Таким чином, безладне статеве життя, гомосексуалізм, проституція, наркоманія і алкоголізм – ось фактори, які спричиняють розповсюдження СНІДу.

Щоб запобігти розповсюдженню інфекції, в першу чергу необхідно виявити вірусоносіїв. На сьогоднішній день самим розповсюдженим методом є тестування. Цей метод базується на пошуку специфічних антитіл до ВІЛ чи його білків в плазмі крові. Стовідсоткової надійностіцей метод не дає. Ослаблена імунна система майже не реагує на інфекції і виробляє дуже мало антитіл.

С Н І Д – це заразне вірусне захворювання, яке являє собою специфічну імунологічну недостатність, що характеризується епідемічним розповсюдженням. Її викликає раніше невідомий вірус імунодефіциту людини (ВІЛ ).

На даному етапі ВІЛ – інфекція поширена в усьому світі і практично охопила всі області України. У зв’язку з надто швидкими темпами розповсюдження інфекції і високою смертністю серед хворих СНІД її справедливо називають “чумою ХХ ст. ”. Останнім часом за розповсюдженням СНІДу в світі Україна визнана найнебезпечнішою державою.

Зараз жодна країна світу, навіть найбагатші як США, Японія, Німеччина не спроможні поставити надійні бар’єри на шляху розповсюдження ВІЛ – інфекції. Створення ефективних засобів профілактики (вакцини) та лікування можливе лише у далекій перспективі.

Природної опірності до ВІЛ – інфекції не існує. Сприйнятливість до неї дуже висока.

У 1981 р. медики США вперше зіткнулися з синдромом імунодефіциту людини і його специфічним збудником - вірусом ВІЛ. Виявлена інфекція носила досить в’ялий характер. Лише після того, як імунний захист хворих почав давати збої, медики усвідомили, яка велика небезпека загрожує людській цивілізації.

Збудник цієї хвороби – вірус ВІЛ уражає лімфатичну систему людини і руйнує її імунітет.

Людина уражена вірусом СНІДу, стає беззахисною не тільки перед хвороботворними мікроорганізмами, але й перед умовно-патогенними мікроорганізмами, грибками та простішими.

При виникненні СНІДуу хворих має місце глибока імунологічна недостатність, оскільки вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), паразитуючи в крові людини, нищить ті клітини, які покликані захищати його організм від інфекції.

Джерелом зараження інфекцією СНІДу є хвора людина або вірусоносій.

Основними шляхами передачі збудника хвороби є :

- статеві контакти з хворими,

- переливання крові, зараженої вірусом СНІДу,

- використання інфікованих шприців та голок, що найбільш часто зустрічаються серед наркоманів,

- утробне зараження плоду і деякі ін.

Найбільшу кількість хворих на СНІД становлять: гомосексуалісти, наркомани та повії, а також особи аморальної статевої поведінки.

В організмі хворої людинивірус СНІДу знаходиться у всіх біологічних рідинах (в крові, сім’яній рідині, слині, спинномозковій рідині, сльозах, поті, сечі, молоці матері).

Першими проявами захворювання на СНІД може бути тривала (понад місяць) висока температура тіла без наявних причин, збільшення пахових, підпахових і шийних лімфовузлів, а також печінки і селезінки, тривале понад 2-3 місяці розладнання шлунково-кишкового тракту, що супроводжується прогресуючою втратою організмом ваги, анемія і стоматит, часті загальні і гнійні ураження шкіри та статевих органів.

В подальшому відмічаються також ураження легенів, центральної нервової системи, злоякісні пухлини.

За останні роки постійно зростає число хворих з практично безсимптомними, в’ялопротікаючими інфекціями. Це наслідок зниженої опірності імунної системи організму.

Таким чином, не виключено, що існує багато носіїв вірусу з низькою концентрацією антитіл до ВІЛ, на межі чутливості методів діагностики. Тести у таких хворих можуть бути від’ємними.

Крім цього, є категорії людей, які входить у так звану групу підвищеного ризику – гомосексуалісти, повії.

Друга категорія людей, яка викликає занепокоєння – наркомани.
Ситуація боротьби з цією інфекційною хворобою ускладнюється тим, що вірус, який викликає СНІД, виявився надзвичайно мінливим. Ця варіабельність сприяє стійкості до відповідних препаратів.

В умовах відсутності ефективних засобів профілактики та лікування головним засобом в попередженні розповсюдження ВІЛ–інфекції є інформування широких верств населення про шляхи її поширення і статеве виховання підростаючого покоління. Необхідно, щоб знання випереджували статеве дозрівання. Лише при такій умові можна сподіватися, що проінформовані підлітки стануть більш відповідально відноситися до власного здоров’я.

Найбільш ефективним засобом попередження ВІЛ-інфекції статевим шляхом – додержання норм безпечного сексу, котрий не призводить до зараження вірусом СНІДу, а також до небажаної вагітності.

Статеве утримання (до вступу в шлюб), дошлюбне життя лише з одним надійним статевим партнером, відсутність інтимних контактів з випадковими особами, чи з представниками груп підвищеного ризику (зокрема з гомо- та бісексуалістами, повіями, наркоманами тощо) – гарантія від зараження ВІЛ-інфекціею статевим шляхом.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація інфекційних захворювань.	\|	Карантин – це система заходів, що проводиться для попередження розповсюдження інфекційних захворювань з епідемічного вогнища і ліквідації самого вогнища.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.