• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема 6. Системи підтримки прийняття управлінських рішень

Організаційна та інформаційна технології. Основні складові інформаційних систем: персонал, завдання, технології, культура, структурні компоненти та взаємовідносини в організації. Математичне забезпечення ІС. Класифікація математичного забезпечення. Основні складові математичного забезпечення. Функціональні задачі та їх програмне забезпечення.

Напрями та показники оцінювання ІТ-підрозділів

Для правильної організації використання ІТ необхідні послідовні зміни, сувора дисципліна, тісна взаємодія бізнес-підрозділів та ІТ-підрозділу. Однак потрібно зазначити, що навіть підприємства, які побудували успішно працює ІС, повинні уважно стежити за стрімким розвитком технологій. Необхідно пам’ятати, що самі по собі технології не можуть істотно вплинути на продуктивність організації; питання в галузі ІТ, які є сьогодні перед ними, мають переважно адміністративний характер. Тому правильне управління інформаційною системою та її використання для отримання стратегічних переваг вимагають переорієнтації культури управління, в основі якої повинні бути обізнаність вищої адміністрації в галузі ІТ і грамотне керівництво розвитком ІС.

Досвід показує, що керівництво «правильних» компаній ініціює дискусії про інформаційні технології серед керівників основних напрямів діяльності і технічного керівництва. Важливим результатом таких дискусій є залучення до планування інформаційних технологій тих людей, врахування думок яких може усунути розрив між технологіями і бізнесом. У більшості компаній які успішно використовують інформаційні технології менеджер з інформатизації або керівник ІТ-підрозділу насамперед є бізнес-керівником і тільки потім - технічним фахівцем. У таких компаніях ІТ-відділ тісно інтегрований з іншими підрозділами, його співробітники працюють бік о бік з іншим персоналом і робота над усіма удосконаленнями здійснюється спільно. Бізнес-підрозділи та ІТ-відділ повинні приймати рішення у сфері інформатизації спільно, щоб забезпечити їх обґрунтованість. Для цього співробітникам необхідні базові знання з інформаційних технологій, а фахівцям ІТ-відділу - знання про основну діяльність компанії. Ключовим моментом є залучення основного персоналу на стадії розробки і впровадження проекту. У «правильних» організаціях структура ІТ-відділів проста. Невелике число співробітників займається підтримкою, а основна увага приділяється продуктивності. Розуміючи, що тримати фахівців з всіх необхідних напрямів неможливо, компанії мають тільки тих фахівців, потреба в яких особливо значна, а за іншими послугами звертаються до зовнішніх організацій. Вони також постійно стежать за тим, щоб підтримувати у співробітників навички з ключових бізнес-процесів, і прагнуть обмежити доступ представників сторонніх організацій до спеціалізованих систем, щоб не допустити витоку інформації через підрядчиків або постачальників, що дає їм перевагу перед конкурентами.

Щоб інвестиції в інформаційно-технічний розвиток давали максимальну вигоду, потрібні систематичні дії. Недостатньо застосувати на практиці один - два принципи, треба слідувати всім шести відразу. Для правильної організації використання інформаційних технологій необхідні послідовні зміни, сувора дисципліна, тісна взаємодія бізнес-підрозділів і інформаційно-технічного відділу. Лише тоді можете отримати величезні переваги. Однак потрібно зазначити, що навіть компанії, що побудували успішно працюючу інформаційну систему, повинні уважно стежити за стрімким розвитком технологій. Необхідно пам'ятати, що питання у сфері ІТ, які стоять сьогодні перед організаціями, мають, в основному, адміністративний характер; самі ж по собі технології не можуть істотно позначитися на продуктивності. Правильне управління інформаційною системою і її використання для отримання стратегічних переваг вимагають дисципліни і досвіду. А для цього, в свою чергу, необхідно, щоб розвиток ІТ був тісно пов’язаний з переорієнтацією культури управління, в основі якої повинні лежати обізнаність вищої адміністрації в області інформаційних технологій і грамотне керівництво розвитком інформаційної системи з її боку.

