Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема 7. Сучасні технології міжнародного менеджменту

План

6.1.Валютно-фінансове середовище міжнародного менеджменту.

6.2.Світова валютна система на сучасному етапі розвитку світового господарства.

6.3.Регулюючі валютні органи міжнародної фінансової системи.

6.4.Способи фінансування імпорту.

6.5.Міжнародний ринок інвестицій.

6.6.Міжнародні інвестиційні компанії.

Міжнародний менеджер, приймаючи рішення, повинен орієнтуватися в особливостях міжнародного валютно-фінансового середовища, у якій працює міжнародна фірма. При прийнятті управлінських рішень міжнародним менеджером повинні враховуватися наступні особливості сучасного валютно-фінансового середовища:

1. Різномаїття валют.

2. Валютний курс.

3. Політичний ризик.

4. Особливості економічних і юридичних систем.

5. Функціонування євровалютного ринку.

6. Роль державних органів.

1. Різномаїття валют.Національні грошові одиниці, опосередковуючи міжнародні економічні відносини, називаються валютою. Фінансовий менеджер фірми, залученої до зовнішньоекономічної діяльності, має справу з безліччю валют держав, куди здійснюється експорт товарів або послуг, де працюють закордонні відділення, філії, дочірні компанії. Потоки готівки, що надходять у головну компанію ТНК із різних держав, виражені в різних валютах. Тому аналіз обмінних курсів, а також впливу коливань вартості валют повинні бути включені у фінансовий аналіз. Дані фактори важливі також і для фірми, що здійснює тільки експортно-імпортні операції.

Крім національних валют на міжнародному фінансовому ринку використовуються фідуціарні грошові одиниці, що імітуються міжнародними організаціями й виконують роль міжнародних грошей, наприклад SDR.

SDR (special drawing rights) - спеціальні права запозичення – емітують Міжнародний валютний фонд (МВФ). Валютна допомога МВФ часто виражається в SDR, також у SDR ведеться статистика цього фонду. SDR є середньозваженою комбінацією декількох найбільш стійких світових валют, що становлять його кошик. У цей час кошик SDR будується на базі долара США, євро, японської ієни й англійського фунта стерлінгів. Щоденні котирування SDR у доларах США дає Лондонська біржа. SDR існує у вигляді записів за рахунками країн - учасниць МВФ у цьому фонді.

На території країн Європейського Союзу введена в наявний оборот єдина валюта -євро.Її емітує Європейський центральний банк. Євро - єдина грошова одиниця країн, що входять у Європейський економічний і валютний союз (ЄЕВС), крім Швейцарії. Щоденні котирування євро до долара США публікуються в основних фінансових газетах світу.

2. Валютний курс. При здійсненні операцій, пов'язаних з декількома валютами, суб'єктові необхідно знати вартість обміну валют - валютний курс, що змінюється в часі, що ускладнює процес прийняття рішень для міжнародного менеджера.

Валютний курс може бути фіксованим і плаваючим. Фіксований курс національної валюти припускає її прив'язку до іншої валюти або певних комбінацій валют. Основою фіксованого курсу є офіційно встановлене співвідношення грошових одиниць різних країн. При змінному валютному курсі курс національної валюти визначається грою попиту та пропозиції на міжнародному й внутрішньому валютному ринку.

Як за умов вільного плавання валют, так і при фіксованому валютному курсі існує валютно-курсовий ризик всіх операцій, проведених господарюючим суб'єктом на зовнішньому ринку.

Валютно-курсовий ризик - це ймовірність втрат або недоодержання прибутку в порівнянні із планованими величинами, пов'язаних з коливанням валютного курсу.

Валютно-курсовий ризик може як негативно, так і позитивно відбитися на нетто-вартості фірми (банку) і є одним з основних параметрів, що враховуються міжнародним менеджером при прийнятті фінансових рішень.

Потоки готівки, що генеруються філіями й дочірніми компаніями головної фірми ТНК, повинні бути конвертовані у валюту країни походження материнської компанії, і, таким чином, вони також під впливом змін валютних курсів.

