Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Потенціал підприємства як відкрита економічна система

Лекція № 2. Оптимізація структури потенціалу підприємства

Терміни контрольних оглядів яєць на овоскопі

Вид птиці	Овоскопування
1-ше	2-ше	3-ше
Кури порід та кросів:
- яєчних	6,5	10,5
- м’ясних	7,0	11,0	18,5
Індики	8,0-8,5	13,0-13,5	24,5-25,0
Качки	7,5-8,0	12,5-13,0	24,5-25,0
Цесарки	8,5-9,0	13,5-14,0	24,5-25,0
Гуси	9,0-9,5	14,5-15,0	27,5-28,0

7. Строки накльовування і виведення молодняку (чисельник – доба; знаменник – години)

Вид птиці	початок накльовування	початок виведення	масове виведення/	кінець виведення
Кури порід та кросів:
- яєчних	19/8	19/18	20/6	21/00
- м’ясних	19/12	20/00	20/12	21/8
Качки	25/00	25/12	26/12	27/12
Індики	25/8	26/12	27/00	27/12
Цесарки	25/00	25/12	26/12	28/00
Гуси	28\12	29/00	29/12	30/12

Порушення режиму інкубації або використання біологічно неповноцінних яєць – причини загибелі ембріонів.

Розрізняють 4 категорії ембріонів, що загинули:

- перша категорія – незапліднені яйця;

- друга категорія (кров’яне кільце) – курячі, що загинули протягом 3-6 доби інкубації, качині, гусячі, індичі, що загинули протягом 3-8 доби інкубації;

- третя категорія (мертві ембріони) – курячі, що загинули на 7-19 добу, качині та індичі – 8-25 добу, гусячі – з 9-28 доби інкубації;

- четверта категорія (задохлики) – ембріони, що загинули у період виведення.

Основний показник результатів інкубації – процент виведення молодняку (визначають як кількість одержаного здорового молодняку у % від яєць, закладених на інкубацію). Для аналізу процесу інкубації слід знати заплідненість і виводимість яєць.

Заплідненість – це кількість запліднених яєць у % від закладених в інкубатор.

Яйця, у яких не видно зародка, що розвивається, називають незаплідненими (проте в цю категорію можуть потратити яйця, у яких ембріони загинули на початку інкубації та їх не видно при просвічуванні). Якщо у батьківських стадах заплідненість яєць становить 96-97% - це свідчить про висококваліфіковану роботу спеціалістів по селекції, годівлі і утриманню племінного стада птиці. На показник впливає статеве співвідношення та якість плідників. На статеву активність плідників та запліднюючу здатність сперми впливають фактори:

- порода;

- вік;

- умови годівлі (особливо вітамінне) та утримання ( у період линьки та в жарку пору року заплідненість знижується).

Виводимість –кількість виведеного здорового молодняку у % від запліднених яєць.

2.1. Потенціал підприємства як відкрита економічна система

2.2. Структура потенціалу підприємства

2.3. Фактори, що впливають на структуру потенціалу підприємства

Потенціал підприємства як економічну систему можна розглядати з різних точок зору, ґрунтуючись на ресурсній концепції (як сукупність ресурсів та зв’язків між ними), функціональній (як сукупність функцій, які забезпечують реалізацію здібностей і можливостей), ресурсно-цільовій (як сукупність ресурсів та здібностей щодо досягнення певних результатів, цілей) та інших концепціях. Залежно від завдань, які ставить перед собою дослідник, кожна з них має право на існування через свою відносність.

Якщо провести аналогію у виділенні елементів потенціалу як відкритої економічної системи з підприємством, то, відповідно до такої концепції, потенціал описується такими системоутворюючими характеристиками: 1) зовнішнім оточенням – входом (постачальники ресурсів), виходом системи (клієнти), зв’язком із зовнішнім середовищем, зворотним зв’язком; 2) внутрішньою структурою – сукупністю взаємозалежних ресурсів і компетенцій, що забезпечують за допомогою реалізації бізнес-процесів переробку входу у вихід і досягнення цілей системи (рис. 1).

Потенціал підприємства характеризується властивостями, типовими для будь-якої економічної системи: цілісністю, взаємозв’язком і взаємодією елементів, складністю, комунікативністю, ієрархічністю, множинністю опису, здатністю до розвитку, альтернативністю форм функціонування та розвитку, пріоритетом інтересів системи глобального рівня, пріоритетом якості, потужністю.

Потенційний Задоволення

Бізнес-процеси + Компетенції + Ресурсні можливості

попит попиту

Задоволення Потенційний

Внутрішній потенціал

попиту попит

Рис. 1. Потенціал підприємства як економічна система

Процес формування потенціалу підприємства є одним з напрямків його економічної стратегії і передбачає створення й організацію системи ресурсів і компетенцій таким чином, щоб результат їхньої взаємодії був фактором успіху в досягненні стратегічних, тактичних і оперативних цілей діяльності підприємства. При цьому використовуються такі основні наукові підходи:

1. Системний підхід є одним з основних у процесі формування потенціалу підприємства. При його застосуванні на основі маркетингових досліджень спочатку формуються параметри виходу – товару або послуги: що робити, з якими показниками якості, з якими витратами, для кого, у які терміни, за якою ціною? Параметри виходу повинні бути конкурентоспроможними.

Потім визначаються параметри входу: які потрібні ресурси й інформація для реалізації внутрішніх бізнес-процесів? Потреба в ресурсах і інформації прогнозується після вивчення вимог до організаційно-технічного потенціалу підприємства (рівня техніки, технології, організації виробництва, праці й управління) та параметрів зовнішнього середовища (політичного, економічного, технологічного, соціально-демографічного, культурного середовища країни й інфраструктури даного регіону).