Інформаційне забезпечення

Інформаційне забезпечення передбачає єдиний комплексний підхід до створення й ведення інформаційної бази усієї системи та її компонентів на основі одного технологічного процесу збирання, зберігання, передавання та оброблення інформації, який забезпечує узгоджені інформаційні взаємодії всіх локальних ІС та підсистем у складі ІСМ.

Інформація, як сукупність даних і знань, характеризує рівень організаційного розвитку організації і є її стрижневим елементом. Наскільки ефективні процеси збирання, нагромадження, збереження, пошуку, передавання і методів оброблення інформації, настільки діюча і вся система управління, загалом.

Загальними вимогами щодо формування систем підтримки ІС є вимоги, що забезпечать у розрізі роботи з інформацією (рис. 5.2).

Рис. 5.2. Вимоги до інформації в ІСМ

Інформаційне забезпечення значною мірою визначає інтелект системи, оскільки містить всю використовувану інформацію, оперує нею і здійснює інформаційний обмін всередині і ззовні ІС. До інформаційного забезпечення висуваються серйозні вимоги – інформація повинна бути достовірною, своєчасною, постійно оновлюваною, поданою в зручній для користувача формі, доступною користувачу і повною. Неповність інформації часто є причиною прийняття нераціональних і несвоєчасних управлінських рішень. Основний ефект ІС для вдосконалення управління досягається за рахунок автоматизації інформаційних процесів і покращання методів прийняття управлінських рішень.

Інформаційне забезпечення містить не тільки різноманітні дані, але і систему доступу до них, яка реалізується програмними засобами (СУБД). У цьому проявляється тісний взаємозв’язок інформаційного і програмного забезпечення, які надають ці засоби. Разом з ІС її інформаційне забезпечення мало такі етапи:

· індивідуальне, вмонтоване в програму виконання завдань інформаційного забезпечення;

· файлові структури, які створювалися для одного завдання або комплексу завдань під управлінням операційної системи;

· зведення файлів у БД, які обслуговують комплекси завдань і функціональні підсистеми під управлінням операційної системи, що забезпечує взаємозв’язок фізичних запам’ято­вувальних пристроїв, користувачів і структур даних;

· сучасні БД, мови запитів і маніпуляції даними, незалежність фізичної, логічної організації даних і користувачів, управління даними з боку СУБД;

· БД і бази знань, звернення і запити реалізуються довільною мовою, аж до розмовної.

Перспективні системи на базі новостворених технічних і програмних засобів у майбутньому забезпечать нові інтелектуальні можливості. Вони дозволять спілкуватися з користувачем мовою, близькою до розмовної, виконувати логічні завдання (доведення, пошук рішень), використовуючи задану сукупність правил доведення, а також приймати рішення, формувати поняття і образи, їх зберігання і доступ до них, надавати енциклопедичні довідки, розв’язувати задачі системотехніки, виконувати дослідження і розробки, розуміти і формувати мови (зі словником не менше 100 тис. слів), перекладати з однієї мови на іншу, застосовувати елементи самопрограмування і вільний діалог.

Організовування ефективного інформаційного забезпечення системи управління дає змогу оптимізувати функції взаємозв’язків цілісності виробничої інформації з достовірністю, своєчасністю і необхідними обсягами. Сьогодні поки не реальні розроблення і впровадження ідеальної системи організовування інформаційного забезпечення, близького до природного, проте підтримка його оптимальності можлива, використовуючи функціонально нові, безпосередньо спрямовані на досягнення мети ІС.

Програмне забезпечення

Програмне забезпечення полягає у використанні узгодженого та взаємопов’язаного комплексу моделей, алгоритмів і програм для забезпечення спільного функціонування всіх компонентів ІСМ.

