• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

План лекції

Завдання 5.

Завдання 4.

Завдання 3.

Завдання 2.

Завдання 1.

Приклад 3.

Кількість безробітних – 245 тис. осіб; кількість економічно активного населення – 743,8 тис. осіб. Визначити рівень безробіття.

Рівень безробіття за визначенням МОП—

Рб=245/743,8=39%

Таким чином, рівень безробіття складає 39%.

ІІІ. Завдання для самостійного розв’язання

На ocнoвi вихідних даних, які приведені в таблиці 1, проведіть необхідні розрахунки i проаналізуйте отримані результати.

Кожен студент, для розв’язку завдання, повинен помножити дані завдання на коефіцієнт, який дорівнює 1 поділена на свій порядковий номер.

Таблиця 1. Вихідні дані.

1. Розрахувати рівень зайнятості населення.

2. Скласти структуру зайнятості жінок і чоловіків.

Кількість безробітних – 245 тис. осіб; кількість економічно активного населення – 743,8 тис. осіб. Визначити рівень безробіття.

Трудові ресурси країни склали 38 млн. чол. У тому числі, працездатне населення в працездатному віці склало 34,5 млн. чол., а працюючі особи похилого віку і підлітки – 3,5 млн. чол. З них зайняті в економіці країни – 28,4 млн. чол.; учні 3,1 млн. чол.; військовослужбовці - 1,4 млн. чол. Незайняті громадяни в працездатному віці – 5,6 млн. чол. У тому числі вимушено не зайняті (шукаючу роботу) – 3,6 млн. чол.

Визначити: 1) рівень зайнятості в країні; 2) частку учнів у загальній чисельності трудових ресурсів; 3) частку незайнятих працездатних громадян у працездатному віці в загальній чисельності трудових ресурсів, а так само, що шукають роботу.

Методичні вказівки

Рівень зайнятості в країні розраховується як відношення чисельності зайнятого населення до загальної чисельності населення віком 15-70 років.

Населення країни складає 100 млн. чол. Чисельність зайнятих – приблизно 50% від усього населення. У якості безробітних зареєстровано 8% від зайнятих. Чисельність непрацездатних і навчаюшихся з відривом від виробництва – 36 млн. чол. Чисельність непрацюючих за якимись причинами працювати склала 4 млн. чол. Визначити рівень безробіття в країні.

Методичні вказівки

Рівень безробіття в країні розраховується як відношення чисельності безробітного населення до чисельності економічно активного населення.

Визначити кількість безробітних і рівень безробіття за 20_х р. і 20_(х +1) р.

Тема. Тарифне нормування заробітної плати

1. Тарифна система оплати праці, її складові.

2. Диференціація тарифних ставок.

3. Тарифна сітка та тарифні коефіцієнти.

Домашнє завдання:

1. вивчити конспект, (8)с. 98 -101; (11) с. 118 – 140, (12) с. 148 – 162; (15)с. 334 – 376.

2. СРС на тему « Витрати на персонал і заробітна плата».

І. Основні категорій і поняття

Основою організації оплати праці на підприємстві є тарифна система.

Тарифна система – сукупність нормативів за допомогою яких регулюється рівень заробітної плати працівників по галузях і регіонах, а також залежно від видів виробництва, кваліфікаційних ознак, характеру та умов праці різних категорій працівників.

Тарифна система складається з елементів:

- тарифної сітки;

- тарифних ставок;

- надбавок і доплати до тарифних ставок;

- схем посадових окладів;

- тарифно-кваліфікованих довідників.

Тарифна система виступає основою формування та диференціації заробітної плати.

Тарифна сітка – шкала, яка визначає співвідношення в оплаті різних груп працівників залежно від їх кваліфікації.

Вона складається з певної кількості тарифних розрядів і відповідних тарифних коефіцієнтів.

Тарифні розряди відображають ступінь складності і відповідності виконування роботи.

Підприємства можуть використовуватися диференціацією тарифних ставок І-го розряду, за трьома ознаками:

- за формами оплати праці (тарифні ставки для почасовиків і для відрядників);

- за окремими професіями, групами (для верстатників, працівників, що працюють на конвеєрі);

- за умовами праці (тарифні ставки для робіт із нормами умовами з тяжким і шкідливим, з особливо тяжкими і шкідливими).

Тарифна ставка – норма, яка визначає розмір оплати праці за одиницю часу (година, день, місяць).

Схеми посадових окладів використовуються для оплати керівників і спеціалістів, розміри посадових окладів залежать від посад, кваліфікацій, масштабів виробництва.

