Це визначало те, що традиційна сім’я була багатодітною (і по соціально-нормативній спрямованості і фактично).

Домінантою суспільного життя була влада родинних зв’язків. Сім’ї були не тільки великими і розширеними, поєднуючи в собі кілька поколінь, але і пов’язані з великою кількістю інших сімей, з якими вони здійснювали “шлюбний” обмін.

Могутній вплив між поколінних зв’язків. Вік виступав основним агентом соціального контролю, при якому старші покоління, використовуючи своє право розпорядження ресурсами сім’ї, відстоювали і збільшували свій статус і владу.

В індустріальному суспільстві формується нова, “сучасна” модель сім’ї, яка історично змінює сім’ю традиційну. Саме на стадії капіталістичного виробництва відбуваються докорінні зміни в історії розвитку сім’ї:

1) відбувається усунення сімейного домогосподарства як основної економічної одиниці;

2) колишня роль сім’ї як посередника у зв’язках суспільства й особистості стала занепадати під впливом індустріалізації і промислового виробництва, що витягає всіх членів сім’ї зі сфери сімейного виробництва в сферу найманої праці;

3) розвиваються ціннісні орієнтації членів сім’ї на особисті досягнення у поза сімейних сферах діяльності , що веде до переваги цих орієнтацій над цінністю домашнього вогнища, наявності декількох дітей в родині;

4) сімейні зв’язки втрачають своє колишнє значення;

Здійснюється також перехід низки соціальних функцій сім’ї (функція соціалізації, господарсько-економічна) до інших соціальних інститутів.

В соціології існує два підходи до розгляду сучасних трансформацій сім’ї. В межах першого підходу вони інтерпретуються як процес модернізації сім’ї, прибічники другого вважають, що сім’я я к соціальний інститут знаходиться у кризовому стані.

На сучасному етапі розвитку суспільства трансформація сім’ї розглядається як елемент модернізації всього суспільства. З точки зору цього підходи так звані кризові явища в сімейній сфері викликані відставаннями темпів змін у сім’ї від змін у суспільстві. Виходячи з цього, реакція з боку суспільства повинна полягати у сприянні новим демографічним відносинам, компенсаційним заходам. Сімейна політика з цієї точки зору визначається як комплекс практичних заходів, що дають сім’ям з дітьми певні соціальні гарантії. Мета цих заходів – покращити матеріальний стан, точніше пом’якшити економічні проблеми сім’ї і забезпечити функціонування сім’ї в інтересах суспільства.

Основні тенденції розвитку сучасної сім’ї:

- розширені сім’ї та інші групи спорідненості знижують свій вплив (зростання питомої ваги малих сімей);

- демократизація сімейних стосунків (існує загальна тенденція вільно обирати собі дружину і чоловіка);

- права жінки визнаються дедалі ширше як у питаннях укладення шлюбу, так і в опрацюванні рішень у сім’ї;

- рівень сексуальної свободи зростає в тих суспільствах, які раніше суворо її обмежували;

- вирівнювання віку тих, хто вступає у шлюб;

- існує загальна тенденція до розширення прав дітей;

- зростання психологічного фактору (менше нерівних браків);

- зростання розлучень.

Під кризою сім’ї слід розуміти послаблення сім’ї як соціального інституту в масштабах суспільства, що виявляється насамперед у недостатньому виконанні сім’єю репродуктивної та соціалізаційної функцій, а також супроводжується послабленням її як союзу подружжя, родичів, батьків та дітей. Така парадигма орієнтує політиків, вчених на ліквідацію не зовнішніх відносно сім’ї причин, а недоліків соціальної організації ринково-індустріального типу. Сутність кризи сім’ї полягає в послабленні соціально-нормативної регуляції родинності, трансформації культурних символів і зразків, зниженні цінності шлюбу, сім’ї з дітьми, єдності всіх сімейних поколінь. Такий підхід вважає безперспективною орієнтацію сімейної політики на усунення чи корекцію негативних наслідків спонтанної еволюції сім’ї. Прихильники концепції кризи сім’ї розглядають сімейну політику як діяльність держави, політичних партій, громадських організацій, груп, тощо, спрямовану на підтримку, зміцнення сім’ї як соціального інституту, сімейного способу життя. Іншими словами, вони виступають за актині дії в напрямку зміцнення сім’ї в суспільстві.

Отже, пройшовши всі етапі історичного розвитку сім’я поставала в різних формах, узагальнімо все вищезазначене і складемо класифікацію сім’ї:

1) за кількістю осіб, що вступають в шлюб:

- моногамія (один чоловік і одна дружина);

- полігамія:

- полігінія (чоловік має декілька дружин);

- поліандрія (жінка має декілька чоловіків);

2) за статтю головуючого в родині:

- патріархат (голова родини чоловік);

- матріархат (голова родини жінка);

3) за кількістю осіб, що проживають разом:

- нуклеарна родина (батьки та їх діти);

- розширена (разом живуть представники декількох поколінь);

- неповна родина (дітей виховує лише батько чи тільки мати);

4) за місцем проживання:

- нелокальна;

- патріолокальна (в межах батьківського роду);

- матріолокальна (в межах материнського роду);

- екзолокальна (в межах роду).

Основні функції сім’ї:

- репродуктивна - біологічне відтворення суспільства - задоволення потреб у дітях

- виховна - соціалізація молодого покоління, підтримання культурної безперервності суспільства - задоволення потреб у батьківстві, контактах з дітьми, їх вихованні, самореалізації у дітях

- господарсько-побутова - підтримання фізичного здоров’я членів суспільства, догляд за дітьми - одержання господарсько-побутових послуг одними членами сім’ї від інших

- економічна - економічна підтримка неповнолітніх та непрацездатних членів суспільства - одержання матеріальних коштів одними членами сім’ї від інших (у випадку непрацездатності або в обмін за послуги)

- сфера первинного контролю - моральна регламентація поведінки членів сім’ї у різних сферах життєдіяльності, а також відповідальності та зобов’язань у відносинах між подружжям, батьками та дітьми, представниками старшого та середнього покоління - формування та підтримування правових та моральних санкцій за неналежну поведінку та порушення моральних взаємовідносин між членами сім’ї

- сфера духовного спілкування - розвиток особистості членів сім’ї - духовне взаємозбагачення членів сім’ї, укріплення дружніх основ шлюбу

- соціально-статусна - надання визначного соціального статусу членам сім’ї, відтворення соціальної структури - задоволення потреб у соціальному просуненні

- сфера дозвілля - організація раціонального дозвілля, соціальний контроль у сфері дозвілля - задоволення потреб у спільному проведенні дозвілля, взаємозбагачення інтересів дозвілля

- емоціональна - емоційна стабілізація індивідів та їх психологічна терапія - одержання індивідами психологічного захисту, емоціональної підтримки у сім’ї, задоволення потреб у особистому щасті та коханні

- сексуальна - сексуальний контроль - задоволення сексуальних потреб

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
С ускладненням соціального життя дуально-родовий шлюб переростає в дуально-фратріальний (фратрія – сукупність родів).	\|	Вивчення сімейної поведінки, як і міжособистісні стосунки та міжпоколінні зв’язки, знаходиться в центрі уваги макросоціологічних досліджень.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.