• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Система застосування добрив

Таблиця 3.6

Таблиця 3.5

Таблиця 3.4

Таблиця 3.3

Таблиця 3.2

Таблиця 3.1

Таблиця 2.7

Споруди обладнання та оснащення.

Таблиця 2.6

Постійні лісові розсадники забезпечуються машинами, механізмами, знаряддями й обладнанням відповідно до видів механізованих робіт і технології виробничих процесів. Перелік машин, механізмів, знарядь наведений в таблиці 2.7.

Перелік і вартість обладнання, інструментів та інших матеріалів

Розділ 3. Основи агротехніки

3.1 Проект сівозмін

3.1.1. Господарські вимоги до сівозмін

Беззмінне, упродовж тривалого періоду вирощування одного і того ж садивного матеріалу на одній і тій же площі (монокультура) призводить до розпилення верхнього шару грунту, руйнування його структури, погіршення фізико-механічних властивостей та зниження родючості. Ґрунт надмірно ущільнюється, втрачає властиву йому структуру, що спричинює формування несприятливих водного, повітряного, теплового та поживного режимів. Сильне ущільнення розпиленого ґрунту та утворення поверхневої кірки перешкоджає появі дружних сходів, а ті, що з'явилися за таких умов, розвиваються слабо і багато з них не досягають стандартних розмірів або гинуть ще на початку розвитку. При сильному ущільненні ґрунту у сіянців при викопуванні обриваються корінці. Монокультура веде до виснаження ґрунту, зміни його кислотності, розвитку специфічних для культури хвороб та шкідників, послабленню діяльності корисних для рослин та посиленню впливу шкідли­вих для них мікроорганізмів, грибів, розвитку багаторічних бур'янів.

Зниження врожаю внаслідок вирощування монокультури в лісових розсадниках означає падіння виходу стандартного садивного матеріалу, головним чином сіянців, з одиниці площі: в першу чергу через зменшення їх параметрів і, по-друге, в результаті ураження їх збудниками хвороб, пошкодження ентомологічними шкідниками, відмирання через несприятливі ґрунтові та інші фактори.

Тривалий досвід землеробства, вирощування сільськогосподарських і лісових культур переконливо свідчить, що зміна вирощуваних на площі культур у певному порядку, дозволяє не тільки тривалий час отримувати сталі врожаї, але і збільшувані їх. Тому для збереження і підвищення родючості ґрунту, поновлення його структури, накопичення вологи, очищення полів від бур'янів, хвороб та шкідників застосовують сівозміни-науково обґрунтовану зміну культур і парів у часі і просторі. Не просто зміна, а зміна обґрунтована певною доцільністю, зміна культур при якій наступні види повністю використовують переваги обумовлені попередніми рослинами (культурами) або парами, так званими попередниками.

Таким чином, під сівозміною розуміють послідовне, науково обґрунтоване чергування культур і парів (якщо вони є в сівозміні) та певне їх розміщення на площі, яке супроводжується відповідною для конкретних ґрунтово-кліматичних умов агротехнікою і спрямоване на оптимальне використання площі за цільовим призначенням. У моєму випадку розсадник розташований на території ДП «СарненськеЛГ», яке знаходиться на Поліссі.

Райони Полісся та північної частини Лісостепу серед рівнинних територій України вважаються найбільш зволоженими атмосферними опадами. Кількість опадів перевищує природне випаровування (гідротермічний коефіцієнт - ГТК > 1) і тому для цієї території характерний позитивний баланс вологи. Розсадники створюють, головним чином, на зональних для регіону підзолистих, дерново-підзолистих, світло-сірих та сірих лісових ґрунтах різного, переважно легкого, механічного складу. Ці ґрунти, як звичайно, бідні на поживні речовини, мають незадовільні водно- фізичні властивості (високу водопроникність і малу водозатримну здатність). Негативною властивістю цих ґрунтів є підвищена кислотність. Основними заходами щодо підвищення родючості таких ґрунтів є систематичне внесення органічних (гній, торфо-компости, зелена маса) і мінеральних добрив, усунення кислотності вапнуванням і мергелюванням.

