Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Загальні принципи складання Балансу

Підготовка до аналізу структури і динаміки балансу

Аналіз структури статей балансу і динаміки змін проводиться за допомогою одного з таких способів:

– аналіз безпосередньо за балансом без попередньої зміни балансових статей;

– складання ущільненого порівняльного аналітичного балансу шляхом агрегування деяких однорідних за складом елементів балансових статей;

– проведення додаткового коректування балансу на індекс інфляції з подальшим агрегуванням статей у необхідному аналітичному розрізі.

Аналіз безпосередньо за балансом — досить трудомістка і найчастіше малоефективна процедура, оскільки занадто велика кількість розрахункових показників не дозволяє виділити головних тенденцій у зміні фінансового стану підприємства.

У більшості випадків дослідження структури і динаміки фінансового стану підприємства здійснюється за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Такий баланс можна одержати з вихідного балансу шляхом ущільнення окремих статей і доповнення його показниками структури.

Подальший аналіз балансу здійснюється такими способами (вони використовуються також і при інтерпретації інших форм звітності):

– горизонтальний аналіз;

– вертикальний аналіз;

– аналіз з використанням коефіцієнтів.

Горизонтальний аналіз. Це найпростіший з прийомів аналізу, але, незважаючи на це, за його допомогою можна одержати досить цінну інформацію про фінансовий стан підприємства. Він припускає порівняння показників одного року з показниками іншого. Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей чи їх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності. В його основі лежить числення базисних темпів росту балансових статей і статей звіту про фінансові результати.

Вертикальний аналіз балансу показує структуру засобів підприємства та їх джерел, коли суми за окремими статтями або розділами беруться у відсотках до валюти балансу. Можна виділити дві основні причини, що обумовлюють необхідність і доцільність проведення вертикального аналізу:

– перехід до відносних показників дозволяє проводити міжгосподарські порівняння результатів діяльності підприємств, що розрізняються за величиною використовуваних ресурсів та інших об’ємних показників;

– відносні показники деякою мірою згладжують негативний вплив інфляційних процесів, що можуть істотно спотворювати абсолютні показники фінансової звітності і тим самим ускладнювати їх зіставлення в динаміці.

Горизонтальний і вертикальний аналізи взаємодоповнюють один одного, а деякі показники можна віднести як до інструментів горизонтального, так і до інструментів вертикального аналізу.

Аналіз з використанням коефіцієнтів. Коефіцієнт — це математичне вираження зв’язку одного показника з іншим. Коефіцієнти є основними інструментами фінансового аналізу, що допомагають установити зв’язок між різними цифрами у фінансових звітах. При використанні коефіцієнтів суб’єкт фінансового аналізу може не тільки оцінити поточний фінансовий стан організації, але й передбачати реакції кредиторів та інших осіб, які зазвичай використовують їх для оцінки діяльності компанії.

Складання балансу регламентоване ПБО 2. Норми ПБО 2 застосовуються до балансів підприємств усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

У ПБО 2 використані терміни, що мають визначальне значення для забезпечення коректності застосування ПБО при складанні фінансової звітності. Визначення термінів, застосовуваних у ПБО 2, дається в його п.4.

Активи визначені як ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.

Зобов’язання — заборгованість підприємства, що виникла в результаті минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Власний капітал — частина в активах підприємства, що залишається після відрахування його зобов’язань.

Докладніше особливості визнання і співвідношення активів, зобов’язань і власного капіталу наведені в пп. 10-13 ПБО 2.

Актив відбивається в балансі за умови, що оцінка його може бути вірогідно визначена й очікується одержання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з його використанням.

