного року) та поточні (на строк менше одного року).

Фінансові інвестиції первинно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю. Собівартість фінансової інвестиції складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов’язкових платежів, що не відшкодовуються підприємству, та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з придбанням фінансової інвестиції.

На дату балансу застосовуються наступні методи оцінки фінансових інвестицій:

1) метод участі в капіталі;

2) справедлива вартість;

3) амортизована собівартість;

4) собівартість (первина).

Вказані методи опрацювати самостійно згідно П(С)БО 12 “Інвестиції”.

Аналітичний облік фінансових інвестицій ведуть за їх видами та об’єктами інвестування.

Синтетичний облік довгострокових фінансових інвестицій ведуть на рахунку 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”, а короткострокових – на рахунку 35 “Поточні фінансові інвестиції”. Це активні рахунки, за Д-м яких відображають вартість придбання (надходження) фінансових інвестицій, за К-м – їх вибуття (списання), зменшення вартості.

При журнальній формі обліку реєстром аналітичного обліку фінансових інвестицій є відомість 4.2., синтетичного – журнал 4.

Кореспонденція рахунків

1) Передано основні засоби в якості внеску до статутного капіталу іншого підприємства:

- на суму нарахованого зносу: Д-т131 К-т10;

- на залишкову вартість переданих основних засобів: Д-т14 К-т10;

2) Придбано акції інших підприємств (облігації): Д-т14, 35 К-т31;

3) Передано кошти в довгострокову позику: Д-т14 К-т30, 31;

4) Повернуто грошові кошти, надані в позику: Д-т30, 31 К-т14;

5) Погашена заборгованість перед кредиторами цінними паперами: Д-т685 К-т14;

6) Нараховано відсотки за облігаціями: Д-т37 К-т732 “Відсотки одержані”;

7) Одержано дохід від продажу акцій інших підприємств: Д-т31 К-т741 “Дохід від реалізації фінансових інвестицій”;

8) Списано балансову вартість реалізованих акцій: Д-т971 “Собівартість реалізованих фінансових інвестицій” К-т35.

 


Тема 2.4:Облік дебіторської заборгованості за нетоварними операціями та витрат майбутніх періодів

 

1. Сутність та види дебіторської заборгованості за нетоварними операціями.

2. Облік розрахунків за виданими авансами.

3. Облік розрахунків з підзвітними особами.

4. Облік розрахунків за нарахованими доходами.

5. Облік розрахунків за претензіями.

6. Облік розрахунків за відшкодуванням завданих збитків.

7. Облік розрахунків з іншими дебіторами.

8. Поняття та облік витрат майбутніх періодів.

 

1. Сутність та види дебіторської заборгованості за нетоварними операціями.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансових звітах визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість” (опрацювати самостійно).

Дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Дебітори-юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщоіснує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може достовірно визначена її сума.

Згідно П(С)БО 10 дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову та поточну. При цьому враховуються такі критерії, як: строк погашення та зв’язок з нормальним операційним циклом. Операційний цикл - проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отримання коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Для віднесення дебіторської заборгованості до довгострокової необхідно, щоб виконувалися обидва критерії:

· не виникає в ході нормального операційного циклу;

· строк її погашення більше 12 місяців.

У разі, якщо строк погашення дебіторської заборгованості, що не виникає в ході нормального операційного циклу, менше року, вона відноситься до поточної.

Поточна дебіторська заборгованість – сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу, або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.

Дебіторська заборгованість, яка виникає в ході нормального операційного циклу визнається поточною незалежно від строку погашення.

Також доцільно виділити такі види дебіторської заборгованості:

· дебіторська заборгованість за товари, роботу, послуги (товарна);

· дебіторська заборгованість, яка виникає від операцій підприємства інших, ніж продаж товарів, виконання робот, надання послуг (нетоварна).

Донетоварних операцій відносять:

- розрахунки за виданими авансами,

- розрахунки з підзвітними особами;

- розрахунки за нарахованими доходами;

- розрахунки за претензіями;

- розрахунки за відшкодуванням завданих збитків;

- розрахунки з іншими дебіторами;

2.Облік розрахунків за виданими авансами.

Аванс –суми, видані іншим підприємствам під майбутню поставку матеріальних цінностей, виконання робіт тощо.

Авансові платежі постачальникам та іншим підприємствам оформляють платіжними дорученнями, в яких міститься посилання на укладений договір.

Аналітичний облік виданих авансів ведуть по кожному дебітору окремо.

Синтетичний облік виданих авансів ведуть на субрахунку 371 “Розрахунки за виданими авансами”, по дебету якого відображають суми виданих авансів, а по кредиту – погашення авансів при надходженні матеріалів, виконанні робіт тощо, а також суми, що повертаються постачальниками (підрядниками) як невикористані.

При журнальній формі обліку синтетичний облік ведуть в журналі 3.

Господарські операції з обліку розрахунків за виданими авансами

№ п/п   Зміст господарських операцій (фактів, подій)   Проводка
Дебет Кредит
1.   Оплата авансом відображається у платника На суму податкового кредиту
2.   Отримання виробничих запасів малоцінних предметів, за які раніше було перераховано аванс На суму податкового кредиту з податку на додану вартість  
3.   Зарахування передоплати (авансу), раніше виданої постачальнику    
4.   Повернення невикористаних авансів    

 

3.Облік розрахунків з підзвітними особами.

