Похідними шкіри є

- поверхнева скронева артерія - йде до зовнішнього вуха, привушної слинної залози, скроневої, лицевої, тім’яної ділянок;

- верхньощелепна артерія - до зубів верхньої щелепи, жувальних м’язів, зовнішнього вуха, твердого і м’якого піднебіння, твердої мозкової оболонки, носової порожнини;

Внутрішня сонна артерія (a. carotis interna)

піднімається до основи черепа і через сонний канал проходить в порожнину черепа, де лежить збоку від турець­кого сідла. Кровопостачає мозок і орган зору. В ділянці шиї гілок не віддає.

В порожнині черепа від неї відходять такі су­дини:

- очна арте­рія - разом із зоро­вим нервом прохо­дить в очну ямку, де кровопостачає вміст очної ямки, а також тверду мозкову обо­лонку і слизову по­рожнини носа;

- передня моз­кова артерія (пар­на) - кровопостачає медіальні поверхні півкуль головного мозку. Ліва і права артерії з’єднуються між собою передньою сполучною артерією;

- середня моз­кова артерія (пар­на) - до дорсола- теральної поверхні півкуль головного задня сполучна артерія анастомозує із задньою мозковою артерією (гілка основної артерії).

Передні, середні і задні мозкові артерії, передня і задня з’єднувальні артерії на основі мозку утворюють замкнуте артеріальне кільце - артеріальне коло великого мозку (коло Вілізія)мозку;

Підключична артерія

права відходить від плечоголовного стовбура, ліва - від дуги аорти, залишає грудну порожнину через верхню апертуру, лягає в однойменну борозну на І ребрі в міждрабинчастому просторі, де знаходиться разом із плечовим сплетенням. Нижче латерального краю І ребра підключична артерія проходить в пахвинну порожнину, де продовжується під назвою пахвинної артерії.

Гілки підключичної артерії

- хребетна артерія - проходить угору через отвори в поперечних відрост­ках шийних хребців, через великий потиличний отвір входить у порожнину черепа, де з’єднується з однойменною артерією протилежної сторони й утворює основну артерію. Кінцевими гілками хребетної артерії є задні мозкові артерії (права та ліва), які беруть участь у формуванні артеріального кола Вілізія і кровопостачають потиличні та скроневі частки півкуль головного мозку. Протягом всієї хребетної артерії від неї відходять гілки, що кровопостачають спинний, довгастий мозок, мозочок, внутрішнє вухо;

- щитошийний стовбур - кровопостачає щитоподібну залозу, гортань, м’язи шиї та спини;

- внутрішня грудна артерія - спускається по задній поверхні передньої грудної стінки і кровопостачає вилочкову, молочну залози, міжреберні м’язи, перикард, діафрагму;

- реберношийний стовбур - кровопостачає м’язи шиї і верхніх двох міжреберних проміжків;

- поперечна артерія шиї - кровопостачає м’язи і шкіру спини.

Підключична артерія продовжується у пахвову артерію.

Пахвова артерія (a. axillaris)

лежить у пахвовій порожнині і переходить на плече, де має назву плечової артерії. Вона віддає гілки до м’язів плечового пояса, капсули плечового суглоба, м’язів І і II міжреберних проміжків, поверхне­вих м’язів спини.

Плечова артерія (a. brachialis)

лежить у борозні з внутрішнього боку двоголового м’яза плеча разом із довгими гілками плечового сплетення і венами плеча. По своєму ходу віддає ряд гілок, які кроповопостачают плечову кістку, м’язи та шкіру плеча, ліктьовий суглоб. У ділянці ліктьової ямки вона ділиться на ліктьову та променеву артерії.

Ліктьова та променева артерії на передпліччі лежать в однойменних борознах і кровопостачають кістки, м’язи і шкіру передпліччя. Променева артерія в нижній третині передпліччя лежить поверхнево і тут легко можна її пропальпувати для визначення пульсу . Переходячи на кисть, обидві артерії та їх гілки з’єднуються між собою і утворюють поверхневу та глибоку долонні артеріальні дуги, які кровопостачають кістки та м’які тканини кисті.