Програми – це тексти, складені з основних конструкцій мови, які відображають інтелектуальну, рутинну, фактографічну тощо інформаційну діяльність в умовах автоматизації і застосування комп’ютерів. Тобто, всі програмні і зв’язані з ними інформаційні засоби: логічні одиниці інформації (елементи, записи, складні записи, структури даних, структури знань), алгоритмічні мови програмування і спеціалізовані мови спілкування, маніпулювання і обміну інформацією. Спеціальне програмне забезпечення містить окремі програми і програмні комплекси, розроблені для управління конкретною організацією, у вигляді пакетів прикладних програм, які здійснюють певні функції управління у вигляді програмної системи, що реалізує певний метод виконання завдань управління.

Зазначимо, що ІС постійно зазнає динамічних змін. Її розвиток здійснюється в багатьох напрямках. Основні із них такі:

· охоплення автоматизацію нових підсистем і розширення функцій ІС;

· створення принципово нових алгоритмів (задач) і вдосконалення існуючих;

· вдосконалення і розширення комплексу технічних засобів;

· вдосконалення загальносистемного програмного забезпечення.

А це, своєю чергою, вимагає своєчасного динамічного коригування програмного забезпечення.

Технічне забезпечення.

Технічне забезпечення – це використання єдиного комплексу сумісних обчислювальних засобів, автоматизованих робочих місць спеціалістів та локальних комп’ютерних мереж, об’єднаних в одну розподілену обчислювальну систему, яка забезпечує автоматизовану реалізацію компонентів ІСМ.

Функціонування ІС ґрунтується на використанні технічних засобів, які забезпечують збирання, реєстрацію, передавання, зберігання, оброблення і тиражування інформації, а також процеси взаємодії людини і комп’ютера для виконання завдань управління об’єктом. Сучасні ІС створюються на базі впровадження: нових радіокомунікаційних зв’язків, сучасних комп’ютерної та факсимільно-друкувальної техніки, локальної комп’ютерної мережі і відповідних програмних засобів. Комп’ютерні мережі, які з’явилися порівняно недавно, здатні утворити основний кістяк комунікаційних зв’язків. Ці мережі – один з яскравих прикладів реалізації ІТ, в яких поєднуються як різного роду апаратура з оброблення, зберігання та передавання інформації, так і різні види обслуговування (інформаційна служба, телеконференції, електронна пошта). На кінцевих пунктах мережі з’явилися комп’ютери, факсимільні апарати, сервери баз даних. До провідникових і кабельних каналів додалися мікрохвильові і волоконно-оптичні. Завдяки об’єднанню використовуваних програмно-сумісних комп’ютерів у локальну мережу, досягається оптимальне співвідношення продуктивності і вартості ІС. Архітектура локальної мережі забезпечує високий рівень інтеграції системи як по вертикалі, так і по горизонталі, підвищення продуктивності управлінської праці в два–три рази під час роботи на ізольованих засобах інформаційних підсистем і в 5–10 разів під час роботи в складі локальної мережі. Для ефективного використання різноманітної номенклатури технічних засобів необхідно забезпечити їх інформаційну (єдині формати даних і агрегатів даних, спільність тезаурусу і класифікаторів, наявність інтерфейсів кодів і технічних пристроїв), програмну і технічну (пропускні здатності пристроїв і каналів, можливість спряження пристроїв і каналів штатними засобами) сумісність. З цією метою всі засоби ІС повинні бути об’єднані в єдиний комплекс технічних засобів ІС. Ця специфічна вимога є додатковою до звичайних вимог, яка охоплює виконання поставлених завдань з необхідною якістю, виконання вимог економіки, надійності, економічності та естетики.

Технічне забезпечення системи управління може потребувати значних капітальних вкладень. Необхідно пам’ятати про те, що технічне забезпечення є найменш гнучкою частиною системи управління. Тому помилки у вибиранні технічних засобів і комплектуванні технічної бази можуть спричинити серйозні, важко поправні наслідки.