Так, вартість німецького дочірнього підприємства General Motors буде залежати від курсу обміну євро на долар. Для менеджера важливо, скільки буде коштувати млн євро в доларах США сьогодні й через рік.

Валютний ризик існує й при твердій фіксації валютного курсу. Зміни в економічному становищі країни у світі, політичні зміни приводять до необхідності офіційної зміни валютного курсу убік його збільшення (ревальвації) або зменшення (девальвації). Ці зміни можуть істотно вплинути на фінансове становище компанії, що здійснює експортно-імпортну діяльність.

Фінансовий менеджер повинен уміти ідентифікувати виникаючі валютні ризики, прогнозувати їхню величину й вибирати оптимальну стратегію хеджирования.

Хеджування - будь-яка процедура, за допомогою якої усувається або зменшується нестабільність грошових надходжень компанії в майбутньому.

3. Політичний ризик пов'язаний з будь-якими діями уряду приймаючої країни, який зменшує вартість інвестицій компанії. Бувають випадки, коли вони проводять експропріацію активів компанії без виплати компенсації. Але й такі дії, як підвищення податків, валютний контроль або контроль над репатріацією прибутку, обмеження на зміни цін і процентні ставки, зменшують цінність інвестицій материнської компанії в закордонне дочірнє підприємство. Політичний ризик залежить від країни, і він включається в будь-який фінансовий аналіз.

4. Особливості економічних і юридичних систем. Кожна країна має свої неповторні політичні й економічні інститути, й інституціональні розходження між країнами можуть створити певні труднощі при координації операцій дочірніх компаній у всьому світі. Наприклад, розходження в податковому законодавстві між країнами можуть призвести до того, що економічна угода буде мати неоднакові економічні результати після сплати податків залежно від того, де дана угода була підписана. Податки стягуються як у країні - джерелі капіталу, так і в країнах-реципієнтах. При цьому чистий ефект оподатковування залежить від того, податкові органи якої країни стягують податок першими і як реагують податкові органи іншої країни на факт стягнення податку. За загальним правилом першим податок стягується в країні-реципієнті. Країна - джерело капіталу потім може вдатися до однієї з наступних стратегій:

- звільнити від податків на дохід за іноземними інвестиціями, податок на який був сплачений за кордоном. Така політика держави реалізується в міжнародних договорах про запобігання подвійного оподатковування;

- податковий кредит: країна-донор може обкладати дохід інвестора за іноземний проект за ставкою податку для внутрішніх проектів, надаючи при цьому кредит у розмірі сплачених за кордоном податків, тобто оподатковувана база платника формується з урахуванням доходів, отриманих за кордоном, а потім з розрахованої суми податків віднімаються податки, сплачені за кордоном;

- відрахування податків або податкова знижка: податкові органи країни - джерела капіталу розглядають податки, сплачені інвесторами на приріст свого капіталу за кордоном як видатки, що віднімаються з доходів, що підлягають оподатковуванню всередині країни. Тут інвестований за кордон капітал підпадає під подвійне оподатковування.

Таким чином, вигідність закордонних інвестицій для фірми буде неоднаковою в кожному конкретному випадку.

5. Функціонування євровалютного ринку.Держава й великі компанії активно використовують у своїй кредитній і інвестиційній діяльності євровалюти.

Євровалюта - це національна валюта, переведена на рахунки в іноземні банки й використовується ними для операцій у всіх країнах, крім країни - емітента цієї валюти. Історично ринки євродоларів першими з'явилися в Європі в 1960-х рр., і з тих пір ринок євровалют активно розвивається у всьому світі. Найбільші центри євровалютної торгівлі - Лондон, Нью-Йорк, Токіо, Сінгапур та столиці європейських держав. Особливістю операцій з євровалютами є те, що вони не підлягають контролю й регламентації з боку національних валютних органів країни - емітента даної валюти. Тому ресурси на ринку євровалют надаються під більш низькою процентною ставкою, ніж середньо ринкові. Разом з тим, більша прибутковість операцій на євроринку пов’язана з високою їхньою ризиковістю.

