Встановлення групової належності і діагностики, їх значення.

Форми криміналістичної ідентифікації.

Ідентифікація може проводитися в двох формах: в процесуальній і непроцесуальній.

Процесуальні - це ті форми, які прямо передбачені кримінально - процесуальним кодексом України. Вони можуть проводитися при:

· проведенні ідентифікаційних експертиз.

· пред’явленні для впізнання.

· огляду і освідування.

· виїмки і обшуку.

Результати ідентифікації, відображені в висновку експерта і в протоколі пред’явлення для впізнання, набувають значення доказу.

До непроцесуальних форм -відносяться ідентифікація, яка здійснюється в оперативних цілях. До них можна віднести:

* проведення експертного дослідження (довідка експерта);

* проведення слідчим самостійного або сумісно з спеціалістом попереднього доекспертного дослідження речових доказів (визначення росту людини по сліду взуття і т. ін.);

* перевірка (встановлення) особистості по документах;

* використання криміналістичних і оперативних обліків і т. ін.;

Ознаки об’єктів, які можуть бути використані для їх ототожнення називаються ідентифікаційними. Вони діляться на загальні і приватні.

Загальні ознаки притаманні не тільки даному об’єкту, але і всім об’єктам тої чи іншої конкретної групи (виду, роду). Наприклад, всім сокирам притаманні конкретний розмір і форма леза, будь-якому почерку - відпрацьованість, розмір, нахил, зв’язаність і таке інше. Ототожнення по ним не може бути здійснене, вони служать для звуження кола розшукуваних об’єктів.

Приватні ознаки - це такі, які притаманні об’єктам одної групи і характеризують деталі кожного об’єкта. Наприклад, приватні ознаки леза сокири можуть бути зазубринки, вм’ятини; приватними ознаками підошви взуття - тріщини, подряпини, заплатки і т. ін. Вони являються основою для ідентифікації. Інколи приватні ознаки можуть бути присущі і деяким іншим об’єктам подібного виду. Тому при ідентифікаційному дослідженні використовується сукупність як загальних так і приватних ознак. Кожна ознака характеризується величиною, формою, кольором, положенням, особливостями.

Встановлення групової належності - це часткова криміналістична теорія, практична реалізація якої в слідчій практиці дозволяє встановлювати схожість об’єктів і на цій основі відносити їх до класу, виду, роду чи групи. Встановлення родової (групової) належності як самостійний процес дослідження поряд з ідентифікацією. Суть цього процесу зводиться до того, що досліджуваний об’єкт слід відносити до певного класу за його встановленим родом чи видом.

Звідси, встановлення групової належності іноді називають класифікаційним дослідженням: матеріальний предмет, який має сталу зовнішню форму, наприклад, ніж, відносять до класу холодної зброї, коли визначають його вид (ніж туристичний, побутовий або мисливський).

Аналогічний процес встановлення групової належності невідомих речовин, які не мають стійкої зовнішньої форми: сипучих, рідких та газоподібних, коли властивості невідомої речовини порівнюються з властивостями речовини відомого виду, роду, класу або групи. На основі схожості порівнювальних властивостей речовин, які не мають сталої зовнішньої форми, - сипучих, рідких та газоподібних, коли властивості невідомої речовини порівнюються з властивостями речовини відомого виду, роду, класу або групи. . На основі схожості порівнювальних властивостей речовин, які не мають сталої зовнішньої форми робиться висновок про віднесення їх до конкретної класифікаційної групи. Наприклад, знайдений у злочинця невідомий порошок є гексохлораном і відноситься до класу отруйних речовин.

Таким чином, в основі процедури встановлення групової належності лежить той чи інший метод порівняння ознак та властивостей об’єкта з матеріальними відображеннями їх на іншому об’єкті - копії відображень, при цьому процес дослідження закінчується встановленням не тотожності, а групової належності. А внаслідок цього за аналогією з відомими поняттями ідентифікація та класифікація, суттю яких є порівняння, процес встановлення групової належності доцільно називати групофікацією.

Об’єкти групофікації.

Групофікація - це часткова криміналістична теорія, практична реалізація якої зводиться до встановлення загального (схожого) в двох порівнювальних об’єктах. Останні можуть бути:

а) індивідуально визначені предмети, які мають сталу зовнішню форму, котра дозволяє ототожнювати ціле;

б) предмети - речовини ( сипучі, рідкі, газоподібні) наділені лише властивостями, внутрішніми якостями, достатніми для віднесення речовин до однієї групи, виду, роду, класу;

в)процеси групофікації як перші, так і другі виступають носіями ознак та властивостей в цілому і називаються відображуючими об’єктами.

Відображуючий об’єкт у процесі групофікації - це те, що було розділено, розчленовано (зруйновано) на частини внаслідок події злочину і в даний час не існує, а лише уявляється як суб’єктивний образ цілого, яке існувало раніше.

Криміналістична ідентифікація та групофікація мають єдину мету дослідження та тотожності або групової належності. Якщо частини розчленованого цілого зберегли конформність границь (країв) на розчленованих об’єктах, то дослідження, як правило, закінчується висновком про тотожність розчленованого цілого. Наприклад, кусок фарного скла, який був знайдений на місті події, і куски скла, що залишились у фарі автомашини громадянина К., до розчленування складали одне ціле. Якщо порівнювані розчленовані об’єкти не зберегли конформності границь (лінії розчленування), то встановлюють схожість властивостей, достатніх лише для класифікаційного висновку - кусок фарного скла, знайденого на місті події і кусок фарного скла, що знаходились у фарі автомашини громадянина К. за фізико-хімічними властивостями однорідні.

При групофікації речовин порівнянню підлягають конкретні маси та об’єкти речовин, котрі не мають зовнішніх стійких ознак форми. Встановлені схожі властивості дозволяють сформувати сукупність, достатню лише для висновку про належність речовин до одного класу, роду, виду або будь-якої малої групи.

Але це завжди будуть дві порції речовини, які раніше (ймовірно) складали одне ціле. Перехід від ймовірного висновку до вірогідного слідчій здійснює в процесі доказування у кримінальній справі. І в результаті відображуючи об’єкти групофікації завжди є частками відображуваного, яке існувало в минулому, до моменту розділення його у зв’язку із подією. Ось чому, відображуваний об’єкт у криміналістиці називають загальним джерелом походження.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Об’єкти і суб’єкти криміналістичної ідентифікації.	\|	Групофікація як стадія ідентифікації .

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.