Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Мета вивчення курсу “МЕВ” — опанування теоретичними основами та набуття навичок аналізу процесів і тенденцій у галузі міждержавного економічного спілкування.

Предмет дисципліни–система зв’язків національних економік різних країн, яка ґрунтується на міжнародному поділі праці. В предмет МЕВ входить вивчення двох важливих складових: власне МЕВ і механізм їх реалізації. Власне МЕВ включають багаторівневий комплекс економічних відносин між окремими країнами, їх регіональними об’єднаннями, а також окремими підприємствами в системі світового господарства. Механізм МЕВ включає в себе правові норми і інструменти з їх реалізації (міжнародні економічні договори, угоди, “кодекси”, хартії тощо), відповідну діяльність міжнародних економічних організацій, направлену на реалізацію цілей з розвитку МЕВ.

Сутність МЕВ:

- система суспільно-виробничих зв’язків між національними економіками країн, заснована на міжнародному поділі праці. Це суспільно-виробничі зв’язки, що виходять за територіальні межі держави;

- спосіб взаємодії між господарчими суб’єктами різних країн з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ;

- суспільно-виробничі економічні зв’язки між країнами та міжнародними організаціями.

Рівні МЕВ

Територіальні: Економічні: За суб’єктами

діяльності:

- інтернаціональний - економічні контакти - мікроекономічні

- регіональний - економічна взаємодія - макроекономічні

- національний - економічне співробітництво - наднаціональні

- економічна інтеграція

Рис.1.1. Рівні МЕВ

Блок 2. Світове господарство (СГ): сутність, елементи і суб‘єкти, формування, фактори розвитку. Міжнародна господарська взаємодія. Якісний і кількісний аспекти розвитку СГ. Головні тенденції формування СГ, рівні і цикли його розвитку. Нерівномірність соціально-економічного розвитку країн світу та їх типологія. Регіональний принцип групування і головні регіональні групи країн світу. Соціально-економічний принцип систематизації країн світу. Країни Організації Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР). Країни “Сімки”. Три центри економічного розвитку. Малі привілейовані нації. Країни переселенського капіталізму. Країни середнього рівня розвитку. Країни, що розвиваються: поняття, загальні риси та місце у світовій економіці. Соціально-економічна структура. Країни з перехідною економікою, формування їх економічних угруповань і проблеми інтеграції у світову ринкову економіку. Країни централізованого планування. Місце окремих угруповань країн у СГ і МЕВ. Провідне значення промислово розвинутих країн. Проблема ліквідації економічної відсталості і неоколоніальної залежності країн, що розвиваються, особливості їх МЕВ. Реалізація Нового Міжнародного економічного порядку (НМЕП). Проблеми інтеграції у світове господарство країн з перехідною економікою, зміни у розвитку їх МЕВ. Проблеми інтеграції України у СГ

Світове господарство:

-сукупність національних господарств, взаємопов’язаних міжнародним поділом праці, міжнародними економічними відносинами;

- сукупність національних економік країн, поєднаних мобільними факторами виробництва;

- цілісна і взаємопов’язана система національних господарств усіх країн світу і міжнародних економічних відносин, які взаємодіють на основі загальних об’єктивних економічних законів;

- сукупність міжнародних економічних відносин у взаємозв’язку з продуктивними силами та відповідним механізмом регулювання й управління;

- сукупність національних господарств, взаємопов’язаних міжнародними відносинами з відповідним механізмом регулювання.

Світове господарство поєднує усі основні параметри світового ринку і доповнює його новими суттєвими рисами, пов’язаними з міжнародною мобільністю факторів виробництва.

Внутрішній ринок країни – це ринок руху товарів і послуг, що не включає експортні та імпортні операції. Національний ринок країни – це внутрішній ринок, що охоплює експортні та імпортні операції. Міжнародний ринок – це сукупність національних ринків країн. Світовий ринок – це сукупність внутрішніх і міжнародних ринків у світовому масштабі.

Класифікація країн світу за методикою ООН:

- головний критерій: соціальні та демографічні показники в країні;

- індикатор класифікації: рівень ВВП в розрахунку на душу населення.

- розрізняють наступні групи: промислово розвинуті країни, країни з перехідною економікою та країни, що розвиваються.

- кількість країн-членів ООН – 185 (1997 р.);

- межа між розвинутими країнами і тими, що розвиваються = 6000 дол. США ВВП на душу населення в рік (2000 р.).

Загальні риси розвинутих країн:

1. Розвиток господарств базується на капіталістичному способі виробництва. Незважаючи на еволюцію форм власності, приватна власність була і залишається провідною.

2. Висока продуктивність праці, спричинена запровадженням нових “високих” технологій.

