Відомо, що електричний струм у речовині являє собою впорядковане переміщення електричних зарядів під впливом прикладеної електричної напруги. Необхідною умовою електропровідності є наявність у речовині вільних (здатних захоплюватися силами електричного поля) заряджених матеріальних частинок - носіїв заряду.
Нехай в одиниці об'єму даної речовини знаходиться п носіїв заряду, а заряд кожного з цих носіїв дорівнює д. Тоді сумарний вільний заряд одиниці об'єму дорівнює добутку nq. За відсутності електричного поля ці носії внаслідок теплових коливань хаотично рухаються зі швидкостями vті не створюють струму. Якщо ж у цьому об'ємі діє зовнішнє електричне поле з напруженістю Е перпендикулярно до однієї з граней куба (рис. 3.1), то на кожний носій заряду діє сила, рівна
Рис.3.1 Переміщення зарядів в об’ємі матеріалу під дією поля Е
F=Eq,
і він отримує компонент швидкості vе спрямований в напрямку поля в той чи інший бік залежно від знака заряду.
Добуток ng на vе , рівний кількості електрики, яка проходить через одиницю поперечного перерізу речовини, є густиною струму J:
J= n ·q·vе(3.1)
У звичайний вираз закону Ома I=U/R для зображеного на рис. 3.1 тіла замість I
підставляємо JS, замість V - ЕІ, замість U – El,замістьR – ρ_l_ і після скорочення
отримуємо:
J=E/ρ=Eγ,
тобто найбільш загальну форму запису закону Ома.
Прирівнявши праві частини (3.1) і (3.2), отримуємо:
γ=ng vе /E,
де γ - питома об'ємна провідність.
Формула (3.2) є загальною для всіх видів електропровідності, тому що при її виведенні не розглядались конкретні носії заряду.
Відношення и=vе /Е, яке визначає швидкість носіїв заряду при напруженості поля, що дорівнює одиниці, називається рухомістю носіїв зарядів.