Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Поняття показників вартості життя.

Вартість робочої сили формується на ринку через порівняння результативності, корисності праці із затратами на відтворення робочої сили. Вона встановлюється на рівні, який узгоджує граничну продуктивність праці, тобто цінність послуг праці для покупця-підприємця, з витратами, які потрібні для відтворення робочої сили.

На величину вартості робочої сили впливають певні чинники. Одні збільшують її, інші — зменшують.

До чинників, що збільшують вартість робочої сили належать:

1. розширення потреб у нових товарах та послугах залежно від економічного розвитку суспільства;

2. збільшення витрат на житло, транспортних витрат;

3. підвищення інтенсивності праці найманих працівників, зростання психологічного навантаження, що потребує дедалі більше життєвих засобів для відновлення витрачених фізичних, моральних і нервових сил.

Зниження вартості життєвих засобів, потрібних для відтворення робочої сили, зумовлюється підвищенням продуктивності праці і впливає на зниження вартості робочої сили.

Досвід країн з розвинутою ринковою економікою свідчить про те, що вартість робочої сили має тенденцію до зростання. Це пояснюється тим, що темпи зростання вартості робочої сили через включення в неї вартості нових товарів та послуг значно більші, ніж темпи зниження її внаслідок зменшення вартості предметів споживання під впливом підвищення продуктивності праці.

До складу вартості робочої сили входять:

§ безпосередньо заробітна плата (тарифний заробіток, посадовий оклад, преміальні виплати, надбавки та доплати);

§ натуральні виплати (харчування, витрати на житло тощо), які надаються працівникам підприємцями;

v витрати роботодавців на соціальне страхування. Установлені законом внески на соціальне забезпечення (за віком, у зв’язку з інвалідністю, хворобою, материнством, виробничим травматизмом, безробіттям і у вигляді сімейної допомоги). Добровільні чи договірні (засновані на колективних угодах) внески в системі соціального забезпечення і приватне страхування.
Безпосередні виплати трудівникам у зв’язку з відсутністю на роботі через хворобу, нещасний випадок тощо. Вартість медичного й санітарного обслуговування. Вихідна допомога (виплати у зв’язку із закінченням строку трудового договору);

v витрати на професійну підготовку та підвищення кваліфікації персоналу, професійну орієнтацію та підбір кадрів;

v витрати на соціально-побутове обслуговування (їдальні та інші заклади харчування на підприємствах, культурне обслуговування та аналогічні послуги);

v податки, які розглядаються як витрати на робочу силу (на фонд заробітної плати, дохід).

Сукупність життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили у грошовому виразі, визначає ціну робочої сили.
Залежно від стану ринку праці ціна робочої сили може відхилятися від її вартості.

Основні показники рівня життя населення:

1. Індекс споживчих цін, % до попереднього періоду;

2. Доходи в розрахунку на душу населення, грн. (наявні доходи в розрахунку на одну особу визначено за методикою системи національних рахунків);

3. Заробітна плата, грн.;

4. Мінімальна заробітна плата, грн.;

5. Середня пенсія разом з цільовою грошовою допомогою на перше число кожного кварталу, грн.;

6. Мінімальна пенсія разом з цільовою грошовою допомогою, грн.;

Мінімальний розмір допомоги по безробіттю, грн..

8. Рівень забезпечення прожиткового мінімуму для призначення допомоги згідно з чинним законодавством, грн.;

9. прожитковий мінімум (ПМ) у середньому на одну особу в місяць, грн..

Співвідношення:

Ø наявних доходів у розрахунку на одну особу;

Ø особу до ПМ у середньому на одну особу;

Ø заробітної плати до ПМ для працездатних осіб;

Ø середньої пенсії до ПМ для осіб, які втратили працездатність.

10. Рівень забезпечення до ПМ державних соціальних гарантій, %:

Ø мінімальної заробітної плати до ПМ для працездатних осіб;

Ø мінімальної пенсії (разом з цільовою грошовою допомогою) до ПМ для осіб, які втратили працездатність;

Ø мінімального розміру допомоги по безробіттю.

