• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

План лекції

1. Цілі і завдання вивчення використання робочого часу.

2. Основні принципи класифікації затрат робочого часу.

3. Склад витрат робочого часу робітника.

4. Склад робочого часу устаткування.

5. Методи вивчення витрат робочого часу

Домашнє завдання: вивчити конспект, (16)с. 67 – 89; (12) с.31 – 37, с.48 – 50

І. Основні категорій і поняття

Робочий час — встановлена законодавством даної країни тривалість залучення працівника до виконання трудових функцій у технологічному процесі на робочому місці для виробництва конкретної продукції.

Національне законодавство встановлює межі тривалості робочого тижня (або кількості робочих змін і їх тривалості протягом тижня). У більшості розвинутих країн тривалість робочого тижня дорівнює 40 годинам. Тривалість робочого часу вимірюється фактично відпрацьованими годинами протягом робочого дня (зміни), тижня, місяця, року. Для розрахунку норм праці потрібна чітка класифікація затрат часу.

Структура робочого часу виконавця або змінного робочого часу (Тзм) –

це співвідношення часу роботи та часу перерв, або нормованого і

ненормованого робочого часу.

Час роботи(Тр) — це час, протягом якого працівник здійснює трудовий процес на своєму робочому місці протягом зміни. Він складається із часу продуктивної роботи (Тп.р) і часу непродуктивної роботи (Тр.н).

До непродуктивної роботи належить усунення або виправлення браку, що виник з вини самого працівника, виконання роботи для власних потреб.

Час продуктивної роботи характеризується виконанням обов'язків,

що передбачені регламентом (прямих і суміщуваних). Він включає час

підготовчо-завершальної роботи, час оперативної роботи й час на обслуговування робочого місця.

Затрати робочого часу поділяються на нормовані і ненормовані.

Нормовані затрати робочого часу включаються в норму часу, а саме затрати основного і допоміжного часу, часу на обслуговування робочого місця, на відпочинок та особисті потреби, часу регламентованих перерв та підготовчо-

завершального часу.

Сумарна величина цих затрат часу на одиницю продукції є штучно-калькуляційним часом(Тшт-к):

Тшт-к = То + Тд + Торм + Твоп + Тпт + Тпз ;

де То — основний час;

Тд — допоміжний час;

Торм— час обслуговування робочого місця;

Твоп — час на відпочинок та особисті потреби;

Тпт — час регламентованих перерв з організаційно-технічних причин;

Тпз — підготовчо-завершальний час [

Ненормовані затрати робочого часу є безпосередніми втратами та в

норму часу не включаються.

Під час підготовчо-завершальної роботивиконуються певні завдання

на початку та наприкінці зміни,

Оперативна робота— це безпосереднє виконання змінного завдання.

Час, витрачений на неї (Топ), складається з часу виконання основних

прийомів (То) і допоміжних (Тд).

Виконуючи основні прийоми (основний час), працівник здійснює

безпосереднє перетворення предметів праці.

Допоміжний час затрачається працівником на дії, що необхідні для

виконання основної роботи та повторюються при виготовленні кожної

одиниці продукції

Час обслуговування робочого місця(Торм) складається з часу

організаційного обслуговування (Торг) та часу технічного обслуговування

(Ттех).

Час організаційного обслуговуваннявикористовується для огляду

робочого місця та його впорядкування, розкладання інструменту на початку

зміни та прибирання наприкінці її, чищення та змащування обладнання.

Час технічного обслуговуваннявикористовується для догляду за обладнанням у процесі виконання певної конкретної роботи (налагодження обладнання, заміна зношеного інструменту та ін.).

Час перерв в роботівиконавця (Тп) – тривалість часу, протягом якого

працівник не працює. Складається з двох груп затрат часу: регламентованих і

нерегламентованих перерв.

Час регламентованих перерв(Тр.п.) – це час, коли працівник не працює з об’єктивно необхідних причин.

До нього належать перерви на відпочинок і особисті потреби(Твоп) та перерви, зумовлені особливостями техніки і технології(Тпт).

Час нерегламентованих перерв(Тп.н.) –охоплює перерви, які виникають внаслідок недоліків в організації виробництва і праці.

До них належать перерви, які зумовлені порушеннями трудової дисципліни(Тптд) (запізнення на роботу, прогули), перерви, що пов’язані з недоліками в роботі техніки(Тпнт) (наприклад, простої обладнання, поломки) та відпустки з дозволу адміністрації підприємства(Та).