Структурними елементами технічного забезпечення є технічні засоби, методичні і управлінські матеріали, технічна документація, обслуговуючий персонал, які забезпечують виконання функціональних завдань ІС.

Персонал об’єднує розробників і експлуатаційників комплексу технічних засобів з врахуванням периферійного обладнання, засобів зв’язку і телеобробки, організаційно-технічний, монтажно-налагоджувальний, експлуатаційний і обслуговуючий штат працівників.

Технологічне забезпечення

Технологічні процеси, які відбуваються в сфері матеріального виробництва, описуються послідовністю операцій і етапів переходу вихідного продукту в кінцевий. Технологічні процеси тісно пов’язані з ІС і мають справу з інформацією. Стосовно ІС необхідно розрізняти технологічні процеси проектування, впровадження і підтримання її функціонування.

Технологія розроблення ІС повинна описати процеси її проектування на всіх етапах. Тут, з одного боку, потрібно виділити технологію перебудови апарату управління та його підготовку до виконання автоматизації, а з іншого, технологію проектування і впровадження, тобто розроблення ІС. Технологічні процеси повинні зумовлювати розроблення методів, алгоритмів і програм оброблення інформації і підтримання функціонування інформаційної бази даних.

Впровадження ІС спонукає до широких змін методів роботи управлінського персоналу, структури системи, процедур управління, документопотоків. Ці зміни умовно можна поділити на дві групи. До першої групи належать зміни, пов’язані з вживанням комплексу заходів з вдосконалення чинної організації і управління. До другої групи належать зміни, пов’язані з вдосконаленням методів і технології, обумовлені автоматизацією виконання завдань.

Перераховані особливості потрібно враховувати в технології управління, для чого потрібно:

1) розширити обсяг завдань менеджменту (за кількістю і складністю алгоритмів вирішення) для всіх рівнів управління та впровадження принципово нових завдань;

2) використовувати для виконання управлінських завдань точну інформацію про об’єкт управління і навколишнє середовище;

3) задовольняти будь-які задані нормативи виконання завдань за часом, періодичністю, різноманітними площинами і варіантами, зокрема, підтримувати режим управління в реальному часі;

4) здійснити інтеграцію систем управління за рівнями, а також організаційними і технологічними структурами управління (наприклад, створення гнучких автоматизованих виробництв можливе тільки так);

5) створити умови для ефективнішої роботи менеджерів у таких напрямках:

· забезпечення менеджерів вибірковою, повною, своєчасною, позбавленою шуму інформацією в зручній для сприйняття формі;

· звільнення менеджерів та іншого персоналу від виконання рутинних робіт;

· формування нормативно-довідкової інформації і консультування під час прийняття рішення;

· підготовка варіантів рішення (альтернатив);

· прогнозування наслідків рішень, що приймаються;

· імітація ситуацій прийняття рішень і перебирання варіантів;

· забезпечення інформаційного сервісу (наприклад, відповідей на запити);

· виконання інструкцій з виконання управлінських завдань, які забезпечують виконання рішень: диспетчерування, контроль та розрахунок;

· реалізація зв’язків з іншими менеджерами, базами даних інших ІС, зокрема організаціями зовнішнього середовища;

6) забезпечити впровадження безпаперової технології обліку, контролю, звітності, планування, оперативного управління, управління матеріально-технічним забезпеченням тощо.

Організаційне забезпечення

Організаційне забезпечення полягає в організовуванні раціональної взаємодії персоналу управління на різних рівнях ієрархії ІСМ і різних локальних її підсистем, що зумовлює узгодження дій персоналу для досягнення поставлених цілей та узгодження управлінських рішень. Під організаційним забезпеченням потрібно розуміти узгодження за місцем, часом і метою сумісного функціонування окремих виконавців, колективів і технічних засобів. Воно повинно здійснюватися і регулюватися деякими правилами взаємодії, які утворюють правовий та моральний кодекс і становлять основу правового забезпечення. Тому організаційне забезпечення будують на нормативних актах правового забезпечення, а правове забезпечення знаходить своє втілення в організаційному забезпеченні.