Довідково:

Фактична величина ПМ у середньому на одну особу в місяць, грн., у тому числі: для працездатних осіб, грн.; для осіб, які втратили працездатність, грн.;

Співвідношення:

Ø наявних доходів на одну особу до фактичної величини ПМ у середньому на одну особу;

Ø заробітної плати до фактичної величини ПМ для працездатних осіб;

Ø середньої пенсії до фактичної величини ПМ для осіб, які втратили працездатність.

Рівень забезпечення до фактичної величини ПМ державних соціальних гарантій, %:

v мінімальної заробітної плати до фактичної величини ПМ для працездатних осіб;

v мінімальної пенсії (разом з цільовою грошовою допомогою) до фактичної величини ПМ для осіб, які втратили працездатність;

v мінімального розміру допомоги по безробіттю.

8. Прожитковий мінімум, мінімальна заробітна плата та формування соціальної політики.

Серед основних проблем формування і функціонування механізму мотивації праці особлива за значенням роль належить мінімальній заробітній платі (МЗП) – порядку її визначення, затвердження і застосування на практиці. Як свідчить світовий і вітчизняний досвід, ці питання є доволі складними, конфліктними і тому потребують постійної уваги всіх сторін соціального партнерства.

В Конвенціях, Рекомендаціях та інших документах Міжнародної Організації Праці (МОП) МЗП трактується як затверджена нижня межа заробітної плати, зафіксована в результаті певного договірного процесу за участю державної влади. Основними документами МОП, які регламентують порядок встановлення мінімальної заробітної плати, є Конвенції: 26 (1928р.) про процедуру встановлення МЗП; 99 (1951р.) про процедуру встановлення МЗП у сільському господарстві; 131 (1970р.) про встановлення мінімальної заробітної плати і відповідні Рекомендації, які видані МОП з метою розвитку цих Конвенцій.

Встановлення мінімальної заробітної плати у країнах з ринковою економікою має важливе соціально-економічне значення, оскільки впливає на рівень бідності; стимулювання підвищення рівня життя населення; вирівнювання умов конкуренції суб'єктів господарювання; створення оптимальної структури і диференціації заробітної плати.

За допомогою визначення розміру МЗП держава, відповідно до Закону України "Про оплату праці", здійснює переважно пряме регулювання заробітної плати працівників підприємств усіх форм власності. Згідно з цим Законом, мінімальна заробітна плата – це законодавче встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитись оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата впроваджується з метою: координації економічної та соціальної політики з динамікою соціально-економічного розвитку країни; протидії тенденції зниження реальної заробітної плати в умовах інфляції і конкуренції; захисту від бідності; ресурсного забезпечення мінімально необхідного рівня відтворення робочої сили; підвищення загального рівня оплати праці, виходячи з потреб зростання якості життя найманих працівників.

На наш погляд, МЗП має виконувати ті самі функції, що й заробітна плата взагалі – відтворювальну, регулюючу, мотиваційну, стимулюючу і соціальну. Як свідчить проведений нами аналіз, мінімальна зарплата в перехідний до ринку період (з початку 90-х рр.) не виконувала ні однієї з названих функцій. Зокрема, внаслідок невиконання мінімальною заробітною платою регулюючої функції виникла несприятлива міжкваліфікаційна і міжпосадова диференціація зарплати. Так, співвідношення в рівнях заробітної плати 10 % високооплачуваних категорій персоналу і 10 % низькооплачуваних (доцільний коефіцієнт) в промисловості України підвищилося з 1:6 в 1990 р. до 1:15 в 2001 р. Це в декілька разів перевищує відповідні показники в розвинутих країнах світу. Отже, збільшення МЗП має знизити доцільний коефіцієнт. Доцільним є також суттєве підвищення ефективності використання МЗП як матеріального стимулу і економічного регулятора зростання вітчизняного виробництва. Поряд із захисною соціальною функцією мінімальна зарплата має виконувати і стимулюючу функцію.

