Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Формування світового ринку.

Аграрний розвиток провідних країн світу в період їх індустріалізації.

Ринкове господарство країн Європейської цивілізації в період

монополістичної конкуренції ( друга половина XIX - початок ХХ ст.)

1. Основний зміст процесу індустріалізації.

1. Основний зміст процесу індустріалізації

Із завершенням промислового перевороту почався процес індустріалізації.

Основним його змістом були структурні зрушення в національних господарствах

окремих країн, внаслідок яких з’явились нові й модернізувалися старі галузі ви-

робництва, змінювалась їхня роль в економіці. Завершення індустріалізації за-

безпечувало перевагу промисловості над сільським господарством, важкої індус-

трії над легкою. Машинне виробництво перемогло в усіх галузях господарства.

Відбувалися зміни в організації та управлінні виробництвом. Провідне місце на-

лежало системі акціонерного підприємництва. Торговий і промисловий капітал

поступався першістю фінансовому. Було утворено акціонерні монополістичні

об’єднання - картелі, трести, синдикати, концерни.

Темпи й строки індустріалізації залежали від конкретних умов кожної країни,

вихідного рівня промислового перевороту, загальносвітового економічного роз-

витку. У кінці ХІХ – на початку ХХ ст. індустріалізація відбувалася на грунті те-

хнічної революції, що ознаменувалася впровадженням у виробництво наукових

винаходів, змінами в техніці й технології. Змінилась енергетична база економіки.

Пара була витіснена електрикою. Почалася електрифікація виробництва, транс-

порту, побуту.

Структурні зрушення останньої третини ХІХ ст. – початку ХХ ст. зумовили

зміни в галузевій структурі машинної індустрії, її провідними галузями стало

виробництво електроенергії, продукції органічної і неорганічної хімії, добувної,

металургійної, машинобудівної, транспортної промисловості.

Розвивалися нові галузі: сталеварна, нафтодобувна, нафтопереробна, елект-

ротехнична, алюмінієва, будівельна, автомобільна.

Зростання продуктивних сил, виникнення нових капіталомістких технологій

вимагали значного укрупнення виробництва і великих капіталовкладень. Якісні

зміни відбувалися і в організації та управлінні виробництвом. Провідне місце

належало товариствам з акціонерною формою власності. Посилився процес кон-

центрації виробництва і централізації капіталу. У промисловості й в банківській

сфері виникають і розвиваються монополістичні об’єднання. Банки контролю-

ють як грошові капітали, так і промислове виробництво. Процес зрощування ба-

нківського і промислового капіталу привів до формування фінансової олігархії.

Ринок вільної конкуренції почав переростати в монополістичний капіталізм.

Монополія – це форма організації виробництва на базі об’єднання капіталів,

що виникає на основі високого рівня концентрації виробництва і капіталу для

зосередження виробництва й збуту значної частини продукції галузі, встанов-

лення монопольних цін і забезпечення стабільних надприбутків.

Серед причин монополізації основними є:

- зростання мінімальних розмірів капіталів;

- прагнення підприємців одержувати максимальні прибутки за рахунок витіс-

нення з галузі своїх конкурентів і встановлення вхідних бар’єрів на ринок това-

ру;

- розвиток комунального господарства і надання державою прав єдиного ви-

робника у цій галузі призводить до існування природної монополії;

- розвиток патентного права, різноманітні махінації і зловживання.

Розвиток монополій на початку ХХ ст. практично знищив державну конкуре-

нцію. Вона збереглася на світовому рівні як конкуренція за сферу впливу.

Отже зміни в техніці й технологіях виробництва, розвиток продуктивних сил

суспільства, викликані другою технологічною революцією (кінець ХІХ – початок

ХХст.), призвели до утворення монополій і переходу капіталізму від ринку віль-

ної конкуренції до ринку монополістичної конкуренції.

За динамікою промислового розвитку склалося три типи промислово розви-

нених країн: американський – з високими, німецький – з середніми, англійський

- з найнижчими темпами розвитку промислового виробництва.

2. Аграрний розвиток провідних країн світу в період їх індустріалізації

Для європейських країн аграрні відносини у ХІХ – на початку ХХ ст. визна-

чало збереження великого землеволодіння.

Сільське господарство Великобританії розвивалось на фермерській основі.

