Значення

Наслідки проголошення І Універсалу

Зміст І Універсалу

На IIВсеукраїнському військовому з'їзді) Універсал було зачитано перед народом на Софійському майдані. 12 (25) червня 1917 р.З промовою про необхідність втілення цього документа в життя виступив М. Грушевський. Народ вітав це бурхливими оплесками. Охоплений ентузіазмом, натовп підняв М. Грушевського над головами людей і на руках проніс його до будинку Центральної Ради. Причини прийняття І Універсалу

• Вимоги мітингів, рекомендації з'їздів про надання Україні автономії.

• Невизнання Тимчасовим урядом Центральної Ради як виразника волі українського народу і відмова надати Україні автономії під час переговорів делегації Центральної Ради із Тимчасовим урядом у травні 1917 р. (українську делегацію очолювали лідери впливових українських партій — В. Винниченко, М. Ковалев-ський, С. Єфремов).

• Відкладання Тимчасовим урядом вирішення україн-
. ського питання до скликання Всеросійських установ
чих зборів.

• Ініціювання II Військовим з'їздом проголошення авто
номії України без згоди Тимчасового уряду.

1.Проголошено автономіюУкраїни.

2. Закликав народ до організації нового політичного ладу.

3. Наголошувалося, що склад Центральної Ради буде поповнено представниками інших народів, які живуть в Україні, і це дасть їй змогу стати найвищим органом революційної демократії краю.

4. Комплектування окремих військових частин лише українцями здійснюватиметься під контролем військового міністра і Генерального штабу.

5, Проблему земельної реформи повинні були вирішити
Установчі збори.

6. Оголошувалося про запровадження одноразового подат
ку на «рідну справу».

1. Цебув перший крок до здійснення національно-територіальної автономії України.

2. Крок до створення першого українського уряду — Генерального секретаріату. ^L

3. Серед російських політичних сил Універсал викликав негативну реакцію.

1. ІУніверсал справив величезне враження на суспільство.

2. Це був акт конституційного значення, яким утверджувалося право українського народу на створення власної держави.

Українські установчізбори — представницька установа, яка мала, бути створена громадянами України на основі загального виборчого права для встановлення форми державного правління та прийняття конституції.

Універсал — закон, постанова верховної влади, урядовий до-. кумент, урочиста грамота, декларація, маніфест, спрямований на вирішення якихось важливих питань для народу і держави.

Створення Генерального секретаріату —

тимчасового революційного уряду України

(15 (28) червня 1917 р.)

На чолі уряду — В. Винниченко.

Він одночасно був затверджений генеральним секретарем внутрішніх справ.

У першому складі уряду Центральної Ради переважали соціал-демократи.

Соціал-демократи мали п'ять місць,

соціалісти-революціонери - два,

соціалісти-федералісти — одне,

безпартійний — один. Створено вісім міністерств:

генеральний писар — П. Христюк,

військових справ — С Петлюра,

земельних справ - Б. Мартос,

міжнаціональних справ — С Єфремов,

фінансів - X. Барановський,

юстиції — В Садовський,

освіти — /. Стешенко,

продовольчих справ - М. Стасюк. Генеральний секретаріат був підзвітний Малій раді(з 40 осіб) — органу, який вирішував поточні й загальні проблеми.

Володимир Винниченко

(1880-1951)

Відомий український громадсько-політичний і державний діяч, письменник.

Народився в Херсонській губернії (нині Кіровоградська область) в сім'ї селянина. Навчався в гімназії, на юридичному факультеті Київського університету, звідки виключений за «мазепинські» погляди і революційну діяльність, був одним із організаторів РУП, потім - УСДРП. Активний учасник Української революції.

Після Лютневої революції в Росії В. Винниченко вийшов із підпілля, разом з М. Грушевським приїхав до Києва, щоб бути в центрі українських подій, та заходився створювати «Робітничу газету» — центральний друкований орган УСДРП. Він, як лідер цієї впливової партії, очолив перший уряд Української Народної Республіки — Генеральний секретаріат Центральної Ради — та був призначений генеральним секретарем внутрішніх справ.

Володимир Винниченко — людина великого творчого потенціалу, був автором багатьох декларацій і двох останніх

універсалів Центральної Ради. У цих документах він намагався закласти міцні підвалини незалежності України у федеративному устрої майбутньої демократичної Росії. А втім поїздка до Петрограда у травні 1917 р. змусила його усвідомити, що російська демократія закінчується там, де починається національне питання. Одначе він продовжував пошук компромісів та разом із М. Грушевським узяв участь у київських переговорах із лідерами Тимчасового уряду про визнання автономії України, яке він послідовно підтримував. Він дотримувався тези, що без національного визволення не може бути визволення соціального.

Політична криза в уряді УНР привела до виходу соціал-демократів на чолі з В. Винниченком із Центральної Ради, керівництво якою перебрала Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР). Свої обов'язки прем'єра він склав через три дні після проголошення IV Універсалом самостійності України (12 січня 1918р.).

18 вересня 1918 р. був обраний головою Українського національного союзу.

У ніч проти 14 листопада 1918 р. було створено Директорію УНР на чолі з В. Винниченком. Очолив антигетьман-ське повстання, внаслідок якого Директорія УНР доступилася до влади.

Листопад 1918р. -лютий 1919 р. -голова Директорії УНР.

Коли розпочалася інтервенція на південь України, В. Винниченко виступив проти зближення з командуванням англо-французьких військ. Він почав проводити про-' радянську політику, сподіваючись, що радянська Росія визнає УНР. Цього, зрозуміло, не сталося, і Директорія вдалася до пошуку союзу з англо-французькими військами. Французьке командування відмовилося від переговорів з УНР за ліві погляди В. Винниченка. Відтак В. Винниченко пішов у відставку, а Директорію очолив С Петлюра.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
У травні-липні 1917 р. скликані ще такі всеукраїнські	\|	Суть Універсалу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.