• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

За станом охорони праці

Державний нагляд та громадський контроль

З метою забезпечення виконання вимог законів і нормативно-правових актів із охорони праці та виявлення порушень, згідно Закону України "Про охорону праці", створена система державного нагляду за станом охорони праці.

Державний нагляд - це діяльність відповідних уповноважених органів і посадових осіб (державних інспекторів, державних санітарних лікарів та ін.), що спрямована на забезпечення виконання органами виконавчої влади, суб’єктами господарювання та працівниками вимог законів та інших нормативно-правових актів із охорони праці.

Державний нагляд з охорони праці здійснюють:

- центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України);

- спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки (Державна інспекція ядерного регулювання України);

- спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці (Державна санітарно-епідеміологічна служба України);

- спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки (Державний департамент пожежної безпеки(Держпожбезпеки) - урядовий орган державного нагляду у сфері пожежної безпеки, що діє у складі МНС).

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, суб’єктів підприємництва, об’єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій й органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні і непідконтрольні.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами.

Свою роботу по нагляду за охороною праці спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці проводить через територіальні (обласні) управління, галузеві державні інспекції охорони праці, експертно-технічні центри.

Інспектори державного надзору мають право:

- безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об’єкти), виробництва, фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції;

- одержувати від роботодавця й посадових осіб письмові чи усні пояснення, висновки експертних обстежень, аудитів, матеріали та інформацію з відповідних питань, звіти про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень законодавства та вжиті заходи щодо їх усунення;

- видавати в установленому порядку обов’язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об’єктів підвищеної небезпеки;

- забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих;

- притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавства про охорону праці;

- надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати матеріали органам прокуратури для притягнення цих осіб до відповідальності згідно із законом.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об’єднання в особі своїх виборних органів і представників.

Професійні спілки здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. Професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах в цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров’ю працівників.

Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об’єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам управління і нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.

У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль здійснює уповноважена найманими працівниками особа, що діє відповідно до типового положення, затвердженого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики.

Управління охороною праці на регіональному рівні (РСУОП)

Регіональна система управління охороною праці (РСУОП) є підсистемою єдиної державної системи управління охороною праці.

Регіональна система управління охороною праці (РСУОП)– це комплекс органів управління адміністративно-територіальною одиницею, який на підставі чинних нормативно-правових актів здійснює цілеспрямовану, планомірну діяльність щодо виконання встановлених завдань роботи з охорони праці з метою забезпечення здоров’я і працездатності працівників підприємств, установ і організацій на підпорядкованій території.

На регіональному рівні управління охороною праці здійснюють:

- в Автономній Республіці Крим (АРК) – Рада Міністрів АРК;

- в областях – обласні державні адміністрації;

- в містах Києві та Севастополі – Київська та Севастопольська державні адміністрації;

- в районах – районні державні адміністрації;

- у містах – місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Об’єктом РСУОП є діяльність роботодавців, керівників та працівників підприємств, контролюючих і наглядових органів, органів соціального страхування, місцевої державної адміністрації, органів самоврядування щодо забезпечення на підприємствах вимог нормативно-правових актів з охорони праці, виявлення ризиків і запобігання нещасних випадків, аварій і пожеж.

Метою функціонування РСУОП є охорона життя і здоров’я працівників, забезпечення належних здорових і безпечних умов праці на підприємствах, в установах і організаціях області, району, міста незалежно від форм власності та видів виробничої діяльності у відповідності з державною і регіональною політикою з охорони праці.

Завдання управління охороною праці в регіоні:

- забезпечують виконання законів та реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

- формують за участю представників профспілок, Фонду соціального страхування цільові регіональні програми поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також заходи з охорони праці у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів і забезпечують їх виконання;

- забезпечують соціальний захист найманих працівників, зокрема зайнятих на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці; вживають заходи щодо проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці;

- вносять пропозиції щодо створення регіональних аварійно-рятувальних служб для обслуговування відповідних територій та об’єктів комунальної власності;

- здійснюють контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності нормативно-правових актів про охорону праці.

Основними принципами функціонування РСУОП є:

- здійснення державної політики – забезпечення пріоритету життя і здоров’я працівників підприємств області по відношенню до результатів виробничої діяльності, повної відповідальності перших керівників за створення безпечних умов праці, запобігання травматизму, профзахворювань, аварій і пожеж, гарантії прав громадян на охорону праці шляхом об’єднання розрізнених заходів з охорони праці в єдину систему цілеспрямованих дій;

- забезпечення нерозривного зв’язку процесу виробничої діяльності з засобами та заходами щодо поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

- додержання виконавчої дисципліни всіма представниками державної влади, трудової та технологічної дисципліни працівниками підприємств;

- координація діяльності всіх суб’єктів управління з метою виконання поставлених завдань заходів щодо створення безпечних умов праці;

- економічна зацікавленість власника та працюючих у підвищенні безпеки та поліпшенні умов праці.