Англійські фермери інтенсивно господарювали, поліпшуючи агротехніку і агро-

культуру. Аграрна криза, що продовжувалась з середини 70-х до середини 90-х

років ХІХ ст. прискорила переведення сільського господарства на індустріальну

основу. Було скорочено посівні площі під зерновими культурами, зменшено зе-

мельну ренту. Основним напрямом стало інтенсивне тваринництво. Потреби

країни в продуктах харчування і сировині задовольнялися за рахунок імпорту.

У Франції сільське господарство розвивалося на основі парцелярного земле-

володіння. Протягом ХІХ ст. йшов повільний процес концентрації земельних

володінь і одночасного зростання кількості парцелярних господарств. Формува-

лося фермерство. Селянське господарство залишалося провідною галуззю

.Аграрна криза кінця ХІХ ст. прискорила механізацію сільського господарства.

Проте порівняно з іншими європейськими країнами рівень розвитку сільського

господарства був низьким. Гальмувала розвиток сільського господарства його

парцелярність, залишки такої оренди, як половинщина, заборгованість селян в

Іпотечному банку, державні податки.

Розвиток аграрних відносин у Німеччині характеризувався поступовою лікві-

дацією феодально-кріпосницьких відносин. Посилився процес майнової дифере-

нціації серед селянства. Основна частина селян перетворилася на наймитів з на-

ділом і орендарів, становище яких було складним у зв’язку з високою земельною

рентою. У Німеччині на той час було два типи розвитку аграрних відносин. Для

східних районів характерним був юнкерський шлях аграрної еволюції. У північ-

них та південно-західних районах і в Баварії розвивалися селянські й фермерські

господарства. На інтенсивний шлях розвитку сільське господарство перейшло

під впливом аграрної кризи 1876-1895рр. Значна роль в цьому належала урядовій

політиці аграрного протекціонізму. У цілому індустріалізація сільського госпо-

дарства Німеччини відбувалася повільно, темпи його розвитку відставали від

промисловості. Факторами, що стримували цей процес, були збезземелення і ма-

лоземелля більшості селян, їх низька купівельна спроможність, висока земельна

рента, заборгованість.

У США цей період характеризується утворенням фермерського господарства

як панівної форми землеволодіння. Внаслідок боротьби за демократизацію агра-

рного законодавства поліпшилися умови продажу землі, але залишалося сква-

терство – система вільного займу земель. Ліквідація рабства в ході громадянсь-

кої війни, акт про гомстеди (поселення), прийнятий у 1862р., активізували зрос-

тання аграрного сектора економіки. Сільське господарство США розвивалося на

основі індустріалізації, що забезпечило його переваги в світовому сільськогос-

подарському виробництві. Зерновий напрям був визначальним для сільського

господарства. Серед технічних культур переважала бавовна. Важливе місце за-

ймало молочне і м’ясне тваринництво. Розвиток техніки сприяв механізації сіль-

ського господарства. На Півдні розвиток сільського господарства відбувався по-

вільніше через ліквідацію здольщини ( кропперства) і системи боргового рабства

( пеонажу ). У кінці ХІХ – на початку ХХ ст. вартість сільськогосподарської

продукції швидко зростала. Господарство заможного фермера мало товарний ха-

рактер. США стали одним з головних експортерів збіжжя і м’яса на світовий ри-

нок. Отже аграрні відносини в США розвивалися в умовах панування фермерсь-

кого господарства, що було тісно пов’язане з ринком. Це сприяло піднесенню

продуктивності та інтенсивності праці, розвитку механізації, агрокультури, ви-

користанню найманої робочої сили.

В Японії у 1872-1873рр. була проведена земельна реформа. Вона анулювала

феодальне право і утвердила буржуазну власність на землю. Землю обробляли

вручну. Погано розвивалося тваринництво. Перед війною Японія була аграрно-

індустріальною країною.

Отже у ХІХ - на початку ХХ ст. розвиток сільського господарства в США,

Японії та європейських країнах відбувався двома шляхами: революційним ( з пе-

реходом на індустріальну основу) і еволюційним, або поступовим переростан-

ням господарств з феодальних у фермерські.