Організаційне забезпечення ІС охоплює сукупність засобів, методів і відповідного персоналу. Воно повинно забезпечити:

· виконання техніко-економічного аналізу існуючої системи управління, вибору і постановки завдань побудови ІС на етапі розроблення і впровадження;

· регламентацію взаємодії персоналу з комплексом технічних засобів і між собою під час виконання завдань управління, контролю ефективності роботи системи управління на етапі функціонування ІС.

На етапі проектування організаційне забезпечення виконує такі завдання:

· аналіз існуючих систем управління і формулювання напрямів підвищення їх ефективності;

· вибір і постановку завдань управління;

· формулювання вимог до комплексу технічних засобів;

· розроблення організаційних рішень за складом, структурою, організацією і методологією виконання завдань управління в інформаційній системі, склад робочих процедур і пояснення щодо їх виконання.

На етапі функціонування ІС організаційне забезпечення виконує такі завдання:

· впровадження методів завдань управління;

· організацію функціонування персоналу і комплексу технічних засобів ІС;

· контроль і аналіз ефективності управління;

· формування пропозицій з вдосконалення і розвитку ІС.

До складу організаційного інформаційного забезпечення входять схеми структури управління і списки штатних розкладів, уніфіковані форми документів, відомості про системи морального і матеріального стимулювання, посадові інструкції. Задоволення наведених вимог досягають узгодженням різних граней забезпечення функціонування організації, під яким розуміють сукупність форм документів, нормативної бази та реалізованих рішень щодо обсягів, розміщення і форм існування інформації, яка використовується в ІС [2, 11].

Правове забезпечення.

Основою ефективного розвитку організацій є нормативно-правова база, яка ґрунтується на сукупності законів, потрібних для регулювання діяльності та створення сприятливих умов для її розвитку. Правове забезпечення – це сукупність норм, виражених у нормативних актах, які встановлюють і закріплюють організацію ІС, її мету, завдання, структуру і функції (правовий статус ІС і її підрозділів), призначених для регламентації створення і функціонування ІС. Правове забезпечення будують на базі юридичного підходу, який розглядає соціальне управління, як організаційну, зокрема, виконавчо-розпорядницьку діяльність державних органів, спрямовану на виконання законів та інших нормативних актів, прийнятих органами влади і управління. Юридичний підхід аналізує місце і значення права в управлінні, визначає зміст законної виконавської і розпорядчої діяльності державних і управлінських органів, виробляє рекомендації з її вдосконалення.

Конструктивно функції управління в сфері права реалізуються у вигляді нормативно-правових актів, планів, положень і методик, обов’язкових для всіх ДОСТів, які визначають різноманітні заходи в сферах планування і управління. Нормативно-правові акти – це форма вираження і встановлення правових норм, сукупність яких утворює нормативно-правову базу управління, що будується за ієрархічним принципом. Нормативно-правові акти поділяють на законодавчі, нормативні акти міністерств і відомств, акти місцевих органів влади і управління, локальні нормативні акти, індивідуальні акти.

На етапі функціонування ІС правове забезпечення об’єднує:

· статус ІС в конкретних галузях державного управління;

· правове положення про компетенцію ланок ІС і організацію їхньої діяльності;

· права, обов’язки і відповідальність персоналу ІС;

· правове положення окремих видів процесів управління ІС;

· порядок отримання і використання інформації ІС, процедури її збирання, реєстрації, зберігання, передавання і оброблення;

· порядок отримання і використання комплексу технічних засобів, програмного, інформаційного та інших видів забезпечення.