Гілки низхідної частини аорти

Низхідна аорта, залежно від порожнини, в якій вона проходить, поділяється на грудну та черевну.

Грудна частина аорти (pars thoracica aortae)

лежить зліва від хребетного стовпа, в задньому середостінні Проходячи через грудну порожнину, вона кровопостачає своїми гілками стравохід, трахею, бронхи, перикард, діафраг­му та стінки грудної порожнини. Через аортальний отвір у діафрагмі вона пере­ходить в черевну порожнину і має назву черевної частини аорти.

Черевна частина аорти (pars abdominalis aortae)

лежить на задній стінці черевної порожнини, спереду від хребта . Справа від неї розташована нижня порожниста вена. Гілки черевної частини аорти поділяються на вісце­ральні та парієтальні, а вісцеральні - на парні та непарні.

Непарні вісцеральні гілки черевної частини аорти:

• черевний стовбур (tr. coeliacus) - це короткий стовбур, який відходить від аорти на рівні XII грудного хребця і поділяється на три досить великі гілки: ліву шлункову артерію, загальну печінкову артерію і селезінкову артерію, які кровопостачають шлунок, дванадцятипалу кишку, печінку, селезінку, головку підшлункової залози;

• верхня брижова артерія (a. mesenterica superior) відходить від аорти на рівні I поперекового хребця. її гілки кровопостачають тонку кишку, червопо­дібний відросток із сліпою кишкою, висхідну ободову і праву половину поперечної ободової кишки, підшлункову залозу;

• нижня брижова артерія (a. mesenterica inferior) відходить від аорти на рівні III поперекового хребця і кровопостачає ліву половину поперечної ободової кишки, низхідну ободову, сигмоподібну і верхній відділ прямої кишки.

Парні вісцеральні гілки черевної частини аорти

йдуть до парних органів черевної порожнини:

• середні надниркові артерії - до надниркових залоз;

• ниркові артерії - до нирок;

• яєчкові (яєчникові) артерії - до статевих залоз.

Пристінкові гілки черевної частини аорти, є парними.

Вони кровопостачають діафрагму, м’язи задньої черевної стінки (чотири пари поперекових артерій).

Від аорти в малий таз відходить серединна крижова артерія, яка іде по тазовій поверхні крижової кістки.

На рівні IV поперекового хребця черевна аортаділиться

на праву та ліву загальні клубові артерії (a. iliaca communis),які діляться на

• внутрішню клубову артерію

• зовнішню клубову артерію

Внутрішня клубова артерія (a. iliaca interna)

спускається в малий таз, її гілки поділяються на парієтальні та вісцеральні

Парієтальні гілки кровопостачають стінки малого таза та м’язи промежини, медіальну групу м’язів стегна, м’язи тазового пояса, кульшовий суглоб.

Вісцеральні гілки кровопоста­чають середній і нижній відділи прямої кишки, сечовий міхур, сечовід, а також матку та піхву (у жінок), передміхурову залозу, сім’яні міхурці, сім’явиносну протоку і статевий член (у чоловіків).

Зовнішня клубова артерія (a. iliaca externa)

проходить по внутрішньому краю великого поперекового м’яза і віддає гілки до передньої черевної стінки. Вийшовши на стегно під пахвинною зв’язкою, вона має назву стегнової артерії.

Стегнова артерія (a. femoralis) під пахвинною зв’язкою лежить латерально від однойменної вени , на стегні проходить по передній борозні стегна, а потім через привідний канал потрапляє в підколінну ямку, де має назву підколінної артерії. Від стегнової артерії у верхній третині стегна відходить глибока артерія стегна, яка кровопостачає стегнову кістку, м’язи та шкіру стегна. В цій же ділянці від неї йдуть гілки, що кровопостачають зовнішні статеві органи і передню черевну стінку.