Підзвітні особи –це працівники даного підприємства, які отримали грошові суми в підзвіт для майбутніх витрат згідно наказу (розпорядження) керівника підприємства.

Під звіт видається готівка на господарські потреби та на витрати, пов'язані з відрядженням на визначений термін. Гроші підзвітним особам видаються з каси підприємства, видача проводиться за умови повного звіту за раніше видані суми. Гроші видані під звіт повинні використовуватись за призначенням на ті потреби, на які вони видані. Видача грошей відбувається на основі письмової заяви, на якій є дозвіл керівника на проведення операції. Гроші у підзвіт видаються в межах кошторису, видача готівки на витрати, пов'язані із службовими відрядженнями проводиться у межах сум, належних відрядженим особам на ці цілі відповідно до порядку встановленого урядом України.

На господарські витрати (купівля канцтоварів тощо) підзвітні суми видаються на один робочий день на підставі розпорядження керівника. Список осіб, які мають право одержувати гроші в підзвіт на господарські потреби, затверджується наказом керівника. Працівники, які одержали готівку в підзвіт на господарські потреби, зобов’язані не пізніше наступного дня після видачі коштів подати до бухгалтерії підприємства авансовий звіт про витрачені суми. До авансового звіту обо’язково прикладаються всі виправдовуючі документи про витрачені суми (акти закупівлі, рахунки, чеки, квитанції, квитки тощо). Витрати, вказані в авансовому звіті повинні бути затверджені керівником чи уповноваженою ним особою.

Службовим відрядженням – вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Термін відрядження визначається керівником,але не може перевищувати в межах України 30 календарних днів, за кордон – 60 календарних днів.

Направлення працівника у відрядження здійснюється керівником підприємства і оформлюється наказом із зазначенням пункту призначення, назви підприємства, строку і мети відрядження.

На підставі наказу відрядженому працівнику видається посвідчення про відрядження.

За відрядженим працівником залишається місце роботи, середній заробіток за час відрядження, в тому числі і за час перебування у дорозі.

Витрати, які були здійсненні працівником під час відрядження і які пов’язані з метою відрядження, відшкодовуються відрядженому працівникові та списуються на витрати підприємства (вартість проживання в готелі, вартість проїзду тощо). Але витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків, рахунків готелів тощо.

Також працівнику за кожен день відрядження (включаючи день від’їзду та приїзду) виплачуються добові, норми яких встановлені постановою КМУ «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордоном». Добові в межах України становлять: 18 грн. (в разі коли до рахунків вартості проживання в готелі не включені витрати на харчування), 14 грн. 40к.( включаються витрати на одноразове харчування); 10 грн.80к.( дворазове харчування); 7 грн.20к. (трьох разове харчування).

Після повернення з відрядження працівник зобов’язаний протягом трьох днів відзвітуватись за витрачені суми. При цьому він подає авансовий звіт,разом з посвідченням про відрядження і документами, що підтверджують вартість витрат (крім суми добових). Авансові звіти проходять ретельну перевірку. Перевіряється наявність наказу із вказівкою мети відрядження, перевіряються відмітки про перебування у відрядженні, а також встановлюється законність виправдовуючих документів: проїзних квитків, квитанцій, посвідчення про відрядження тощо. Перевірені авансові звіти затверджуються керівником підприємства, після чого надходять до бухгалтерії, яка повинна організувати аналітичний і синтетичний облік розрахунків.

Суми авансу, які були видані працівнику зверх затверджених по авансовому звіту витрат, працівник повинен повернути в касу підприємства (цю суму у разі неповернення стягують з заробітної плати працівника). Якщо працівник по авансовому звіту здійснив перевитрату коштів, порівняно з виданим авансом, то суму перевитрати відшкодовують з каси підприємства.

Аналітичний облік розрахунків з підзвітними особами ведуть за кожною підзвітною особою. Синтетичний облік розрахунків з підзвітними особами ведуть на субрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами»(активно-пасивний). Сальдо по дебету показує невитрачені суми, заборгованість перед підприємством і в балансі приводиться у третьому розділі активу. Залишок по кредиту – перевитрати, які підлягають відшкодуванню з каси підприємства, в балансі відображаються у четвертому розділі пасиву. По дебету рахунку відображають видані підзвітні суми, по кредиту – списання за відповідними документами підзвітних сум, повернення невикористаних авансів, утримання заборгованості з заробітної плати підзвітних осіб.

При журнальній формі обліку операції по кредиту рахунку 372 відображають у журналі 3, реєстром аналітичного обліку є відомість 3.2.

Кореспонденція рахунків

№ п/п   Зміст господарських операцій (фактів, подій)   Проводка
Дебет Кредит
1.   Видача із каси коштів під звіт і відшкодування перевитрат підзвітної особи    
2.   Придбання через підзвітних осіб матеріальних цінностей 20, 22, 28 …  
3.   Списуються суми витрат по відрядженню 92, 93 …  
4. Внесено до каси невикористані підзвітні суми
5. Утримано з заробітної плати неповернуту вчасно підзвітну суму

 

4. Облік розрахунків за нарахованими доходами

Облік нарахованих дивідендів, відсотків тощо, що підлягають отриманню, ведуть на субрахунку 373”Розрахунки за нарахованими доходами”. За дебетом рахунку відображають виникнення заборгованості за нарахованими доходами, за кредитом – погашення цієї заборгованості.

