Фінансовий контроль у бюджетному процесі

Відповідно до статті 26 Бюджетного кодексу (Аудит та фінансовий контроль) в Україні здійснюється такий фінансовий контроль:

1. Внутрішній фінансовий контроль, який здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу, повинен забезпечувати:

1) постійну оцінку достатності та відповідності діяльності бюджетної установи вимогам внутрішнього фінансового контролю;

2) оцінку діяльності на відповідність результатів встановленим завданням та планам;

3) інформування безпосередньо керівника бюджетної установи про результати кожної перевірки (оцінки, розслідування, вивчення чи ревізії), проведеної підрозділом внутрішнього фінансового контролю.

2. Керівник бюджетної установи відповідає за організацію ефективної системи внутрішнього контролю за фінансовою та господарською діяльністю цієї установи з урахуванням:

1) положень цього Кодексу та інших нормативно-правових актів;

2) вимог цілеспрямованого, ефективного і економного управління функціями кожного структурного підрозділу, правильного розмежування функціональних обов'язків;

3) правил бухгалтерського обліку та контролю щодо активів, пасивів, доходів та видатків бюджетної установи;

4) забезпечення відповідності діяльності бюджетної установи вимогам внутрішнього фінансового контролю.

3. Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за організацію і стан внутрішнього фінансового контролю та аудиту як у своїх закладах, так і в підвідомчих бюджетних установах.

4. Зовнішній контроль та аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ здійснюються Рахунковою палатою – в частині контролю за використанням коштів Державного бюджету України, Головним контрольно-ревізійним управлінням України - відповідно до його повноважень, визначених законом.

Внутрішній фінансовий контроль є специфічною формою управління бюджетною установою і засобом забезпечення законності в діяльності цієї установи, бо будь-яка діяльність вимагає витрачання бюджетних коштів. Цей контроль повинен забезпечувати постійну оцінку достатності та відповідності діяльності бюджетної установи вимогам внутрішнього фінансового контролю і відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 996-ХІУ (зі змінами та доповненнями, внесеними Законами № 1707—III від 11 травня 2000 р., № 1807-ІП від 8 червня 2000 р., № 1829-ПІ від 22 червня 2000 р.).

Щоденний внутрішній контроль проводить головний бухгалтер, бухгалтерія, централізована бухгалтерія або аудиторська фірма. Форми організації бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, який здійснює бухгалтерія, залежать від штатного розкладу бюджетної установи. Головний бухгалтер разом із керівником бюджетної установи підписує всі документи, які потрібні для приймання і видачі товарно-матеріальних цінностей, коштів, а також розрахункових, фінансових зобов'язань і господарських угод. Головний бухгалтер не приймає до оформлення та виконання документів за операціями, що суперечать законодавству або порушують бюджетну чи договірну дисципліну. Якщо головний бухгалтер одержує незаконне розпорядження, він зобов'язаний письмово звернути на це увагу керівника. Після одержання підтвердження головний бухгалтер виконує його.

Аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації відносно фінансової діяльності з метою визначення достовірності звітності бюджетної установи, обліку, повноти, відповідності чинному законодавству, встановленим нормативам. Правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні визначені Законом України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 р. № 3125-ХІІ (з наступними змінами). Стаття 10 цього Закону визначає юридичних осіб, для яких проведення аудиту обов'язкове.

Бюджетний кодекс встановлює завдання для внутрішнього фінансового контролю і вимагає обов'язкового інформування безпосереднього керівника бюджетної установи про результати кожної перевірки у вигляді оцінки достатності та відповідності фінансової діяльності бюджетної установи вимогам внутрішнього контролю, наслідків розслідування, вивчення або ревізії, але не державними контрольними органами, а підрозділом внутрішнього фінансового контролю.

Керівник бюджетної установи відповідає за всю її діяльність, у тому числі й за ефективну діяльність підрозділу внутрішнього фінансового контролю. Перш за все, керівник бюджетної установи повинен перевіряти дотримання фінансовою службою чинного законодавства, з'ясувати цілеспрямованість, ефективність і ощадливість управління функціями кожного підрозділу цієї установи і розмежування функціональних обов'язків, від чого завжди залежить якість роботи установи. А з'ясувати все це може фінансовий підрозділ, перевіряючи фінансову діяльність установи стосовно використання бюджетних коштів, одержаних на виконання державних програм, придбання, витрачання і зберігання матеріальних цінностей тощо.

На розпорядників бюджетних коштів Кодекс покладає обов'язок відповідати за організацію і стан внутрішнього контролю та аудиту як у своїх закладах, так і в підвідомчих бюджетних установах, тобто за проведення відомчого контролю відповідає керівник міністерства (відомства), який згідно з чинним законодавством є розпорядником бюджетних коштів.

Для проведення перевірок і ревізій утворюються спеціальні контрольно-ревізійні управління, відділи, групи, які безпосередньо підпорядковані міністру (керівнику відомства).

Завдання та функції відомчого контролю визначаються «Порядком здійснення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю» затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2002 р. № 685.

Контрольно-ревізійні підрозділи перевіряють:

- обґрунтованість бюджетних запитів, дотримання фінансово-бюджетної, кошторисної дисципліни, збереження і цільове використання бюджетних коштів та коштів державних цільових фондів;

- збереження та використання державного майна;

- ефективність використання матеріальних і фінансових ресурсів своєчасність документального оформлення господарських операцій, повноту виявлення та мобілізації внутрішньогосподарських резервів, причини непродуктивних витрат і втрат;

- економічний стан підприємств, установ та організацій, результати виконання виробничих та фінансових планів;

- правильність ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, своєчасність і повноту відображення в обліку фінансових, кредитних та розрахункових операцій, а також законність їх здійснення, виконання зобов'язань перед бюджетом і кредиторами;

- додержання порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів;

- стан виконання заходів, спрямованих на усунення недоліків, виявлених попередньою ревізією (перевіркою);

- додержання встановленого порядку закупівлі товарів (робіт, послуг) за державні кошти;

- виконання інших завдань з питань, визначених наказами керівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади відповідно до їх специфіки, в межах компетенції контрольно-ревізійного підрозділу.

Згаданий документ визначає права і обов'язки посадових осіб контрольно-ревізійних підрозділів. Наслідки перевірок розглядає керівник органу виконавчої влади, який застосовує заходи для усунення недоліків, виявлених при проведенні перевірок.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Стаття 24. Резервний фонд бюджету	\|	Економічна природа та класифікація доходів бюджетів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.