Інтелектуальна власність у цивілізованих країнах є невід’ємним атрибутом бізнесу, де крадіжка програмного продукту неприпустима і карається за законом. Для організацій немає альтернативи щодо придбання ліцензійного ПЗ. Щоб заощадити на легалізації ПЗ, необхідно проаналізувати цінову і ліцензійну політики виробників і постачальників. Виконуючи певні умови, ПЗ можемо придбати значно дешевше за його номінальну вартість у таких випадках:

· виробники ПЗ встановлюють такі ціни на нього, що вигідніше придбати декілька продуктів разом, ніж кожний окремо;

· місцеві версії ПЗ бувають дешевші за міжнародні;

· попередні версії програм дешевші за поточні;

· якщо є ліцензії на старе ПЗ, то модернізовані комплекти (upgrade) для них можна придбати значно дешевше;

· якщо є легальний примірник попередньої версії деякого продукту, який вже не потрібен, а потрібен конкуруючий продукт, інколи можлива конкурентна модернізація (crossgrade);

· якщо паралельно відбувається придбання апаратного і програмного забезпечення, деяку частину ліцензійного ПЗ можна придбати практично безкоштовно через те, що апаратне забезпечення прийнято продавати разом з програмним забезпеченням (OEM-програми). OEM (Original Equipment: Manufactured, тобто виробник апаратури) закуповує для перепродажу з апаратним забезпеченням програмний продукт у виробника за доволі низькими цінами. А тому у разі закупівлі декількох програмних продуктів потрібна одна дистрибутивна копія на мережному сервері і право встановити цей продукт на всі комп’ютери в організації (site license).

Математичне забезпечення

Математичне забезпечення – сукупність математичних методів, моделей і алгоритмів для виконання завдань управління і оброблення інформації із застосуванням обчислювальної техніки. Математичне забезпечення містить засоби математичного забезпечення, методи вибору виконання, технічну документацію, персонал (спеціалістів цієї галузі). До засобів математичного забезпечення належать моделі процесів управління, алгоритми виконання завдань управління, методи оптимізації за багатьма критеріями, методи математичного програмування, математичної статистики, теорії масового обслуговування тощо. До методів вибору рішення математичного забезпечення ІС належать методи вибору типів алгоритмів, оцінювання їх точності, швидкодії і складності. Технічна документація містить описи завдань і алгоритмів, постановки завдань, описи пакетів прикладних програм, тести і контрольні приклади. Спеціалісти математичного забезпечення займаються постановкою завдань та використання математичних аналітичних і числових методів.

Лінгвістичне забезпечення

Лінгвістичне забезпечення охоплює сукупність науково-технічних термінів та інших мовних засобів, правил формалізації мов, методів стиску записування інформації, засобів діалогу людини і обчислювальної системи. Лінгвістичне забезпечення об’єднує:

· інформаційні мови для опису структурних елементів БД ІС (документів, показників, реквізитів);

· мови управління, маніпулювання і обміну даними в банку даних ІС;

· мовні засоби ІС;

· мовні засоби системи автоматизованого проектування;

· діалогові мови;

· словники термінів і визначень.

Однією з вимог, прийнятих в абсолютній більшості країн, є забезпечення використання ІС державною мовою. Така вимога стимулює розвиток власної галузі виробництва програмного забезпечення в країні та підвищує стійкість та безпеку національного програмного продукту.

Ергономічне забезпечення

Ергономіка займається вивченням будь-яких питань взаємодії людини з технікою. Оскільки співробітників все більше залучають до автоматизації, фізіологічні фактори впливатимуть на продуктивність персоналу. Ергономічне забезпечення охоплює сукупність методів і засобів, призначених для створення оптимальних умов для ефективної діяльності і навчання операторів із складу персоналу ІС. Ергономічне забезпечення передбачає:

· комплекс документації, яка містить ергономічні вимоги до робочих місць і здійснює експертизу робочих місць;

· комплекс методів, навчально-методичних матеріалів і технічних засобів підготовки персоналу до роботи;

· комплекс методів і засобів, які забезпечують професійний відбір.

