Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Оборотні активи підприємства: класифікація, показники використання та відтворення.

Оборотні активи підприємства – це активи, які обертаються на протязі нормального операційного циклу або на протязі не більше 12 місяців від звітної дати та які не обмежені терміном використання, оскільки представляють собою грошові засоби чи їх легко реалізовані еквіваленти. До складу оборотних активів підприємства відносять запаси, дебіторську заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові засоби та їх еквіваленти.

Запаси – основний елемент оборотних активів підприємства. Запаси – це активи, які утримуються для подальшого продажу, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукції виробництва, утримуються для використання у виробництві продукції, а також управлінні підприємством. До складу запасів входить: сировина, основні та допоміжні матеріали, комплектуючі; незавершене виробництво (на підприємствах з тривалістю виробничого циклу понад 1 день); готова продукція; товари; МШП, які використовуються не більше одного року.

Сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування і забезпечення кругообігу запасів називається оборотними коштами. Оборотні кошти можна класифікувати на оборотні фонди та фонди обігу.

Під оборотними фондами розуміють ту частину засобів виробництва, яка приймає участь у виробничому процесі один лише раз й повністю та відразу переносить свою вартість на виготовлену продукцію (сировина, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби, незавершене виробництво, паливо, тара та інші предмети праці). До фондів обігу відносять засоби, які обслуговують процес реалізації продукції (готова продукція на складі, товари, відвантажені замовникам, але ще не сплачені ними, засоби в розрахунках, грошові кошти в касі підприємства і на його рахунках у банках). Економічна категорія, що відображає сукупність оборотних фондів та фондів обігу називається „оборотні засоби”.

Оборотні засоби підприємства можна класифікувати за такими ознаками: сферою обороту; елементам; обсягом нормування; джерелам фінансування.

За сферами обороту оборотні засоби поділяються на оборотні виробничі фонди (сфера виробництва) та фонди обігу (сфера обігу). Фонди обігу не споживаються в процесі виробництва, а лише авансуються. Оборотні засоби функціонують одночасно у сфері виробництва та у сфері обігу проходячи певні стадії кругообігу:

Г-З...В...ГП-Г^/

На грошові кошти (Г) підприємство купує необхідні предмети праці для виробництва продукції, які набувають форму виробничих запасів (З), потім йде безпосередньо процес виробництва (В), в результаті якого виходить готова продукція (ГП), вона реалізується, і підприємство за неї одержує певні грошові кошти (Г^/).Таким чином засоби скоюють один оборот, потім все повторюється знову.

Поелементна класифікація оборотних засобів передбачає їх поділ на:

а) виробничі запаси (сировина, основні матеріали і куповані напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, тара, запасні частини, малоцінні і швидкозношувані предмети);

б) витрати на незакінчену продукцію (незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбутніх періодів);

в) готову продукцію (продукція на складах, відвантажена продукція);

г) грошові кошти і засоби в розрахунках (грошові кошти, дебіторська заборгованість і інші розрахунки).

За обсягом нормування оборотні засоби поділяються на нормовані (виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція) і ненормовані (відвантажена продукція, грошові кошти і засоби в розрахунках, дебіторська заборгованість).

За джерелами фінансування оборотні засоби поділяються на власні оборотні засоби (прибуток, стійкі пасиви) і позикові оборотні засоби (кредити, грошові кошти і засоби в розрахунках).

Знання та аналіз структури оборотних коштів на підприємстві мають дуже важливе значення, оскільки вона характеризує фінансовий стан на певний момент роботи підприємства. Структура оборотних засобів підприємства характеризується співвідношення окремих елементів у загальному її обсязі, яке виражається у відсотках. Структура оборотних коштів підприємств різних галузей промисловості не однакова і залежить від: специфіки підприємства (на підприємствах із тривалим виробничим циклом (наприклад, в суднобудуванні) велика частка незавершеного виробництва; на підприємствах добувної промисловості велика частка витрат майбутніх періодів. На підприємствах, у яких процес виробництва продукції швидкоплинний, спостерігається велика питома вага виробничих запасів); якості готової продукції (якщо на підприємстві випускається продукція низької якості, яка не користується попитом у покупців, то різко підвищується частка готової продукції на складах); рівня концентрації, спеціалізації, кооперації і комбінування виробництва; прискорення науково-технічного прогресу.

Для забезпечення безперебійного випуску і реалізації продукції, а також з метою ефективного використання оборотних коштів на підприємствах, здійснюється їх нормування. Процедура визначення нормативу оборотних коштів, необхідних для нормальної діяльності підприємства, називаєтьсянормуванням. Норматив оборотних коштів – це грошовий вираз вартості мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей.

Основним методом нормування обігових коштів є метод прямого рахунку, тобто розрахунок запасів по кожному елементу оборотних коштів в умовах відповідного організаційно-технічного рівня виробництва.

Норматив обігових коштів у виробничих запасах (Н_в.з.) визначається за формулою:

де – щоденні витрати певного виду матеріальних ресурсів, грн.;

– норма запасів матеріалів у днях.

де Q_p – річна потреба в матеріалах, грн.;

F_k– кількість календарних днів в році.

Норма запасу матеріалів – це мінімальна необхідна кількість днів, на яку треба визначити запас матеріалів для нормального функціонування підприємства.

В залежності від призначення і сфери обслуговування виробництва виробничі запаси поділяються на поточні (Т_пот), транспортні (Т_тр), технологічні чи підготовчі (Т_під) і страхові (Т_стр).