Функціонування РСУОП забезпечується створенням і взаємодією комплексу підсистем:

- нормативно-правове забезпечення (створення банку даних нормативно-правових актів з охорони праці, придбання та створення необхідної нормативно-методичної літератури та доведення їх до суб’єктів управління, розробка положень про РСУОП);

- організаційно-управлінське забезпечення (визначення обов’язків, прав та відповідальності керівного складу посадових осіб виконавчої влади і виконавчих органів рад адміністративно-територіальних структур, створення ради з безпечної життєдіяльності населення, служб і асоціацій спеціалістів з охорони праці та ін.);

- фінансово-економічне забезпечення (створення фонду охорони праці на підприємстві, Фонду соціального страхування, фінансування заходів з охорони праці за рахунок державного і місцевого бюджетів );

- матеріально-технічне забезпечення (придбання і створення засобів колективного і індивідуального захисту, створення підприємством безпечної продукції, підтримання безпечного стану виробничого обладнання, будівель, споруд, технологічних процесів згідно галузевих і міжгалузевих норм і стандартів з охорони праці);

- інформаційне забезпечення (збирання, оброблення і зберігання інформації, що використовується для прийняття і реалізації управлінських рішень, проведення систематичної звітності, створення регіональної інформаційної системи соціального моніторингу, залучення засобів масової інформації);

- кадрове забезпечення (підбір, підготовлення, підвищення кваліфікації керівників, виконавчої влади, власників підприємств і спеціалістів служб охорони праці, створення навчально-методичних центрів з охорони праці, вивчення охорони праці, як дисципліни, студентами вузів та інших навчальних закладів);

- наукове забезпечення (залучення наукових і учбових закладів області до проведення досліджень у галузі охорони праці, створення безпечної техніки і технології, видання підручників, посібників і методичних матеріалів з охорони праці).

Повноваження органів управління охороною праці в регіоні

Державна адміністрація у межах відповідних територій (Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та районні держадміністрації, держадміністрації міст Києва та Севастополя):

- забезпечують виконання законів та реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

- формують за участю представників профспілок та Фонду соціального страхування від нещасних випадків і забезпечують виконання цільових регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також заходів з охорони праці у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів;

- забезпечують соціальний захист найманих працівників, зокрема зайнятих на роботах з шкідливими та небезпечними умовами праці, вживають заходів до проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці;

- вносять пропозиції щодо створення регіональних (комунальних) аварійно-рятувальних служб для обслуговування відповідних територій та об'єктів комунальної власності;

- здійснюють контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності нормативно-правових актів про охорону праці.

Органи місцевого самоврядування (у межах своєї компетенції):

- затверджують цільові регіональні програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також заходи з охорони праці у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів;

- приймають рішення щодо створення комунальних аварійно-рятувальних служб для обслуговування відповідних територій та об’єктів комунальної власності.

Управління охороною праці на галузевому рівні (СУОПГ)

СУОПГ є складовою частиною системи управління галуззю.

Система управління охороною праці в галузі (СУОПГ) – це сукупність органів управління галуззю, які на підставі чинних нормативно-правових актів здійснюють цілеспрямовану планомірну діяльність з виконання завдань охорони праці в галузі, скерованих на усунення неприпустимих ризиків.

Загальне керівництво СУОПГ здійснює міністр, а в структурних підрозділах – керівники структурних підрозділів і функціональних служб.

Об’єктом СУОПГ є діяльність керівництва галуззю, структурних підрозділів і функціональних служб щодо здійснення правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів з виконання законодавства і нормативних вимог з охорони праці в галузі.

Метою СУОПГ є здійснення державної галузевої політики, тобто додержання пріоритету життя і здоров’я працівників в галузі і повної відповідальності керівництва міністерства і структурних підрозділів за створення безпечних умов праці, усунення неприпустимих ризиків.

Основними завданнями управління охороною праці в галузі є:

- підвищення кваліфікації і перевірка знань з охорони праці посадових осіб керівного складу об’єднань, облуправлінь та організацій галузі;

- забезпечення об’єднань, облуправлінь і організацій правилами, нормами, стандартами та іншими нормативними актами;

- пропаганда охорони праці, видання галузевої нормативної і навчальної літератури з охорони праці;

- створення і функціонування санітарної мобільної лабораторії для атестації робочих місць у галузі;

- проведення експертизи проектів з вирішення питань з охорони праці, одержання дозволу починати роботи та ліцензії на випуск продукції;

- підготовка статистичних звітів та інформації з питань охорони праці;

- проведення аудиту, моніторингу, обліку та аналізу нещасних випадків, аварій, пожеж, а також шкоди від цих подій в галузі;

- формування і використання коштів фонду охорони праці в галузі;

- проектування підприємств та виготовлення нового обладнання, машин і механізмів відповідно до вимог чинних нормативних актів з охорони праці й одержання сертифікатів безпеки на них.