У сенсі ергономічного забезпечення на етапах проектування ІС визначається ступінь і рівень участі людини в системі управління, вимоги до форми подання інформації, умови навколишнього середовища діяльності людини, порядок роботи і відпочинку персоналу, нормативи навантаження і надійності персоналу; вимоги до технічних засобів, способи взаємодії персоналу і технічних засобів.

Необхідно враховувати вимоги ергономіки до обладнання робочого місця:

· крісло потрібно регулювати за висотою, спинкою і підлокітниками,

· персонал має бути захищений від постійних джерел шумів, наприклад, принтерів;

· стіл, на якому стоїть ПК, потрібно регулювати за висотою, і він має бути доволі великим, щоб на ньому розмістити апаратуру і робочі матеріали.

Економічне забезпечення

Економічне забезпечення є узагальнюючим комплексним показником інтеграції системи і полягає в забезпеченні цілеспрямованого та узгодженого функціонування усіх компонентів ІСМ для досягнення найбільшої ефективності функціонування усієї системи.

В умовах інформаційної економіки успішне просування організації на ринку неможливе без управління ефективністю ІСМ. Рівень продуктивності і якість роботи, а також вибраний напрям й темп розвитку ІСМ варто піддавати перегляду з урахуванням економічних інтересів організації. А це своєю чергою вимагає розроблення та використання методів оцінювання, які за своєю суттю є неоднозначними і багатокритерійними. Національні стандарти чи еталони такої оцінки практично неможливо розробити через величезну різноманітність інформаційних інфраструктур і умов їх використання. До того ж можна й потрібно використовувати власні напрацювання в цій сфері на рівні евристики. Це може бути регулярне дослідження продуктивності роботи чи рівня обслуговування споживачів ІСМ. Наприклад, за щомісячними доповідями з показниками і статистичними даними на етапах розвитку чи експлуатації ІСМ можна простежити за витратами, термінами і якістю обслуговування. Розраховані показники порівнюють з еталонними (власними і/чи сторонніми). Кожна організація вирішує це питання самостійно, порівнюючи з аналогами. У сучасних умовах оцінювання ІСМ як людино-машинна система повинна ґрунтуватися на чинниках (рис. 5.3).

Рис. 5.3. Чинники оцінювання ІСМ

У розрізі фінансування розвитку та експлуатації ІСМ потрібно чітко обліковувати капітальні витрати на розроблення і впровадження проекту та експлуатаційні поточні витрати. Актуальність цієї проблеми підтверджує і той факт, що витрати на розроблення, впровадження та експлуатацію зазвичай значно вищі, ніж плановані.

Доцільно врахувати і витрати живої праці на виконання перерахованих робіт, особливий час працівників, що виконують їх без додаткової оплати в свій робочий час. Зростаючий обсяг обслуговування ІСМ обтяжує її розвиток, призводячи до зростання обсягів невиконаних чи нездійснених планів розгортання нових ІТ. Типова структура витрат приведена в таблиці 5.3.

Таблиця 5.3

Структура витрат на ІСМ

В кожному окремому підприємстві використовувану внутрішню методику оцінювання очікуваного економічного ефекту, можна розцінювати як своєрідний “лакмусовий папірець”, що демонструє грамотну, цілеспрямовану роботу менеджменту з підвищення ефективності процесів управління.

У реальних ІС загальна кількість видів забезпечення, що підтримують достатнє та повне функціонування організації, може бути і меншою. Обов’язковими складовими ІС є лише підсистеми інформаційного, програмного і технічного забезпечення. Функції інших видів забезпечення менш значимі і їх можна об’єднувати і групувати, або вони можуть входити в основні підсистеми.

Читайте також:

1. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
4. III. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
5. IV. Прийняття рішень у полі четвертої інформаційної ситуації
6. IV. Розподіл нервової системи
7. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
8. IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
9. IV. Філогенез кровоносної системи
10. POS-системи
11. V здатність до встановлення та підтримки гарних особистих стосунків і веденню етичного способу життя.
12. V. Прийняття рішень у полі п’ятої інформаційної ситуації

Переглядів: 1162