• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Світова капіталістична система господарства на початку ХХ ст.

Після першої світової війни (1914–1918 рр.) США стали світовим лідером як за темпами економічного зростання, так і за абсолютними показниками (майже ¹/₂світового видобутку вугілля, ³/₅ – чавуну й сталі, ²/₃ – нафти, 85 % – автомобілів тощо).

Причини повоєнного економічного піднесення США:

1) США були головним постачальником озброєнь, військових матеріалів й провіанту воюючим сторонам. Так, загальний чистий прибуток американських монополій за 1914–1919 pp. складав біля 34 млрд. дол.

2) Військові дії відбувалися поза територією США, сама ж країна фактично вступила у війну лише влітку 1918 р.

3) США не зазнали матеріальних руйнувань, а людські втрати були мінімальними (50 тис. вбитими, 230 тис. пораненими).

4) Повоєнна зміна міжнародного фінансового статусу країни, яка перетворилась в основного кредитора європейських держав, а Нью-Йорк став міжнародним фінансовим центром.

5) Захоплення в результаті війни основних ринків збуту й джерел сировини в Західній півкулі планети й встановлення там своєї гегемонії.

6) Прискорення концентрації виробництва (в руках найкрупніших монополій більше аніж ¹/₂ індустріальних робочих й більше ¹/₃ промислового виробництва).

7) В країні відбулася нова фаза індустріальної революції, що перетворила її у високорозвинену індустріальну державу (в 1920 р. кількість міського населення вперше перевищила сільське).

8) Як підсумок: за 1914–1919 pp. відбулося подальше збільшення економічної потужності США, посилення позицій в світовій економіці, закріплення за країною стану найпотужнішої в світі.

Влітку 1920 р. економічне піднесення, викликане війною, змінилося економічною кризою, викликаною реконверсією (ознаки: вузькість збуту внутрішнього ринку; падіння обсягів виробництва (до квітня 1921 р. в середньому на 32 %, а найбільше – у важкій промисловості); переплетіння з аграрною кризою, біля 5 млн. безробітних; 52 тис. комерційних банкрутств тощо). Криза загострила соціально-політичну ситуацію в країні, внаслідок чого демократи (прихильники державного регулювання ринкової економіки; були при владі під час війни) програли республіканцям (противникам державного регулювання економіки, прибічникам невтручання держави в економіку під гаслом „твердого індивідуалізму”). Республіканці за короткий термін ліквідували розбухлі органи військового регулювання, ряд контролюючих федеральних агентств. Стимулювання приватної ініціативи активізувало бізнес. До 1923 р. повністю вдалося подолати кризові явища, а після – розпочався період економічного піднесення, відомий з історії як „американське процвітання”, основу якого склали:

1) перетворення США в світовий фінансовий центр, що дозволило монополістичній буржуазії отримувати величезні надприбутки;

2) масове оновлення основного капіталу, склавшого основу капіталістичної раціоналізації виробництва;

3) розвиток фундаментальних наукових досліджень (з впровадженням у виробництво) й наукової організації праці у виробництві, що сприяло прискоренню темпів економічного зростання і суспільної продуктивності праці;

4) особлива увага приділялась розвитку найважливіших галузей важкої промисловості: сталеливарної, нафтовидобувної, електроенергетики; бурхливий розвиток автомобілебудування, електротехнічної, хімічної промисловості. Зростання енергоозброєності й впровадження нової техніки створювало основу для значного збільшення виробництва і в інших галузях

В зовнішній торгівлі США відтіснили Великобританію на друге місце.

Проте в роки „процвітання” спостерігалися й проблеми: застій в традиційних сферах економіки (вуглевидобуванні, суднобудуванні, текстильній, взуттєвій промисловості та ін.), проблеми збуту сільгосппродукції у зв’язку з іноземною конкуренцією, що призводило до скорочення фермерських господарств внаслідок розорення останніх та ін. Згодом ознаки перевиробництва викликали жахливі події відомі під назвою „велика депресія” 1929 – 1933 рр.