Мінімальна заробітна плата як нижня межа оплати простої некваліфікованої праці є вихідною величиною (соціальним нормативом), під впливом якої формується мінімальна тарифна ставка (оклад) найманих працівників. Вона є основою всієї системи оплати праці. Цю функцію мінімальної заробітної плати український економіст А. Колот назвав зарплатоорганізуючою. При цьому головною функцією заробітної плати він вважає соціальну, мотивуючи це тим, що вона має гарантувати задоволення основних життєвих потреб людини. На його думку, таке твердження випливає з Рекомендації МОЇІ 135, в якій наголошується на тому, що "основною метою встановлення мінімальної заробітної плати має бути надання особам, працюючим за наймом, необхідного соціального захисту відносно мінімально припустимих рівнів заробітної плати". Вважаємо, щодо умов перехідної економіки головною функцією МЗП є відтворювальна.

Критеріями визначення мінімальної заробітної плати, відповідно до міжнародних трудових норм, є: потреби працівника та його сім'ї з урахуванням загального рівня заробітної плати в країні, соціальних виплат, рівня життя різних соціальних груп; чинники економічного характеру – вимоги економічного розвитку, рівень продуктивності праці, забезпечення і підтримка високого рівня зайнятості тощо.

Відповідно до Закону України "Про оплату праці" розмір МЗП має визначатися з урахуванням таких чинників: вартісного розміру мінімального споживчого бюджету з подальшим наближенням них показників по мірі стабілізації і розвитку національної економіки; загального рівня середньої заробітної плати; продуктивності праці, рівня зайнятості та інших економічних умов. Слід зауважити до нього, що методика визначення МЗП повинна не тільки базуватися на умовах і критеріях, встановлених "статті 9 цього Закону, але й враховувати також широкий спектр оцінок і критерії", що застосовуються в світовій практиці.

Обов'язковим критерієм визначення розміру МЗІІ є прийнятий в економіці розмір середньої заробітної плати (СЗП). Тільки при забезпеченні оптимальних співвідношень між МЗП і СЗП можливе виконання заробітною платою своїх основних функцій.

Відповідно до висновків міжнародної комісії, утвореної у 1988 р. з ініціативи Ради Європи, справедливим вважається рівень мінімальної заробітної плати, який досягає 68 % національної СЗПЗ. В Україні цей показник у 2001 р. становив тільки 40 %.

Одним із основних критеріїв економічної можливості введення більш високої МЗП є реальна платоспроможність підприємств (фірм). На підприємствах (в фірмах) мінімальна зарплата може бути підвищена і за рахунок зростання цін, підвищення продуктивності всіх видів ресурсів, економії виробничих витрат (крім витрат на робочу силу), зменшення прибутків, скорочення зайнятості.

У більшості країн законодавством передбачені певні критерії визначення мінімальної заробітної плати. У деяких випадках лише встановлюється, що МЗП мас бути достатньою для забезпечення основних потреб працівника (наприклад, у Коста-Ріці), в інших – визначаються його основні потреби (Ірак, Бразилія, Аргентина, Мексика). Досить часто в законодавстві тих чи інших країн наведені і певні критерії економічних обмежень (США, Японія, Перу). Є країни (зокрема, Великобританія, Нідерланди, Канада), де критерії економічних обмежень законодавством не регламентуються, а їх можуть самостійно визначати спеціальні органи управління, ради, комісії, на які покладено право визначення МЗП.

У багатьох країнах потреби працівників тісно пов'язані з концепцією прожиткового мінімуму (ПМ), який визначається як основна мета та критерій МЗП, і у такій якості закріплюється законодавче (Аргентина, Бразилія, Іран, Мексика, Коста-Ріка та ін.), або, якщо і не закріплюється у законодавчих актах, є одним із головних елементів обговорення під час визначення МЗП (зокрема, Індія, Індонезія).