Підколінна артерія (a. poplitea) віддає гілки, які утворюють артеріальну сітку колінного суглоба разом з гілками стегнової та великогомілкової артерійкамбалоподібного м’яза поділяється на передню та задню великогомілкові артерії.

Передня великогомілкова артерія проходить через отвір у міжкістковій
перетинці на передню поверхню гомілки і кровопостачає передню групу м’язів
гомілки. Переходячи на стопу, вона має назву тильної артерії стопи .

Задня Великогомілкова артерія проходить між поверхневими та гли-
бокими м’язами задньої групи м’язів гомілки і кровопостачає їх. Від неї від-
ходить малогомілкова артерія.

Малогомілкова артерія що кровопостачає малогомілкову кістку та

ОсновнаЛ – 1 Федонюк Я.І. Анатомія та фізіологія з патологією. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. — с.

Синельников Р.Д. Атлас анатомии человека. В трёх томах. — М.: Медицина, 1968.

Збірник питань і завдань для контролю знань студентів с.

Вени великого кола кровообігу

З усіх органів і тканин кров відтікає у верхню та нижню порожнисті вени , які впадають у праве передсердя. Виділяють окремо систему ворітної вени.

Система верхньої порожнистої вени

Верхня порожниста вена (v. cava superior) збирає кров з голови, шиї, верхніх кінцівок, стінок грудної порожнини. Вона утворюється при злитті правої та лівої плечоголовних вен на рівні з’єднання І ребра з грудниною. В неї впадає непарна вена.

Плечоголовні вени (права і ліва) формуються внаслідок злиття підключичної та внутрішньої яремної вен. У плечоголовні вени впадають вени щитоподібної залози та внутрішні грудні.

Вени голови та шиї вливаються у три основні парні стовбури:

• внутрішню,

• зовнішню

• передню яремні вени.

Внутрішня яремна вена збирає кров із порожнини черепа, а також із зовнішньої поверхні голови та від язика, глотки, щито­подібної залози. Вона починається в ділянці яремного отвору і на шиї проходить у складі судинно-нервового пучка.

Зовнішня яремна вена збирає кров з потиличної ділянки, вушної раковини. Вона впадає в підключичну вену.

Передня яремна вена збирає кров з передньої ділянки шиї.

Вени верхньої кінцівки. Розрізняють:

• поверхневі

• глибокі вени верхньої кінцівки

Поверхневі вени - це головна вена (латеральна) і основна вена (медіальна). У ділянці ліктьової ямки вони з’єднуютьсяяремною веною, вона формує плечо- головну вену. Ліва та права плечоголовні вени, зливаючись, утворюють короткою проміжною веною ліктя. Головна вена впадає в пахвову, а основна - у плечову. Ці вени формуються на кисті.

Глибокі вени верхньої кінцівки супроводжують артерії (переважно по дві вени одну артерію). Ліктьові та променеві вени формують дві плечові вени, які утворюють одну пахвову вену. Пахвова вена продовжується в підключичну вену.

Підключична вена лежить на верхній поверхні I ребра, попереду від одно­йменної артерії. Зливаючись із внутрішньою верхню порожнисту вену.

Вени грудної порожнини представлені

• непарною

• напівнепарною венами

які збирають кров із стінок і органів правої та лівої половин грудної порожнини. Вони лежать у задньому середостінні, напівнепарна вена впадає у непарну, а остання - у верхню порожнисту вену.

На передній стінці грудної порожнини розташовані внутрішні грудні вени. Вони супроводжують однойменні артерії і впадають у плечоголовну вену.

Система нижньої порожнистої вени

Нижня порожниста вена (v.cava inferior) лежить на задній стінці черевної порожнини, справа від аорти. Вона формується на рівні IV поперекового хребця при злитті правої та лівої загальних клубових вен, проходить через діафрагму в грудну порожнину і впадає у праве передсердя.