Головний ініціатор І світової війни Німеччина стала її найбільш приниженою жертвою (1,8 млн. осіб вбитими, 7,5 млн. осіб полоненими й пораненими). Після висунутого 7 травня 1919 р. країнами Антанти ультиматуму Німеччині, остання була змушена 28 червня 1919 р. підписати Версальський мирний договір, за яким фіксувалась її поразка, а саме:

1) повернення до Франції Ельзасу і Лотарингії та передача їй у власність вугільних шахт Саару;

2) передача країнам (Бельгії, Данії, відновленим Польщі, Литві, Чехословаччині) ряду територій, якими Німеччина володіла до війни (загалом біля 13,5 %) та передача деяких з них (Мемельська обл.) під управління Ліги націй;

3) втрата колоній (Того, Камерун, ПАС, Східна Африка тощо);

4) проплата репарацій (у т.ч. промисловою й сільгосппродукцією) в перерахунку на 132 млрд. золотих марок; витрати на утримання окупаційних військ;

5) скорочення армії, розпуск генштабу, регламентація виробництва зброї (заборона важкої), обмеження ВМФ, демілітаризація рейнської області.

Наслідки І світової війни для народного господарства Німеччини:

1) величезні обсяги падіння промислового виробництва (на 43 % у 1918 р.), зменшення сільгоспвиробництва (від ¹/₃ до ²/₃ по галузям);

2) голод, безробіття, низька реальна зарплата;

3) глибока повоєнна криза (до 1924 р.);

4) астрономічна супергіперінфляція;

З метою пом’якшення ситуації в країні влітку 1924 р. на Лондонській конференції був прийнятий т. зв. „план Дауеса” (за ім’ям американського банкіра, голови міжнародної експертної ради), за яким:

– різко знижувались щорічні репарації;

– країнами Антанти гарантувалась стійкість німецької валюти (в 1923 р. була проведена грошова реформа в Німеччині);

– припинення франко-бельгійської окупації рурської області;

– найголовніше: значне зростання позик й прямих інвестицій в німецьку економіку. З отриманих від них прибутків й проплачувались репарації.

Наслідки „плану Дауеса”.З 1924 р. розпочинається стабілізація економіки, яка супроводжується посиленням процесів монополізації. Досить швидко (на 1928 р.) країна перевищує довоєнні обсяги промислового виробництва; за загальними обсягами виробництва виходить на друге місце після США;обганяє Англію в експорті машин й устаткування тощо.

Проте реальна заробітна плата тримається на рівні 60–70 % від довоєнного періоду, робочий день триває до 10–12 годин, безробіття за 1924–1929 рр. коливалось в межах від 3,5 до 19 млн. осіб.

Підсумками Першої світової війни для Великобританіїбули суперечливими. З однієї сторони, вона знаходилась серед країн-переможців, збільшила колоніальні володіння, проте, з іншої – понесла величезні людські (750 тис. осіб вбитими й 1,7 млн. осіб пораненими) й матеріальні (¹/₃ національного багатства, більша частина ВМФ, 40 % тонажу торгівельного флоту) втрати; перетворилась з кредитора в боржника; втратила військово-морську монополію.

Економіка Великобританії в роки війни розвивалась нерівномірно: при зростанні виробництва нових галузей (автомобіле- й авіабудування, хімічної) та сталеваріння (при посиленні державно-монополістичних тенденцій) відчувалась нестача сировини, спостерігалась зношеність обладнання в старих традиційних галузях.

По закінченні війни для запобігання складнощів, пов’язаних з реконверсією виробництва уряд Ллойд Джорджа з метою переводу економіки на мирні рейки демонтував деякі органи держрегулювання (майже всі контролюючі), відмінив у 1919 р. золотий стандарт фунта стерлінгів. Однак досягнуте в результаті урядових заходів нетривале економічне пожвавлення (1919–1920 рр.) змінилося економічною кризою (осінь 1929 – кін. 1921 р.), яка переросла в депресію 1922 – 1923 рр. Головні причини кризових явищ: конкуренція з боку американських і японських товарів; зниження платоспроможного попиту населення у зв’язку зі зростанням цін та оподаткування; проблеми працевлаштування біля 4 млн. осіб демобілізованих з армії. Кризові явища вдалося здолати лише частково з причин незмінності традиційної структури британської економіки, переваги вивозу фінансового капіталу перед капіталовкладеннями до власної промисловості (що зумовлювало технічне відставання, зокрема у вуглевидобуванні, металургії, машинобудуванні; зниження конкурентоспроможності; зменшення темпів економічного зростання; посилення хронічної дефіцитності торгівельного балансу країни). В цих умовах в 1924 р. на виборах перемагають лейбористи, і уряд Макдональда вдається до соціальних реформ: держфінансування житла, страхування, допомоги безробітним, скорочення непрямих податків. В 1925 р. уряд поновив золотий паритет фунта стерлінгів.