Штатний розпис– внутрішньо нормативний документ, де вказано перелік посад, що є на цьому підприємстві, чисельність працівників за кожного з них і розміри їх місячних посадових окладів

Тарифний коефіцієнт – показник, який характеризує співвідношення між різними розрядами і показує в скільки разів рівень складності і оплата праці перевищує рівень складності і відповідності та оплату роботи віднесеної до першого розряду тарифної сітки.

Тарифно- кваліфікаційні норми і показникиробіт і професій об’єднані в єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник - збірник нормативних документів, який вміщує кваліфікаційні характеристики робіт і професій, згруповані в розділи за вимогами і видами робіт.

За його допомогою встановлюються розряди робіт, присвоюються кваліфікаційні розряди.

Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників — це систематизований за видами економічної діяльності збірник описів професій, які наведені в Класифікаторі професій.

Класифікатор професій (КП) являє собою складову державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації, розроблений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнарод­ну систему обліку і статистики» від 04.05.1993 р. За основу розроблення КП було взято Міжнародну стандартну класифікацію професій (1998 р.).

У Класифікаторі професій виділяються такі професійні групи працівників:

1. Законодавці, вищі державні службовці, керівники.

2. Професіонали.

3. Фахівці.

4. Технічні службовці.

5. Робітники сфери торгівлі та побутових послуг.

6. Кваліфіковані робітники сільського та лісового господарств, риборозведення та рибальства.

7. Кваліфіковані робітники з інструментом.

8. Оператори та складальники устаткування і машин.

9. Найпростіші професії.

Класифікатор професій та випуски Довідника підготовлені Центром продуктивності — філіалом Науково-дослідного інституту праці та зайнятості населення Міністерства праці та соціальної політики України за участі фахівців Міністерства праці.

Нині застосування тарифної системи не є обов’язковим для всіх суб’єктів господарювання. Воно має рекомендації характер, але використання тарифної сітки залишається бажаним, так як вона найбільш об’єктивно забезпечує реалізацію принципу однакової оплати за однакову роботу.

Змінна частина заробітної плати містить елементи: як доплати і надбавки. Кожний елемент заробітної плати виконує свою функцію.

Доплати і надбавки пов’язані з особливостями умовами праці мають стабільний характер і встановлюється для конкретного працівника.

За характером виплати доплати і надбавки поділяються на:

· компенсаційні(надаються за умови праці, за роботу у нічний час (визначаються підприємством самостійно, але не нижче розмірів встановлених законодавством)),

· стимулюючі(за високу кваліфікацію (визначаються підприємством самостійно і здійснюється ним у межах фінансових можливостей)).

На підприємстві диференціація тарифних ставок І-го розряду може відбуватися за різними ознаками:

ü форми оплати праці;

ü окремі професійні групи;

ü умови праці.

Розрахунок ставки першого розряду відбувається наступним чином:

1. Розраховується мінімальна погодинна тарифна ставка для погодинників, які працюють у нормальних умовах діленням прийнятої мінімальної місячної тарифної ставки для цього підприємства на встановлену середньомісячну тривалість робочого часу.

Наприклад: мінімальна місячна ставка 205 грн., фонд робочого часу при 40-годинному робочому тижні складає 169 годин. Тоді погодинна тарифна ставка погодинника- 1,21 грн.

2. Здійснюється вертикальна диференціація ставок першого розряду згідно з умовами диференціації оплати праці між погодинниками і відрядниками та диференційні ставки за видами робіт.

Наприклад: на підприємстві здійснюється 3 види робіт:

1) роботи найбільш тяжкі і відповідальні;

2) середні за складністю;

3) найменші за складністю

Таким чином тарифні, ставка для третього виду робіт дорівнює для погодинників 1,21 для відрядників на 7% більше і дорівнює 1,30.

Тарифна ставка другого виду робіт на 10% перевищують тарифну ставку по третьому виду, а першого виду на 24% перевищують тарифні ставки третього виду.

Читайте також:

1. Більш детально про інвестиційну взаємодію в наступному Додатку до цієї Лекції.
2. В лекції висвітлюються питання використання мережних структур, їх недоліки та переваги.
3. Валютне регулювання ЗЕД розглянуто окремо в наступній лекції «Валютне регулювання ЗЕД.
4. Вибір остаточного варіанта плану лекції. Робота над формою викладу.
5. ДОДАТОК до Лекції № 12
6. Документальні колекції науково-історичних товариств в Україні 19 – початку 20 ст.
7. Закріплення матеріалу лекції
8. Закріплення матеріалу лекції
9. Закріплення матеріалу лекції
10. ЗАПИТАННЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ лекції № 3.
11. ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ
12. ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ

Переглядів: 646