Нижня порожниста вена має такі притоки:

• поперекові,

• нижні діафрагмальні,

• ниркові, надниркові,

• праві яєчкові (яєчникові),

• печінкові вени.

Вени нижньої кінцівки, як і вени верхньої кінцівки, поділяються на поверхневі та глибокі.

До поверхневих вен належать

• мала

• велика підшкірні (заховані) вени.

Мала захована вена починається із вен внутрішнього краю стопи, піднімається по задній поверхні гомілки, де в ділянці підколінної ямки впадає у підколінну вену.

Велика захована вена , починаючись від венозного сплетення тильної поверхні стопи, проходить по медіальній поверхні гомілки та стегна і по передній поверхні його досягає розтвору захованої вени, де й впадає у стегнову вену.

Глибокі вени нижньої кінцівки на стопі та гомілці попарно суповоджують однойменні артерії. В підколінній ямці вони, зливаючись, утворюють підколінну вену.

Підколінна вена переходить у стегнову вену.

Стегнова вена проходить під пахвин­ною зв’язкою в черевну порожнину і продовжується у зовнішню клубову вену.

Зовнішня клубова вена на рівні крижово-клубового суглоба зливається із внутрішньою клубовою веною, яка збирає кров із органів і стінок малого таза, і утворює загальну клубову вену.

Ліва та права загальні клубові вени формують нижню порожнисту вену.

Система ворітної вени

Ворітна вена (печінки) v. portae (hepatis) формується із вен непарних органів черевної порожнини: шлунка, тонкої і товстої кишок (за винятком відхід­никового каналу), селезінки, підшлункової залози.

Основними притоками воріт­ної вени є

• верхня

• нижня брижові

• селезінкова вени , які зливаються між собою позаду головки підшлункової залози.

Ворітна вена розміщена в товщі печінково-дуоденальної зв'язки позаду печінкової артерії і загальної жовчної протоки. У складі цієї зв'язки вона проходить у ворота печінки, де поділяється на праву та ліву гілки, які у паренхімі печінки розпадаються на дрібні гілки, що дають початок синусоїдним капілярам

Венозна кров від печінки відтікає у нижню порожнисту вену по печінкових венах.

Каво-кавальні та порто-кавальні анастомози

Притоки ворітної вени анастомозують з притоками вен, які належать до систем верхньої та нижньої порожнистих вен, утворюючи так звані порто-кавальні анастомози які мають практичне значення.

Порто-кавальні анастомози є

• В ділянці черевної частини стравоходу між коренями лівої шлункової вени, яка впадає у ворітню вену та стравохідними венами системи верхньої порожнистої вени.

• У нижній частині прямої кишки є анастомози між верхньою прямокишковою веною, яка через верхню брижову вену впадає у ворітну вену та середньою прямокишковою веною - гілкою внутрішньої клубової артерії системи нижньої порожнистої вени.

• У товщі передньої черевної стінки, навколо пупка, анастомозують навколопупкові вени, які є притоками ворітної вени, із верхньою надчеревною веною системи нижньої порожнистої вени. Утворюється порто-кавальний анастомоз.

В умовах затруднення проходження крові по системі ворітної вени ці анастомози розширюються, хід вен стає видимим через шкіру. Рисунок розширених, звивистих вен у навколопупковій ділянці отримав назву “голови медузи”.

• У ділянці задньої черевної стінки є каво-кавальний анастомоз між попере­ковими венами - із системи нижньої порожнистої вени та висхідними попереко­вими венами, які дають початок непарній та півнепарній венам.В умовах, коли створюються перешкоди току крові в системі ворітної вени (цироз печінки, перетиснення ворітної вени пухлиною тощо), кров по анастомозах прямуватиме від стравоходу і прямої кишки у систему верхньої та нижньої порожнистих вен, що спричинить розширення і переповнення кров’ю анастомозів. У таких випадках легко виникають кровотечі з кардіального відділу стравоходу та із прямої кишки.