Повноваження Міністерств та інших центральних органів виконавчої влади:

- проводять єдину науково-технічну політику в галузі охорони праці;

- розробляють і реалізують галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за участю профспілок;

- здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі з охорони праці;

- укладають з відповідними галузевими профспілками угоди з питань поліпшення умов і безпеки праці;

- беруть участь в опрацюванні та перегляді нормативно-правових актів з охорони праці;

- організовують навчання і перевірку знань із питань охорони праці;

- створюють у разі потреби аварійно-рятувальні служби, здійснюють керівництво їх діяльністю, забезпечують виконання інших вимог законодавства, що регулює відносини у сфері рятувальної справи;

- здійснюють відомчий контроль за станом охорони праці на підприємствах галузі.

Управління охороною праці на рівні підприємства (СУОПП)

Для вирішення проблем в сфері охорони праці необхідне створення ефективної системи управління охороною праці не тільки на державному, регіональному та галузевому рівнях, а ще на рівні підприємств та організацій незалежно від форм власності і розмірів підприємства.

Системауправління охороною праці на підприємстві (СУОПП) – це сукупність взаємопов’язаних органів управління підприємством (підрозділом), які на підставі комплексу нормативно-правової документації ведуть цілеспрямовану, планомірну діяльність з метою виконання поставлених завдань з охорони праці на підприємстві.

СУОПП є цільовою підсистемою загальної системи управління підприємством, яка охоплює усі напрями виробничо-господарської діяльності, трудові колективи структурних підрозділів, матеріальні та фінансові ресурси підприємства.

Об’єктом СУОПП є діяльність роботодавця, керівників структурних підрозділів, функціональних служб і всього колективу підприємства для забезпечення належних здорових і безпечних умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках, цехах і підприємствах у цілому, попередження травматизму, профзахворювань і аварій.

Метою СУОПП є реалізація конституційного права працівників і вимог нормативно-правових актів щодо збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці, створення безпечних умов праці, покращення виробничого побуту, запобігання травматизму, профзахворюванням, аваріям і пожежам.

Основними завданнями управління охороною праці на підприємстві є:

- запобігання виробничим травмам, профзахворюванням, аваріям і пожежам;

- дотримання вимог законодавства і нормативно-правових актів з охорони праці, колективних договорів;

- забезпечення участі працівників підприємства до управління і оцінки ефективності заходів з охорони праці;

- розроблення обов’язків, прав і відповідальності за стан охорони праці між всіма керівниками і працівниками підприємства;

- розподілення необхідних фінансових, матеріальних, людських та інших ресурсів при забезпеченні функціонування СУОПП;

- забезпечення працівникам соціальних гарантій в галузі охорони праці у колективному договорі;

- постійне підвищення ефективності функціонування СУОПП.

Розподіл праці на підприємстві здійснюється за двома напрямками [8]:

1) поетапно, починаючи з надходженням ресурсів з навколишнього середовища та закінчуючи передачею споживачу готового товарного продукту;

2) розподіл робіт за рівнями ієрархії на підприємстві в цілому та його підрозділах.

У системі управління охороною праці на підприємстві можна визначити три ієрархічні рівні управління:

1) верхній (контрольно-керуючий) – рівень управління, що реалізує управлінські рішення за допомогою загальних функцій;

2) середній – рівень інженерного та організаційного забезпечення, який спрямований на виконання управлінських рішень;

3) нижній – рівень виконання, який спрямований на створення безпечних і нешкідливих умов праці безпосередньо на робочих місцях завдяки реалізації організаційних та технічних заходів.

Згідно ст. 13 Закону України „Про охорону праці” власник повинен:

1) створити відповідні служби і призначити посадових осіб (головного інженера, керівників підрозділів, майстрів, бригадирів), затвердити інструкції про їх посадові обов’язки;

2) розробити за участю сторін колективного договору і реалізувати комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення рівня охорони праці;

3) забезпечувати виконання профілактичних заходів;

4) впроваджувати прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації і автоматизації виробництва, вимоги ергономіки;

5) забезпечувати належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання і устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

6) забезпечити усунення причин нещасних випадків, профзахворювань та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

7) організувати проведення аудита охорони праці, лабораторних досліджень умов праці і атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством;

8) розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють в межах підприємства, та встановлювати правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, на робочих місцях; забезпечити безоплатно працівників нормативними актами з охорони праці;

9) здійснювати постійний контроль за додержанням працівником вимог з охорони праці;

10) організовувати пропаганду безпечних методів праці;

11) вживати термінові заходи для допомоги потерпілим від нещасних випадків і надзвичайних ситуацій.

З метою створення безпечних умов праці на підприємстві власник зобов’язаний забезпечити функціонування системи управління охороною праці послідовним здійсненням управлінського циклу: прогнозування і планування – організація і координація – мотивація – контроль.

Читайте також:

1. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
2. Автоматизація помпових станцій підкачування і перекачування. Охорона праці під час експлуатації систем автоматизації.
3. Адаптація працівників.
4. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
5. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров'я. Адміністративна відповідальність медичних працівників.
6. Акти з охорони праці в організації.
7. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
8. Актуальні питання управління земельними ресурсами та їх охорони
9. Алкоголізм і безпека праці.
10. Альтернативні шляхи охорони атмосфери
11. Альтернативні шляхи охорони атмосфери
12. Альтернативні шляхи охорони атмосфери

Переглядів: 1126