Мета лекції: ознайомлення з порядком та особливостями розробки виробничих програм для допоміжних підрозділів підприємства.
Основні питання лекції:
10.1. Порядок та особливості планування виробничої програми інструментальних цехів.
10.2. Порядок та особливості формування виробничої програми ремонтного, енергетичного й транспортного цехів.
Рекомендована література: [6, с.88-94], [7, с. 8], [17, с.41-44]
10.1. Порядок та особливості планування виробничої програми інструментальних цехів
Завдання інструментального цеху
Контроль за правильною експлуатацією інструменту
Зменшення витрат на виготовлення, придбання, охорону, ремонт та відновлення інструменту та приладів
Підтримка оптимально необхідних запасів інструменту та приладів
Безперебійне постачання високоякісним інструментом, оснасткою та приладами всіх виробничих підрозділів та робочих місць
Основне завдання інструментального господарства - своєчасне забезпечення виробництва високоякісним інструментом та технологічною оснасткою при мінімальних витратах на їх придбання, виготовлення та експлуатацію.
Планування інструментального виробництва включає розробку річних, квартальних та місячних планів виробництва інструменту та технологічної оснастки.
Оборотний фонд інструменту – це мінімальна кількість інструменту, яку необхідно мати в експлуатації та запасах для забезпечення безперебійного процесу виробництва.
Їх потребу розраховують за формулою
, (2.7)
де - кількість інструменту, який знаходиться на робочих місцях, од.;
- кількість інструменту, який знаходиться на заточуванні, в ремонті, од.;
- кількість інструменту, який знаходиться в інструментально-роздавальній коморі, од.
Витратний фонд інструменту – це максимальна кількість інструменту, яка повністю може бути витрачена при виконанні виробничої програми.
У крупносерійному та масовому виробництві норму витрати інструменту на обробку певної кількості деталей визначають за формулою
, (2.5)
де - кількість деталей, яка оброблюється і на яку визначається норма витрати (1000 виробів);
- машинний час на обробку однієї деталі даним інструментом, хв.;
- машинний час роботи інструменту до повного його зносу, год.;
- коефіцієнт випадкової втрати інструмента.
В одиничному та дрібносерійному виробництві норма витрати інструменту може визначатися на підставі середньої технологічної забезпеченості обладнанням.
Норма витрати певного інструменту в розрахунках на певний час роботи групи технологічно однорідного обладнання визначають за формулою
, (2.6)
де - час роботи обладнання, на який розраховується норма (1000 верстато/год.);
- питоме значення машинного часу в загальному часі роботи обладнання;
- коефіцієнт застосовності даного інструменту при роботі групи технологічно однорідного обладнання.
10.2. Порядок та особливості формування виробничої програми ремонтного, енергетичного і транспортного цехів
Завдання ремонтного цеху
Зниження витрат на ремонт та технічне обслуговування обладнання
Збільшення строків експлуатації обладнання без ремонту
Підтримка технологічного обладнання в постійній експлуатаційній готовності
Удосконалення організації та підвищення якості ремонту обладнання
Основне завданнядіяльності ремонтних цехів - підтримка знарядь праці у працездатному стані шляхом технічного обслуговування, ремонту та модернізації.
Виробнича програма ремонтного цеху– це визначенням обсягу ремонтних робіт та виготовлення запчастин, яких не вистачає для ремонту.
Для обґрунтування виробничої програми ремонтного цеху використовують систему нормативів (рис. 2.26).
Рис. 2.26 - Нормативи, які використовують при розробці виробничої програми ремонтного цеху
середній
Види ремонтів
капітальний
малий
(поточний)
Основне призначення енергетичного господарства - своєчасне й повне забезпечення всіх підрозділів підприємства різними видами енергії встановлених параметрів, виконання робіт з ремонту та монтажу енергообладнання, забезпечення економного енергоспоживання.
Види норм
Показник економічності виробництва та розподілу енергії:
питомі витрати на виробництво енергії та тепла;
питомі витрати електричної енергії на 1000 м3 тощо
Показник енергоозброєності виробництва:
Єв = Ме \ Ф,(2.9)
де Ме – групова потужність енергообладнання, що встановлене на підприємстві;
Ф – вартість основних виробничих фондів підприємства.
Показник енергоємності продукції:
Єп = Єф \ n, (2.8)
де Єф – електрична енергія, яка фактично була витрачена на виробництво продукції, к Вт-год.;
n – кількість продукції, яку витотовлено у прийнятних одиницях (т., од., грн.)
Основне завдання складського господарства –це забезпечення безперебійної роботи виробничих цехів підприємства та виконання відповідних функцій.
Запитання для самоконтролю
1. Що є основою розробки виробничої програми підрозділів підприємства?
2. Що являє собою виробнича потужність, за якими параметрами вона визначається?
3. З яких елементів складається нормативно-чиста продукція, для обґрунтування виробничої програми яких підрозділів вона використовується?
4. Що передбачає оптимальність виробничої потужності підприємства та його підрозділів?
5. Які чинники впливають на розробку виробничої програми структурних підрозділів підприємства?
6. Наведіть можливі варіанти виробничої програми, виходячи з її економічного обґрунтування.
7. Охарактеризуйте особливості розробки виробничої програми на рівні підприємства та його структурних одиниць.
8. У чому полягають відмінності розробки виробничої програми для підрозділів основного й допоміжного виробництва?
9. Як досягається узгодженість виробничої програми та виробничої потужності підприємства або підрозділу?
10. Які основні завдання керівництва з питань визначення та коригування виробничою програмою на різних рівнях управління?
Основні терміни і поняття теми 5:
Виробнича програма, виробнича потужність, провідне обладнання, витратний та оборотний фонди інструменту, ремонтний та міжремонтний цикл, міжремонтний період, одиниця ремонтної складності обладнання.
, (2.7)
де 
- кількість інструменту, який знаходиться на робочих місцях, од.;
- кількість інструменту, який знаходиться на заточуванні, в ремонті, од.;
- кількість інструменту, який знаходиться в інструментально-роздавальній коморі, од.
, (2.5)
де 
- кількість деталей, яка оброблюється і на яку визначається норма витрати (1000 виробів);
- машинний час на обробку однієї деталі даним інструментом, хв.;
- машинний час роботи інструменту до повного його зносу, год.;
- коефіцієнт випадкової втрати інструмента.
В одиничному та дрібносерійному виробництві норма витрати інструменту може визначатися на підставі середньої технологічної забезпеченості обладнанням.
Норма витрати певного інструменту в розрахунках на певний час роботи групи технологічно однорідного обладнання визначають за формулою
, (2.6)
де 
- час роботи обладнання, на який розраховується норма (1000 верстато/год.);
- питоме значення машинного часу в загальному часі роботи обладнання;
- коефіцієнт застосовності даного інструменту при роботі групи технологічно однорідного обладнання.