Зворотний комунікаційний зв’язок між постачальниками (входом), клієнтами (виходом), зовнішнім оточенням і потенціалом підприємства необхідний для адаптації потенціалу як системи до зміни вимог клієнтів до продукції, параметрів ринку, появі організаційно-технічних новинок.

Для забезпечення високої якості кінцевого результату реалізації потенціалу (виходу системи) спочатку необхідно забезпечити високу якість ресурсів і інформації на вході, а потім високу якість реалізації процесу та взаємодії з зовнішнім середовищем. Якщо, наприклад, якість “входу” при формуванні потенціалу підприємства задовільна, то на якому б високому рівні не здійснювалася реалізація внутрішніх бізнес-процесів, якість “виходу” теж буде задовільною. Якщо якість “входу” відмінна, а якість взаємодії елементів потенціалу за допомогою реалізації бізнес-процесів задовільна, то і якість “виходу” буде задовільною, тобто оцінка якості “виходу” дорівнює нижчій оцінці попередніх елементів. При цьому спочатку формулюються вимоги до “виходу” системи, потім – до “входу” і зовнішнього середовища і тільки потім – до реалізації внутрішніх бізнес-процесів.

2. Маркетинговий підхід передбачає орієнтацію формування можливостей підприємства на споживача. Це означає, що формування будь-якого елемента потенціалу повинне ґрунтуватися на аналізі та прогнозуванні ринкових потреб, аналізі та прогнозуванні конкурентоспроможності та конкурентних переваг і т. д. При застосуванні маркетингового підходу пріоритетами вибору критеріїв формування потенціалу підприємства є:

· підвищення якості кінцевого результату реалізації потенціалу (виходу системи) відповідно до потреб споживачів;

· економія ресурсів у споживачів за рахунок підвищення якості всіх елементів потенціалу та, як наслідок, підвищення якості кінцевої продукції або послуги.

3. Функціональний підхід передбачає пошук зовсім нових, оригінальних технічних рішень для задоволення існуючих або потенційних потреб. Потреба в цьому випадку розглядається як сукупність функцій, які потрібно виконати для її задоволення. Після визначення функцій (наприклад, маркетингові, наукові дослідження, постачання, виробництво, фінансування і т. д.) визначається кілька альтернативних варіантів формування потенціалу для їхнього виконання та вибирається той з них, що забезпечує максимальну ефективність сукупних витрат. Застосування даного підходу, на відміну від орієнтації на “вчорашні” світові стандарти, дозволяє найбільш повно задовольняти нові потреби, з одного боку, і забезпечувати стійку конкурентну перевагу, з іншого.

4. Відтворювальний підхід орієнтований на постійне поновлення виробництва продукції з меншої ресурсоємністю та вищою якістю порівняно з аналогічною продукцією на даному ринку для задоволення потреб клієнтів. Це означає, що основним елементом даного підходу є обов’язкове застосування бази порівняння (показників кращої аналогічної продукції на теперішній момент, скоректованих до початку освоєння нової продукції або випереджальних) в процесі планування відтворювального процесу.

5. Інноваційний підхід орієнтований на активізацію інноваційної діяльності, засобами якої повинні бути фактори виробництва й інвестиції.

6. Нормативний підхід полягає у встановленні для найважливіших елементів потенціалу нормативів:

· якості та ресурсоємності продукції, завантаженості технічних об’єктів, параметрів ринку і т. д.;

· ефективності використання ресурсного потенціалу;

· щодо розробки й ухвалення управлінських рішень.

Слід зазначити, що встановлені нормативи повинні відповідати вимогам обґрунтованості, комплексності, ефективності та перспективності застосування.

7. Комплексний підхід передбачає необхідність урахування технічних, екологічних, економічних, організаційних, соціальних, психологічних і інших аспектів діяльності підприємства.

Якщо навіть один з аспектів залишити поза увагою, то проблема не буде цілком вирішена.

8. Інтеграційний підхід у процесі формування потенціал підприємства націлений на дослідження посилення взаємозв’язків, об’єднання та посилення взаємодії між окремими його елементами.

9. Динамічний підхід пов’язаний з необхідністю розгляду потенціалу в діалектичному розвитку, у встановленні причинно-наслідкових зв’язків і співпідпорядкованості на основі проведення ретроспективного аналізу поведінки аналогічних систем на деякому тимчасовому відрізку.

10. Оптимізаційний підхід реалізується через визначення кількісних оцінок і встановлення залежності між окремими елементами потенціалу за допомогою економіко-математичних і статистичних методів обробки інформації.

11. Адміністративний підхід передбачає регламентацію функцій, прав, обов’язків, нормативів якості, витрат, пов’язаних з реалізацією елементів потенціалу, у нормативних актах за допомогою методів примушування.

12. Поведінковий підхід ґрунтується на підвищенні ефективності сукупного потенціалу за рахунок підвищення ефективності його кадрової складової.

13. Ситуаційний підхід заснований на альтернативності досягнення цілей і забезпеченні максимальної адаптації до умов конкретної ситуації в процесі формування потенціалу підприємства.

14. Структурний підхід у процесі формуванні потенціалу заснований на його структуризації і визначенні значимості, пріоритетів серед елементів потенціалу з метою встановлення раціональності співвідношення і підвищення обґрунтованості розподілу ресурсів між ними.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Терміни проведення технологічних операцій при виведенні молодняку, діб	\|	Структура потенціалу підприємства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.