Причини суперечливого розвитку Англії в 20-х рр. ХХ ст.: 1) прагнення жити за рахунок колоній; 2) небажання вкладати кошти у розвиток вітчизняної економіки; 3) посилення конкуренції на світових ринках; 4) відсутність належних результатів державно-монополістичного регулювання економіки.

Не дивлячись на то, що Франція опинилась серед переможців, І світова війна мала для неї негативні наслідки: 1,3 млн. осіб вбитими, 750 тис. осіб інвалідами. На її території на протязі чотирьох років велись бойові дії, в результаті чого було спустошено 10 північно-східних департаментів, зруйновано 6 тис. км залізниць, 52 тис. км шосейних доріг, 550 тис. будівель, біля 23 тис. фабрик, заводів, шахт, загинула половина флоту. Країна з кредитора перетворилась в боржника, зріс держборг.

З 1918 по 1921 рр. країну охопила повоєнна криза. Урядові заклади щодо перебудови економіки Франції на мирний лад включали:

1) ліквідацію карткової системи;

2) відміну законів військового часу відносно держрозподілу сировини, замовлень й робочої сили;

3) частковий розпродаж військових заводів приватним особам.

Заслуговують на увагу т. зв. „антикризові” заходи з регулювання відносин між працею й капіталом: введення прогресивного оподаткування, надання дешевого кредиту селянам, націоналізація міського транспорту, залізниць й деяких підприємств державного харчування.

Проте посилення згуртованості робочого класу викликало зростання страйків, що змусило уряд запровадити 8–годинний робочий день у фабрично-заводській промисловості, здійснити асигнування на потреби житлобудівництва, розробити спеціальні програми з укладання колективних договорів, пільг з безробіття, пенсій тощо.

Характерні риси післявоєнного розвитку французької економіки:

– велика кількість дрібних й середніх підприємств в промисловості й торгівлі;

– значна роль сільського господарства. Не дивлячись на посилення процесу концентрації великої землевласності зберігалась парцеляризація.

З 1924 р. розпочалася стабілізація французької економіки. Обсяг промислового виробництва вперше перевищив рівень 1913 р., а сільськогосподарського – досяг його.

Зростання економіки було викликано:

1) возз’єднанням Ельзасу й Лотарингії;

2) обширними роботами з відновлення важкої промисловості, що забезпечило порівняно стійкий й широкий внутрішній ринок;

3) отриманням німецьких репарацій;

4) держсубсидіями;

5) швидким розвитком нових галузей: авто-, авіа-, радіо-, кінопослуг та ін.;

6) впровадженням передових методів організації виробництва й технологій.

Втім колоніальні війни (Мароко, Сірія), самовільна франко-бельгійська окупація німецької рурської області посилювали й без того напружений фінансовий стан Франції. Спроби ж його поліпшити за рахунок зростання непрямих податків, тарифів, скорочення посадових окладів держслужбовців, пенсій, а також девальвація франка вагомих результатів не дали. Тому подальшу стабілізацію франку з червня 1928 р. в законодавчому порядку проводили за рахунок: 1) посилення капіталістичної раціоналізації виробництва; 2) мілітаризації; 3) створення координуючих органів (Національної економічної ради й Вищої залізничної ради) з держрегулювання економіки. Держбанк „Національний кредит” був центром розподілу субсидій на відновлення й розвиток зруйнованих війною районів.

За роки стабілізації завершився процес перетворення Франції в індустріальну країну.

Проте існували певні проблеми: слабка енергоозброєність промисловості; недостатня технічна оснащеність, що викликала подорожчання товарів, а останнє ускладнювало їхній збут на зовнішніх ринках; сільгоспвиробництво переживало занепад; бавовняна й шерстяна промисловості знаходились в стані застою.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. I світова війна
3. I. Україна з найдавніших часів до початку XX ст.
4. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
5. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
6. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
7. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок
8. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
9. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
10. VI. Узагальнення та систематизація знань
11. VII. Закріплення нового матеріалу і систематизація знань.
12. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.

Переглядів: 1092