МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||||||
Одним із засобів реалізації валютної політики є1. Пряме валютне регулювання реалізується шляхом законодавчих актів і дій виконавчої влади. 2. непряме - із використанням економічних, зокрема валютно-кредитних, методів впливу на поведінку економічних агентів ринку. Регіональне валютне регулювання здійснюється в рамках економічних інтеграційних об'єднань, наприклад у ЄС, у регіональних угрупованнях країн , що розвиваються. Валютна політика визначає підготовку, прийняття і реалізацію рішень з валютних проблем. Регулювання валютних відносин включає декілька рівнів: 1. Мікро рівень (приватні підприємства) 2. Національний рівень (міністерство фінансів, міністерство економіки, центральний банк, органи валютного контролю); 3. Міждержавний рівень ( міжнародні валютні фінансові організації (МВФ); регіональні валютно-фінансові організації (Європейський валютний інститут), з середини 70-х років - регулярні наради на вищому рівні з обмеженим числом учасників. Ці органи розробляють режим безпечного, безкризисного розвитку валютних відносин у масштабах світового господарства.) Основні заходи валютного регулювання: 1) цільове регулювання платежів за кордон; 2) цільове регулювання валютних перекидів за кордон; 3) цільове регулювання прибутків, що одержують і направляють за кордон іноземні інвестори: 4) часткова або повна заборона вільної купівлі-продажу іноземної валюти. Валютні обмеженняявляють собою систему економічних, правових і організаційних що регулюють операції з національною й іноземною валютою, золотом і т.д. Основні причини введення валютних обмежень: 1) недостача валюти; 2) зовнішня заборгованість країни; 3) розлад платіжних балансів, тобто відсутність джерел коштів для покриття платежів. Джерела міжнародної валютної ліквідності: 1. офіційні золоті і валютні резерви країни; 2. рахунки суб'єктів МЕВ в СДР і ЕКЮ; 3. право на одержання термінового кредиту в МВФ. Це означає, що кожний член МВФ має право на одержання (автоматичне) термінового кредиту в іноземній валюті в межах 25% його квоти.
7.4. Основні етапи еволюції світової валютної системи 1. Етап золотомонетного стандарту, термін дії: із початку XIX в. до 1914 р. Основні ознаки золотомонетного стандарту: 1) функціонування золота як світових грошей; 2) фіксація золотого змісту національної валюти; 3) безпосередня конвертованість національних валюту золото; 4) наявність фіксованих валютних курсів. Головна особливість золотомонетного стандартускладається в тому, що золото у вигляді монет оберталося на внутрішньому і зовнішньому ринках.
2 . Етап золотодевізного стандарту Сутність золотодевізного стандарту:поряд із золотом функції світових грошей стали виконувати й окремі валюти головних країн світу. Термін дії: 1922-1976 р. Система золотодевизного стандарту була затверджена на Міжнародній Генуезькій конференції в 1922 р. У розвитку золотодевизного стандарту виділяються три періоди. Перший період золотодевизного стандарту-1922-1933 р. Характеристика цього періоду: • поряд із грошима використовувалося золото; • національна валюта у виді паперових грошей вільно оберталася в золото. У рамках цього періоду виділяють період золотослиткового стандарту - 1922-1929 р. Його особливості: 1)-цей стандарт установлюється тільки для окремих економічно розвитих країн Західної Європи (Великобританії,: Бельгії Франції, Нідерландів); 2) національна валюта дорівнюється до певної кількості золота; 3) обмін валюти здійснюється не на_монети; а на-золоті злитки; 4) обмін валюти на золоті злитки дорівнює великим сумам національних коштів і здійснюється національними банками. Основні принципи Генуезької валютної системи: 1. У якості платіжного засобу більш ЗО держав світу стали використовувати золото і девізи - іноземну валюту. 2. Ні за одною валютою не закріплювалося положення резервної валюти. 3. Збережено золоті паритети валют 4. Встановлювався режим вільно коливних валютних курсів. Другий період золотодевизного стандарту- 1933-1944 р. Основна особливість- перехід до використання паперових грошей у рамках світового господарства. Характеристика цього періоду: 1) усі країни усередині своїх територій стали використовувати паперові гроші; 2) ліквідоване обертання золота у вигляді монет усередині країни; 3) скасована оборотність паперових грошей у золото усередині країни; Третій період золотодевизного стандарту- 1944-1975 р. Організаційно був оформлений на Міжнародній фінансовій конференції в м. Бреттон-Вуд (США, 1944 р.), звідси назва періоду - "Бреттон-вудська валютна система". Основні принципи Бреттон-вудської валютної системи: 1. Введено новий золотодевизний стандарт, заснований на золоті і двох резервних валютах (долар США і фунт стерлінгів). 2. Бреттон-вудська валютна система припускала чотири форми використання золота: а) збережені золоті паритети країн і введена їхня фіксація в СВС; б) золото продовжувало використовуватися як міжнародний платіжний і резервний засіб; в) долар США дорівнювався до золота; г) долар США розмінювався на золото іноземним центральним банком і урядовими установами (казначейство США). 3. Передбачалася взаємна конвертованість валют. 