Одним з найраціональніших способів збагачення таких ґрунтів органічними речовинами та біологічним азотом є сидеральний пар - люпинізація піщаних та глинисто-піщаних ґрунтів (вирощування на полях сівозміни люпину на зелене добриво). Люпин має дві надзвичайно цінні властивості - здатність зв'язувати та накопичувати в ґрунті атмосферний азот і засвоювати з ґрунту недоступні для рослин поживні елементи важкорозчинних сполук. Люпин завдяки глибокій кореневій системі використовує вимиті у нижні шари ґрунту речовини, які після заорювання його зеленої маси нагромаджуються в орному шарі.

У сівозмінах можна вирощувати як однорічний, так і багаторічний люпин. Для даного розсадника застосовую систему сидерального пару. Сидеральним називають такий пар, на якому вирощують культури, зелену масу яких заорюють з метою збагачення ґрунту органічними речовинами.

На зелене добриво вирощують різні види однорічного (жовтий кормовий, синій вузьколистий) і багаторічного люпину, люпино- фацелійову суміш, сераделу, горох зимуючий, буркун білий і жовтий тощо. При вирощуванні на сидерат однорічного люпину восени після викопування садивного матеріалу, проводять глибоку оранку з внесенням фосфорно-калійних добрив. Рано навесні ґрунт боронують у двох напрямках. Перед висівом насіння люпину ґрунт культивують на глибину його загортання (3-4 см). Для ураження бульбочковими бактеріями насіння люпину перед висівом обробляють нітрагіном у розрахунку 0,5 кг на 200 кг насіння. Норма висіву насіння становить 180-220 кг/га.

Посіви люпину не потребують особливого догляду. Тільки при утворенні кірки проводять післяпосівне боронування. В фазі утворення 2-3 листочків бажано провести підживлення фосфорно - калійними добривами з розрахунку 20-30 кг/га. Заорювати зелену масу люпину потрібно в період утворення на головній стеблині перших блискучих бобів. У цій фазі в рослинах нагромаджується максимальна кількість азоту і зеленої маси (30-40 т/га). Спочатку люпин скошують або коткують, подрібнюють дисковими культива­торами і заорюють плугами з дисковими ножами. Подальший догляд за паром полягає в утриманні поверхні ґрунту у чистому та пухкому стані.

При вирощуванні сидерату з люпино-фацелієвої суміші всі роботи виконуються у тій же послідовності. Для посіву на 1 га беруть 3 кг фацелії та 140 кг насіння однорічного люпину. Таке співвідношення створює оптимальні умови для росту обох видів і забезпечує максимальний врожай зеленої маси. Висівати суміш насіння краще комбінованою сівалкою, яка пристосована до одночасного висіву крупного та дрібного насіння.

При вирощуванні на зелене добриво багаторічного люпину комплекс робіт визначається прийнятою ротацією сівозміни. Підготовлене до висіву насіння можна висівати як навесні, так і восени. Для весняного висіву кращим способом підготовки насіння є снігування впродовж 7-10 днів. Для раннього осіннього висіву насіння намочують протягом двох діб у воді. Норма висіву насіння люпину багаторічного - 35-40 кг/га, глибина загортання - 2-2,5 см.

У сівозміні з дворічним терміном вирощування у перший рік люпин росте вільно. На другий рік у фазі появи бобів, коли врожай зеленої маси сягає 45-50 т/га, зелену масу скошують і вивозять на парове поле або компостують. Другий врожай люпину, маса якого досягає 35-35 т/га, заорюють в ґрунт на зелене добриво. При запізненні заорювання багаторічного люпину корені його не встигають розкластися, що може стати причиною засмічення посівів деревних рослин.

Для продовження корисної дії сидерату на легких грунтах бажано при заорюванні зеленої маси вносити торф із розрахунку 30-40 т/га, який завдяки високій поглинальній здатності зменшує вилуговування поживних речовин з орного шару.

У межах однієї сівозміни залежно від поля застосовують кілька систем обробітку ґрунту. У сівозмінах з вирощуванням зеленого добрива це системи сидерального пару та зяблева, а у сівозмінах з попередником із зернобобових або трав - системи зайнятого пару та зяблева.