Таким чином, матеріальні і нематеріальні об’єкти відбиваються в балансі підприємства як активи тільки в тому випадку, коли вони відповідають одночасно трьом критеріям:

– об’єкти, що контролюються підприємством (всі об’єкти належать підприємству за правом власності, контролюються цим підприємством);

– оцінка об’єктів може бути вірогідно визначена (всі об’єкти, придбані підприємством, можуть бути вірогідні їм на підставі первинних документів на їх оприбуткування; труднощі з визначенням вартості об’єктів можуть виникати при оприбуткуванні безоплатно отриманих об’єктів, а також створених власними силами нематеріальних активів);

– існує імовірність одержання в майбутньому економічних вигод від використання цих об’єктів (всі об’єкти, що належать підприємству за правом власності, несуть підприємству ймовірність одержання економічної вигоди у майбутньому у разі їх продажу третім особам). Рекомендується включити до наказу з облікової політики підприємства фразу такого змісту: «До особливого розпорядження керівника підприємства вважати всі об’єкти підприємства, що перебувають у його власності, контрольованими підприємством за правом власності, що припускає право володіти майном, використовувати його і розпоряджатися їм. Вважати всі об’єкти підприємства (у тому числі невиробничі), що числяться на його балансі, вірогідно оціненими на підставі первинних бухгалтерських документів на їх оприбуткування. Вважати всі об’єкти підприємства об’єктами, за якими існує ймовірність одержання економічних вигод у майбутньому у випадку можливого продажу цих об’єктів третім особам. У разі оприбуткування матеріальних і нематеріальних об’єктів (у тому числі невиробничих), які щойно надійшли, від початку вважати їх вірогідно оціненими на підставі первинних бухгалтерських документів і з імовірністю одержання економічних вигод у майбутньому».

Зобов’язання відбивається в балансі, якщо його оцінка може бути вірогідно визначена й існує імовірність зменшення економічних вигод у майбутньому в результаті його погашення. Власний капітал відбивається в балансі одночасно з відображенням активів або зобов’язань, що ведуть до його зміни.

Отже, власний капітал від початку визначається як різниця між активами і зобов’язаннями, що ще раз підтверджує загальний принцип побудови Балансу:

Активи = зобов’язання + власний капітал.

Всі активи підприємства для цілей складання Балансу поділяються на обігові і не обігові. Обігові активи — кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Не обігові активи — всі активи, що не є обіговими. Операційний цикл — проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності й одержанням коштів від реалізації виготовленої з них продукції або товарів і послуг.

Висновки з першого питання:Студенти ознайомилися з формою №1 «Баланс», з показниками, які відображаються в Балансі. Студенти вивчили аналіз структури статей Балансу, горизонтальний та вертикальний аналіз Балансу, аналіз фінансового стану згідно показників Балансу. Студенти засвоїли що відноситься до активів та до пасивів підприємства і як вони діють на фінансовий стан підприємства, що відноситься до власного капіталу та зобов’язань підприємства.

2. Аналіз форми №2 «Звіт про фінансові результати».

Метою складання Звіту про фінансові результати є надання користувачам правдивої, повної і неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки за звітний період. На відміну від балансу, Звіт про фінансові результати надає інформацію не на конкретну дату, а за визначений період. Цей звіт вважається одним із найбільш інформативних документів звітності, оскільки містить інформацію про динаміку прибутку підприємства.

Прибуток є найважливішим узагальнюючим показником, що характеризує кінцевий результат діяльності підприємства. Від розміру прибутку, отриманого підприємством, залежить формування обігових коштів, виконання зобов’язань перед бюджетом, платоспроможність підприємства, доходи акціонерів і т.п.

Показники діяльності підприємства у формі №2 групуються в розрізі видів діяльності.

На формування чистого прибутку підприємства впливають фінансові результати, отримані після здійснення операційної, інвестиційної, фінансової діяльності і фінансові результати, отримані в результаті, надзвичайних подій. Така класифікація фінансових результатів діяльності підприємства відіграє важливу роль при розрахунку показників прибутковості (рентабельності) підприємства.

Висновки з другого питання:Студенти ознайомилися з показниками форми №2 «Звіт про фінансові результати». Студенти вивчили порядок проведення фінансово-економічного аналізу згідно даних форми №2 та мету його проведення; порядок проведення розрахунків показників рентабельності, формування чистого прибутку підприємства від операційної, фінансової та інвестиційної діяльності.

3. Аналіз форми №3 «Звіт про рух грошових коштів».

До реформування системи бухгалтерського обліку і звітності в Україні в складі річної фінансової звітності були присутні аналоги теперішнього «Балансу», «Звіту про фінансові результати» і «Звіту про власний капітал». Що ж стосується «Звіту про обіг грошових засобів», то ця форма звітності є принципово новою в системі фінансової звітності підприємств України. У цьому зв’язку розглянемо основні принципи її складання і роль у системі фінансової інформації, що міститься в звітності.

Підприємство може бути дуже прибутковим і водночас мати надзвичайний дефіцит коштів або середньоприбутковим, маючи в розпорядженні великі суми коштів. Звіт про обіг коштів покликаний показати подібні надлишки і дефіциту. Він складається для того, щоб показати порядок фінансування операцій підприємства, яке звітується, і використання ним фінансових ресурсів.

Інформація про обіг коштів підприємства корисна тим, що вона надає користувачам фінансової звітності базу для оцінки здатності підприємства залучати і використовувати кошти та їх еквіваленти.

Звіт про обіг коштів, крім того, містить інформацію, яка корисна при оцінці фінансової гнучкості фірми.Фінансова гнучкість —це здатність фірми генерувати значні суми коштів для того, щоб вчасно реагувати на потреби і можливості, які зненацька виникли. Інформація про обіг коштів за минулі періоди, особливо про обіг коштів від основної діяльності, допомагає оцінити фінансову гнучкість. Оцінка здатності фірми пережити, наприклад, несподіване падіння попиту може містити в собі аналіз обігу коштів від основної діяльності за минулі періоди. Чим відчутніше обіг коштів, тим вище виявиться здатність фірми витримати несприятливі зміни економічних умов.

Деякі інвестори і кредитори вважають звіт про обіг коштів корисним при оцінці «якості» доходів фірми. Визначення доходів при обліку методом нарахувань вимагає безліч бухгалтерських проводок, пов’язаних з нарахуванням, відображенням сум, що відносяться до майбутніх звітних періодів, розподілом і оцінкою. Такі коректування і процедури роблять процес визначення доходу більш суб’єктивним, ніж хотілося б деяким користувачам фінансової звітності. Такі користувачі покладаються на більш об’єктивну оцінку ефективності, ніж чистий прибуток, — на обіг коштів від основної діяльності. На думку цих користувачів, чим вищий цей показник, тим вища «якість» доходу.

Звіт про обіг коштів поділяє грошові надходження і виплати на три основні категорії:

– обіг засобів у результаті операційної діяльності;

– обіг засобів у результаті інвестиційної діяльності;

– обіг засобів у результаті фінансової діяльності.

Групування потоків коштів за цими трьома категоріями дозволяє відбити вплив кожного з трьох основних напрямків діяльності фірми на рівень грошових надходжень. Комбінований уплив усіх трьох категорій на обсяг коштів визначає чисту зміну коштів за період. Потім чиста зміна коштів за період звіряється з початковим і кінцевим сальдо коштів.

Висновок з третього питання:Студенти ознайомилися з показниками форми №3 «Звіт про рух грошових коштів», які є базою для оцінки можливості підприємства залучати та використовувати грошові кошти. Студенти вивчили, що грошові кошти надходять і використовуються від трьох видів діяльності: операційної, фінансової та інвестиційної. Студенти освоїли проведення аналізу руху грошових коштів підприємства, дохідності, прибутковості, фінансової гнучкості.

4. Аналіз форми №4 «Звіт про власний капітал».

Аналізуючи структуру пасиву балансу, ми вже частково провели аналіз власного капіталу підприємства. Однак у зв’язку з тим, що в балансі відбивається інформація зі стану на визначену дату, ми не мали можливості простежити, за рахунок яких джерел формувався той чи інший елемент власного капіталу, а також у якому напрямку використаний власний капітал.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розрахунок індексу кредитоспроможності	\|	Основні об’єкти аналізу в капітальному будівництві

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.