3. Кардинальні зміни соціальної структури суспільства порівняно з іншими підсистемами світового господарства, формування значного прошарку середнього класу.

4. Трирівнева структура суспільства, в основі якої лежить розвинена ринкова економіка, політичну надбудову складають державні інституції представницької демократії. Між ними існує структура самодіяльних організацій з добровільним членством – політичні партії і громадські організації.

Найбільш впливові в політичному та економічному плані розвинуті країни об’єднані у Велику сімку: США, Канада, Японія, Великобританія, Німеччина, Франція, Італія. Потужне інтеграційне об’єднання складають країни-члени Європейського Союзу.

Країни з перехідною економікою мають спільні проблеми і напрямки програм ринкових перетворень.

Основні напрямки програм ринкових реформ:

- роздержавлення і приватизація;.

- подолання монополізму та розвиток конкуренції;

- лібералізація цінової політики;

- зміни грошової та фінансово–кредитної політики;

- податкові реформи;

- зміни соціальної політики;

- зміни у зовнішньоекономічних відносинах.

Країні, що розвиваються, загальні риси:

- відставання продуктивних сил у кількісному та якісному аспектах від рівня постіндустріальних держав;

-низький рівень розвитку економіки;

- низький добробут населення, слабо розвиненість соціальної інфраструктури;

-суттєвий вплив релігійної сфери на соціально-економічний розвиток.

Блок 3. МЕВ як елемент структури СГ. Формування МЕВ з розвитком СГ. Фактори розвитку МЕВ у системі СГ. МЕВ як необхідна умова розвитку і структурний елемент національних економік. Особливості МЕВ окремих груп країн. Суб‘єкти МЕВ. Еволюція МЕВ як зміна їх типів. Формування світової ринкової економіки. НМЕП – як концепція перебудови МЕВ. Форми МЕВ, їх взаємозв‘язок. Проблеми розвитку МЕВ – глобальні і регіональні. Глобалізація СГ і МЕВ як одна з головних ознак сучасного їх розвитку. Загострення діалогу “Північ-Південь”. Якісні зміни діалогу “Схід-Захід” та внутрішньо системних діалогів. Місце України у системі МЕВ

Рис. 1.2. Форми МЕВ

У світовому господарстві розвиваються усі найважливіші форми міжнародних економічних відносин:

- міжнародна торгівля товарами та послугами;

- міжнародна міграція капіталу;

- міжнародна міграція робочої сили;

- міжнародна передача технології;

- міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини;

- міжнародна економічна інтеграція;

- міжнародні зусилля у вирішенні глобальних економічних проблем.

Міжнародна торгівля –обмін товарами та послугами між країнами, складається з вивозу (експорту) і ввозу (імпорту).

Міграція робочої сили – переміщення осіб найманої праці між країнами і перерозподіл їх між сферами СГ.

Міжнародні валютно-кредитні відносини – відносини між кредиторами і позичальниками різних країн.

Міжнародні валютно-фінансові відносини – система валютних платіжних розрахунків між країнами.

Міжнародне виробниче співробітництво та інвестиційна діяльність – виявляється в міжнародній спеціалізації і міжнародному кооперуванні виробництва (МСКВ) і вкладенні капіталів закордонними власниками в галузі економіки. Основні форми міжнародного співробітництва та інвестиційної діяльності – ТНК та спільні підприємства.

Міжнародне науково-технічне співробітництво – це відносини з обміну результатами науково-дослідних робіт (НДДКР) і сумісного їх проведення країнами, забезпечують розвиток сфери інтелектуальних послуг.

МЕВ у сфері послуг – це міжнародні відносини, де основними товарним об’єктом є різні види послуг.

Міжнародні транспортні відносини – це відносини щодо переміщення (перевезення) вантажів і людей з одних країн до інших.

Блок 4. Доколоніальний період розвитку МЕВ. Зародження та розвиток міжобщиних господарських зв‘язків. Міжнародні торговельні зв‘язки стародавнього світу. Міжнародні економічні відносини епохи середньовіччя. Зовнішньоторговельні відносини при феодалізмі. Зовнішньоекономічні зв‘язки Київської Русі та Гетьманської держави. Зовнішньоекономічні зв’язки країн Сходу – Китаю, країн Південних морів, Середньої та Центральної Азії, Арабського Сходу. Колоніальний період формування МЕВ. Епоха Великих географічних відкриттів та їх вплив на розвиток МЕВ. МЕВ в умовах становлення індустріальної цивілізації. Зовнішня торгівля у період первісного нагромадження капіталу. МЕВ монополістичного капіталізму. Сучасний період розвитку МЕВ і його проблеми.

Таблиця 1.1

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ	\|	Еволюція форм МЕВ у світовому господарстві

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.