Поява євровалютного ринку призвела до того, що держава й великі фірми можуть одержати більш дешеве фінансування на євроринку, якщо іноземне або внутрішнє кредитування є неможливим за буль-яких причин.

6. Роль державних органів. Основні грошові потоки від іноземних відділень ТНК - дивіденди й роялті - звичайно обкладаються податками як іноземними урядами країн, так і місцевими. Крім того, іноземний уряд може обмежити розмір грошових доходів, які можна репатріювати в країну походження материнської компанії ТНК. Наприклад, може бути встановлена межа, виражена у відсотках від чистої вартості власного капіталу дочірніх компаній, на розмір виплат готівкою дивідендів, які може виплатити дочірня компанія своїй материнській компанії. Звичайно дані обмеження націлені на те, щоб змусити ТНК реінвестувати доходи в іноземній державі, але іноді вони нав'язуються для запобігання відпливу великих капіталів, що може вплинути на курс національної валюти.

Уряд може сприяти припливу іноземного капіталу у країну або стримувати його, створюючи несприятливий інвестиційний клімат.

Світова валютна системана сучасному етапі розвитку характеризується тим, що всі суб'єкти світового господарства працюють у рамках міжнародної валютної системи(МВС).

Світова валютна система - історично сформована форма організації валютних відносин країн, закріплена міжурядовими домовленостями.

Основними конструктивними елементами валютної системи є:

- міра вартості вивезеного із країни багатства;

- спосіб встановлення валютного курсу;

- валютні ринки;

- міжнародні організації, що регулюють валютну діяльність країн.

Діюча світова валютна система була організаційно оформлена на Ямайці в 1976 р. і називається, відповідно, Ямайською.

Ямайська валютна система є поліцентричною. У ній роль провідної валюти не закріплений ні за однією національною валютою світу. Мірою вартості вивезеного із країни багатства може виступати будь-яка вільно конвертована валюта, євро або міжнародна платіжна одиниці SDR.

Сучасна валютна система побудована на базі плаваючих валютних курсів. Центральні банки країн не зобов'язані втручатися в роботу валютних ринків для зміни курсу своїх валют. МВФ дозволив країнам-учасницям вибирати режим установлення валютного курсу самостійно. У цей час використовуються три режими: плаваючий, фіксований і змішаний.

Змінний валютний курс звичайно вибирають розвинені країни. Валюти цих країн є вільно конвертованими і їхнє курсоутворення визначається грою попиту та пропозиції на валютному ринку. У "вільному плаванні" перебувають валюти США, Канади, Японії, Швейцарії й інших країн. Однак нерідкі випадки участі центральних банків у роботі валютних ринків.

До твердої фіксації валютних курсів частіше прибігають країни, що розвиваються. Фіксація курсу здійснюється стосовно вільно конвертованих валют, SDR, євро. Важливою особливістю МВС у цей час є скасування всіх монетарних функцій золота. Країни не мають права фіксувати курс своїх валют до золота, золото перестало виконувати також і роль світових грошей.

Змішане плавання було характерно до початку 1999 р. для валют країн, що входять у Європейську валютну систему. Курси валют цих країн фіксувалися стосовно ЕКЮ, і через цей еквівалент здійснювалася фіксація курсів одних до одних. Сьогодні на території цих країн в обороті перебуває єдина європейська валюта євро, курс якої формується в режимі "вільного плавання".

Роль регулюючого валютного органу в Ямайській валютній системі виконує Міжнародний валютний фонд (МВФ). Основне його призначення - спостереження за валютною політикою держав, надання допомоги країнам, що мають труднощі із платіжним балансом країни. Він покликаний сприяти міжнародній кооперації, забезпечуючи механізм співробітництва держав у рішенні міжнародних фінансових проблем. У його завдання входять також підтримка правил обміну валютами й нагляд за валютними курсами, створення багатонаціональної системи платежів за валютними операціями, боротьба з національними валютними обмеженнями.