4. Конвертованість валют стала здійснюватися на основі їхнього відношення до долара США. 5. Вперше у світі були створені міжнародні валютно-фінансові організації: МВФ, МБРР. 1) заборонено обмінювати, купувати і продавати золото приватним особам; 2) офіційна купівля продаж золота здійснювалася за схемою: золото -> долар -> національна валюта; 3) коливання курсу національних валют стосовно долара США встановлювалося в межах ± 1-2 %. У 1971 р. була скасована конвертація долара США на золото, установилися режими фіксованих валютних курсів; була встановлена офіційна ціна золота. У 1976 р. у м. Кінгстоні (Ямайка) відбулася Міжнародна конференція, що визначила нові принципи регулювання МВС, і на її основі було введено Ямайську валютну систему. З. Етап бумажно-валютного стандарту. Ямайська валютна система (початок 1976 р. - по теперішній час). Основні принципи: 1. Замість золотодевизного стандарту введений стандарт СДР. 2. Замість принципу обміну валюти на золото, за схемою золото -> долар -> національна валюта введена принцип оборотності валюти за схемою: СДР -> національна валюта. 3. Завершено демонетизацію золота. Це означає: • утрату золотом грошових функцій; • перетворення золота в звичайний товар, що вільно продається і купується, а його ціна визначається попитом і пропозицією; •скасування фіксації золотих паритетів; •золото перестало служити мірою вартості товару. 4. Країни члени ЯВС вільні вибирати режими валютних курсів. 5. Міждержавне валютне регулювання почав здійснювати СВФ. 1) СДР є основною світовою валютною системою номінальне, а не реально: •СДР використовується тільки як рахункова одиниця; •СДР утратила зв'язок із золотом; •до курсу СДР прив'язані тільки вісім валют країн світового співтовариства, тоді як до долара США – валюти приблизно 40 країн світу; 2) золото об'єктивно впливає на курси валют і є основним резервним активом; 3) у даний час у світовій валютній системі СДР витиснені доларом США. Він є головною резервною валютою. У цьому зв'язку етап паперово-валютного стандарту ще має назва "паперово-доларовий стандарт". Найважливішою особливістюЯмайської валютної системи є те, що в її складі стали діяти регіональні валютні системи, у тому мислі з 1979 р. - Європейська валютна система (ЕВС). Європейська валютна система - це міжнародна валютна система країн ЄС, створена для стабілізації валютних курсів, координування валютної політики цих держав. Відмінні риси БВС: 1) оскільки ЕВС базується на ЕКЮ - європейській валютній одиниці, її називають також валютною системою стандарту ЕКЮ; 2) на відміну від Ямайської валютної системи в ЕВС золото використовується в якості реального резервного активу; 3) країни ЕВС створили спільний золотий фонд. Він складає 20% від їх офіційних золотих ресурсів (2660 т); знаходиться в Європейському фонді валютного співробітництва; 4) основний режим валютних курсів плаваючий, але в межах визначеного валютного коридору. Країни ЄС установлюють такі валютні коридори, що одержали назву "валютна змія": 5) регулювання ЕВС здійснюється на міждержавному рівні шляхом укладання відповідних угод між національними банками країн ЄС.
7.5 Валютний ринок – це сукупність економічних відносин, що виникають між суб'єктами валютних операцій при здійсненні операцій купівлі-продажу іноземної валюти й цінних паперів, деномінованих в іноземній валюті, а також операцій по інвестуванню капіталу в іноземній валюті. Передумови створення валютних ринків: - розвиток МЕВ - розвиток світової валютної системи, - поширення кредитних коштів міжнародних розрахунків - розвиток банківських систем і кореспондентських зв'язків між банками різних країн -удосконалення коштів зв'язку й розвиток інформтехнологій. Види операцій на валютних ринках: - валютні операції - валютно-кредитні й розрахункове обслуговування купівлі/продажу товарів і послуг - закордонне інвестування - операції зі ЦБ - допомога країнам, що розвиваються - внески в МО Функції валютних ринків: - забезпечення здійснення міжнародних розрахунків - страхування валютних ризиків - забезпечення кредитування в іноземній валюті - диверсифікованість валютних резервів банків, підприємств, - одержання спекулятивного прибутку - вплив на держрегулювання національної економіки - узгодження валютної політики на рівні світового господарства. На валютному ринку відбувається узгодження інтересів продавців і покупців валюти, тобто учасників ринку. Учасники валютних ринків:- центральні банки, комерційні банки, валютні біржі, брокерські фірми, зовнішньоторговельні й виробничі компанії, міжнародні валютно-кредитні й фінансові організації, фізичні особи, асоціації, наприклад Міжнародна асоціація учасників валютного ринку. За характером валютного ризику учасників валютного ринку ділять на: підприємців, інвесторів, спекулянтів, хеджерів, гравців. З інституціональної точки зору валютний ринок являє собою безліч комерційних банків і ін. фінансових установ, зв'язаних один з одним мережею комунікаційних коштів зв'язку, за допомогою яких здійснюється торгівля валютами. Класифікація валютних курсів на міжнародному валютному ринку: 1. Залежно від сторін угоди розрізняють: - курс покупця - курс продавця. Курс продавця більше високий. Різниця між цими курсами називається маржею (прибуток). 2. По видах платіжних документів розрізняють - курс електронного перекладу, - курс чеків, - курс банкнот. 3. Крос-курс - це котирування 2-х іноземних валют, жодна з яких не є національною валютою учасника угоди. Цей курс виходить розрахунковим шляхом. Наприклад, курс долара до йени через рубль. 4. Номінальний обмінний курс - це відносна ціна валют 2-х країн. Реальний обмінний курс - це відносна ціна товарів, зроблених в 2-х країнах. Він повідомляє, у якім співвідношенні можна обмінювати товари однієї країни на товари іншої. 5. Залежно від виду валютних операцій розрізняють: А) курс спот - це базовий курс валютного ринку, по ньому відбувається врегулювання поточних торговельних і неторгових операцій. Б) форвардний курс - курс термінових угод, при яких поставка валюти здійснюється через певний період часу на фіксовану дату. Читайте також:
|
||||||||||||
|