3.1.2 Схеми прийняти сівозмін та їх обґрунтування

Перехідна таблиця приведення полів посівного відділення до нормальної сівозміни посівного відділення розсадника, наведена в таблиці 3.1

Перехідна таблиця приведення полів посівного відділення до нормальної сівозміни

де: Пс – пар сидеральний;

с/г – сільськогосподарські культури;

Т – травосуміш;

С₁ – сіянці першого року вирощування;

С₂₊₁ - сіянці другого та першого року вирощування.

Ротаційна таблиця нормальної сівозміни посівного відділення розсадника, наведена в таблиці 3.2

Ротаційна таблиця нормальної сівозміни посівного відділення розсадника

Перехідна таблиця приведення полів деревної шкілки до нормальної сівозміни, наведена в таблиці 3.3

Перехідна таблиця приведення полів деревної шкілки до нормальної сівозміни

Ротаційна таблиця нормальної сівозміни деревної шкілки розсадника, наведена в таблиці 3.4

Ротаційна таблиця нормальної сівозміни деревної шкілки розсадника

Перехідна таблиця приведення полів шкільного відділення до нормальної сівозміни, наведена в таблиці 3.5

Перехідна таблиця приведення полів шкільного відділення до нормальної сівозміни

Ротаційна таблиця нормальної сівозміни шкільного відділення розсадника, наведена в таблиці 3.6

Ротаційна таблиця нормальної сівозміни шкільного відділення розсадника

де: Д- дичка;

Ок1,2 – окулянт першого та другого року вирощування.

3.2. Обробіток грунту.

3.2.1. Первинне освоєння площі.

У лісових розсадниках значне місце відводиться обробітку ґрунту під час освоєння площ, відведених під розсадник, та обробітку ґрунту в полях прийнятих сівозмін. Останній включає основний і передпосівний (передсадивний) обробіток ґрунту. В комплексі агробіологічних заходів щодо вирощування та забезпечення високого виходу стандартного садивного матеріалу обробіток ґрунту займає надзвичайно важливе місце. Він спрямований на покращення водно-фізичних, хімічних і біологічних властивостей ґрунту, формування сприятливих умов для проростання насіння, життєдіяльності і розвитку кореневої системи рослин. Основними завданнями обробітку ґрунту є :

1. створення в орному шарі близьких до оптимальних водного, повітряного, теплового і живильного середовищ; забезпечення найкращих умов для кореневого живлення та росту кореневої системи;

2. посилення кругообігу поживних речовин у ґрунті;

3. підвищення активності корисних мікроорганізмів та інтенсивності мінералізації органічних залишків;

4. знищення бур'янів, шкідників і збудників хвороб рослин;

5. створення сприятливих умов для висівання насіння, садіння рослин і внесення добрив;

6. захист грунту від водної і вітрової ерозії.

3.2.1. Первинне освоєння площі

Згідно індивідуального завдання категорія площі, яку відведено під лісовий розсадник – зруб. Лісорослинна зона Полісся, то обробіток грунту здійснюємо за системою сидерального пару. Ця система включає в себе: лущення, осінню оранку, весняне боронування, посів люпину, прикотування люпину, подрібнення зеленої маси, заорювання зеленої маси, прикотування грунту, переорювання пару, ранньовесняне боронування.

3.2.2. Системи основного обробітку грунту в полях сівозмін

та їх обґрунтування.

Сидеральний пар застосовується для обробітку ґрунту в зонах надмірного і достатнього зволоження на ґрунтах, бідних на азот. Сидеральним називається такий пар, коли зелену масу вирощуваних культур заорюють з метою збагачення ґрунту органічними речовинами.

На зелене добриво я вирощую однорічний жовтий кормовий люпин. Восени проводжу лущення ґрунту, вношу фосфорно калійні добрива і культурна оранка на глибину 20-22 см. Рано весною планую ранньовесняне закриття вологи, культивацію перед посівом на глибину його загортання (3-4 см.). Насіння люпину для ураження бульбочковими бактеріями перед висівом обробляю нітрагіном з розрахунку 0,5 кг на 200 кг насіння. Норма висіву становить 200 кг на га.