Загальна норма запасу ( ) в днях розраховується:

де T_пот – поточні запаси сировини, матеріалів, які повинні забезпечувати потребу підприємства в період між двома суміжними поставками. Він, як правило, приймається в розмірі 50 % від довжини середньозваженого інтервалу між поставками. Якщо підприємство розташоване на значній відстані від основних транспортних вузлів або використовує нестандартні, унікальні матеріали, то норма поточного запасу може бути доведена до 100 %. При постачанні матеріалів за прямими договорами запас скорочується до 30 %;

T_тр – транспортний запас визначається за нормами чи фактичними даними часу в днях перебування матеріалу в дорозі за мінусом днів поштового пробігу платіжних документів, якщо вони поступають раніше матеріальних цінностей;

T_під – підготовчий (технологічний) запас, який створюється у тих випадках, коли сировина і матеріали не можуть бути використані у виробництві відразу й потребують відповідної обробки. Він визначається у відповідності з технологічними інструментами;

T_стр – страховий запас створюється на випадок непередбачених відхилень при порушенні термінів чи обсягів поставок. Він приймається в розмірі 50 % від поточного запасу;

T_пр – час на розвантаження та складування матеріалів, який визначається методом технічного нормування (як правило він не перевищує 1-2 дні).

Норматив обігових коштів в незавершеному виробництві (Н_н.в.) визначається за формулою:

де – тривалість виробничого циклу, дн.;

– середньодобовий випуск товарної продукції за її виробничою собівартістю;

– коефіцієнт наростання витрат.

де – виробнича собі вартість продукції, грн.

М – матеріальні витрати, грн.

Норматив обігових коштів у залишках готової продукції (Н_г.пр.) розраховується за формулою:

де – середньодобовий випуск товарної продукції за її виробничою собівартістю;

– норма запасу готової продукції на складі в днях.

Норматив оборотних засобів у майбутніх періодах (H_о.з.м.п.) розраховується так:

Н_о.з.м.п. = С_о.з.р.п. + С_о.з.р. + С_о.з.с.,

де С_о.з.р.п_. – залишок оборотних засобів на початок розрахункового періоду;

С_о.з.р_. – сума потреби в оборотних засобах упродовж розрахункового періоду;

С_о.з.с. – величина майбутнього погашення витрат на оборотні засоби за рахунок собівартості продукції.

Сукупний норматив (загальна потреба) коштів визначається шляхом сумування часткових нормативів обігових коштів (за окремими елементами).

Використання оборотних засобів на підприємстві характеризується системою показників:

1. Коефіцієнт оборотності оборотних засобів показує скільки оборотів можуть зробити оборотні засоби за певний розрахунковий період часу і відображає кількість продукції, що припадає на 1 грн. вартості оборотних засобів:

де – річний обсяг реалізованої продукції, грн.;

– загальний норматив оборотних засобів, грн.

2. Фондомісткість характеризує, яка вартість оборотних засобів припадає на 1 грн. вартості випущеної продукції: .

Цей показник обернений до коефіцієнта оборотності.

Тривалість обігу визначає кількість днів, на яку припадає один оборот оборотних засобів: .

Показники ефективності використання оборотних засобів можна визначити не тільки для всієї їх суми, а й окремо як для нормованої, так і для ненормованої їх частини.

Швидкість обороту оборотних засобів підприємства є однією з якісних характеристик фінансової політики підприємства. Чим більша швидкість обороту, тим ефективніше працює підприємство. Тому абсолютне чи відносне зростання оборотних засобів може свідчити не тільки про розширення виробництва або дію факторів інфляції, але й про уповільнення їх обороту, що викликає збільшення їх маси.

Прискорення оборотності оборотних коштів дозволяє при незмінній вартості обсягів виробництва вивільнити частину оборотних коштів.

Обсяг вивільнених або додатково залучених оборотних засобів визначається за формулою:

де – обсяг випущеної продукції за розрахунковий (звітний) період;

, – тривалість обороту оборотних засобів відповідно у розрахунковому(звітному) та плановому періодах.

Вивільнення оборотних коштів може бути абсолютним і відносним. Абсолютне вивільнення виникає тоді, коли фактична потреба оборотних коштів менша планової, тобто це різниця між плановою потребою на даний період і фактичною сумою середніх залишків нормованих оборотних коштів:

де , – плановий і фактичний обсяг реалізованої продукції, грн.;

, – плановий і фактичний коефіцієнт обіговості.

Відносне вивільнення оборотних засобів має місце, коли темпи росту обсягів продажу випереджують темпи росту оборотних засобів:

де – коефіцієнт обіговості в базовому періоді (базовий період – період, з яким порівнюють інші періоди).

Важливим узагальнюючим показником рівня використання всіх матеріальних ресурсів на підприємстві є матеріаломісткість продукції (М_м); зворотний показник матеріаломісткості продукції – матеріаловіддача (М_в). Вони визначаються за формулами:

М_м = ; М_в = ; М_м = ; М_в = ,

де МЗ – кількість витрачених матеріальних ресурсів на підприємстві, грн.;

ТП – випуск товарної продукції на підприємстві, грн.;

РП– обсяг реалізованої продукції, грн.

Збільшення питомої ваги виробничих запасів у структурі активів може свідчити про:

- зростання виробничого потенціалу підприємства;

- прагнення за рахунок вкладень у виробничі запаси захистити грошові активи підприємства від знецінення під впливом інфляції;

- нераціональність обраної господарської стратегії, внаслідок чого значна частина поточних активів іммобілізована в запасах, ліквідність яких може бути незначною.

При значному збільшенні запасів і затрат необхідно проаналізувати, чи не відбувається це збільшення за рахунок необгрунтованого відволікання активів з виробничого обороту, що призводить до збільшення кредиторської заборгованості і погіршення фінансового стану підприємства.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Довгострокові фінансові інвестиції	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.