Класифікація робочого часу стосовно виробничого процесу передбачає дещо інші цілі спостереження. У цьому разі вивчають не те, якими видами праці займається робітник та чому він не працює серед зміни, а аналізують на які види робіт витра­чається робочий час при виконанні виробничого завдання. Тому робочий час групується стосовно виробничого процесу і поділяється на час, пов'язаний з виконанням виробничого завдання, та час втрат.

Час, пов'язаний з виконанням виробничого завдання, скла­дається з:

—підготовчо-завершального часу;

—оперативного часу;

—часу на обслуговування робочого місця;

—часу на відпочинок та особисті потреби.

Час втрат стосовно технологічного процесу складається з:

—часу некорисної праці;

—часу втрат, що залежать від робітника;

—часу втрат внаслідок неполадок у виробництві.

Склад робочого часу устаткування.

Методи вивчення витрат робочого часу

Вивчення трудових і виробничих процесів на практиці здійснюють за допомогою спостереження за послідовністю витрат часу. Це один з найважливіших етапів роботи щодо встановлення науково обґрунтованих норм праці, бо чим точніші спостереження, тим якісніші встановлені на їх основі норми.

Визначення фактичних затрат часу на виконання елементів операцій

потрібно для розроблення нормативів часу, для проведення аналізу якості

норм і нормативів.

Найпоширенішими на підприємствах методами дослідження трудових

процесів є: фотографія робочого часу (ФРЧ), хронометраж, фотохронометраж. При цьому фактичні затрати часу вимірюються за допомогою секундомірів, годинників, хронографів.

Відповідно до цілей спостереження, особливостей конкретних робочих місць та організації праці виконавців існують різні класифікації методів вивчення витрат робочого часу.

Методи вивчення робочого часу групують за такими ознаками:

1) за видом і метою спостереження, змістом і деталізацією витрат робочого часу:

— хронометраж;

— фотографування, яке має три різновиди: фотографія робочого часу; фотографія використання устаткування в часі; фотографія виробничого процесу;

— фотохронометраж;

2) за способом спостереження при вивченні витрат робочого часу:

— метод безпосереднього вимірювання тривалості кожного з елементів роботи чи перерви в роботі шляхом: суцільних (безперервних) замірів з фіксацією всіх витрат робочого часу; вибіркових замірів; циклічних замірів;

— метод фіксування кількості випадків повторення тих чи інших видів витрат робочого часу у певному інтервалі часу шляхом: періодичних спостережень через однакові, заздалегідь встановлені інтервали часу; моментних спостережень;

3) за об'єктом спостереження та формою організації праці на робочих місцях:

— індивідуальне спостереження (за одним робітником, однією машиною);

— групове спостереження (за роботою кількох робітників, кількох машин);

— бригадне спостереження (за роботою бригади);

— багатоверстатне, багатоапаратне спостереження (за роботою одного робітника, який обслуговує кілька установок, верстатів, агрегатів, апаратів);

— маршрутне спостереження (за робітником, який переміщується за певним маршрутом; або за кількома робітниками, розміщеними настільки далеко один від одного, що спостерігач змушений обходити їхні робочі місця в процесі спостереження за певним маршрутом);

— пікетне спостереження (проводиться на одному місці за рухомими об'єктами);

4) за способом спостереження та реєстрації результатів фіксація витрат робочого часу може виконуватись:

— у результаті візуального спостереження безпосередньо спостерігачем за показниками найпростіших приладів (годинників, секундомірів);

— за допомогою приладів, що фіксують початок і кінець окремих витрат часу, під наглядом працівника;

— самим робітником (самофотографія);

5) за способом та формою запису результатів спостереження застосовують записи:

— цифровий;

— індексний, графічний, фото- і кінозйомку;

— осцилографічний;

— комбінований (змішаний).

ІІ. Структурно – логічні схеми.

Читайте також:

1. Більш детально про інвестиційну взаємодію в наступному Додатку до цієї Лекції.
2. В лекції висвітлюються питання використання мережних структур, їх недоліки та переваги.
3. Валютне регулювання ЗЕД розглянуто окремо в наступній лекції «Валютне регулювання ЗЕД.
4. Вибір остаточного варіанта плану лекції. Робота над формою викладу.
5. ДОДАТОК до Лекції № 12
6. Документальні колекції науково-історичних товариств в Україні 19 – початку 20 ст.
7. Закріплення матеріалу лекції
8. Закріплення матеріалу лекції
9. Закріплення матеріалу лекції
10. ЗАПИТАННЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ лекції № 3.
11. ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ
12. ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ

Переглядів: 896