ФУНКЦІОНАЛЬНА АНАТОМІЯ ЛІМФАТИЧНОЇ СИСТЕМИ.

ЛІМФАТИЧНІ СУДИНИ

Лімфатична система є частиною судинної системи. Лімфа рухається в напрям­ку до великих вен шиї, де потрапляє у венозну кров. Лімфатична система - це розгалужена система судин із лімфатичними вузлами, які розташовуються по ходу кровоносних судин

Разом з венозною системою лімфатична система

• забезпечує всмоктування з тканин води з розчиненими у ній речовинами, а також колоїдних розчинів, білків, жирів, чужорідних частинок (бактерій, продуктів розпаду клітин і т.ін.), які не всмоктуються в кровоносні капіляри. К

• у ній відбувається лімфопоез, що має велике значення для імунологічних реакцій.

Лімфатична система починається

замкненими ендотеліальними трубка­ми - капілярами, які утворюють в органах сітки. Капіляри знаходяться в усіх органах, крім нижньої кінцівки, як і вени верхньої кінцівки, поділяються на поверхневі та глибокі головного і спинного мозку, очного яблука, внутрішнього вуха, епітеліального покриву шкіри і слизових оболонок, хрящів, паренхіми селезінки, кісткового мозку і плаценти.

Від капілярів починаються лімфатичні судини, які мають досить багато клапанів. Клапани забезпечують просування лімфи в одному напрямку. Лімфатичні судини, що йдуть від органів, прямують до регіонарних лімфатичних вузлів. Судини, що відходять від тонкої кишки, несуть лімфу, яка містить краплі жиру. Вони надають лімфі білого кольору, тому ці судини назвали молочними.

Отже, лімфатична система у своєму складі має:

• замкнені лімфатичні капіляри, що утворюють в органах сітку;

• внутрішньоорганні судини, що виходять з лімфокапілярної сітки і утворю­ють свою сітку;

• вивідні судини, що виходять з органа і перериваються на своєму шляху у лімфатичних вузлах;

• великі лімфатичні судини, що вливаються у лімфатичні стовбури. Розріз­няють поперекові, кишкові, підключичні, яремні та бронхомедіастинальні стовбури.

• Стовбури зливаються у дві лімфатичні протоки, які впадають у великі вени шиї

Грудна протока (ductus thoracicus)

утворюється в черевній порожнині внаслідок злиття двох поперекових стовбурів. Вона проходить через діафрагму, лежить у задньому середостінні, піднімається в ділянку шиї і впадає у лівий венозний кут. Ця протока збирає лімфу із нижніх кінцівок, органів і стінок таза, черевної та лівої половини грудної порожнини, лівої верхньої кінцівки та

лівої половини голови і шиї.

Права лімфатична протока (ductus lymphaticus dexter) має довжину 10-12 мм, утворюється при злитті правих бронхомедіастинального, підключичного і яремного стовбурів. Ця протока збирає лімфу з правої половиниголови, шиї, груд­ної порожнини та правої верхньої кінцівки і впадає у праву підключичну вену або правий венозний кут.

ЛІМФОЇДНІ ОРГАНИ

Органи, в яких утворюються і дозрівають лімфоцити, називаються лімфоїдними, а тканина, яка становить цей орган - лімфоїдною тканиною.

До лімфоїдних органів належать: кістковий мозок, вилочкова (загруднинна) залоза, лімфоїдні групові та поодинокі вузлики травної та дихальної систем, лімфатичні вузли, селезінка.

Кістковий мозок і вилочкова залоза є центральними органами кровотво­рення. У кістковому мозку є стовбурові клітини, які шляхом поділу і перетворень стають елементами крові: еритроцитами, лейкоцитами, тромбоцитами. Із стовбу­рових клітин розвиваються також і клітини імунної системи: лімфоцити та плазмоцити. Імунна система об’єднує органи та тканини, які захищають організм від генетично чужорідних клітин чи речовин, що утворюються в організмі або потрапляють в організм зовні. Лімфатичні вузли (nodi lymphatici) - це утвори різноманітної форми (округлої, овальної, бобоподібної та ін.), розміром від 1 до 20 мм, які беруть участь у захисних реакціях організму і регулюють рух лімфи.

