Тема 11. Аграрні відносини та теорія земельної ренти

1.Аграрні відносини, їхній зміст і особливості.

2.Форми власності на землю і форми господарювання в аграрному секторі економіки.

3.Земельна рента, її сутність, види і механізм утворення.

4.Ринок земельних ресурсів. Ціна землі.

5.Агропромислова інтеграція й агропромисловий комплекс.

6.Державна політика регулювання і підтримки сільськогосподарського виробництва.

1. Аграрні відносини, їхній зміст і особливості.

Специфіка сільськогосподарського виробництва зумовлює численні особливості відтворення в усій системі агропромислового комплексу (АПК).

Аграрні відносини являють собою особливу систему економічних відносин, що складається в суспільстві щодо земельної власності, землеволодіння і землекористування в сільському господарстві. Їх специфіка визначається тим, що головним і не відтворюваним засобом виробництва агрокультури є земля. Розподіл землі між класами і соціальними групами в різних економічних системах визначає характер аграрних відносин, що складаються в них, породжуючи часом гострі протиріччя в суспільстві. Радикальні вирішення цих протиріч здійснюються в ході прогресивних аграрних реформ, мета яких – створення таких умов, у яких би безпосередній виробник займав положення хазяїна на землі, вільно вибираючи виробничий напрямок для свого господарства, розпоряджався зробленим продуктом і доходом.

Таким чином,аграрні відносини — це складова частина економічних відносин, які виникають у сільському господарстві з приводу володіння й використання землі як головного засобу сільськогосподарського виробництва, а також виробництва, розподілу, обміну й споживання сільськогосподарської продукції та послуг.

Найважливішою особливістю аграрних відносин є те, що в сільському господарстві основним засобом виробництва є земля.

Особливість аграрних відносин зумовлена й тим, що земля є предметом праці й одночасно засобом виробництва.

Внаслідок того, що економічний процес відтворення в аграрній сфері тісно переплітається з природним, виникає ще низка особливостей сільськогосподарського виробництва:

– природно-кліматичні умови, структура ґрунту, біологічні чинники, що впливають на продуктивність праці. Одні й ті самі кількість і якість затраченої праці можуть бути представлені різною кількістю продукції, залежно від названих факторів;

– природно-кліматичні фактори зумовлюють і ритм виробництва, його сезонний характер, значний розрив між робочим періодом і часом виробництва;

– особливості використання техніки, фінансування і формування доходів сільськогосподарських підприємств у зв'язку із сезонним характером виробництва. Для виконання сільськогосподарських робіт необхідно мати повний комплекс техніки, яка використовується протягом певного сезону, а решту часу простоює;

– остаточний розмір доходів формується лише наприкінці року, після реалізації продукції (особливо в землеробстві);

– рівень концентрації виробництва значною мірою визначається розмірами земельних угідь, їхньою врожайністю й інтенсивністю використання;

– спеціалізація виробництва зумовлена насамперед географічними і природно-кліматичними факторами;

– ефективне використання землі можливе за раціонального комбінування сільськогосподарських галузей, економічно і біологічно обґрунтованих сівозмін;

– значна частина виробленої продукції споживається всередині, господарств. Тому в аграрній сфері довше зберігаються натуральні та напівнатуральні види виробництва;

– широка комбінація великих, середніх і дрібних господарських одиниць різних форм власності;

– велика залежність результатів виробництва від погодних умов вимагає створення в господарствах страхових фондів на випадок посухи, повені, іншого стихійного лиха для забезпечення безперервного процесу відтворення. Необхідності створення таких страхових фондів немає в інших галузях народного господарства, де природний фактор не впливає або майже не впливає на результати господарювання.

Суб'єктами економічних відносин в аграрному секторі є:

– суспільство в цілому в особі держави;

– сільськогосподарські підприємства;

– індивідуальні виробники сільськогосподарської продукції (фермери, сімейно-індивідуальні господарства, землевласники, підприємці-орендарі).

Взаємодія суб'єктів аграрних відносин є основою економічних відносин у цьому секторі. Ці суб'єкти: вступають векономічні відносини не лише між собою, а й з представниками інших галузей і суспільством в цілому. Отже, аграрні відносини є складовою загальної системи економічних відносин суспільства.

Об’єктами аграрних відносин є: земля, сільськогосподарська продукція, засоби виробництва, земельна рента.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Грошово-кредитна політика	\|	Форми власності на землю і форми господарювання в аграрному секторі економіки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.