Наприклад:

1) Нараховані дивіденди по інвестиціям чи відсотки по фінансовій оренді: Д-т 373 К-т 73;

2) На поточний рахунок зараховані дивіденди (відсотки): Д-т 311 К-т 373

 

5. Документування та облік розрахунків за претензіями

 

Претензії можуть висуватись:

1) за виявлені в рахунках постачальників, підрядників, транспортних організацій невідповідності цін, арифметичні помилки тощо;

2) за виявлену невідповідність якості матеріальних цінностей, що надійшли від постачальників;

3) за нестачу вантажів;

4) за брак і простій з вини постачальників;

5) за суми, помилково списані установами банків з поточного рахунку;

6) за штрафи, пені, неустойки, що утримуються з постачальників, покупців, підрядників тощо у розмірах, визнаних платником або присуджених господарським судом.

Письмова претензія до порушника підписується керівником підприємства і надсилається адресату. При визнанні претензії у відповіді зазначають визнану суму, номер і дату платіжного доручення на перерахування визнаної суми або інший спосіб задоволення претензії. Якщо в задоволенні претензії відмовлено або був недотриманий строк відповіді на претензію, заявник вправі подати позов до господарського суду.

Підставою для записів в обліку є: письмові претензії; рішення судових органів; письмова відповідь постачальників на пред’явлені претензії; виписки установ банку на суми, що надійшли в порядку задоволення претензій тощо.

Облік розрахунків за претензіями ведуть на субрахунку 374”Розрахунки за претензіями”. По дебету субрахунку відображають суми пред’явлених претензій, а по кредиту – задоволення претензій (перерахування визнаної суми тощо). У разі, якщо пред’явлені претензії не визнані судовими органами і стягненню не підлягають, їх суми відносять на ті рахунки, з яких вони були списані.

Синтетичний облік розрахунків за претензіями ведуть в журналі №3.

Наприклад:

1) відображені суми, помилково зняті з поточного рахунку: Д-т374 К-т311;

2) відображені суми штрафів, пені, неустойки, що стягуються за недотримання договірних зобов’язань: Д-т374 К-т715;

3) виставлена претензія за оприбутковані ТМЦ: Д-т374 К-т20,22,28 тощо;

4) відображені суми платежів за претензіями: Д-т30,31 К-т374;

5) на суми відновлених платежів: Д-т20,92 тощо К-т374.

 

6. Документування та облік розрахунків за відшкодуванням завданих збитків

 

Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків виникають за результатами інвентаризації, коли виявлені понаднормові недостачі та втрати від псування цінностей, нестачі та розкрадання грошових коштів та при цьому виявлені винні особи. Підставою для записів в обліку є протоколи інвентаризаційної комісії; розрахунки матеріальної шкоди в результаті недостачі, псування, розкрадання майна; наказ керівника, у відповідності з яким в обліку виправляються всі виявлені розбіжності тощо.

Для обліку розрахунків по відшкодуванню матеріального збитку, крадіжок коштів, ТМЦ використовують субрахунок 375 “Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків”. По дебету субрахунку відображають суми, що підлягають відшкодуванню особами, які допустили недостачу, втрату від псування цінностей, нестачу та розкрадання грошових коштів. По кредиту – погашення (списання) заборгованості винними особами.

Аналітичний облік розрахунків за відшкодуванням завданих збитків ведуть окремо за кожною винною особою, реєстром синтетичного обліку є журнал №3.

Наприклад:

1) виявлена нестача запасів: Д-т947 К-т20,22,28 тощо;

2) відображена сума, що підлягає відшкодуванню в розмірі фактичної нестачі: Д-т375 К-т71;

3) отримано суму відшкодування втрат: Д-т30 К-т375;

4) утримано суму нестач із заробітної плати винної особи: Д-т66 К-т375.

7. Облік розрахунків з іншими дебіторами

 

Облік розрахунків з іншими дебіторами ведуть на субрахунках 163 “Інша дебіторська заборгованість”, 377 “Розрахунки з іншими дебіторами”. Субрахунок 163 призначений для обліку довгострокової дебіторської заборгованості, а 377 – для обліку короткострокової. На вказаних субрахунках обліковують:

- надані безпроцентні позики працівникам підприємства;

- розрахунки по оплаті житлово-комунальних послуг тощо.

За дебетом субрахунків 377 та 163 відображають виникнення дебіторської заборгованості, за кредитом – її погашення чи списання. Аналітичний облік ведуть за кожним дебітором, за видами заборгованості, термінами її виникнення й погашення. Реєстром синтетичного обліку є журнал №3.

Наприклад:

1) видана позика працівникам підприємства: Д-т377,163 К-т30;

2) погашена позика, шляхом утримання з заробітної плати: Д-т66 К-т377,163;

3) списано заборгованість квартиронаймачів: Д-т30,31 К-т377,163.

 

 

8. Поняття та облік витрат майбутніх періодів

Витрати майбутніх періодів - це витрати, які здійснені у звітному періоді, але відносяться до наступного (або наступних) облікових періодів.

До витрат майбутніх періодів відносяться :

o витрати, пов'язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості;

o з освоєнням нових виробництв та агрегатів;

o сплачена авансом орендна плата;

o наперед сплаче­на страховка;

o передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання тощо.

Для узагальнення інформації щодо здійснених витрат у звітному періоді, які підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах, використовується рахунок 39 "Витрати майбутніх періодів".

За дебетомрахунка 39 "Витрати майбутніх періодів" відображаються понесенні витрати майбутніх періодів, за кредитом - їх списання (розподіл) та включення до складу відповідних витрат звітного періоду.

Витрати на підготовку й освоєння нових видів продукції збираються за дебетом рахунка 39 «Витрати майбутніх періодів» із кредиту рахунків 20 «Виробничі запаси»» 23 «Виробництво», 66 «Розрахунки з оплати праці», 65 «Розрахунки за страхуванням», 13 «Знос необоротних активів», 68 «Розрахунки за іншими операціям»» на суму витрат, пов'язаних із науковими та дослідно-експериментальними роботами.

 


Тема 3: Облік зобов’язань

Тема 3.1: Облік довгострокових та поточних зобов’язань

 

1. Зобов’язання: сутність, види, оцінка.

2. Облік кредитів (позик).

3. Облік векселів виданих.

4. Облік зобов’язань за облігаціями.

5. Облік розрахунків з бюджетом.

6. Облік розрахунків зі страхування.

7. Облік інших зобов’язань.

8. Облік доходів майбутніх періодів.

 

1.Зобов’язання: сутність, види, оцінка

 

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11"Зобов'язання" визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Зобов'язання– це заборгованість підприємства, яка виникла в наслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють економічні вигоди.

Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Згідно П(С)БО 11 “Зобов’язання” з метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на:

поточні;

довгострокові;

забезпечення;

непередбачені зобов'язання;

доходи майбутніх періодів.

Поточні зобов'язання -зобов'язання які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Поточні зобов'язання включають:

короткострокові кредити банків;

поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;

короткострокові векселі видані;

кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;

поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; інші поточні зобов'язання.

Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення. Сума погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Довгострокові зобов'язання– всі зобов’язання, які не є поточними зобов’язаннями.

До довгострокових зобов'язань належать:

довгострокові кредити банків;

інші довгострокові фінансові зобов'язання;

відстрочені податкові зобов'язання;

інші довгострокові зобов'язання.

Зобов'язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов'язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.

Довгострокове зобов'язання за кредитною угодою (якщо угода передбачає погашення зобов'язання на вимогу кредитора (позикодавця) у разі порушення певних умов, пов'язаних з фінансовим станом позичальника), умови якої порушені, вважається довгостроковим, якщо:

позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов'язання внаслідок порушення;

не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання.

Забезпечення- зобов'язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу.

Забезпечення можуть створюватися для відшкодування наступних (майбутніх) витрат на:

виплату відпусток працівникам;

додаткове пенсійне забезпечення;

виконання гарантійних зобов'язань;

реструктуризацію;

виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо.

Суми створених забезпечень визнаються витратами.

Забезпечення створюється при виникненні внаслідок минулих подій зобов'язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди, та його оцінка може бути розрахунково визначена. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.

Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію створюється у разі наявності затвердженого керівництвом підприємства плану реструктуризації з конкретними заходами, строками їх виконання та сумою витрат, що будуть зазнані, й після початку реалізації цього плану.

Сума забезпечення визначається за обліковою оцінкою ресурсів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов'язання, на дату балансу. Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію визначається за сумою прямих витрат, які не пов'язані з діяльністю підприємства, що триває.

Забезпечення використовується для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких воно було створено.

Залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу та, у разі потреби, коригується (збільшується або зменшується). У разі відсутності ймовірності вибуття активів для погашення майбутніх зобов'язань сума такого забезпечення підлягає сторнуванню.

Непередбачене зобов'язання- це:

1) зобов'язання, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю;

2) теперішнє зобов'язання, що виникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки малоймовірно, що для врегулювання зобов'язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють у собі економічні вигоди, або оскільки суму зобов'язання не можна достовірно визначити. Непередбачені зобов'язання відображаються на позабалансових рахунках підприємства за обліковою оцінкою.

 


2.Облік кредитів (позик)

 

Кредит –економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником, з приводу одержання останнім позики в грошовій або товарній формі на умовах повернення в певний строк зі сплатою відсотку.

За строками користування кредити бувають:

1) короткострокові – до 1 року;

2) середньострокові – до 3 років;

3) довгострокові – більше 3-х років;

4) прострочений – кредит, по якому закінчився строк повернення, встановлений в кредитному договорі між банком та позичальником, а позичені кошти при цьому не повернуті;

5) відстрочений – кредит, строк повернення по якому перенесено на прохання позичальника на пізнішу дату. Відстрочка погашення кредиту оформлюється окремою угодою до основного кредитного договору.

Кредитні взємовідносини здійснюються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником в письмовій формі. Основними умовами банківського кредиту є: забезпеченість, поверненість, строковість, платність, цільове направлення і т.д..

Розмір процентних ставок і порядок їх сплати встановлюється банком і визначається в кредитному договорі. Умови договору можуть переглядатись та змінюватись тільки на основі взаємної згоди кредитора і позичальника.

Облік отриманих позик ведеться на рахунках 50 “Довгострокові позики” та 60 “Короткострокові позики”. Це балансові, пасивні рахунки.

По кредиту 50 “Довгострокові позики” відображаються суми одержаних довгострокових позик, а також переведення короткострокових (відстрочених), по дебету – погашення заборгованості за ними та переведення до поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями. Рахунок 50 “Довгострокові позики” має такі субрахунки:

- 501 “Довгострокові кредити банків в національній валюті”;

- 502 “Довгострокові кредити банків в іноземній валюті”;

- 503 “Відстрочені довгострокові кредити в національній валюті”;

- 504 “Відстрочені довгострокові кредити в іноземній валюті”;

- 505 “Інші довгострокові позики в національній валюті”;

- 506 “Інші довгострокові позики в іноземній валюті”.

При відображенні в бухгалтерському обліку операцій, пов’язаних з довгостроковими позиками, необхідно враховувати наступні правила:

- суму відсотків за користування кредитом відображають по субрахунку 951 “Відсотки за кредити”;

- частина довгострокового зобов’язання, яка підлягає погашенню в термін до 12 місяців, списується на рахунок 61 “Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями”.

По кредиту рахунку 60 “Короткострокові позики” відображаються суми одержаних кредитів (позик), по дебету - суми їх погашення та переведення до довгострокових зобов’язань у разі відстрочення кредитів (позик). Рахунок 60 “Короткострокові позики” має такі субрахунки:

- 601 “Короткострокові кредити банків в національній валюті”;

- 602 “Короткострокові кредити банків в іноземній валюті”;

- 603 “Відстрочені короткострокові кредити в національній валюті”;

- 604 “Відстрочені короткострокові кредити в іноземній валюті”;

- 605 “Прострочені позики в національній валюті”;

- 606 “Прострочені позики в іноземній валюті”.

Аналітичний облік позик ведуть за позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту (позики) окремо та за строками їх погашення. Синтетичний облік при журнальній формі обліку ведуть в журналі №2.

Наприклад:

1) Зарахована на поточний рахунок довгострокова позика: Д-т31 К-т50;

2) Списана на поточну заборгованість частина довгострокового зобов’язання, що підлягає погашенню в термін до 12 місяців: Д-т50 К-т61;

3) Погашена поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями: Д-т61 К-т311;

4) Перераховані відсотки за кредит: Д-т951 К-т31;

5) Списані відсотки за кредит: Д-т792 К-т951;

6) Зараховано короткостроковий банківський кредит на спеціальний позиковий рахунок підприємства:Д-т313 К-т601

 

3.Облік векселів виданих

 

Облік розрахунків з постачальниками, підрядниками та іншими кредиторами за матеріальні цінності, виконані роботи, отримані послуги та за іншими операціями, заборгованість за якими забезпечена виданими векселями, ведуть на рахунках 51 “Довгострокові векселі видані” (якщо ця заборгованість не є поточною) та 62 “Короткострокові векселі видані” (якщо ця заборгованість поточна). Ці рахунки балансові, пасивні. По кредиту рахунків 51 “Довгострокові векселі видані” та 62 “Короткострокові векселі видані” відображається видача векселів в забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників та інших кредиторів та в забезпечення інших операцій, по дебету – погашення заборгованості за виданими векселями, її списання тощо.

Аналітичний облік ведуть за кожним виданим векселем та за строками їх погашення. Реєстром синтетичного обліку є журнал №3.

Наприклад:

1) видано вексель в забезпечення заборгованості перед постачальниками: Д-т63 К-т 51,62;

2) погашено виданий вексель: Д-т51,62 К-т31

 

4.Облік зобов’язань за облігаціями

 

Для обліку розрахунків з іншими особами за випущеними та сплаченими власними облігаціями строком погашення більше 12 місяців з дати балансу призначений рахунок 52 “Довгострокові зобов’язання за облігаціями”, який має наступні субрахунки:

- 521 “Зобов’язання за облігаціями” (по кредиту ведуть облік боргових зобов’язань за номінальною вартістю облігацій, по дебету – погашення заборгованості за розрахунками з власниками облігацій);

- 522 “Премія за випущеними облігаціями”( по кредиту ведуть облік нарахування сум премій за випущеними облігаціями, по дебету – погашення заборгованості з нарахованих премій за облігаціями);

- 523 “Дисконт за випущеними облігаціями” (по дебету ведуть облік сум дисконту за випущеними облігаціями, по кредиту – списання нарахованих сум).

Аналітичний облік довгострокових зобов’язань за облігаціями ведеться за їх видами та термінами погашення. Реєстром синтетичного обліку є журнал №3.

Наприклад:

1) випущено облігації з премією на строк більше одного року:

- на номінальну вартість облігацій: Д-т31 К-т521;

- на суму премії за облігаціями: Д-т31 К-т522

2) нараховано відсотки за облігаціями, випущеними з премією:

- на суму відсотків: Д-т952 “Інші фінансові витрати” К-т684 “Розрахунки за нарахованими відсотками”;

- на суму амортизації премії: Д-т522 К-т684

3) випущено облігації з дисконтом на строк більше одного року:

- на суму отриманих коштів: Д-т31 К-т521;

- на суму дисконту за облігаціями: Д-т523 К-т521

4) нараховано відсотки за облігаціями, випущеними з дисконтом:

- на суму відсотків: Д-т952 К-т684;

- на суму амортизації дисконту: Д-т952 К-т523

5) сплачено відсотки за облігаціями: Д-т684 К-т31.

 

5.Облік розрахунків з бюджетом

 

Взаємовідносини підприємства з бюджетом виникають з приводу сплати до бюджету податків, зборів та інших платежів, що встановлені законодавством. Для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету, призначено рахунок 64 “Розрахунки за податками й платежами”. Рахунок 64 “Розрахунки за податками й платежами” балансовий, пасивний. По кредиту відображаються нараховані платежі до бюджету, по дебету – належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання тощо. Рахунок 64 “Розрахунки за податками й платежами” має субрахунки:

- 641 “Розрахунки за податками” (ведеться облік податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до чинного законодавства);

- 642 “Розрахунки за обов’язковими платежами” (ведеться облік розрахунків за зборами (обов’язковими платежами), які справляються відповідно до чинного законодавства та облік яких не ведеться на рахунку 65 “Розрахунки за страхуванням”. Наприклад: розрахунки з інноваційним фондом.);

- 643 “Податкові зобов’язання” (ведеться облік суми податку на додану вартість, визнаної виходячи із суми одержаних авансів (попередньої оплати) за готову продукцію, товари, інші матеріальні цінності та нематеріальні активи, роботи, послуги, що підлягають відвантаженню (виконанню));

- 644 “Податковий кредит” (ведеться облік суми податку на додану вартість, на яку підприємство набуло право зменшити податкове зобов’язання. Підставою для одержання права на податковий кредит є податкова накладна, а у випадку імпортування товарів – митна декларація).

Аналітичний облік за податками й платежами ведеться за їх видами в відомості 3.6. (при журнальній формі обліку). Реєстром синтетичного обліку є журнал №3.

Підставою для відображення нарахованих податків в аналітичному і синтетичному обліку є податкові декларації, розрахунки, податкові накладні (по розрахунках з ПДВ) тощо. Перерахування податків та обов’язкових платежів здійснюється на підставі платіжних доручень.

Наприклад:

1) нараховано податок на прибуток: Д-т981 “Податки на прибуток від звичайної діяльності” К-т641;

2) нараховано податкові зобов’язання по ПДВ: Д-т701”Дохід від реалізації готової продукції” К-т641;

3) утримано з заробітної плати прибутковий податок: Д-т66 К-т641;

4) нараховано податковий кредит по ПДВ (при надходженні товарів від постачальників): Д-т644 К-т63;

5) перераховано до бюджету суми податків: Д-т641 К-т311

6.Облік розрахунків зі страхування

 

Розрахунки з органами соціального страхування виникають у юридичних осіб з приводу:

1) проведення цими особами обов’зкових згідно законодавства утримань з заробітної плати робітників і службовців (до Пенсійного фонду – 1 або 2%, до Фонду соціального страхування на випадок безробіття – 0,5%, до Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням – 0,5%);

2) проведення нарахувань на фонд оплати праці (до Пенсійного фонду – 32%, до Фонду соціального страхування на випадок безробіття – 1,9%, до Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням – 2,9 %, до Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили тимчасову втрату працездатності);

3) нарахування лікарняних та інших виплат за рахунок фондів соціального страхування тощо.

Порядок справляння та використання зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування, на обов’язкове соціальне страхування, на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття та на інші види страхування регулюється чинним законодавством.

Про нараховані суми до фондів соціального страхування та при їх витрачання підприємство повідомляє органи соціального страхування звітами, довідками, розрахунковими відомостями встановленої форми та у строки, передбачені законодавством. Перерахунок коштів з поточного рахунку на рахунки органів соціального страхування здійснюється по платіжному дорученню.

Аналітичний облік ведеться за кожним видом зборів і відрахувань, по страхувальниках та окремих договорах страхування. Синтетичний облік розрахунків за всіма видами страхування ведеться на балансовому, пасивному рахунку 65 “Розрахунки за страхуванням”. По кредиту рахунку відображають нараховані зобов’язання за страхуванням, а також одержані від органів страхування кошти, по дебету – погашення заборгованості та витрачання коштів страхування на підприємстві.

Рахунок 65 “Розрахунки за страхуванням” має субрахунки:

- 651 “За пенсійним забезпеченням” (ведеться облік розрахунків з Пенсійним фондом України за збором на обов’язкове державне пенсійне страхування);

- 652 “За соціальним страхуванням” (ведеться облік розрахунків з Фондом соціального страхування України за збором на обов’язкове соціальне страхування);

- 653 “За страхуванням на випадок безробіття” (ведеться облік розрахунків з Державним бюджетом України за збором на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття);

- 654 “За індивідуальним страхуванням” (ведеться облік розрахунків зі страховими організаціями по індивідуальному страхуванню персоналу підприємства, за їх письмовими дорученнями, у разі добровільного страхування, з нарахованої їм зарплати страхових внесків за договорами та по обов’язковому страхуванню, що встановлюється законодавством);

- 655 “За страхуванням майна” (ведеться облік розрахунків за страхуванням майна підприємства та майна працівників підприємства. Ці страхові платежі підлягають перерахуванню страховим організаціям).

Реєстром синтетичного обліку при журнальній формі обліку є журнал №3.

Наприклад:

1) сплачено внески до Пенсійного фонду: Д-т651 К-т311;

2) утримано з заробітної плати внески на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття: Д-т661 К-т653;

3) нараховано збір на обов’язкове соціальне страхування: Д-т23, 92 і т.д. К-т652;

4) нараховано лікарняні: Д-т652 К-т661.

7.Облік інших зобов’язань

 

Для узагальнення інформації про розрахунки з іншими кредиторами та за іншими операціями, облік яких не відображається на інших рахунках 5-го та 6-го класів, призначено рахунки 55 “Інші довгострокові зобов’язання” (для заборгованості, що не є поточною) та 68 “Розрахунки за іншими операціями” (для поточних зобов’язань). Це балансові, пасивні рахунки.

По кредиту рахунку 55 “Інші довгострокові зобов’язання” відображається збільшення довгострокових зобов’язань, по дебету – їх погашення, переведення до короткострокових, списання тощо. Аналітичний облік ведеться за кожним кредитором та видами залучених коштів. Реєстром синтетичного обліку є журнал №3.

Рахунок 68 “Розрахунки за іншими операціями” має субрахунки:

- 681 “Розрахунки за авансами одержаними” (за кредитом відображають одержані аванси під поставку матеріальних цінностей або під виконання робіт, а також суми попередньої оплати покупцями і замовниками рахунків постачальника за продукцію і виконані роботи, по дебету – списання авансів одержаних після поставки матеріальних цінностей, виконання робіт тощо.);

- 682 “Внутрішні розрахунки” (ведеться облік всіх видів поточних розрахунків з дочірніми підприємствами. Дочірні підприємства – це самостійні підприємства, засновані на власності материнського підприємства – юридичної особи і діють на підставі власного статуту, який затверджується засновником.);

- 683 “Внутрішньогосподарські розрахунки” (ведеться облік внутрішньогосподарських розрахунків з виробничими одиницями і господарствами, виділеними на окремий баланс, за взаємним відпуском матеріальних цінностей; реалізацією продукції, робіт, послуг; передачею витрат загальноуправлінської діяльності; виплатою заробітної плати працівникам цих господарств; за іншими видами розрахунків);

- 684 “Розрахунки за нарахованими відсотками” (ведеться облік нарахованих відсотків за використання коштів (товарів, робіт, послуг), отриманих в кредит; використання майна, отриманого в користування (орендні, лізингові операції); іншими операціями. По кредиту показують нарахування відсотків, по дебету – їх сплату, списання тощо.);

- 685 “Розрахунки з іншими кредиторами” (ведеться облік операцій, які не передбачені для обліку на інших субрахунках рахунка 68 “Розрахунки за іншими операціями”).

Аналітичний облік розрахунків з іншими кредиторами ведеться окремо за підприємствами, організаціями, установами та фізичними особами, з якими здійснюються розрахунки. Реєстром синтетичного обліку є журнал №3.

Наприклад:

1) надійшла поворотна фінансова допомога на поточний рахунок в банку: Д-т31 К-т55;

2) переведена до складу поточних зобов’язань довгострокова заборгованість: Д-т55 К-т61;

3) погашено заборгованість по довгострокових зобов’язаннях за рахунок грошових коштів: Д-т55, 61 К-т31.

4) одержано аванс від покупців під поставку матеріальних цінностей: Д-т31 К-т681;

5) нараховано відсотки за облігаціями: Д-т952 “Інші фінансові витрати” К-т684.


Тема 3.2: Облік праці та її оплати

1. Заробітна плата: поняття, види та форми.

2. Облік особового складу, використання робочого часу та виробітку.

3. Порядок нарахування заробітної плати.

4. Порядок нарахування виплат за середнім заробітком.

5. Утримання із заробітної плати.

6. Аналітичний і синтетичний облік заробітної плати.

7. Порядок розрахунків по заробітній платі з робітниками і службовцями та облік депонованої заробітної плати.

8. Нарахування на фонд оплати праці та порядок відображення їх в обліку.

 

1. Заробітна плата: поняття, види та форми

 

Згідно Закону про оплату праці заробітна плата –це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану роботу.

Згідно законодавства основою організації оплати праці є тарифна система. Застосування тарифної системи оплати праці забезпечує диференціацію та регулювання рівня заробітної плати залежно від кваліфікації працюючих, складності робіт і функцій, які використовуються ними, інтенсивності, характеру й умов праці, галузі виробництва, форм оплати праці, що їх застосовують.

Основними елементами тарифної системи є: тарифні сітки; тарифні ставки; схеми посадових окладів; тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).В Україні Єдині тарифно-кваліфікаційні довідники та інші нормативні документи з питань нормування праці (норми часу, виробітку, чисельності, обслуговування) розробляє Центр продуктивності Міністерства праці та соціальної політики України. Тарифна сітка- це шкала коефіцієнтів, що визначають співвідношення тарифних ставокпрацівників різних видів розрядів. Тарифну сітку формують на основі тарифної ставки робітника першого розряду, розмір якої повинен перевищувати законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати.

Тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, форми і системи оплати праці тощо встановлюються безпосередньо на підприємстві та оформляються як невід'ємна складова частина колективного договоруабо у формі додатків до нього (положення про оплату праці, положення про преміювання тощо). Колективний договір затверджується власником або уповноваженим ним органом та погоджується з профспілковим комітетом (чи іншим органом, уповноваженим представляти трудовий колектив).

На кожному підприємстві повинен бути розроблений штатний розпис, в якому вказуються посадовий і кількісний склад підприємства з вказівкою фонду заробітної плати.

Отже, в сучасних умовах господарювання розмір заробітної плати залежить, в першу чергу, від фінансових можливостей підприємства та принципу матеріального заохочення кожного працюючого. Але державою встановлюються мінімальні гарантії на оплату праці (мінімальна заробітна плата з 01.01.03. – 185грн., з 01.01.04. – 205 грн.). Слід врахувати, що згідно Закону України “Про оплату праці” до мінімальної заробітної плати включаються всі передбачені умовами оплати праці доплати, надбавки, премії та інші виплати, крім доплат за роботу в надурочний час, у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я, а також премії до ювілейних дат, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, матеріальна допомога.

Види заробітної плати:

1 основна;

2 додаткова;

3 та інші заохочувальні і компенсаційні витрати.

Основна заробітна плата– це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок, окладів, розцінок для працівників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата– являє собою винагороду за працю понад встановлених норм, за трудові успіхи і винахідливість та особливі умови праці. Вона складається з доплат, надбавок, гарантійних та компенсаційних виплат, передбачених законодавством, премій, пов’язаних з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні і компенсаційні виплати –це виплати, у формі винагороди за підсумками роботи за рік; премії за спеціальними системами і положеннями; компенсаційні виплати та інші грошові і матеріальні виплати; які не передбачені актами діючого законодавства або які проводяться понад встановлені, зазначеними актами норми.

Форми оплати праці

В Україні традиційно використовують дві форми оплати праці: погодинну й відрядну.

При використанні першої з них оплачують відпрацьований час згідно тарифної ставки чи посадового окладу, другої - виконаний обсяг роботи. Кожна з вказаних форм має свої системи.

Системи погодинної форми оплати праці:

1. Проста погодинна(згідно погодинних тарифних ставок, місячних посадових окладів за фактично відпрацьований час).

2. Погодинно-преміальна(крім основної заробітної плати + премія).

Системи відрядної форми оплати праці:

1. Пряма відрядна(оплата за вироблену продукцію (виконані роботи, надані послуги) за незмінною відрядною розцінкою).

2. Відрядно-преміальна(оплата за вироблену продукцію за незмінною розцінкою + премія).

3. Відрядно-прогресивна(згідно прогресивно зростаючих розцінок).

4. Непряма відрядна(використовується для оплати праці допоміжних працівників у процентах від заробітку основних, яких вони обслуговують, що стимулює продуктивність праці допоміжного персоналу).

5. Акордна(передбачає нарахування заробітної плати за наперед визначену роботу, виконану в обумовлений час).

6. Колективно-відрядна(заключається в розподілі загальної суми заробітку між членами бригади).

В економічно розвинених країнах широко застосовують, наприклад, відрядно-регресивну форму оплати праці. при якій вироблений понад план обсяг продукції оплачують за ставками, що зменшуються. Тому для працівників гонитва за кількістю на шкоду якості стає невигідною.

2.Облік особового складу, використання робочого часу та виробітку

 

Облік особового складуорганізується відділом кадрів (або іншою особою, що уповноважена на вести таку роботу).

Міністерством статистики затверджені типові форми первинного обліку особового складу, до яких відносяться:

- Наказ (розпорядження) про прийом на роботу;

- Особова картка;

- Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу;

- Наказ (розпорядження) про надання відпустки;

- та інші.

Зарахування працівника на роботу оформляється Наказом про прийом на роботу, про що роблять запис в трудову книжку.

Кожному працівнику при прийомі на роботу присвоюється табельний номер та заводиться особова картка, в якій вказуються необхідні анкетні дані працівника, зміни, які з ним відбуваються під час роботи на даному підприємстві тощо.

Табельні номери вказуються в усіх первинних і зведених документах з обліку праці і нарахування заробітної плати, у розрахункових листках працівників підприємства, особових рахунках тощо.

При обліку робочого часу слід враховувати, що згідно законодавства тривалість нормального робочого часу не може перевищувати 40 годин на тижден


Читайте також:

  1. Абсолютні синоніми (наприклад, власне мовні й запозичені) в одному тексті ділового стилю вживати не рекомендується.
  2. Алгоритм однофакторного дисперсійного аналізу за Фішером. Приклад
  3. Базові та прикладні класифікації
  4. В чому полягає явище тунелювання через потенціальний бар’єр, наведіть приклади.
  5. Визначення і приклади
  6. Врахування витраті втрат електроенергії. Приклад складання електробалансу.
  7. Головною метою наукової діяльності в системі вищої освіти повинен стати розвиток фундаментальних та приклад­них досліджень.
  8. Деякі приклади застосування ППП
  9. Дієслова з префіксом дис-виражають значення ліквідації дії, названої безпрефіксним дієсловом, наприклад: гармонізувати – дисгармонізувати, асоціювати – дисасоціювати.
  10. Для одиничного і дрібносерійного виробництва норма витрати визначається як укрупнена, наприклад, на 1000 станко-годин роботи даного виду роботи устаткування
  11. Додаток И - Приклад виконання ремонтного креслення деталі
  12. Етикет – (прикріплювати) установлений порядок поведінки в товаристві, певному оточенні, наприклад, придворний етикет, дипломатичний етикет.

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Розрахунки акредитивами | Наприклад

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.042 сек.