Лімфатичний вузол з одного боку має втиснення - ворота, через які в нього входять артерії та нерви, а виходять вени та виносні лімфатичні судини . Приносні судини підходять до вузла з його опуклої сторони. Лімфа­тичний вузол покритий щільною сполучнотканинною капсулою, від якої відходять перетинки (трабекули), що ділять вузол на часточки. Паренхіма вузла побудована з кіркової та мозкової речовин.

Селезінка (lien, splen) належить до лімфоїдних органів. Вона є “кладови­щем еритроцитів”, тому що тут відбувається їх розпад. Селезінка може накопичувати значну кількість крові (депо крові).

Селезінка розташована в черевній порожнині у лівому підребер’ї на рівні ІХ-ХІ ребер.

У ній розрізняють діафрагмальну та вісцеральну поверхні (до останньої прилягають шлунок, ліва нирка, хвіст підшлункової залози).

На вісцеральній поверхні знаходяться ворота селезінки - місце входу та виходу судин і нервів.

Селезінка покрита очеревиною з усіх боків (лежить інтраперитонеально).

Під очеревиною знаходиться сполучнотканинна капсула, від якої всередину органа відходять перетинки (трабекули).

Між трабекулами розташо­вана м’якоть селезінки - пульпа. Пульпа селезінки побудована побудована із ретикулярної тканини, між петлями якої знаходиться значна кількість лімфоцитів та еритро­цитів.

Розрізняють червону та білу пульпу. У червоній знаходяться еритроцити, лейкоцити, лімфоцити, макрофаги. Біла пульпа утворена лімфоїдними вузликами, що складаються із лімфоцитів та інших клітин лімфоїдної тканини.

ЛІМФАТИЧНІ СУДИНИ ТА ВУЗЛИ ОКРЕМИХ ДІЛЯНОК ТІЛА

Лімфатичні судини тулуба, голови і кінцівок поділяються на поверхневі та глибокі. Межею між ними є власна фасція даної ділянки. Тобто, до поверхневих будуть належати судини шкіри, підшкірної клітковини, а до глибоких - усі решта, які лежать під фасцією. Глибокі лімфатичні судини йдуть у складі судино- нервових пучків, а потім вливаються у великі судини даної ділянки, які прямують у регіонарні лімфатичні вузли.

Лімфатичні судини та вузли нижньої кінцівки

На нижній кінцівці розрізняють такі вузли:

• підколінні лімфатичні вузли - сюди тече лімфа із латерального краю стопи і нижньо-латеральної поверхні гомілки

• пахвинні лімфатичні вузли - по­верхневі та глибокі - збирають лімфу з решти ділянок нижньої кінцівки, а також із сідниці, перед­ньої стінки живота та зовнішніх статевих органів. Цим пояснюється реакція пахвин­них вузлів (збільшення і біль) при гнійному запаленні шкіри, наприклад, нігтьової фа­ланги великого пальця.

Лімфатичні судини та вузли таза

• загальні клубові;

• зовнішні клубо­ві;

• внутрішні клубові; крижові.

Усі ці вузли розташовуються уздовж кровоносних судин і збирають лімфу з органів малого таза.

Тонка кишка має особливу систему лімфатичних судин, вони називаються молочними судинами, тому що транспор­тують жир, який всмоктується і надає лімфі вигляду молочної емульсії (хілус).

Від товстої кишки лімфовідтік відбу­вається у клубово-сліпокишкові, ободові праві та ліві, медіальні, брижові нижні лім­фатичні вузли (рис. 7.48 - див. додаток)

Лімфатичні судини та вузли грудної порожнини

У грудній порожнині розрізняють теж парієтальні та вісцеральні лімфатичні вузли.