Крім МВФ, значне місце у валютному фінансуванні держав і великих фірм належить Міжнародному банку реконструкції й розвитку (МБРР), що надає дешеві валютні кредити на структурну перебудову економіки; для центральних банків країн істотну роль грає Міжнародний банк розрахунків у Базелі.

Таким чином, сучасна Ямайська валютна система є системою плаваючих валютних курсів, багатовалютним стандартом. Всі операції господарюючих суб'єктів на міжнародному ринку піддаються валютно-курсовим ризикам. Мінливість валют і процентних ставок зростає із часом, що значно ускладнює процес прийняття рішень для міжнародного менеджера.

Джерела фінансування імпорту схожі із джерелами фінансування експорту. Це обумовлено тим, що надання кредиту експортерові дозволяє йому розширити торговельний кредит імпортерові (наприклад, коли банк готовий надати експортерові аванс під інкасо, експортер має можливість погодитися на оплату товару за допомогою термінової тратти), а також тим, що надання кредиту імпортерові дозволяє експортерові одержувати оплату негайно (використовуючи, наприклад, лізингові або форфейтингові операції).

Способи фінансування імпортерів включають:

1. Банківський овердрафт у національній або іноземній валюті.

2. Позичку в національній або іноземній валюті.

3. Торгівлю по відкритому рахунку.

4. Фінансування за допомогою комісійної фірми.

5. Розрахунки за допомогою акредитива з акцептом тратт.

6. Лізинг.

7. Форфейтинг.

8. Фінансування покупцеві.

9. Зустрічну торгівлю.

10. Банківський акцепт.

11. Позичку під продукцію.

Міжнародні інвестиції – це інвестиції, які дають можливість отримати більш високу прибутковість вкладення капіталу порівняно з національним ринком інвесторів за рахунок більшого зростання цін активів на інших національних ринках, зростання курсу валют щодо валюти інвестора внаслідок ефекту транснаціоналізації діяльності корпорацій.

Ринок міжнародних інвестицій поділяють на два основні сегменти:

- міжнародний ринок фінансових інвестицій;

- міжнародний ринок реальних інвестицій.

Фінансовими інвестиціями є контракти, записані на папері або електронному вигляді. Реальними інвестиціями є інвестиції у будь-який тип матеріальних активів (земля, устаткування, підприємства).

Існують наступні види інвестиційних компаній:

1.Відкриті інвестиційні фонди(допускають збільшення і зменшення частки інвесторів у них у будь-який час, саме тому відкриті інвестиційні фонди найбільш привабливі для дрібних інвесторів, що не можуть внести у фонд значні кошти і не хочуть зв'язувати себе обіцянками залишити ці кошти у фонді на значний термін. Відповідно, відкриті фонди прагнуть вкладати гроші своїх інвесторів у найбільш ліквідні фінансові інструменти, що при необхідності дуже легко перетворити в гроші).

2. Закриті фонди (встановлюють визначені проміжки часу, протягом яких інвестор не має права забрати свої гроші з фонду. Закритих фондів мають високі вимоги до обсягу інвестицій і, таким чином, розраховані в основному на інституціональних клієнтів. Закриті фонди не пред'являють високих вимог до поточної ліквідності інвестицій, що дозволяє досягти більш високої прибутковості в довгостроковій перспективі).

3.Комерційні банки (насамперед зацікавлені в зниженні своїх кредитних ризиків).

4.Інвестиційні банки (інвестиційний банк виступає не інвестором, а - фінансовим посередником).

5.Торгові банки (торгові банки мають значний капітал, що дозволяє їм здобувати цінні папери не тільки для перепродажу, але і як об'єкт інвестицій. Крім того, торгові банки здійснюють характерні для комерційних банків розрахункові і кредитні послуги).

Контрольні питання для самоконтролю:

1.Перелічіть основні концепції міжнародних фінансів.

2.Назвіть основні способи фінансування імпорту.

3. Опишіть особливості міжнародного ринку інвестицій.

4. Надайте визначення міжнародним інвестиційним компаніям.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 6. Фінансові та інвестиційні рішення в міжнародному менеджменті	\|	Етика особистої відповідальності.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.