Як свідчить досвід США, під час визначення МЗП необхідно враховувати весь спектр показників, на які зміна її рівня справить найбільший вплив: поточні рівні заробітної плати, витрати на робочу силу, ціни і прибутки, зайнятість, трудові заощадження та виробничі інвестиції, економічний розвиток, а також на відносний доход тих, кому ця зміна була корисною, і тих, на рівень реальних доходів яких вона вилинула негативно.

Певний досвід встановлення і перегляду міні мильної заробітної плати накопичений і у країнах СЛІД. Так, наприклад, в Білорусі розмір МЗП визначається, виходячи з мінімального споживчого бюджету, і встановлюється Урядом Республіки. В Казахстані розміри МЗИ диференціюються за кваліфікаційними групами працівників, а також із врахуванням природно – кліматичних умов.

Зокрема, як свідчить вибіркове обстеження політики гнучкості праці на 1684 підприємствах основних галузей промисловості в усіх регіонах України, проведене органами державної статистики у 2000 р., третина підприємств (34 %) могла б виробляти запланований обсяг продукції з меншою чисельністю персоналу. При цьому надлишок чисельності працівників на підприємствах, за оцінкою керівників, становив в середньому 25 % зайнятих.

Цікавим є порівняльний аналіз співвідношення мінімальної та середньої заробітної плати та прожиткового мінімуму в країнах СНД.

Законом України "Про оплату праці" визначено, що мінімальна заробітна плата може встановлюватися в місячному або погодинному обчисленні. Тоді як Верховна Рада України встановлює тільки місячну мінімальну зарплату. Однак, саме погодинна МЗП (Методичні рекомендації по застосуванню якої затверджені Міністерством праці та соціальної політики України 16 квітня 1999 р.), найбільш повно (порівняно з місячною МЗП) виконує економічну стимулюючу роль. На думку доктора економічних наук В. Лагутіна, мінімальний погодинний заробіток має бути перспективною випереджувальною (відносно МЗП) величиною.

З метою ефективного застосування МЗП на підприємствах (фірмах) необхідно організувати облік фактично відпрацьованих робочих годин і систематично контролювати виконання нормованих завдань.

Можна погодитися з точкою зору тих економістів, які виступають проти значного одномоментного підвищення мінімальної заробітної плати. В сучасних умовах, коли підприємства є боржниками по відрахуванням в бюджет, по виплаті зарплати своїм працівникам (в деяких галузях терміни наближаються до одного року), різке миттєве підвищення діючої МЗП може призвести до значного збільшення середньої заробітної плати і, відповідно, до масового звільнення працівників підприємств, значного зростання рівня безробіття та подальшого нарощування заборгованості по виплаті зарплати. Якщо враховувати, що виробничі потужності в Україні завантажені менше ніж наполовину, суттєве зростання грошової маси можливе лише за рахунок емісії, що підсилить інфляцію.

Враховуючи викладене можна зробити такі висновки.

По-перше, механізм встановлення і регулювання МЗП дуже різноманітний і залежить, перш за все, від рівня економічного розвитку країни, особливостей соціально-трудових відносин, традицій, напрямів в соціальній політиці, рівня розвитку системи соціального партнерства та інших чинників.

По-друге, функції МЗП в забезпеченні відтворення робочої сили і соціального захисту найманих працівників повністю втрачені. Це призвело до зниження ціни робочої сили, послаблення матеріальної захищеності найманих працівників, розповсюдження нелегальних форм зайнятості і оплати праці, збільшення масштабів бідності. Таким чином, МЗП не стала ще дієвим інструментом регулювання заробітної плати, а це означає, що й мотивації ефективної праці.

По-третє, доцільно розробити і реалізувати науково-обґрунтований механізм державного регулювання оплати праці стимулюючого типу, для чого потрібно вдосконалити методику визначення погодинної мінімальної заробітної плати і законодавче закріпити процедуру і механізм її перегляду.

