СТРУКТУРА УРОКУ

КОНСПЕКТ УРОКУ

Боровець Д.П.

Гуцал А.Ф.

_____________(підпис)

Вчитель історії

______________(підпис)

________________(дата)

З історії України, розроблений студенткою 5 курсу історичного факультету Крентовською Сніжаною Сергіївною для проведення уроку у 10 класі ЗОШ № 2.

Тема уроку: Здобутки майстрів літератури та мистецтва.

Мета уроку: визначити основні здобутки майстрів української літератури, мистецтва та архітектури; охарактеризувати розвиток театрального й музичного мистецтва; пояснити, які зміни відбулись в побуті та звичаях тогочасних українців; формувати вміння учнів аналізувати та узагальнювати історичний матеріал; виховувати в них повагу до досягнень культури України як складової світової культури.

Обладнання: підручник, атлас, ілюстративний та дидактичний матеріал.

Методи і прийоми роботи: повторювальна бесіда, повідомлення, пояснення, запис на дошці, порівняння.

Тип уроку: комбінований.

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

ІІІ. Актуалізація опорних знань

ІV. Вивчення нового матеріалу

1. Література, образотворче мистецтво та архітектура.

2. Театр та музика.

3. Побут та звичаї українців.

V. Закріплення знань

VІ. Підсумки уроку

VІІ. Домашнє завдання

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

Фронтальне опитування.

1) Які основні риси розвитку освіти на Наддніпрянській та Західній Україні?

2) Назвіть основних представників наукової сфери, які працювали на початку ХХ ст.?

Учні зачитують свої повідомлення про видатних представників науки і техніки України.

ІІІ. Актуалізація опорних знань

1) Якими були характерні риси розвитку літератури та мистецтва в Україні у ХІХ ст.?

ІV. Вивчення нового матеріалу

1. Література, образотворче мистецтво та архітектура.

Початок ХХ ст. в українській літературі пов'язаний із пошуком нових шляхів розвитку. Поряд із реалістичним підходом до зображення дійсності поширюються модерністські течії. Популярним стає жанр новели (короткого оповідання). Першим до модернізму в тогочасній українській літературі звернувся поет М. Вороний, який у 1901 р. в статті в «Літературно-науковому віснику» закликав повернутися до «справжньої запашної поезії», тематично й жанрово розширити літературні межі. Цю ідею підтримала група галицьких письменників «Молода муза» (поети та письменники Б. Лепкий, П. Карманський, М. Яків, композитор С. Людкевич та ін.), які в маніфесті 1907 р. висловили критичні зауваження щодо реалізму й закликали орієнтуватися на тогочасні західноєвропейські тенденції розвитку літератури та мистецтва. У 1909 р. в Києві П. Бочацьким і М. Шаповалом було засновано перший журнал українського модерну «Українська хата», що виходив до 1914 р.

Спробою своєрідного поєднання реалізму та модернізму стала «нова школа» української прози (М. Коцюбинський, В. Стефаник, О. Кобилянська). Її прибічники органічно поєднували традиційний для української літератури опис народного життя і розповідь від першої особи з новими здобутками європейського модернізму ─ символізмом та психоаналізом.

Прикладом реалістичного підходу до зображення подій українського суспільства стала творчість В. Винниченка. Напередодні та в період революції 1905-1907 рр. з’явилися його твори «Краса та сила», «Голота», «Талісман», «Зіна». У них він створює образи жителів провінційних містечок, робітників, революціонерів, що потрапляють у складні психологічні ситуації. Він також змальовує повсякденне життя українців, жахи солдатчини та царських в’язниць.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Робота з портретом В. Винниченка

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.