3. Формування світового ринку

Світовий ринок сформувався як підсистема господарства у першій половині

ХІХ ст. Він був пов’язаний з обміном товарів за межами національної економіки

й валютно - фінансовим забезпеченням такого обміну, став формою усталених

зв’язків між національними ринками, що внаслідок успіхів на транспорті, особ-

ливо залізничному, в будівництві доріг остаточно утвердилися як складова час-

тина загальносвітової ринкової господарської системи. Зовнішня торгівля набула

світового характеру. Формувалися світовий кредитний і валютний ринки. Масо-

ва міграція трудових ресурсів свідчила про виникнення міжнародного ринку

праці. Таким чинам, склалася система міжнародних економічних відносин як ре-

зультат взаємодії всієї сукупності світових господарських зв’язків. Основними

чинниками цього процесу були розвиток великої машинної індустрії, утворення

колоніальної системи, міжнародний поділ праці, що розподілив світ на промис-

лово розвинені й економічно відсталі країни. Збільшення масштабів виробництва

привело до розширення зовнішньої торгівлі.

Визначилися галузі, які працювали на основі імпортних надходжень або на

експорт. Тільки зовнішній ринок міг поглинути масовий випуск фабричних то-

варів. Для збереження панування на внутрішньому ринку національні корпорації

повинні були забезпечувати світовий рівень цін.

Важливим фактором формування світового ринку було утворення колоніаль-

них володінь. Найбільшими колоніальними імперіями стали Великобританія,

Франція.

Основою формування світового ринку став міжнародний поділ праці зі спеці-

алізацією окремих країн у виробництві певних видів продукції для задоволення

потреб світового ринку. Протягом ХІХ ст. переважала міжгалузева предметна

спеціалізація. З другої половини ХІХ ст. набула розвитку така форма МПП, як

внутрішньогалузева спеціалізація. Зароджувалися елементи кооперації з виро-

бництва й взаємообміну. Почався процес інтернаціоналізації виробництва.

Провідною і найстарішою формою світогосподарських зв’язків була міжнаро-

дна торгівля, до якої були залучені всі незалежні й колоніальні країни.

У 80-х роках ХІХ ст. почалася стагнація міжнародної торгівлі. Це було

пов’язано з падінням цін на промислові й сільськогосподарські товари через змі-

ни у промисловому виробництві в межах світового господарства, а також із заго-

стренням економічної боротьби між європейськими країнами і США.

З 1896 р. почався перелом у світовій торгівлі, що розвивалася швидшими те-

мпами порівняно з промисловістю. Ціни зростали внаслідок монополізації виро-

бництва і відкриття золотих копалень на Алясці, в Канаді, Південній Африці. У

світовій торгівлі зменшилася частка Європи, одночасно зросло значення амери-

канських і азіатських країн. Для світової торгівлі сільськогосподарськими про-

дуктами був притаманний аграрний протекціонізм. З кінця ХІХ ст. для зовніш-

ньої торгівлі характерною була тенденція зростання протекціонізму і встанов-

лення монопольних цін. Країни укладали торгові договори, підписували інвести-

ційні угоди. З розвитком міжнародної торгівлі, починаючи з 70-х років, дедалі

більшого значення набув експорт капіталу.

Відбулися зміни у валютних відносинах між капіталістичними країнами. Си-

стема металевих грошей у формі біметалізму, коли роль грошей закріплювалася

золотом і сріблом, була витіснена валютною системою золотого стандарту ( сис-

темою класичного монометалізму). Ця система виникла у Великобританії в кінці

XVIII ст., а в кінці - на початку ХХ ст. стихійно сформувалася як сукупність на-

ціональних валютних систем. Основу валютних курсів становив золотий пари-

тет, коли грошова одиниця будь-якої країни мала відповідний золотий вміст. Зо-

лото було основою міжнародних розрахунків. Не обмежувався обмін національ-

ної валюти на іноземну. Золото вільно вивозилося і ввозилося. Крім золотих мо-

нет в обігу були білонни (розмінні) монети, що виготовлялися із срібла, міді,

бронзи та інших металів, паперові гроші у формі білетів державної скарбниці,

банківські білети. Система класичного золотого стандарту була зруйнована під

час першої світової війни. Золотий обіг законодавчо був скасований.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Формування соціалістичних ідей.	\|	Виникнення інституціоналізму і його розвиток на початку ХХ ст.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.