Введення і практичне використання погодинної МЗП полягає у зміцненні позицій роботодавців. Це викликає необхідність активізувати роль соціальних партнерів і державних органів у здійсненні адекватних заходів щодо соціального захисту найманих працівників.

По-четверте, для абсолютної більшості працюючих заробітна плата є основним джерелом доходів. Тому вирішення проблеми підвищення заробітної плати в цілому (а надалі й мінімальної зарплати до 1,5-2,0 величин прожиткового мінімуму) є надзвичайно актуальним. Це дасть змогу сформувати повноцінний ринок праці в Україні та її регіонах, створити передумови для повного відшкодування роботодавцями вартості робочої сили та забезпечення економічного зростання.

Основним чинником підвищення рівня МЗІІ, як і зарплати загалом, є зростання продуктивності праці за рахунок скорочення чисельності працюючих (особливо надлишкової), непродуктивних витрат проміжного споживання. Отож, проблеми в сфері мінімальної заробітної плати, які були накопичені за перехідний період, можуть бути вирішені тільки у контексті загальної соціально-економічної політики.

Таким чином, відновлення купівельної спроможності мінімальної заробітної плати може стати активним спонукальним мотивом удосконалення організації виробництва і підвищення ефективності роботи підприємств (фірм), що, в свою чергу, створить необхідні передумови для зростання реальної зарплати.

Ефективними для стрімкого переходу працівника від феодальної патріархальщини до продажу своєї робочої сили на вільному ринку були жорстокі реформи в середньовічній Англії. Там селян просто вигнали з землі, а на додаток – прийняли суворі закони проти бродяжництва, тобто вихід залишився один – в найми до нещадного капіталіста. Може, М. С. Хрущов це розумів, але його тоді не зрозуміли. Неважко уявити, як відреагував би український парламент на законопроект про ліквідацію підсобних господарств. Але до тих нір, поки українці годуватимуться з власних городів, очікувати активізації ринку найманої праці не доводиться.

Слід тверезо оцінити вплив навіть такого нібито нейтрального щодо ринкових відносин чинника як православна віра українців. Християнство в цілому не суперечить ринковій психології. Дослідники знаходять немало прямих вказівок на необхідність ринково-вартісних розрахунків навіть у Євангеліях. Однак деякі відмінності між різними течіями всередині християнства досить суттєво позначаються на ринковій активності різних народів. Найповніше поєднуються з ринковим духом протестантизм, поширений у західноєвропейських країнах, близька до нього конфуціанська етика; але православ'я, стверджують фахівці, суперечить духу ринкових відносин, бо передбачає рівність на фінітні. На це вказували також К. Маркс і не менш видатний суспільствознавець XIX ст. Макс Вебер, але найкращим підтвердженням є географія. Якщо на політичну карту світу накласти в адекватному масштабі карти поширення релігійних течій, а тоді – карту рівнів індивідуального споживання, то відносна бідність православних народів порівняно з іншими християнами відразу виявиться.

Отже, потрібно виходити з того, що українець проявляє активність у продажу своєї робочої сили лише в тому випадку, коли не має змоги отримати необхідні засоби існування від держави чи прогодуватись з власного городу. Причому для нього зовсім не першорядний той аргумент, що наймана праця дала б змогу чесно придбати всі ті сумнівні блага, які вій виробляє тяжкою працею на своїй землі чи випрошує у держави. Тому для продовження і прогресивного поглиблення ринкових реформ конче необхідно прискорити ліквідацію позаринкових можливостей задоволення індивідуальних потреб громадян, якнайрішучіше ліквідувати будь-які можливості безкоштовного отримання всіх видів благ (включаючи житло, освіту і лікування). На сьогодні це – не менш актуальне завдання, ніж створення нових робочих місць чи вдосконалення законодавства щодо трудових відносин.

Тема 10: “Оплата праці”

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Види і структура доходів населення та джерела їх формування.	\|	Тарифна система оплати праці.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.