Заорюю зелену масу люпину в період утворення на головній стеблині перших блискучих бобів. У рослинах в цей період накопичується максимальна кількість азоту і зеленої маси (30-40 т/га). Спочатку люпин коткую, подрібнюю дисковими боронами і заорюю плугами з дисковими ножами, наступний – догляд за паром, дворазова культивація для утримання ґрунту в чистому та пухкому стані

3.3.1. Запроектована система добрив та її обґрунтування

Підбираючи добрива ми звертаємо увагу на особливості розвитку і живлення вирощуваного садивного матеріалу та наявність елементів живлення у грунті. Раціональна система застосування добрив у розсадниках, як правило, має три складові: основне (допосівне) добриво, доза якого вноситься під основну оранку; припосівне (передсадивне) добриво, що вноситься безпосередньо у зону висіву або садіння; післяпосівне добриво – підживлення рослин у період вегетації. При внесенні тих чи інших видів добрив потрібно враховувати агрохімічні аналізи грунтів до посіву (посадки) і в період росту сіянців і саджанців.

3.3.2. Види, дози, терміни та технологія внесення добрив

У деревних розсадниках застосовують органічні та мінеральні добрива:

Органічні добрива: до них належать гній, гноївка, пташиний послід, торф, різні компости, сапропель та зелене добриво.

Гній – це суміш підстилки з твердими та рідкими виділеннями тварин. Залежно від ступеня розкладання вирізняють чотири види гною: свіжий, напівперепрілий, перепрілий та перегній. Після вивезення на поля гній потрібно одразу розкидати та заорати.

На важких грунтах його заорюють на глибину 10-15 см., а на легких піщаних – на 15-20 см. Навесні гній вносять на легких грунтах, а на важких – восени, перед основною оранкою. Норма внесення відповідно становить 15-20 т/га. один раз у 2-3 роки та 30-40 т/га – один раз у 3-4 роки.

Азотні добрива – мають азот у різному стані: аміачному, амонійному, нітратному та амідному. Аміачні азотні добрива придатні для внесення на нейтральних і лугових грунтах, а нітратні на кислих. Одним з універсальних та високоефективних азотних добрив є аміачна селітра (азотнокислий амоній, нітрат амонію). Висококонцентрованим добривом, в якому міститься 46% азоту, є карбамід (сечовина). З твердих азотних добрив у розсадниках застосовують також сірчанокислий амоній, натрієву (чилійську) та кальцієву селітру, а з рідких (безводний) аміак.

Фосфорні добрива – за ступенем розчинності ділять на три групи: розчинні у воді (суперфосфат простий, суперфосфат гранульований, суперфосфат подвійний); важкорозчинні (томасшлак, преципітат); нерозчинні (фосфоритне борошно та ін.).

Як основне добриво використовують усі форми фосфорних добрив (розчинні, важкорозчинні та нерозчинні). Для припосівного добрива та підживлення садивного матеріалу придатні лише розчинні фосфорні добрива.

Калійні добрива – можна розділити також на три групи: концентровані (хлористий калій, сульфат калію, каліймагнезія ); змішані, які одержують шляхом розмелювання сирих солей та концентрованих добрив; сирі солі (сильвініт, каїніт та ін.). Калійні добрива краще вносити восени під зяблеву оранку ( разом з іншими добривами) у вологий шар грунту.

При підборі добрив слід враховувати ряд показників. Одним із яких є місце розташування лісорозсадника. В моєму випадку ми вносимо органічні , азотні, фосфатні та калійні. Азотні добрива вносимо в посівне відділення так як посівам необхідна значний вміст азоту. У інших полях ці добрива не вносяться. Також немало важливо і кількість діючої речовини в добривах. Наприклад суперфосфат 35%, хлористий калій 50%, аміачна селітра 20%. З цього і слідують розрахунки доз внесення.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
3. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
4. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
5. V. Виконання вправ на застосування узагальнювальних правил.
6. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок
7. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
8. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
9. VI. Узагальнення та систематизація знань
10. VII. Закріплення нового матеріалу і систематизація знань.
11. А.1 Стан , та проблемні питання застосування симетричної та асиметричної криптографії.
12. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.

Переглядів: 1831