Парієтальні вузли розташовані на задній стінці грудної клітки (передхребет­ні, міжреберні) і на передній стінці (молоч­ної залози, пригруднинні, діафрагмальні).

Вісцеральні вузли утворюють три групи: передні середостінні, задні середо­стінні та трахеобронхіальні верхн ниж­ні. Вони збирають лімфу від органів перед­нього та заднього середостіння.

Від молочної залози лімфатичні судини йдуть до пригруднинних, пахвових, надклю­чичних вузлів.

Лімфатичні судини та вузли верхньої кінцівки

Лімфатичні судини верхньої кінцівки, як і нижньої, поділяються на поверхневі та глибокі. Глибокі збирають лімфу з кісток, суглобів, м’язів та фасцій і несуть її у пах­вові лімфатичні вузли. Поверхневі лімфа­тичні судини збирають лімфу зі шкіри, підшкірної клітковини і несуть її у ліктьові та пахвові лімфатичні вузли і У пахвові лімфатичні вузли відтікає лімфа і від прилягаючих ділянок грудей та спини, молочної залози. Виносні судини пахвових вузлів формують правий та лівий підключичні стовбури, з яких лівий впадає у грудну протоку, а правий - у праву лімфатичну протоку.

Лімфатичні судини та вузли голови та шиї

Поверхневі та глибокі лімфатич­ні судини голови і шиї знаходяться уздовж кровоносних судин і несуть лімфу зверху униз.

Розрізняють:

• поти­личні,

• задні вушні,

• поверхневі шийні лімфатичні вузли.

• щічні, при­вушні, підборідні та піднижньощелепні лімфатичні вузли

У підборідні та піднижньощелепні лімфатичні вузли лімфа тече від ясен, зубів, язика, слизової обо­лонки ротової та носової порожнин.У глибокі шийні лімфатичні вуз­ли лімфа надходить від глотки, гор­тані, верхніх відділів стравоходу та трахеї, щитоподібної залози. Ці вуз­ли лежать уздовж судинно-нервового пучка шиї.

Лекція № 9

Тема:Анатомія травної системи

План.

1. Значення травної системи.Класифікація нутрощів: трубчасті,паренхіматозні органи.Загальний план будови трубчастих органів.Поняття «сфінктер»,сфінктери травної системи.

2. Черевна порожнина. Очеревина: визначення,листки. Порожнина очеревини

3. Порожнина рота – присінок, власне ротова порожнина; тверде та м’яке піднебіння; зів. Зуби, будова види, зубна формула. Язик: будова частини, особливості будови слизової оболонки.

4. Глотка: топографія, частини, сполучення, будова стінки, лімфоїдне кільце глотки, функції.

5. Стравохід: топографія, частини, будова стінки, звуження стравоходу, функції.

6. Шлунок: топографія, частини, отвори, будова стінки, функція.

7. Тонка кишка. Відділи, топографія, зовнішня будова, будова стінки. Особливості будови слизової оболонки в її різних відділах.

8. Товста кишка. Відділи, топографія, будова стінки, функції, характеристика відділів.

9. Печінка: топографія, зовнішня та внутрішня будова. Структурно-функціональна одиниця печінки. Кровопостачання печінки. Функції.

10. Жовчний міхур: топографія, частини, будова стінки, функції. Сфінктери жовчовивідних шляхів: розміщення, функції. Шляхи виведення жовчі.

Підшлункова залоза: топографія, частини, будова. Екзокринна та ендокринна частини залози,їхні функції

Самостійне вивчення тем:

Ротові залози;великі та малі слинні залози,їх характеристика.

Відмінності будови тонкої та товстої кишок.

Відношення внутрішніх органів до очеревини.утвори очеревини:чепці,брижі,складки,ямки,заглибини.

Виконайте завдання №24,25,26 збірника позааудиторної самостійної роботи

Література: