Питання 1. Система оперативно-розшукових і режимно-профілактичних заходів.

ВСТУП

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ

В діяльності установ виконання покарань одним із ключових напрямків запобігання та розкриття правопорушень, а також одним з ефективних засобів забезпечення режиму для вирішення головного завдання - виправлення і ресоціалізації засуджених, є чітко налагоджена система оперативно-розшукових і режимно-профілактичних заходів.

Відомо, що серед осіб, які відбувають покарання у виправних установах, є чимало й таких, що виявляють наміри небажання добровільно дотримуватися або виконувати правові норми, які регламентують режим відбування покарання у виді позбавлення волі. Нерідко ці наміри у деяких з них перетворюються на стійкі мотиви, що характеризують їхню особистість.

Найчастіше засуджений з наявністю таких установок, звичок злісно не виконує правила режиму та вчиняє правопорушення.

Стан криміногенності у місцях позбавлення волі вкрай небезпечний і тому адміністрація, зокрема оперативні апарати та режимні служби проводять попереджувальні заходи з метою недопущення протиправних дій, а за наявності достатніх підстав притягують винних осіб до дисциплінарної або кримінальної відповідальності.

Цими діями оперативні та режимні працівники роблять неабиякий внесок у вирішення загальної задачі – викорінювання злочинності й інших правопорушень, забезпечення і зміцнення режиму відбування покарання у виправних установах.

Викладене нами є підставою розглядати систему оперативно-розшукових і режимно-профілактичних заходів як один з основних засобів забезпечення режиму, тому що їх проведення безпосередньо спрямоване на забезпечення режиму, попередження і припинення правопорушень, що вчиняються або плануються засудженими в процесі відбування покарання в колонії. Ця система цілком підпорядкована інтересам виправлення і ресоціалізації засуджених.

Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» (1992 р.) оперативно-розшукова діяльність визначається як вид діяльності, здійснюваної гласно і негласно оперативними підрозділами уповноважених на те державних органів у межах їх повноважень шляхом проведення оперативно-розшукових заходів з метою захисту життя, здоров'я, прав і свобод людини і громадянина, власності суспільства і держави від злочинних зазіхань та припинення правопорушень.

Відповідно до закону (ст. 104 КВК) у колоніях здійснюється оперативно-розшукова діяльність (ОРД), основним завданням якої є пошук і фіксація фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб та груп з метою:

- забезпечення безпеки засуджених, персоналу колоній та інших осіб;

- виявлення, попередження і розкриття злочинів, вчинених у колоніях, а також порушень встановленого порядку відбування покарання;

- вивчення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів та інших правопорушень;

- надання правоохоронним органам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, допомоги в розкритті, припиненні та попередженні злочинів.

Оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами органів і установ виконання покарань.

Зі змісту (п. 1 ст. 104 КВК) випливає, що мета оперативно-розшукової діяльності чітко визначена законодавцем. Завдяки цій діяльності апарати оперативних частин колоній запобігають на стадіях готування й замаху основну масу злочинів та інших правопорушень, виявляють і перекривають канали надходження до засуджених заборонених до збереження і використання предметів (наркотиків, вибухових речовин, пристосувань для здійснення втеч, зброї та боєприпасів до них і т.ін.).

Оперативно-розшукова діяльність оперативних працівників здійснюється в результаті проведення різноманітних заходів особисто та за допомогою інших співробітників колонії, особливо чергових змін молодшого інспекторського складу. Так, оперативні працівники можуть опитувати співробітників колонії та засуджених, встановлювати різні факти, отримувати довідки, досліджувати предмети й документи тощо.

У ході проведення оперативно-розшукових заходів використовуються різні інформаційні системи, відео - та аудіозапис, кіно - та фотозйомка, а також технічні та інші засоби, що не становлять небезпеки для життя і здоров'я людей і навколишнього середовища. Це здійснюється у відповідності до ст. 103 КВК України та Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».

У зв'язку з цим, у кожній установі виконання покарань створюється оперативний відділ (частина) зі спеціально встановленим штатом і відповідною технічною оснащеністю. Дані, одержані в результаті проведення оперативно-розшукових заходів, в подальшому використовуються для доказування протиправних дій злочинців. Але слід відзначити, що ці дані можуть набути значення судових доказів лише в тому випадку, якщо їх належність до обставин, що досліджуються, з подальшим використанням в якості судових доказів по кримінальній справі, були встановлені з джерел, передбачених кримінально-процесуальним законом і у відповідному процесуальному порядку. Інакше їх можна використати лише як певну оперативну інформацію, що дає можливість для розробки і проведення профілактичних заходів з метою попередження злочинних проявів.

Природно, що оперативних працівників засуджені добре знають в обличчя й уважно за ними спостерігають, особливо за тими оперативними працівниками, які спілкуються з ув'язненими, та співробітниками колонії. Це пов'язано з бажанням виявити джерела отримання оперативними працівниками інформації, викрити осіб, що видають їхні злочинні наміри вчинити те чи інше правопорушення. Звичайно, це ускладнює роботу оперативних апаратів у цілому та професійну діяльність оперативних працівників зокрема.

Найбільш наочний приклад почуттєвої інтуїції можна простежити в роботі оперативних співробітників виправних установ, де інтуїція приходить «прямо», безпосередньо під час вирішення професійних задач. Свої функції оперативні працівники виконують у безпосередній близькості з оточуючими їх людьми. За допомогою отриманих знань з юриспруденції, ОРД, основ психології та найбільш загальних закономірностей прояву відносин особистості до вчиненого правопорушення вони використовують задля розкриття злочину поряд з іншими існуючими фактами та умозаключеннями й інтуїцію. Тут доцільно згадати вислів - «підказало сьоме почуття». Природно, тут мова йде не про логічне умозаключення, а про почуттєву інтуїцію. У конкретному випадку людина робить так, а не інакше, не тільки на основі логічного мислення га раніш отриманої інформації, але інколи навіть усупереч цьому, але обов'язково на підставі наявних знань. І, як правило, результат завжди позитивний. І тільки потім вже приходить до логічного обґрунтування вчинених дій, версій, гіпотез зворотним шляхом, тобто від наслідку (результату) до причини (чому так, а не інакше).

Найбільш складною є інтелектуальна інтуїція, коли до нового знання приходять опосередковано, тобто через безліч різних каналів і логічних ланок. Відмінність інтелектуальної інтуїції від почуттєвої полягає в тому, що в почуттєвій інтуїції приходять до висновків за допомогою органів почуттів, а в інтелектуальній – за допомогою категорій. Інакше кажучи, якщо почуттєва інтуїція вбачає єдність в різноманітті відчуттів за допомогою уявлень, то інтелектуальна інтуїція - вбачає єдність в різноманітті за допомогою категорій. Інтелектуальна інтуїція тим і відрізняється від почуттєвої, що вона проявляється не за допомогою почуттів, а розуму.

Значення інтелектуальної інтуїції саме й полягає у виявленні єдності в почуттєвому різноманітті, у виникненні знання, що являє собою поєднуючу ланку між категоріями та почуттєвим різноманіттям.

У практичній діяльності досить часто працівники виправних установ пізнають істину за допомогою інтелектуальної та почуттєвої інтуїції.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ	\|	Питання 2. Взаємодія частин і служб установ виконання покарань в забезпеченні і підтриманні режиму.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.